Висвітлено особливості творення та функціонування сучасної української медичної термінології. Акцентовано увагу на засвоєнні базової медичної термінології у контексті її функціонування на лексичному та граматичному рівнях сучасної української мови. Проаналізовано лексико-семантичні відношення в медичній термінології. Запропоновано правопис та словник медичних термінів.

Наведено результати першого монографічного дослідження медичної лексики XVI - XVIII ст. в широкому історичному контексті - від пам'яток києворуського мовного періоду до новітніх медичних словників. Аналіз лексем супроводжено історичними, культурологічними й етимологічними довідками, спільнослов'янськими паралелями, діалектними відповідниками.

Приведены результаты первого монографического исследования медицинской лексики XVI - XVIII вв. в широком историческом контексте - от памяток киеворусского языкового периода до новейших медицинских словарей. Анализ лексем сопровождается историческими, культурологическими и этимологическими справками, общеславянскими параллелями, диалектными соответствиями.

Представлено научно-практическое обоснование индивидуального толкования терминов "охрана здоровья", "медицинская помощь" и других широко используемых в сфере охраны здоровья. Доказано, что подмена одного понятия другим отрицательно сказывается на формировании и организации деятельности соответствующих систем охраны здоровья и медицинской помощи, что, в свою очередь, приводит к бесконтрольной динамике социальных процессов, ухудшению демографической ситуации и состояния здоровья населения.

Рассмотрено участие и роль военных врачей в создании украинской медицинской терминологии. Кратко проанализированы медицинские словари, авторами или соавторами которых были украинские военные врачи.

Розглянуто терміни-метафори, що виникли на базі значень загальновживаних слів, виділено основу перенесення за подібністю та лексико-семантичні групи слів, які мотивують виникнення медичних термінів; з'ясовано особливості метафоротворчості в межах медичної терміносистеми, підкреслено системність процесів вторинної номінації.

Проанализированы действующее законодательство Украины по охране здоровья и фармацевтической деятельности, а также международные нормативные акты и научные публикации по данному вопросу. Предложена структура Глоссария как систематизированного словаря и разработан Глоссарий терминов и понятий с фармацевтической деятельности.

Розглянуто чотири групи слів-термінів іншомовного походження, що входять до терміносистеми косметики та косметології, на позначення структури шкіри, її хвороб та вад зовнішності, назв товару та іноземних косметичних фірм, з'ясовано їх походження та значення у сучасній науці.

Виокремлено основні критерії розмежування метафори та метонімії як художніх і мовних феноменів; проаналізовано медичні терміни, що виникли внаслідок метонімії; виділено найпродуктивніші моделі метонімічних транспозицій у медичній термінології, що є актуальним для систематизації, стандартизації та уніфікації медичної термінології.

Проведено дослідження староукраїнської біологічної і медичної лексики лікарських порадників XVI - XVIII ст. у етимологічному, семантичному й структурному аспектах. Максимально повно представлено староукраїнські назви рослин і тварин, назви форм ліків та лікарських препаратів. З'ясовано, що основу досліджених груп лексики становить власне українська лексика, ряд слів успадковано з праслов'янської мови, незначну частину складають іншомовні запозичення. Встановлено, що ботанічні, зоологічні й медичні назви мають свої структурні й морфологічні особливості, є семантично мотивованими і немотивованими.

Досліджено особливості вторинної номінації в українській медичній термінології. Виявлено основні механізми та принципи появи термінів - вторинних найменувань, описано їх основні моделі. Вперше до визначення мовного статусу термінів-вторинних найменувань застосовано ономасіологічний підхід, а також здійснено цілісний мовний аналіз українських медичних термінів, утворених шляхом перенесення назви, доведено їх системність. Виділено ономасіологічну базу й ономасіологічну ознаку як складові вторинної номінації у медичній терміносистемі. Розроблено методологію аналізу вмотивованості вторинних термінологічних одиниць за ступенем відображення мотивувальної ознаки на рівні сем. Розкрито характер багатозначності слова, що є наслідком вторинної номінації на загальномовному та термінологічному рівнях, виділено основні значеннєві зміщення у полісемному слові. Розроблено класифікацію медичних термінів-вторинних найменувань за різними критеріями (характером подібності, який є основою їх виникнення, ступенем умотивованості, належністю до лексико-семантичних груп, структурою аналітичних номінацій, характером метонімних транспозицій). Проаналізовано метафоричні та метонімічні зв'язки між компонентами складених термінів, утворених шляхом опосередкованої вторинної номінації. Визначено основні принципи унормування термінів - вторинних назв медичної галузі.

