Індекс рубрикатора НБУВ: П871.53

Рубрики:

Хвороби собак

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання застосування окремих лабораторних показників метаболізму сполучної тканини в сечі (оксипроліну, уронових кислот) у діагностиці захворювань дрібних домашніх тварин (собак і котів). Доведено діагностичну інформативність показників вмісту оксипроліну та уронових кислот у сечі собак і кішок, що пов'язано з розвитком патологічних процесів у сполучній тканині різних органів (нирок, печінки, легенів). Виділення оксипроліну з сечею залежить від ступеня деструкції колагену, уронових кислот - від рівня катаболізму протеогліканів: вони відбуваються при запально-дистрофічних процесах у сполучній тканині різних паренхіматозних органів.

Наведено показники морфологічного та біохімічного складу крові, що характеризують гемопоез, функціональний стан печінки, нирок, серця, підшлункової залози, фосфорно-кальцієвий обмін у клінічно здорових собак і результати диспансеризації собак у розплідниках. Установлено, що патологія печінки діагностується у 70 % молодняку і 62 % - дорослих собак, а також мінерального обміну, відповідно, у 23,1 і 59,2 %, нефротичний синдром - у 46,7 і 46,3 %, анемія - у 6,7 і 29,1 %. У більшості службових собак діагностовано множинну (поліморбідну) внутрішню патологію. Виділено синдроми: гепатоостеодистрофічний (діагностується у 42,3 % дорослих собак), гепаторенальний (32,2 %), гепатоостеоренальний (19,4 %), остеоренальний (6,25 %), непатоанемічний (20,4 %), нефроанемічний (2,3 %) і гепатонефроанемічний (9,0 %). Найбільш інформативними лабораторними показниками для діагностування хвороб собак у разі анемії є вміст гемоглобіну (27,3 % з загальної кількості досліджених), патології печінки - активність аспарагінової (45,2 %) й аланінової (35,0 %) трансфераз, нефропатії - вміст креатиніну (42,3 %), остеодистрофії - загального кальцію (38,4 %). За результатами проведених досліджень розроблено методику диспансеризації собак службових порід, яка передбачає дворазове упродовж року повне клінічне досліження, лабораторний аналіз крові, щомісячний клінічний огляд поголів'я спеціалістами.

Встановлено, що у разі консервативного лікування черепно-мозкових травм (переважно струсу, удару, субдуральної гематоми, набряку мозку) показано кровоспинні (3 - 5 %-й розчин іхтіолу в дозі 5 - 7 мг/кг, 1 %-ний розчин вікасолу - 1 мл 1 - 2 рази на добу, 2,5 %-й розчин етамзилату 2 - 4 мл 2 - 3 раз на добу, 10 %-й розчин кальцію хлориду в/в), осмотерапевтичні (15 - 20 %-й розчин маніту - 2 г/кг, в/в), сечогінні (1 %-й розчин фуросеміду 1 - 2 мл), протизапальні (дексаметазон в дозі 1 - 4 мг, в/в кожні 4 - 8 год), протисудомні (20 %-й розчин натрію оксбутирату в дозі 50 - 100 мг/кг, в/в; дроперидол у дозі 3 мг/кг на добу в/м) препарати. За умов оперативного лікування черепно-мозкових травм (удару мозку, субдуральної гематоми, здавлювання та переломів черепа, гострого набряку мозку тощо) доцільно проводити декомпресійну краніотомію, трепанацію тім'яної кістки. Доведено, що цистернальна пункція з видаленням частини ліквору у разі підвищення внутрішньочерепного тиску загрожує грижею намету мозочка.

Доведено, що в собак, хворих на парааденіт, особливо на хронічну форму, мають місце зміни у секреторному апараті залоз, які призводять до затримки виведення секрету назовні, а, отже, всмоктування його в організм і, відповідно, алергізації організму продуктами секрету. Це викликає значні зміни в системі неспецифічного захисту організму, які проявляються у зниженні активності факторів клітинного та гуморального імунітету. Вперше під час лікування парааденіту використано комплексний метод лікування, який полягає у застосуванні магнітолазеротерапії, поряд з видаленням секрету з залоз, застосуванням ректальних супозиторіїв, антигістамінних препаратів та новокаїнової блокади ділянки залоз та анусу.

Проведено паспортизацію підприємства та дано оцінку технології та стану ЗВП. Проведено диспансеризацію поголів'я й аналіз її результатів. Проаналізовано стан захворюваності поголів'я, профілактичних заходів, які проводяться у племінному розпліднику. Визначено потенціал розвитку новонароджених цуценят одержаних від племінних сук, шляхом вивчення щотижневого приросту їх живої маси до чотирьохмісячного віку. Вивчено особливості формування темпераменту у дослідних цуценят шляхом їх тестування у двохмісячному віці. Проаналізовано умови утримання та параметри мікроклімату в будівлях для цуценят. Вивчено потребу тестування молодняку на службову придатність для використання за формування особливостей поведінки. Розраховано ефективність превентивного та профілактичного підходу щодо технології утримання, розведення, вирощування у племінному розпліднику службових собак.

