Викладено класифікацію методів загального та місцевого знеболювань, а також процес підготовки тварин до анестезії. Детально проаналізовано історичні етапи розвитку електрознеболювання. Значну увагу приділено фармакодинаміці місцевоанестезувальних речовин, спинномозковій, інтраваскулярній та внутрішньокістковій анестезіям, а також акупунктурній аналгезії.

Описано техніку виконання хірургічних операцій у тварин на різних ділянках тіла. Наведено сучасні методи остеосинтезу, визначено переваги артроскопії у порівнянні з артротомією, розглянуто її загальні принципи, показання та протипоказання, техніку виконання, типові ускладнення та способи їх усунення. Запропоновано ефективні методи знеболювання та хірургічної терапії, розроблено методику проведення лапароскопії, представлено анатомотопографічні дані різних тварин (великої рогатої худоби, собак, коней, кішок).

Описана техника проведения хирургических операций у животных на различных частях тела. Приведены современные методы остеосинтеза, определены преимущества артроскопии в сравнении с артротомией, рассмотрены ее общие принципы, показания к проведению и противопоказания, технику исполнения, типичные осложнения и способы их устранения. Предложены эффективные методы обезболивания и хирургической терапии, разработана методика проведения лапароскопии, представлены анатомотопографические данные различных животных (большого рогатого скота, собак, лошадей, кошек).

Доведено, що кетамін/ксилазинова комбінація є безпечною, швидкою та ефективною для ін'єкційної загальної анестезії у приматів.

Визначено вплив медетомідіну (домітора) у порівнянні з рометаром на клініко-фізіологічні показники організму собак під час проведення хірургічних операцій (ампутації вушної раковини, купірування хвоста, кастрації самців, видалення новоутворень).

Зазначено, що застосування пульсоксиметрії у разі загального знеболювання тварин дозволяє своєчасно виявити порушення серцево-судинної та дихальної систем організму та провести заходи щодо їх корекції.

Наведено дані щодо застосування розроблених схем анестезії в собак залежно від типу больової реакції, зокрема при абдомінальній патології та остеосинтезі. Встановлено, що при абдомінальних оперативних втручаннях ацепромазин-кетамін-пропофолова схема анестезії дає можливість досягти адекватної анестезії. У виконанні остеосинтезу ефективним є поєднання ацепромазину кетаміну та буторфанолу.

Обгрунтовано окремі методи та засоби загального знеболювання диких тварин і птахів. Встановлено ефективність застосування "хелабрунівської суміші" для загальної анестезії людиноподібних мавп (шимпанзе), диких котячих, ведмедів, денних хижих птахів і папуг, використання іммобілону в комбінації з ксилазином для загального знеболювання конячих (коні Пржевальського, кулани, зебри), а також застосування пульсоксиметрії для контролю за перебігом наркозу у диких тварин і птахів. Удосконалено методи загального знеболювання індійського слона. Виявлено, що дані анестетики не спричиняють значних змін морфологічного складу та деяких біохімічних показників крові диких тварин і птахів на глибокій стадії наркозу. Доведено ефективність використання антидотів основних наркотичних засобів.

Подано матеріали про розробку пролонгованої епідуральної анестезії у собак і кіз шляхом послідовного введення 2 %-ого розчину лідокаїну гідрохлориду ( собакам - 0,3 - 20,5; козам - 0,6 - 0,8 мл на кожні 10 см довжини тулуба ) через катетер. Загальний час знеболювання сягав двох годин. У кіз катерізуцію епідурального простору з подальшим кількаразовим введенням місцевого анестетика виконано вперше. Проведено комплексні дослідження щодо впливу анестезії на організм собак і кіз. Установлено, що використання анестезії не спричиняє будь-яких негативних явищ в організмі тварин, які можуть викликати ускладнення.

Висвітлено історію розвитку й теоретичні засади ветеринарної анестезіології. Подано інформацію про ветеринарне обладнання для дистанційних ін'єкцій, лікарські засоби, які використовуються для загальної анестезії, а також особливості перебігу наркозу та моніторингу анестезованих тварин. Розкрито особливості застосування загальної анестезії для різних видів тварин, зокрема, приматів, хижаків, хоботних, свиней, жирафів, оленів. Увагу приділено питанням премедикації та комбінованого наркозу.

Доведено, що неадекватне знеболювання у тварин зумовлює посилення потужності незбалансованих впливів симпато-адреналової ланки вегетативної нервової системи на їх організм, що супроводжується розладами гемодинаміки та дихання, збільшенням активності антистресових факторів і рівня ендогенних опіоїдів, формуванням гіперкоагуляційного синдрому з активацією внутрішнього шляху фібринолізу та посиленням явищ ендотоксикозу. Вперше у ветеринарній анестезіології визначено типи функціонального стану вегетативної нервової системи, на підставі чого встановлено критерії вибору адекватного анестезіологічного забезпечення хірургічної допомоги у собак, що дозволяє симпато-вагусного балансу в анестезованих тварин і запобігти ускладненню за наркозу.

