Описано мікроскопічні та гістохімічні зміни в печінці, легенях і міокарді собак за кишкової форми парвовірусної інфекції. Показано, що в печінці, міокарді та в хрящовій тканині стінки бронхів виникають дистрофічні зміни внаслідок порушення обміну білків, нуклеїнових кислот та вуглеводневих сполук. Гістохімічні зміни свідчать про енергетичне виснаження організму.

Вивчено породну та вікову чутливість, сезонність виникнення та динаміку прояву парвовірусного ентериту собак за умов ветеринарних клінік ТОВ "Ветсервіс" м. Полтава. При парвовірусному ентериті собак розроблено й запропоновано нову схему лікування, котра є значно ефективнішою за загальноприйняту базову методику. Обгрунтовано важливість використання хіміотерапевтичних засобів на окремих стадіях розвитку інфекційного процесу. Виявлено вікові групи собак, які краще піддаються лікуванню. Встановлено, що ензоотія парвовірусного ентериту частіше проявляється у весняно-літній період, більш схильні до зараження собаки породи німецька вівчарка.

Досліджено прояв клінічних симптомів у собак за парвовірусного ентериту та наведено деякі показники крові за даного захворювання. Визначено, що хвороба вражає в більшості випадків молодих собак віком 2,5 - 8 місяців і проявляється пригніченням, повною відмовою від корму, а нерідко - і від води, відсутністю реакції на зовнішні подразники. Усі видимі слизові оболонки є блідими, сухими, сіро-білими, з недостатньо наповненими кровоносними судинами. Дослідженнями крові встановлено, що кількість еритроцитів коливається від 2,6 до 4,63 Т/л, лейкоцитів - 1,5 - 10,4 Г/л, рівень гемоглобіну - 180 - 220 г/л. Зміни морфологічних показників крові пов'язані з втратою організмом значної кількості рідини.

За гострого перебігу вірусного гепатиту собак характерними є гепатит та паренхіматозна жовтяниця, в печінкових та кишкових лімфатичних вузлах - гіперпластичні процеси. За підгострого перебігу хвороби спостерігається гепатит, паренхіматозна жовтяниця, реактивні некрози слизової оболонки шлунка. В лімфатичних вузлах - розріджене розташування лімфоцитів у лімфатичних вузликах. При жовтяничній формі хвороби у внутрішніх органах, у слизових та серозних оболонках спостерігається відкладання білірубіну. При безжовтушній формі хвороби відкладання білірубіну зареєстровано лише в печінці.

Установлено, за парвовірусної інфекції собак внаслідок процесів, що розвиваються в кишковій трубці, виникають: ексикоз, лейкопенія, змішана аліментарна постгеморагічна анемія, інтоксикація та міокардит. Ексикоз супроводжується згущенням крові та жовчі, сухістю слизових оболонок. Запальні процеси в міокарді супроводжуються алергічним компонентом. У випадках підгострого перебігу відбувається атрофія паренхіми печінки та селезінки. Запалення кишкової трубки супроводжується гострим катарально-геморагічним запаленням. У клітинах кишкових залоз виявляються внутрішньоядерні поліморфні, частіше базофільні тільця включення.

Узагальнено дані літератури та результати досліджень щодо парвовірусної інфекції собак. Наведено основні особливості біології собаки, характеристику збудника хвороби, епізоотологічні особливості хвороби, методи лабораторної діагностики. З урахуванням одержаних авторами нових даних детально описано патогенез, клінічні ознаки та патоморфологічні зміни за різних форм парвовірусної інфекції собак.

Вивчено вікову й породну чутливість, сезонність виникнення та динаміку прояву інфекційного гепатиту (ІГ) собак за умов ветеринарних клінік ТОВ "Ветсервіс" м. Полтава. Запропоновано різноманітні схеми лікування ІГ в собак. Розроблено нову лікувальну схему ІГ собак. Встановлено, що ІГ частіше реєструється серед собак віком від одного до двох років (25,7 % випадків). Більш схильні до захворювання безпородні тварини (25,6 %). Хвороба має виражену сезонність, що проявляється частішими випадками виникнення гепатиту у весняно-літній період. Запропонована нова схема лікування забезпечує стовідсоткову ефективність.