Висвітлено проблеми діагностичного дослідження сечі собак і котів. Описано клініко-лабораторні зміни у сечі тварин у випадку таких захворювань, як нефрити, діабетична нефропатія, хронічна ниркова недостатність, полікістоз нирок, уретрит, сечокам'яна хвороба, уроцистит, простатит.

Освещены проблемы диагностического исследования мочи собак и кошек. Описаны клинико-лабораторные изменения в моче животных при таких заболеваниях, как нефриты, диабетическая нефропатия, хроническая почечная недостаточность, поликистоз почек, уретрит, мочекаменная болезнь, уроцистит, простатит.

Розглянуто питання щодо застосування електрокардіографії під час діагностики хвороб серця у собак і котів. Увагу приділено методу реєстрації електрокардіограм. Описано зміни в електрокардіограмі за різних патологічних станів.

Рассмотрены вопросы о применении электрокардиограмм при диагностике заболеваний сердца у собак и котов. Внимание уделено методу регистрации электрокардиограмм. Описаны изменения в электрокардиограмме при различных патологических состояниях.

Диспансеризація службових собак - важливий і необхідний захід для своєчасного виявлення порушень здоров'я тварин. У службових собак під час клінічного обстеження встановлена низька вгодованість, порушення шкірного покриву і зовнішніх слизових оболонок, відхилення з боку серцево-судинної системи, травлення, сечовиділення, опорно-рухового апарату. Лабораторними дослідженнями виявлено гематологічні і біохімічні зміни з боку крові.

На основі результатів клінічних, інструментальних і лабораторних досліджень визначено патогенетичну роль порушень обміну ліпідів за внутрішніх хвороб собак (гепатодистрофія, нефрит з гіперазотемією та без неї, панкреатит, цукровий діабет, гіпотиреоз, ожиріння) із застосуванням біохімічних показників сироватки крові - триацилгліцеролів, загального холестеролу, ліпопротеїнів високої, низької та дуже низької густини, а також тестів, які традиційно застосовують у діагностиці зазначених внутрішніх хвороб тварин. Визначено їх оптимальні ліміти. Встановлено стовідсоткову діагностичну інформативність: триацилгліцеролів, ліпопротеїнів дуже низької густини та загального холестеролу - за гіпотиреозу, ліпопротеїнів високої густини - нефриту та гіпотиреозу, ліпопротеїнів низької густини - гепатодистрофії, нефриту й гіпотиреозу, АлАТ - за гіпотиреозу й ожиріння, креатиніну та сечовини - нефриту, загального білірубіну - за нефриту з гіперазотемією, кон'югованого білірубіну - гепатодистрофії та нефриту з гіперазотемією, глюкози - за цукрового діабету, тироксину (Т4) - гіпотиреозу. Після лікування собак нормалізація більшої частини з цих показників свідчить про доцільність їх застосування для оцінки ефективності лікувальних заходів та їх корекції.

Алопеція X - захворювання собак недастатньо вивченої етіології, що характеризується симетричною незапальною алопецією без ознак свербежу, яка вражає голову та дистальні відділи кінцівок. Зважаючи на значне поширення зазначеної патології в різних країнах світу, зокрема і в Україні, важливим є вивчення окремих аспектів цієї хвороби у дрібних декоративних собак на території нашої держави. Мета роботи - вивчити особливості діагностики та терапевтичну ефективність різних схем лікування у разі появи алопеції Х у собак в умовах ветеринарної клініки "Зооветцентр", м. Шостки Сумської області. З метою встановлення діагнозу використано лабораторний метод діагностики - трихоскопію, який дав змогу встановити зміни у стадії росту волосся. Проведене лабораторне дослідження зразків сприяло виявленню стадії спокою волосяного фолікула (телоген), при цьому візуально корінь волосся втрачав пігмент, проксимально звужувався і набував вигляду "спису". Окрім того досліджено кров хворих тварин. При клінічному і біохімічному аналізах крові виявили незначне збільшення аланінамінотрансферази (АЛТ) (77,4 +- 0,65 МО/л) та сечовини (13,05 +- 0,37 ммоль/л). Для лікування в умовах клініки використано дві схеми. Перша схема включала застосування хворим тваринам препарату мелатонін (Melatonin, Bioveta) шляхом орального введення. Згідно з іншою схемою другій дослідній групі тварин застосовано мікроголкову терапію з використанням дермаролера для відновлення росту волосяного покриву. Встановлено, що застосування з лікувальною метою препарату мелатонін (Melatonin, Bioveta) частково відновило зростання волосяного покриву 50 % собак (6 із 12), за такої умови у 20 % спостерігали повне відновлення шерстного покриву через 8 місяців терапії. До того ж на фоні лікувальних заходів у дослідних тварин першої групи виявляли понад 52 % волосся у стадії анагену. Тоді як у 30 % собак ріст волосяного покриву попри застосування терапевтичних маніпуляцій так і не відновився. Застосування дермаролеру як засобу мікрогольчастої терапії дозволило відновити ріст волосся в 68 % випадків.