Наведено сучасну класифікацію хвороб новонароджених телят. Висвітлено етіологію, патогенез, діагностику та диференційну діагностику гострих розладів травлення у телят, зокрема, у випадках молозивного токсикозу, аліментарної диспепсії, казеїно-безоарної хвороби. Увагу приділено основним напрямкам профілактики шлунково-кишкових захворювань новонароджених телят.

Приведена современная классификация болезней новорожденных телят. Освещены этиология, патогенез, диагностика и дифференциальная диагностика острых нарушений пищевария у телят, в частности, при молозивном токсикозе, алиментарной диспепсии, казеино-безоарной болезни. Уделено внимание основным направлениям профилактики желудочно-кишечных заболеваний новорожденных телят.

Вивчено можливість використання електропунктурної рефлексотерапії під час лікування диспепсії телят, установлено її виражену терапевтичну дію та економічну ефективність.

На підставі проведених досліджень зазначено, що використання біфідумбактерину в комплексі з регенераторним біостимулятором запобігає розвитку дисбактеріозу та захищає шлунково-кишковий тракт від токсичного впливу патогенної мікрофлори. Крім того, дана схема підвищує гомеостаз лошат і запобігає порушенню функцій і структури гепатоцитів.

Доведено клінічні й економічні переваги використання препарату BIO-MOS (розробник - корпорація Alltech, США) для профілактики гастроентериту та імунного стану відлучених поросят, з розрахунку 1 кг/т комбікорму протягом 40 днів згодовування.

Викладено результати багаторічної наукової роботи, в якій доведено, що паталогоанатомічні та гістологічні дослідження дозволяють з успіхом робити деференційну діагностику мікотоксичних гастроентероколітів свиней безпосередньо в господарстві.

Наведено дані про зміни рівня глікопротеїнів і фракцій глікозаміногліканів у тканинах печінки та сироватці крові щурів у разі експериментального гострого токсичного гепатиту та цирозу й у випадку захворювань печінки у корів.

За допомогою методу електронної мікроскопії виявлено етіологічні структури гастроентеритів свиней. Наведено малюнки з зображенням рота- та коронавірусів, а також їх асоціації, виявлені в разі змішаних інфекцій.

У телят з ознаками диспепсії відзначено гепато-ренальний синдром, що вказує на функціонально-структурні зміни в обмінних процесах у печінці та нирках.

Показано високу ефективність застосування препаратів із біфідобактерій, вирощених на середовищі із сухого білкового концентрату при профілактиці й лікуванні шлунково-кишкових розладів у телят.

Встановлено високу терапевтичну ефективнiсть сумiшi 40 % розчину глюкози (400 мл), 5 % розчину аскорбiнової кислоти (2 мл) та "Спектолiнку" (5 мл) при лiкуваннi телят, хворих на гастроентерит.

Вивчено кiлькiсний склад мiкрофлори кишечника; визначено чисельнiсть бiфiдобактерiй у фекалiях кишечника здорових телят i телят iз шлунково-кишковими розладами.

Вивчено i дослiджено особливостi морфологiчного та бiохiмiчного складу кровi свиней, хворих на хронiчний гастрит. Встановлено, що хронiчний гастрит у свиней супроводжується вiдхиленням вiд фiзiологiчної норми гематологiчних та бiохiмiчних показникiв кровi.

Запропоновано новi вiтчизнянi пробiотики - споролакт, моноспорин-ПК, бiфiдумбактерин ветеринарний, які є бiльш активними щодо умовно-патогенної i патогенної мiкрофлори травного каналу у порiвнянні з вiдомими аналогами. Лiкувально-профiлактична ефективнiсть споролакту у разi гострих шлунково-кишкових захворювань телят раннього вiку сягає 98 - 100 %.