Визначено рівень активності регуляторних механізмів в організмі собак різного віку за допомогою спектрального аналізу варіабельності серцевого ритму за різних схем знеболювання хірургічного лікування соматичної патології органів. У ветеринарній анестезіології більшість існуючих анестетиків та схем анестезії мають цілий ряд недоліків (підвищена токсичність, негативний вплив на життєво важливі системи організму, недоступність анестетиків тощо). У зв'язку з цим встановлено різні схеми анестезіологічного забезпечення із використанням анальгетика стадолу та анестетика пропофолу. Спостережено певні відмінності у регуляторних властивостях вегетативної нервової системи собак різних вікових груп.

Вивчено функціональний стан автономної нервової системи за комп'ютерним аналізом варіабельності серцевого ритму та обгрунтовано комбіновану внутрішньовенну анестезію у собак різного віку залежно від типу больової реакції. Встановлено, що з віком у собак періоди деполяризаії та реполяризаії міокарда збільшуються, а збудження синусного вузла подовжується. Істотна варіативність автономної нервової системи є особливістю собак 4 - 6 міс. У віці 5 - 7 років виявлено найвищу активність нейрогуморальних факторів, а найнижчу - у 2 міс. Доведено, що за соматичного болю у собак розвивається симпатико-парасимпатичний дисбаланс зі зменшенням парасимпатичного впливу на серцевий ритм у віці 2 міс., порушенням зв'язків між центральним і автономним контурами регуляції у 4 - 6 міс., збільшенням парасимпатичного впливу в 1 - 3 роки та глибокою парасимпатикотонією у тварин старше 5 років. За вісцерального болю він особливо виражений у віці до 6 міс., який супроводжується у 2 міс. парасимпатикотонією, зменшенням парасипматичного впливу й адаптаційного резерву в 5 - 7 років та його збільшенням у тварин старше 8 років. Охарактеризовано схеми загального знеболювання у собак різного віку із включенням ацепромазину, кетаміну, стадолу чи пропофолу з адекватною і прогнозованою анестезією за обох типів больової реакції.

Викладено дані щодо застосування 0,75 % розчину ропівакаїну (наропін виробництва AstraZeneca) у собак епідурально. Препарат вводили на наступну добу після катетеризації епідурального простору. Кількість наропіну розраховували, виходячи із довжини тіла тварини, яка становила 0,2 - 0,3 мл на кожні 10 см від потилиці до кореня хвоста. Однократне епідуральне введення 0,75 % розчину наропіну у собак забезпечує термін знеболювання в межах 157,1 +- 5,2 хв. без значного впливу на показники температури тіла, частоти пульсу та дихання. Глибина анестезії була достатньо виражена і супроводжувалась релаксацію м'язів знеболених ділянок тіла.

Ветеринарна анестезіологія досить молода наука, нині триває пошук оптимальних схем і препаратів для використання під час оперативних втручань у дрібних домашніх тварин. Найчастіше використовують два види наркозу - інгаляційний і внутрішньовенний. Але через високу вартість апарату для підтримки інгаляційного наркозу частіше використовують внутрішньовенний. Дослідження проводили на базі ветеринарної клініки "На Робочій" у м. Дніпрі. Мета дослідження - визначення седативного й аналгетичного ефектів порівняно з попередніми поколіннями цих препаратів. При виконанні досліджень було сформовано дві групи собак по п'ять тварин у кожній, в першій (дослідній) групі використовували схему анестезії із застосуванням Дексмедетомідину + Пропофол + Бутарфанол, у другій групі (контрольній) використовували схему із застосуванням Седазину + Пропофол + Бутарфанол. Виявлено, що в дослідній групі стан анестезії починався швидше на 41,7 %. Тривалість анестезії в дослідній групі була довшою на 33,3 %, що давало змогу проводити більш тривалі оперативні втручання. При дослідженні впливу на системи організму виявилося, що артеріальний тиск у дослідній групі після введення препарату тимчасово знижувався, але швидко піднімався до фізіологічних норм, коли в контрольній групі його зниження було неконтрольоване і потребувало корекції. Щодо вивчення аналгетичного ефекту, досліджувалися ЧСС, А/Т (середній), скорочення м'язів черевної стінки в чотири періоди оперативного втручання (перед початком операції, під час розсікання білої лінії, під час найбільших травматичних втручаннях, стан відновлення після анестезії). Виявилося, що в дослідній групі показники ЧСС (під час усіх стадій дослідження) були в межах 100,8 уд./хв.), А/Т - 100,6 мм рт. ст.,а скорочення м'язів черевної стінки не були помітні, тоді як показники контрольної групи: ЧСС в різні періоди мав різні показники (в середньому 112,6 уд./хв), А/Т - 110,3 мм рт. ст, в той час скорочення м'язів черевної стінки були досить помітні. Щодо аналізу аналгетичних ефектів, можна говорити, що під час проведення більш травматичних маніпуляцій і у стані відновлення після анестезії різниця в показниках між дослідною і контрольною групами становила 24,1 і 9,4 %. Аналізуючи всі представлені дані, можна зробити висновок, що використання схеми Дексмедетомідин + Пропофол + Буторфанол є більш ефективним через більш швидше входження в аналгезію, більш тривалий період анестезії, кращі показники щодо знеболення тварини.

