Розглянуто морфологічну характеристику ендокринної підшлункової залози за цукрового діабету (ЦД) у домашніх котів, а також результати біохімічного дослідження крові за даної патології. Під час дослідження ендокринної частини залози виявлено структурні зміни у панкреатичних острівцях, що характерно для інсулінозалежного ЦД. За результатами біохімічного дослідження крові було виявлено зміну співвідношення фракцій глікозаміногліканів у сироватці крові. Дані лабораторні тести можуть бути діагностичними критеріями патології обміну протеогліканів за ЦД.

Розглянуто питання діагностичної інформативності рівня екскреції з сечею оксипроліну та уронових кислот за цукрового діабету (ЦД) домашніх котів. З'ясовано, що вміст оксипроліну та уронових кислот у сечі котів за ЦД збільшився вдвічі у порівнянні із здоровими тваринами. Це свідчить про порушення метаболізму сполучної тканини внаслідок розвитку тяжкого ускладнення ЦД - діабетичної нефропатії. Збільшення вмісту оксипроліну та уронових кислот свідчить про руйнування структури колагену в нирках, а також деструкцію глікозаміногліканів, які входять до складу ниркових клубочків. Також у хворих на ЦД котів виявлено глюкозурію, кетонурію, протеїнурію, мікрогематурію, білірубінурію, лейкоцитурію та циліндрурію. Розвиток сечового синдрому зумовлений токсичною дією глюкози на клубочковий апарат нирок.

Досліджено вплив цитрату цинку в кількостях 20 і 50 мг Zn/кг маси тіла на показники вуглеводного обміну в крові та печінці щурів зі стрептозотоцин-індукованим діабетом. Експерименти було проведено на білих лабораторних щурах, розподілених на чотири групи: I група - контрольна, II, III і IV - дослідні. У тварин усіх дослідних груп на тлі 24-годинного голодування було викликано експериментальний цукровий діабет (ЕЦД) шляхом внутрішньоочеревинного введення стрептозотоцину з розрахунку 45 мг/кг маси тіла. Щурі II групи з ЕЦД споживали виключно основний раціон, а тваринам III і IV груп з ЕЦД до основного раціону додавали розчин цитрату цинку в кількостях 20 і 50 мг Zn/кг маси тіла. У результаті проведених досліджень було встановлено, що у крові щурів II групи з ЕЦД зростав вміст глюкози, глікозильованого гемоглобіну, лактату та активність лактатдегідрогенази (в еритроцитах та тканині печінки), однак знижувався вміст пірувату й активність глюкозо-6-фосфатдегідрогенази (в еритроцитах та тканині печінки). За умови додавання до раціону тварин цитрату цинку в кількостях 20 і 50 мг/кг маси тіла відбувалася нормалізація цих показників, що засвідчувало позитивний вплив цинку на вуглеводний обмін у щурів з ЕЦД. Одержані результати вказують на можливість профілактики цього захворювання у тварин і людей шляхом застосування цитрату цинку.

Описано вплив різних видів культур клітин (підшлункової залози, кісткового мозку та жирової тканини) на перебіг експериментального цукрового діабету у щурів. Досліджено, що оптимальним методом введення клітинного матеріалу, є трансплантація його під капсулу підшлункової залози. Під час дослідження стану острівкового апарату за введення різних видів культур клітин на фоні цукрового діабету виявили, що всі вони володіють позитивним терапевтичним ефектом під час лікування вказаної патології. Одержані дані підтверджуються збільшенням загального об'єму острівкової тканини у тварин-реципієнтів (у порівнянні з контрольною групою), що у свою чергу призводить до зниження рівня глюкози у сироватці крові.

У кроликов моделировали офтальмогипертензию (ОГ), стрептозотоциновый диабет (СТД), а также ОГ+СТД. В тканях угла передней камеры глаза изучали уровень окисленной и восстановленной формы глутатиона (GSSG и GSH), дисульфидных и сульфигидрильных (SS- и SH-) групп белков. Установлено, что в группе моделирования ОГ на фоне СТД наблюдались наиболее выраженные изменения глутатионового статуса в изучаемых тканях среди экспериментальных групп. Отмечено снижение восстановительного потенциала глутатиона при сочетанной патологии в тканях угла почти в 2 раза. Изменение здесь количественного состава функциональных групп белков подтверждает повреждение структуры молекул белков в тканях дренажной зоны глаза вследствие усиленного оксидативного стресса при повышенном внутриглазном давлении на фоне диабета. Высокое внутриглазное давление, таким образом, является фактором, усугубляющим метаболические нарушения в тканях глаза при развитии диабета.

Цукровий діабет є досить поширеним захворюванням серед людей та тварин. На сьогодні ветеринарні клініцисти відмічають певне збільшення кількості собак та котів, яким встановлено діагноз "цукровий діабет". Окрему проблему на лікувальному етапі становить контроль над рівнем глюкози за наявності резистентності тканин організму до інсуліну. Наведено аналіз клінічного випадку інсулінорезистентності за гестаційного діабету у не стерилізованої суки.

