Описано парвовірусний ентерит у собак, ентерит і алеутську хворобу нирок. Наведено сучасні відомості про парвовіруси - збудники захворювань. Висвітлено клінічний та патолого-анатомічний прояви хвороб. Запропоновано характеристику патогенезу й епізоотологічних особливостей алеутської хвороби норок. Розглянуто сучасні методи діагностики, специфічної профілактики та заходи щодо запобігання захворюванням.

Описано чуму м'ясоїдних на прикладі хутрових звірів і собак. Наведено сучасні відомості про збудник, клінічний і патолого-анатомічний прояви хвороби. Подано характеристику патогенезу, визначено епізоотологічні особливості, а також сучасні методи діагностики, специфічної профілактики і заходи боротьби. Викладено матеріали власних досліджень авторів з вивчення питань патогенезу за умов експериментального зараження цуценят, культивування вірусу в первинних і перещеплюваних культурах клітин, імунологічної родинності з вірусами кору і чуми великої рогатої худоби, очищення і концентрування даного збудника, відпрацювання схем отримання високоактивних антивірусних сироваток проти вірусу чуми м'ясоїдних, відпрацювання схем і методів їх застосування з лікувальною метою тощо.

Описано чуму м'ясоїдних у хутрових звірів і собак. Наведено сучасні відомості про збудника даної найбільш розповсюдженої хвороби дрібних тварин. Охарактеризовано її патогенез, викладено сучасні методи діагностики. Визначено шляхи специфічної профілактики, запропоновано заходи щодо боротьби з даною хворобою.

Описана чума мясоедных у пушных зверей и собак. Приведены современные сведения о возбудителе данной наиболее распространенной болезни мелких животных. Охарактеризован ее патогенез, изложены современные методы диагностики. Определены пути специфической профилактики, предложены меры борьбы с данным заболеванием.

Виявлено асоцiацiї вiрусу чуми з парвовiрусом у iзолятах БН-3, БП-6, БП-2 та парвовiрусу в матерiалi БП-8/2, ЄН-5/2. Встановлено їх гемаглютинувальнi властивостi вiдносно 1 % завiсi еритроцитiв свинi, пiвня, морської свинки; пiдтверджено наявнiсть вiрусу чуми з парвовiрусом бiопробою на морських свинках.

Описано мікроскопічні та гістохімічні зміни в печінці, легенях і міокарді собак за кишкової форми парвовірусної інфекції. Показано, що в печінці, міокарді та в хрящовій тканині стінки бронхів виникають дистрофічні зміни внаслідок порушення обміну білків, нуклеїнових кислот та вуглеводневих сполук. Гістохімічні зміни свідчать про енергетичне виснаження організму.

Досліджено основні імуномодулювальні властивості трансфер-фактора активного імунітету проти чуми м'ясоїдних. Оптимізовано параметри культивування вірусу чуми м'ясоїдних у культурі клітин і в курячих ембрінах для одержання препаративної маси антигену. Розроблено метод сенсибілазації свиней-донорів трансфер-фактора, специфічного щодо чуми м'ясоїдних. Одержано дослідні зразки трансфер-фактора активного імунітету, специфічного щодо збудника чуми м'ясоїдних, визначено їх імунобіологічну активність. Здійснено перенесення гіперчутливості сповільненого типу до збудника чуми м'ясоїдних від сенсибілізованих донорів (свиней) до інтактних ксеногенних реципієнтів (білих мишей і курячих ембріонів) за допомогою трансфер-фактора, специфічного щодо збудника чуми м'ясоїдних. Вивчено імунобіологічну активніть окремих фракцій трансфер-фактора, одержаних методом гельпроникаючої хроматографії. Встановлено вплив трансфер-фактора на окремі біохімічні та гематологічні показники крові собак. Експериментально доведено протективну активність трансфер-фактора, специфічного щодо збудника чуми м'ясоїдних, на курячих ембрінах. Розроблено методику одержання комбінованих зразків трансфер-факторів, специфічних щодо аденовірозу, інфекційного гепатиту, парвовірусної інфекції, лептоспірозу та чуми собак, досліджено їх терапевтичну ефективність за клінічних умов.

  Скачати повний текст

Наведено результати досліджень парвовірусної інфекції собак (ПВІС). Розкрито особливості біології собаки, характеристику збудника хвороби й її епізоотологічні особливості, методи лабораторної діагностики. Описано патогенез, клінічні ознаки та патоморфологічні зміни за кишкової, серцевої та змішаної форм ПВІС.