Ветеринарна анестезіологія досить молода наука, нині триває пошук оптимальних схем і препаратів для використання під час оперативних втручань у дрібних домашніх тварин. Найчастіше використовують два види наркозу - інгаляційний і внутрішньовенний. Але через високу вартість апарату для підтримки інгаляційного наркозу частіше використовують внутрішньовенний. Дослідження проводили на базі ветеринарної клініки "На Робочій" у м. Дніпрі. Мета дослідження - визначення седативного й аналгетичного ефектів порівняно з попередніми поколіннями цих препаратів. При виконанні досліджень було сформовано дві групи собак по п'ять тварин у кожній, в першій (дослідній) групі використовували схему анестезії із застосуванням Дексмедетомідину + Пропофол + Бутарфанол, у другій групі (контрольній) використовували схему із застосуванням Седазину + Пропофол + Бутарфанол. Виявлено, що в дослідній групі стан анестезії починався швидше на 41,7 %. Тривалість анестезії в дослідній групі була довшою на 33,3 %, що давало змогу проводити більш тривалі оперативні втручання. При дослідженні впливу на системи організму виявилося, що артеріальний тиск у дослідній групі після введення препарату тимчасово знижувався, але швидко піднімався до фізіологічних норм, коли в контрольній групі його зниження було неконтрольоване і потребувало корекції. Щодо вивчення аналгетичного ефекту, досліджувалися ЧСС, А/Т (середній), скорочення м'язів черевної стінки в чотири періоди оперативного втручання (перед початком операції, під час розсікання білої лінії, під час найбільших травматичних втручаннях, стан відновлення після анестезії). Виявилося, що в дослідній групі показники ЧСС (під час усіх стадій дослідження) були в межах 100,8 уд./хв.), А/Т - 100,6 мм рт. ст.,а скорочення м'язів черевної стінки не були помітні, тоді як показники контрольної групи: ЧСС в різні періоди мав різні показники (в середньому 112,6 уд./хв), А/Т - 110,3 мм рт. ст, в той час скорочення м'язів черевної стінки були досить помітні. Щодо аналізу аналгетичних ефектів, можна говорити, що під час проведення більш травматичних маніпуляцій і у стані відновлення після анестезії різниця в показниках між дослідною і контрольною групами становила 24,1 і 9,4 %. Аналізуючи всі представлені дані, можна зробити висновок, що використання схеми Дексмедетомідин + Пропофол + Буторфанол є більш ефективним через більш швидше входження в аналгезію, більш тривалий період анестезії, кращі показники щодо знеболення тварини.

Оптимізовано лікувальне застосування місцевих анестетиків з метою аналгезії та патогенетичного лікувального впливу на прикладі 0,2 %-ного розчину бупівакаїну як препарату для диференціальних блокад що забезпечує усунення больового синдрому та скорочення терміну лікування. Експериментально та клінічно обґрунтовано використання електронейростимуляції із застосуванням приладу “Stimuplex NHS12” за провідникових блокад та “тунелювання” катетера за епідуральних блокад у собак. Вдосконалено техніки епідуральної анестезії в собак та великої рогатої худоби, а також провідникових блокад плечового сплетіння (brachial plexus), сідничного (n. ischiadicus) та стегнового (n. femoralis) нервів у собак шляхом периневральної катетеризації. Доведено, що застосування епідурального введення 0,2 %-ного розчину бупівакаїну сприяє більш благоприємному перебігу післяопераційного періоду в собак і великої рогатої худоби, що проявляється меншими змінами показників крові і менш вираженою запальною реакцією за показниками цитокінового профілю удослідних тварин. Серед біохімічних показників найбільш інформативними були зміни показників стресової реакції - глюкози та кортизолу.