Вивчено поширення диктіокаульозу великої рогатої худоби (ВРХ) у деяких регіонах Полісся та Лісостепу з урахуванням змін, пов'язаних з реструктуризацією сільськогосподарського виробництва. Теоретично та експериментально обгрунтовано доцільність застосування методу полімеразної ланцюгової реакції (ПЛР) для діагностики диктіокаульозу ВРХ. Розроблено, опрацьовано та впроваджено тест-систему для вивлення личинок диктіокул за методом ПЛР. Вивчено антгельмінтну ефективність альбендазолу-Л 7,5 %, левамізолу 10 % та нововерму у порівняльному аспекті. Здійснено контроль ефективності застосування левамізолу 10 % за запропонованим методом.

  Скачати повний текст

Подано дані щодо встановлення поширення диктіокаульозу великої рогатої худоби (ВРХ) в господарствах різних виробничих потужностей Сумської обл. За даними дослідників, чільне місце серед легеневих гельмінтозів домашніх і диких жуйних тварин належить диктіокаульозу. Наразі нематодози є нерозв'язаною проблемою в господарствах, які займаються вирощуванням ВРХ. Роботу виконували впродовж 2019 р. на базі лабораторії кафедри епізоотології та паразитології Сумського національного аграрного університету, а також в умовах скотарських господарств Сумської обл., які спеціалізуються на виробництві товарного молока. Відбір фекалій від тварин проводили систематично впродовж року в різні сезони з подальшим їх дослідженням за допомогою стандартизованих методів гельмінтоларвоскопії Бермана і Орлова. Інтенсивність інвазії встановлювали з використанням методу підрахунку кількості личинок в 1 г фекалій за малого збільшення мікроскопа. Визначення інтенсивності контамінації об'єктів довкілля личинками диктіокаул проводили за використання методу М. О. Романенка. У ході проведення досліджень та аналізу статистичної звітності встановлено, що диктіокаульоз входить до трійки найпоширеніших інвазійних захворювань, які діагностують у ВРХ Сумської області. Доведено, що у поголів'я худоби в господарствах неблагополучних щодо диктіокаульозу, зростала частота діагностування випадків патології органів дихання різної етіології. Встановлено чітку сезонну динаміку прояву диктіокаульозу у поголів'я різних вікових категорій: у телят віком до одного року максимальне ураження Dictyocaulus viviparus реєстрували у червні, за екстенсивності інвазії 69,21 %. У телят віком до двох років диктіокаульоз реєстрували навесні та восени (екстенсивність інвазії в квітні склала 62,1 %, наприкінці вересня - на початку жовтня - 51,4 %). За дослідження ВРХ старше двох років найвищу екстенсивність диктіокаульозної інвазії було встановлено навесні та восени відповідно 59,7 та 35,1 %. Пік спалаху інвазії реєстрували наприкінці осені, на відміну від тварин молодших вікових категорій. Найвищу інтенсивність інвазії встановлено у телят віком до одного року влітку, у старших вікових категорій і восени. За визначення контамінації об'єктів довкілля личинками Dictyocaulus viviparus найвищі показники відмічено на рослинному покриві пасовищ, поблизу джерел води у разі недостатнього рівня інсоляції. Контамінація личинками Dictyocaulus viviparus поверхневих шарів грунту та джерел води на пасовищах була нижчою і становила 52,5 і 32,5 % відповідно.