Проведено епізоотологічний моніторинг бабезіозу собак у м. Полтава за 2007 - 2010 рр. Вивчено сезонну динаміку бабезіозу та сприйнятливість собак до хвороби за породою, статтю, віком. Для цього було проаналізовано 2 170 випадків бабезіозу у собак в м. Полтава. Визначено, що самці хворіють бабезіозом частіше, ніж самки, собаки від 1-го до 5-ти років більш сприйнятливі до захворювання. Більшість звернень у клініки щодо даної інвазії були навесні (квітень - травень) та восени (вересень - жовтень), а собаки порід німецька вівчарка та ротвейлер хворіли частіше.

Вивчено породну та вікову чутливість, сезонність виникнення та динаміку прояву парвовірусного ентериту собак за умов ветеринарних клінік ТОВ "Ветсервіс" м. Полтава. При парвовірусному ентериті собак розроблено й запропоновано нову схему лікування, котра є значно ефективнішою за загальноприйняту базову методику. Обгрунтовано важливість використання хіміотерапевтичних засобів на окремих стадіях розвитку інфекційного процесу. Виявлено вікові групи собак, які краще піддаються лікуванню. Встановлено, що ензоотія парвовірусного ентериту частіше проявляється у весняно-літній період, більш схильні до зараження собаки породи німецька вівчарка.

Досліджено прояв клінічних симптомів у собак за парвовірусного ентериту та наведено деякі показники крові за даного захворювання. Визначено, що хвороба вражає в більшості випадків молодих собак віком 2,5 - 8 місяців і проявляється пригніченням, повною відмовою від корму, а нерідко - і від води, відсутністю реакції на зовнішні подразники. Усі видимі слизові оболонки є блідими, сухими, сіро-білими, з недостатньо наповненими кровоносними судинами. Дослідженнями крові встановлено, що кількість еритроцитів коливається від 2,6 до 4,63 Т/л, лейкоцитів - 1,5 - 10,4 Г/л, рівень гемоглобіну - 180 - 220 г/л. Зміни морфологічних показників крові пов'язані з втратою організмом значної кількості рідини.

За гострого перебігу вірусного гепатиту собак характерними є гепатит та паренхіматозна жовтяниця, в печінкових та кишкових лімфатичних вузлах - гіперпластичні процеси. За підгострого перебігу хвороби спостерігається гепатит, паренхіматозна жовтяниця, реактивні некрози слизової оболонки шлунка. В лімфатичних вузлах - розріджене розташування лімфоцитів у лімфатичних вузликах. При жовтяничній формі хвороби у внутрішніх органах, у слизових та серозних оболонках спостерігається відкладання білірубіну. При безжовтушній формі хвороби відкладання білірубіну зареєстровано лише в печінці.

Установлено, за парвовірусної інфекції собак внаслідок процесів, що розвиваються в кишковій трубці, виникають: ексикоз, лейкопенія, змішана аліментарна постгеморагічна анемія, інтоксикація та міокардит. Ексикоз супроводжується згущенням крові та жовчі, сухістю слизових оболонок. Запальні процеси в міокарді супроводжуються алергічним компонентом. У випадках підгострого перебігу відбувається атрофія паренхіми печінки та селезінки. Запалення кишкової трубки супроводжується гострим катарально-геморагічним запаленням. У клітинах кишкових залоз виявляються внутрішньоядерні поліморфні, частіше базофільні тільця включення.

Узагальнено дані літератури та результати досліджень щодо парвовірусної інфекції собак. Наведено основні особливості біології собаки, характеристику збудника хвороби, епізоотологічні особливості хвороби, методи лабораторної діагностики. З урахуванням одержаних авторами нових даних детально описано патогенез, клінічні ознаки та патоморфологічні зміни за різних форм парвовірусної інфекції собак.

Вивчено вікову й породну чутливість, сезонність виникнення та динаміку прояву інфекційного гепатиту (ІГ) собак за умов ветеринарних клінік ТОВ "Ветсервіс" м. Полтава. Запропоновано різноманітні схеми лікування ІГ в собак. Розроблено нову лікувальну схему ІГ собак. Встановлено, що ІГ частіше реєструється серед собак віком від одного до двох років (25,7 % випадків). Більш схильні до захворювання безпородні тварини (25,6 %). Хвороба має виражену сезонність, що проявляється частішими випадками виникнення гепатиту у весняно-літній період. Запропонована нова схема лікування забезпечує стовідсоткову ефективність.