Виразкові ураження язика у великої рогатої худоби виникають як наслідок порушення годівлі (структура раціону, згодовування кислих кормів тощо), на тлі ослаблення резистентності організму, що є одним із пускових механізмів патології шлунково-кишкового тракту. Висвітлено поширеність, окремі питання етіології, клінічних та патоморфологічних ознак захворювання. Встановлено, що покривний епітелій язика по краях виразкового дефекту формує чітко виражені акантотичні осередки.

У бугайців чорно-рябої породи з виразковими ураженнями язика відмічено накопичення кислот у вмісті рубця. При цьому загальна кислотність зростає до 30,69 ммоль/л, що на 25 % більше фізіологічної норми, а реакція на активність зброджування глюкози зменшується. Як відомо, інфузорії рубця великої рогатої худоби подрібнюють корм, збільшуючи його поверхню, внаслідок чого він стає доступнішим для бактеріальних ферментів. За зменшення їхньої кількості до 0,45 млн/мл погіршуються процеси перетравлення білків, крохмалю, цукрів, частково клітковини - інфузорії не встигають засвоювати аміак. Збільшення його вмісту призводить до всмоктування через стінку рубця в кров, звідки він потрапляє у печінку, порушуючи її функціональний стан, внаслідок чого розвивається загальна інтоксикація організму.

Встановлено, що за гепаторенального синдрому (ГРС) в організмі собак відбувається зниження білоксинтезувальної функції печінки, помірний цитоліз гепатоцитів, холестаз та проліферація сполучної тканини. Крім того при патології нирок підвищується концентрація креатиніну і сечової кислоти (Lim - 17,4 - 58,0 ммоль/л; 188 - 1874 мкмоль/л; 0,1 - 0,74 ммоль/л), що свідчить про розвиток ниркової недостатності III - IV ступеня. Зміни біохімічних показників, що вказують на порушення функції печінки (початковий етап ГРС), характеризувалися: гіперкреатинемією; зростанням вмісту холестеролу й, особливо, ліпопротеїнів низької та дуже низької щільності; вираженістю цитолітичного синдрому, що проявляється підвищенням активності АлАТ. Збільшення лужної фосфатази та підвищення вмісту білірубіну свідчить про розвиток холестазу. Відбувається фібротинізація печінки і розвивається нефросклероз. ГРС поєднує в собі прояви хронічних захворювань печінки та нирок і має характерні ознаки.

Індекс рубрикатора НБУВ: П872.36-953-6

Рубрики:

Хвороби підшлункової залози тварин

Шифр НБУВ: Ж69944 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено результати гістологічних досліджень слизової оболонки шлунка і тонкого відділу кишечника (дванадцятипала кишка) свиней, які вирощувались за умов інтенсивної відгодівлі за нормального фізіологічного стану та у випадку запалення (гастроентерити). Інтенсивність поглинання кисню мітохондріями слизової оболонки шлунка і кишечника свиней у випадку запалення у гомогенатах слизової оболонки кишечника має тенденцію до зниження.

Індекс рубрикатора НБУВ: П65-273.90 + П872.3-925

Рубрики:

Свинарство

Хвороби органів травлення тварин

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлено результати досліджень процесів дихання мітохондрій слизових оболонок шлунка і дванадцятипалої кишки в нормі та у випадку запальних процесів (гастроентеритів) у свиней, які вирощувались за умов інтенсивної відгодівлі. Встановлено, що в шлунку інтенсивність кисеньзалежних процесів мітохондрій слизової в нормі та у разі патології є однаковою, а у кишечнику вона знижується у випадку запальних процесів. Досліджено, що під впливом ветеринарних препаратів "Ліпоген", "Ліпофлок" інтенсивність поглинання кисню мітохондріями слизових оболонок шлунка в нормі знижується, а у кишечнику - підвищується. Встановлено тенденцію до підвищення інтенсивності дихальних процесів мітохондрій слизової як шлунка, так і кишечника у випадку запальних процесів та у разі застосування вказаних препаратів.