Розглянуто судово-процесуальні аспекти та питання судово-ветеринарної експертизи на сучасному етапі, її структуру, види. Наведено стислі історичні відомості щодо розвитку вітчизняної судової ветеринарії. Висвітлено порядок проведення оцінки ветеринарно-санітарних заходів під час поховання й утилізації трупів. Описано особливості судово-ветеринарного розтину трупів, особливості дослідження ексгумованого трупа.

Рассмотрены судебно-процессуальные аспекты и вопросы судебно-ветеринарной экспертизы на современном этапе, ее структура, виды. Приведены краткие исторические сведения о развитии отечественной судебной ветеринарии. Освещен порядок проведения оценки ветеринарно-санитарных мероприятий при погребении и утилизации трупов. Описаны особенности судебно-ветеринарного вскрытия трупов, особенности исследования эксгумированного трупа.

Висвітлено особливості гістологічної будови шкіри та волоса різних видів тварин і людини, основні методи дослідження шкіри та волоса. Подано структурну характеристику та мікрофотографію шкіри та волоса різних видів тварин і людини. Описано мікроструктурні ознаки просвітленого волоса у різних видів тварин, що допомагає встановлювати їх видову належність.

Досліджено макроскопічні особливості кісток п'ястка та пальців самок великої рогатої худоби (ВРХ) у віковому аспекті. Проаналізовано інформативність макроскопічних кісткових критеріїв для діагностики віку ВРХ у судовій ветеринарній експертизі. Основним критерієм у діагностиці віку за макроскопічними критеріями є наявність або відсутність метафізарного хряща чи метафізарної пластинки. Остеоскопічну методику діагностики віку самок ВРХ необхідно поєднувати з результатами остеометричних, рентгенологічних досліджень, мікроскопією кісткових шліфів, а також інфрачервоною спектроскопією, котрі дозволяють суттєво звузити верхню й нижню вікові межі, встановлені за допомогою методу остеоскопії.

Надано стислу характеристику та мікроструктурні особливості волосу різних видів диких тварин. Мікроструктура стрижнів остистого волоса є специфічною і характерною тільки для певного виду тварин. Завдяки цим особливостям можна ідентифікувати вид тварини. В аспекті судової ветеринарії часто виникають питання: чи виявлений об'єкт є волосом, кому він належить - людині чи тварині? В разі виникнення питання щодо видової належності волоса, експерту необхідно дослідити структуру, вивчити і зіставити малюнок серцевини, і тільки тоді можна ідентифікувати вид тварини.

Розглянуто основи судово-ветеринарної експертизи у разі отруєння та токсикозів. Проаналізовано біохімічні механізми отруєнь тварин, пов'язаних з порушенням структури та функції білків, механізми інгібіції ферментів токсичними агентами та виникнення гіповітамінозів внаслідок дії токсичних агентів, знешкодження токсичних речовин. Надано відомості про розподілення та метаболізм лікарських препаратів в організмі, а також їх видалення. Наведено ускладнення, які виникають після застосування лікарських препаратів, та їх причини. Розглянуто отруєння як хворобу, його клінічний прояв і патологічні зміни в організмі тварин. Описано патогенез, клінічні ознаки та патанатомію у разі отруєння пестицидами та гербіцидами, хлор- і фосфороорганічними сполуками, нітратами та нітритами, сечовиною, похідними карбамінових кислот. Надано відомості про хімічні токсикози та фітотоксикози, а також охарактеризовано ефективну антидотну терапію.

Висвітлено короткі історичні відомості розвитку вітчизняної судової ветеринарії. Розглянуто процесуальні й організаційні основи судово-ветеринарної експертизи. Проведено оцінювання ветеринарно-санітарних заходів під час поховання й утилізації трупів. Увагу приділено експертизі у разі захворювання та смерті тварин внаслідок порушення умов годівлі, утримання й експлуатації. Викладено права споживача у випадку порушення виконавцем умов договору за виконання робіт і надання послуг. Подано інформацію про відповідальність за проведення профілактичних та оздоровчих заходів проти заразних захворювань.