Проведено визначення та аналіз клінічних, морфометричних показників свійських котів і собак за наявності цукрового діабету (ЦД) залежно від типу, а також порівняно морфометричні показники у разі ожиріння під час ЦД з показниками тварин, хворих на аліментарне ожиріння. Дослідження проводили на базі клінік ветеринарної медицини м. Полтава: клініки при кафедрі терапії імені професора П. І. Локеса Полтавської державної аграрної академії, "Vet Line", "Vet Comfort". Визначено порідну та вікову схильності до розвитку ЦД у тварин компаньйонів залежно від типу хвороби; встановлювали характерні клінічні ознаки для котів та собак, хворих на ЦД обох типів; провели морфометричні заміри та розрахунки вгодованості собак і котів, хворих на ЦД обох типів, порівнюючи їх з результатами у свійських собак і котів за наявності ожиріння аліментарного генезу. Визначено порідну схильність свійських котів і собак до ЦД залежно від типу. Виявлено, що на 1-тип частіше страждають коти перської породи, на 2-тип - безпорідні. Із зареєстрованих випадків ЦД свійських собак найчастіше патологію реєстрували у тварин порід лабрадор-ретрівер та пудель. Проведено аналіз вікової динаміки розвитку ЦД у свійського кота. З'ясовано, що найбільша кількість тварин із зазначеною патологією виявлена у віковій категорії понад 10 років. Наступна група за чисельністю - це тварини за віком 7 - 9 років. У собак найчастіше патологію на фоні ожиріння реєструють у тварин старше десятирічного віку. Стосовно 1-го типу хвороби - схильні свійські собаки віком від семи років та старше. Визначено основні клінічні ознаками за наявності ЦД у свійських собаки і кота (загальна слабкість, пригнічення та погіршення якості шерсті, а також гіпо- та анорексія). Доведено високу подібність морфометричних показників тварин обох видів як за аліментарного, так і за ендогенного ожиріння. Зареєстровано значну різницю морфометричних показників в умовах різних типів ЦД як у свійських котів, так і в собак. У котів за наявності ЦД 1-типу вміст жирової тканини в організмі нижчий у 3,1 рази порівняно з тваринами з 2-типом, а в собак у 2,8 рази. Достовірно відрізняється у свійських котів і маса тіла, у тварин з 2-типом хвороби вона у 3,3 більша, ніж у тварин із 1-типом діабету.

Наведено результати ультрасонографічних досліджень внутрішніх органів свійських собаки і кота з ожирінням, яке розвинулось унаслідок цукрового діабету (ЦД). У котів і собак у разі хвороби на ЦД з симптомом ожиріння виявлено значний вміст жирової тканини, що змінювало якість ультрасонографічної картини. За дослідження виявлено незначне рівномірне, дифузне підвищення ехогенності паренхіми печінки, візуалізовано затемнення у віддалених ділянках органу, встановлено характерні ознаки холестазу та холециститу (наповнений, дещо збільшений у розмірах жовчний міхур), що спричинено гіпорексією. У печінці хворих котів і собак візуалізовано збільшення зернистості паренхіми, потовщення і помірне підвищення ехогенності капсули печінки, збіднення судинного малюнку. Нирки свійських котів мали бобоподібну форму, з гладенькою поверхнею й чіткими контурами. У хворих собак нирки візуалізовано бобоподібної форми, з рівними і чіткими контурами, та типовим анехогенним малюнком мозкового шару. Встановлено ехогенний кірковий шар, добре виражену кортикомедулярну диференціацію та відсутність сонографічних ознак деформації ниркової миски. У хворих на ЦД собак і котів за умови сонографічного дослідження зареєстровано виражені дистрофічні зміни підшлункової залози. Візуалізація органу була погіршеною, внаслідок надмірного жирового прошарку, водночас реєстрували ознаки хронічного панкреатиту. Виявлено зменшення розмірів підшлункової залози, різний ступінь нерівномірної ехогенності паренхіми, вузликової ехоструктури, з акустичними тінями через звапніння і рубцювання, а також нерівномірне розширення протоків органу. Ультрасонографічна картина внутрішніх органів тваринкомпаньйонів у разі ожиріння внаслідок ЦД узгоджується з результатами біохімічних досліджень.

Висвітлено актуальне у ветеринарній медицині питання – експериментальне вирішення наукової проблеми впливу стовбурових клітин, отриманих з кісткового мозку, підшлункової залози та жирової тканини, на перебіг експериментально сформованого алоксанового цукрового діабету у щурів та котів. Представлено імунофенотипову та генетичну характеристики вищезазначених стовбурових клітин під час їх культивування залежно від видової належності. Запропоновано оптимізовані технології виділення стовбурових клітин із жирової тканини та підшлункової залози котів і щурів, оптимізовані умови їх культивування та зберігання. Здійснено морфологічну та функціональну оцінки вищезазначених культур в умовах in vitrо та наведено їх характеристику. За результатами проведених досліджень встановлено, що введення культур стовбурових клітин підшлункової залози, жирової тканини та кісткового мозку за експериментально сформованого цукрового діабету достовірно сприяє зниженню рівня глюкози в крові тварин-реципієнтів. За трансплантації культури стовбурових клітин підшлункової залози відмічали збільшення загального об'єму острівців Лангерганса, насамперед, завдяки неогенезу острівців, а також спостерігали прискорення регенерації клітин у раніше сформованій острівковій тканині. Введення культури стовбурових клітин кісткового мозку призводить до збільшення загального об’єму острівців Лангерганса більшою мірою через регенерацію шляхом посилення проліферативної активності клітин острівців. Трансплантація стовбурових клітин культури жирової тканини стимулювала неогенез острівців Лангерганса у підшлунковій залозі. Ефективність стовбурових клітин жирової тканини була найнижчою порівняно з культурами червоного кісткового мозку та підшлункової залози.