Досліджено українські медичні найменування у діахронному аспекті. На основі пам'яток ХVІ - ХVІІІ ст. проаналізовано семантичну структуру, основні словотвірні моделі, походження, еволюційні процеси, системну організацію конституентів тематичної групи "назви хвороб людей", у межах якої функціонували лексико-семантичні групи "загальні назви хвороби" та "назви конкретних захворювань". Простежено подальшу долю аналізованих найменувань, їх роль у розвитку української літературної мови загалом та мови медичної науки зокрема, функціонування в сучасних говорах. Встановлено, що особливістю лексики даної тематичної групи є її тісний зв'язок із природничими науками, удосконаленням знань про специфіку людського організму, що зробило досліджувану медичну номенклатуру динамічною та нестійкою.

Дисертацію присвячено дослідженню народних назв хвороб і хворобливих станів у російській мові, які розглянуто у семасіологічному, функціональному і дериваційному аспектах. Проаналізовано системні зв'язки зазначеної групи лексичних одиниць, розкрито особливості номінації народних медичних найменувань, з'ясовано вплив світоглядного чинника на принципи та засоби номінації, здійснено порівняльний аналіз народних медичних терміносистем близькоспоріднених мов.

Вперше у російському мовознавстві здійснено детальний аналіз у семасіологічному, генетичному, функціональному та дериваційному аспектах тематичної групи "назви хвороб і людських недуг". Розглянуто системні зв'язки термінологічних одиниць, що входять до складу даної тематичної групи. Встановлено загальні та специфічні особливості, характерні для медичної лексики російської мови досліджуваного періоду, проаналізовано діалектику розвитку даних лексичних одиниць.

Вперше проведено системний аналіз процесів словотвірної ідентичності/варіантності та виявлено їх основні ознаки у сучасній українській медичній термінології. Розкрито зміст понять "словотвірна ідентичність", "тотожність", "варіантність". З'ясовано, що словотвірна ідентичність може бути виражена різними афіксами. Проаналізовано сучасний стан дослідженого явища й обгрунтовано перспективи його розвитку. Узагальнено досвід лексикографування формальних варіантів утворень у медичних термінологічних словниках. Проаналізовано словотвірну ідентичність префіксів і суфіксів у медичній термінології. Систематизовано принципи та критерії ідентифікації формального варіювання лексеми, визначено межі даного феномену. Встановлено характерні особливості словотвірних ідентичних модифікацій у медичній терміносистемі як складовій мови, яка функціонує та розвивається.

Розглянуто філософсько-методологічні аспекти сучасної української медичної семіотики, показано, що її роль обумовлює філософську значимість фундаментальних теоретичних проблем медицини, способи розв'язання яких мають важливі теоретичні та практичні наслідки. Обгрунтовано специфіку наукового пізнання та визначення предмета медицини, уточнено, конкретизовано та розширено принципи й можливості більш чіткого визначення базисних понять медицини. Розкрито основні філософсько-методологічні засади формування та функціонування медичних термінів, проаналізовано особливості мови медицини. Досліджено історію виникнення та формування української медичної термінології. Теоретично обгрунтовано проблему смислу, знаку та значення медичних термінів. Доведено необхідність розробки теоретичних питань сучасної української медичної семіотики з використанням методів загальної семіотики та семантики з метою розвитку загальної теорії медицини на сучасному рівні, а також систематизації та узагальнення емпіричного матеріалу медичної семіотики.

Розглянуто функціонально-стилістичний потенціал медичної термінології у мові мас-медіа в контексті постулатів лінгвопрагматики, лінгвістики універсалій, функціональної стилістики й інтелектуалізації сучасної літературної мови. Уточнено лінгвістичний статус терміна як комунікативної одиниці мовної системи особливого статусу. Проаналізовано вторинну номінацію терміна, його спеціфіку, функції та трансформації поза системою. Проаналізовано функціональні домінанти медичної термінології в глобальному інформаційному полі.