Розглянуто проблему ефективної антибіотикотерапії незаразних захворювань бактеріальної етіології у домашніх тварин (собак і котів). Ефективність застосування антибіотика у великій мірі залежить від чутливості збудника/збудників інфекції до його дії. Наведено результати вивчення чутливості мікроорганізмів, збудників бактеріальних інфекцій у собак та котів, до цілого ряду антимікробних препаратів різних фармакологічних груп. Також наведено результати вивчення ступеня бактеріостатичної активності цефалоспоринового антибіотика III покоління Цефтріаксону відносно до мікроорганізмів, які викликали незаразні захворювання різних органів і тканин у собак та котів. Одержані результати показали, що препарат "Цефтріаксон" володіє сильною антимікробною дією проти стафілокока, стрептокока, кишкової палички і протею.

Встановлено, що серед службових собак є особини з високим, середнім і низьким ступенем організації тієї частини неспецифічної імунологічної резистентності, яка забезпечується NK-клітинами. Визначено морфофункціональні показники кожної з цих організацій. Встановлено, що собаки з високоорганізованою NK-системою резистентності не хворіють на парвовіроз, аденовіроз CAV-2, чуму м'ясоїдних і лептоспіроз, хворіють цими захворюваннями собаки з середньо- та низькоорганізованою NK-системою резистентності, другі важче, ніж перші. В основі патогенезу варіантних форм чуми м'ясоїдних, як це було вперше встановлено, покладено локальні тканинні NK-недостатності. Ентеральна форма розвивається у разі недостатності NK-клітин у системі GALT, бронхіальна - у системі бронхоасоційованої лімфоїдної тканини. Встановлено, що на самому початку розвитку досліджуваних інфекцій кількість NK в крові й їх онколітична тестова активність зростають, а потім знижуються. У разі одужання рівень вмісту NK підвищується, досягаючи за остаточного одужання початкового рівня.

Проаналізовано епізоотичні ситуації щодо чуми собак за умов мегаполісу на фоні масового щеплення тварин, експериментальному обгрунтуванню та розробки діагностичної тест-системи для виявлення РНК вірусу чуми в патологічному матеріалі методом зворотно-транскриптазної полімеразної реакції (ЗТ-ПЛР) та вивченню генетичної варіабельності збудника. Показано, що провідна роль в нозологічному профілі заразних хвороб собак у м. Київ належить чумі м'ясоїдних і складає 8,3 %, яка протікає, в основному, в атиповій формі з високим рівнем летальності. Епізоотична ситуація залишається складною та характеризується певними коливаннями протягом років. Проаналізовано результати лабораторних досліджень з використанням ПЛР показав високій рівень інфікування собак (42,5 %), при цьому 62 % тварин щеплені, а 38 % не вакциновані проти такої інфекції. На підставі вивчення консервативних ділянок гена вірусу чуми підібрано праймери для індикації геному вірусу. Вивчено їх чутливість та специфічність, а також здійснено порівняльне оцінювання діагностичної ефективності різних методів (ПЛР, ІФА), результати якої підтвердили об'єктивність ПЛР та можливість її використання для діагностики чуми. Проведені дослідження щодо елімінації вакцинного вірусу з організму щеплених тварин показало, що геном збудника чуми м'ясоїдних у пробах біологічного матеріалу від вакцинованих тварин не виявляється незалежно від часу, який пройшов після щеплення. Проведений філогенетичний аналіз показав, що вірус, який циркулює на території України, є неоднорідний: штами вірусу, від тварин з м. Львів та м. Харків наближені до вакцинного штаму Snyder Hill, а збудник, який має розповсюдження серед тварин у м. Київ - до штаму збудника "вакцина X".

Розроблено діагностичну тест-систему для ідентифікації генома парвовірусу собак методом зворотно-транскриптазної полімеразної ланцюгової реакції. Вивчено особливості епізоотичного процесу парвовірусної інфекції собак та її місце серед ентеритів різної етіології. Вивчено патогенез за гострого перебігу парвовірусу інфекції собак (ПВІ) та динаміку за інтенсивної терапії. Експериментально обгрунтовано необхідність застосування інтенсивної терапії за ПВІ собак упродовж перших чотирьох діб після початку лікування.

Вивчено породну та вікову чутливість, сезонність виникнення та динаміку прояву чуми собак за умов ветеринарних клінік ТОВ "Біоцентр" м. Полтава. Встановлено, що ензоотія чуми частіше проявляється у весняно-літній період, більш схильні до зараження собаки породи німецька вівчарка. У випадку чуми собак розроблено та запропоновано схему лікування кишкової форми, котра є значно ефективнішою за загальноприйняту базову методику. Обгрунтовано важливість використання хіміотерапевтичних засобів на окремих стадіях розвитку інфекційного процесу. Встановлено, що для профілактики чуми у собак найбільш ефективною виявилась вакцина "Нобівак DHPPI".