Вивчено структурні параметри скелета ссавців та свійської птиці (кроля свійського безпорідного, зайця-русака, бабака степового, нутрії, кота свійського безпорідного, песця, курей м’ясного напряму продуктивності) у разі визначення видової належності біологічного матеріалу. Запропоновано методологію дослідження кісткового матеріалу як речового доказу в судово-ветеринарній експертизі. Уперше розроблено і науково обгрунтовано технологію остеологічних досліджень залежно від попереднього стану кісткового матеріалу. Подано алгоритм дослідження і доведено, що за будь-якого попереднього стану кісткового матеріалу залишається можливість встановлення його видової належності. Показано, що видова диференціація кісток на рівні їх анатомічної цілісності або незначної пошкодженості можлива остеоскопічним чи порівняльно-анатомічним методами, за незначного пошкодження та відсутності на кістковому матеріалі характерних анатомічних ознак - остеометричним методом і дискримінантним аналізом; на рівні значної пошкодженості (дрібні або обгорілі уламки без розпізнавальних анатомічних структур, порошкоподібний стан) - методом інфрачервоної спектроскопії. Набуло подальшого розвитку питання щодо методології створення і використання остеологічних комп'ютерних технологій в судово-ветеринарній експертизі та запропоновано оригінальні комп'ютерні програми "Osteo" і "Discriminant" на основі анатомічних і остеометричних параметрів кісток скелета дрібних ссавців.

Розкрито ознаки й особливості утворення переломів та їх судово-ветеринарне значення. Наведено класифікацію переломів кісток кінцівок. Розглянуто причини смерті, що виникає внаслідок механічної травми. Увагу приділено питанням судово-ветеринарної експертизи пошкоджень гострим знаряддям. Висвітлено питання проведення судово-ветеринарної експертизи пошкоджень вогнепальною зброєю. Розглянуто види ушкоджень пневматичною зброєю. Розкрито особливості огляду трупа за механічної травми на місці його знаходження.

Розглянуто основні положення теорії і практики судової ветеринарії. Викладено судово-процесуальні аспекти та спеціальні питання. Подано дані щодо судово-ветеринарної танатології. Висвітлено питання правового регулювання ветеринарних послуг. Приділено увагу проблемам судової відповідальності ветеринарних спеціалістів. Обгрунтовано судово-ветеринарні аспекти клінічної практики, порушень технології обслуговування тварин за їх промислового утримання. Розкрито основи судової токсико- і травматології, судово-ветеринарної остеології та судової ветеринарно-санітарної експертизи.

Наведено дані щодо аналізу змін до кримінально-процесуального законодавства України в питаннях правових підстав проведення експертиз та порядку залучення експертів ветеринарної медицини. Встановлено, що зміни до кримінально-процесуального законодавства України в питаннях правових підстав проведення експертиз та порядку залучення експертів ветеринарної медицини показує систематичне наближення нормативно-правової бази України в кримінальному процесі до міжнародних норм і стандартів, і спрямовані на досягнення максимального рівня неупередженості з боку учасників кримінального судочинства.

Вивчено морфологічні особливості носомозкового відділу черепа великої рогатої худоби (ВРХ) молочного напряму продуктивності залежно від статі у широкому віковому діапазоні (від народження до 10 р.) на різних рівнях структурної організації. Установлено, що оцінювання інформативних кількісних параметрів черепа (краніо-, рентгеноденситометричних, спектральних) і формалізація його якісних ознак (краніоскопічних, рентгеноморфологічних) дає змогу всебічно, об'єктивно та достовірно встановити вік ВРХ на підставі обгрунтованого еталонно-тестового принципу. Останній є базою для авторської комп'ютерної програми "Skull Cattle", яка автоматизує розроблені способи визначення віку та статі ВРХ за черепом, нівелює помилки під час опрацювання результатів досліджень, підвищує точність та об'єктивність краніологічних експертиз. Остеологічна технологія, в основі якої лежить урахування цілісності черепа, кількості та складності застосованих методик його дослідження, дає змогу визначити вік ВРХ молочного напряму продуктивності за якісними та кількісними параметрами його носомозкового відділу від нароження до 10 річного віку з точністю 2 - 10 міс.