Висвітлено виникнення, розвиток і сучасний стан латинської медичної термінології. Визначено поняття "науковий термін" і "номенклатура", наведено структуру анатомогістологічних термінів. Розглянуто іменники та прикметники в латинській анатомічній номенклатурі. Наведено особливості вживання та перекладу ступенів порівняння прикметників. Висвітлено клінічну термінологію, розкрито поняття "клінічний термін", наведено їх види та структуру. Розкрито питання утворення термінів-назв хвороб запального, незапального та пухлинного характеру. Увагу приділено фармацевтичній термінології, рецептурі та латинській номенклатурі лікарських засобів.

Проведено комплексне дослідження джерел і механізмів поповнення словникового складу англійської мови у сфері медицини й охорони здоров'я. Вперше використано комбінацію лінгвокогнітивного та соціофункціонального методологічних підходів для виявлення ключових медично-маркованих концептуальних одиниць, які відображають зміни у сфері медицини й охорони здоров'я. Вперше параметризовано зв'язок між новотворами англійської мови у сфері медицини й охорони здоров'я, процесами психоментальної організації медичного досвіду та концептуальною еволюцією медичної картини світу англомовних спільнот. Визначено механізми дії соціофункціональних позамовних чинників, які зумовлюють якісні та кількісні інноваційні процеси сучасної англійської мови у досліджуваній сфері. Комплексно ідентифіковано та кваліфіковано напрямки й алгоритми дериваційних процесів у лексиці та фразеології медичної сфери, визначено лінгвокогнітивні параметри формування нових словотвірних моделей і дериваційних елементів у мовному медичному депозитарії.

Висвітлено проблему підвищення ефективності практичної підготовки майбутніх медиків у медичних ВНЗ. Проаналізовано необхідність розробки методики навчання медичної термінології в медичних університетах для майбутніх лікарів та методики викладання латинської мови, яка має бути запроваджена ще в ЗНЗ, що буде корисним для подальшої професійної підготовки лікарів. Зазначено, що методика навчання медичної термінології не може обійтися без методики викладання латинської мови в медичних ліцеях, як ЗНЗ, й вимагає нагальної розробки та рекомендації.

Освещена проблема повышения эффективности практической подготовки будущих медиков в медицинских ВУЗ. Проанализирована необходимость разработки методики обучения медицинской терминологии в медицинских университетах для будущих врачей и методики преподавания латинского языка, которая должна быть введена еще в общеобразовательных учебных заведениях и будет полезной для дальнейшей профессиональной подготовки врачей. Отмечено, что методика обучение медицинской терминологии не может обойтись без методики преподавания латинского языка в медицинских лицеях, как общеобразовательных учебных заведениях, и требует срочной разработки и рекомендации.

The article deals with the problem of effectiveness increase of the practical training of the future doctors in higher medical educational institutions. It is analyzed the necessity of the methodology development of the medical vocabulary learning at medical universities for future doctors and methodology of Latin learning, that must by introduced at the secondary schools that will be useful for future professional doctors- training.

Глобализация и гетерогенность в развитии терминосистем инновационных областей знания являются актуальными научными проблемами современной лингвистики. Одной из таких инновационных областей знания является медицинская эстетология: эстетическая медицина, хирургия. Терминология эстетической хирургии представляет объект данного исследования. Исследована типологизация продуктивных и непродуктивных способов образования новой терминологии немецкой, польской и французской эстетической хирургии. Посредством квалитативно-квантитативного анализа селективной выборки эстетико-медицинской терминологии, целью которого является детальная характеристика способов образования соответствующих терминологических единиц немецкого языка, выводится терминообразовательная асимметрия в сравнении с польским и французским языками. В результате анализа засвидетельствован отход от неоклассических формативов, вытесняющихся все большим присутствием англоязычных морфем и лексем. Этот процесс отражается на продуктивности способов терминообразования. Дескриптивно приведены примеры этого и других феноменов. Сделаны выводы, что немецкий инвентарь медицинской эстетологии отличается от польского и французского своей эксплицитной деривацией, лояльностью и меньшей степенью ассимиляции относительно заимствованных лексем.