Розглянуто дані світового досвіду щодо ефективності та безпеки комбінованої вакцини Infanrix для профілактики дифтерії, правцю та кашлюка з ацелюлярним кашлюковим компонентом та інших багатокомпонентних препаратів на цій основі. Викладено переваги та перспективи використання комбінованих препаратів у програмах імунізації.

Проаналізовано питання захворюваності на дифтерію серед військовослужбовців Збройних Сил України загалом, а також за територіями дислокацій, видами та родами військ за період 1987 - 2000 рр. Встановлено особливості проявів епідемії дифтерії, а також вивчено стан антитоксичного протидифтерійного імунітету, зокрема, молодого поповнення військовослужбовців строкової служби військових частин Центрального підпорядкування Збройних Сил України за період з 1993 р. до 2000 р. Визначено інтенсивність циркуляції збудника дифтерії серед військовослужбовців у зазначений період. Виявлено основні фактори ризику, які обумовили сталість епідемічного неблагополуччя стосовно захворюваності на дифтерію в Збройних Силах України. Проаналізовано та надано оцінку ефективності заходів планової ревакцинації та антибіотикопрофілактики серед молодого поповнення військовослужбовців строкової служби навчальних центрів військових частин центрального підпорядкування. Обгрунтовано систему епідеміологічного нагляду стосовно дифтерії в Збройних Силах України.

  Скачати повний текст

В роботі вперше вивчено особливості епідеміологічного прояву дифтерії в семи областях, переважно східного регіону України, які вирізняються екологічними умовами та соціально-економічною орієнтацією. Показано негативний вплив на формування протидифтерійного імунітету дорослого населення техногенних чинників (металургійного, коксохімічного та інших виробництв). Поглиблено вивчення структури популяції коринебактерій дифтерії та їхні штамові характеристики. Запропоновано принцип типування коринебактерій дифтерії з метою визначення епідеміологічної значущості вогнищ. Обгрунтовано доцільність вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за дифтерією і запропоновано її структурно-функціональну схему, яка включає додаткові заходи (вивчення особливостей циркулюючих коринебактерій дифтерії, а саме, структури популяції та штамових характеристик, урахування впливу чинників середовища на стан післявакцинального протидифтерійного імунітету), використання яких дає можливість підвищити ефективність системи епідеміологічного нагляду.

Епідемію дифтерії 90-х років ХХ ст. розглянуто як результат складних взаємовідносин між соціальною та біологічною підсистемами епідемічного процесу дифтерійної інфекції у вакцинальну еру. На підставі системного аналізу усіх рівнів взаємодії гетерогенних популяцій збудника дифтерії та його хазяїна (людини) від субклітинного рівня інфекційного процесу до глобальної системи епідеміологічного нагляду визначено сучасний етап еволюції дифтерійної інфекції в соціально-екологічних умовах України і розроблено шляхи удосконалення епідеміологічного нагляду за дифтерією. Надано клініко-епідеміологічну характеристику дифтерії 90-х рр. в Україні на підставі офіційних даних. Проаналізовано імунологічну ефективність додаткових ревакцинацій ("імунокорекції") у дітей та вікові особливості імунної відповіді дорослих на ревакцинацію АДП-м. На основі вивчення структури популяції збудника у різні періоди епідемічного процесу визначено індикаторні бактеріологічні показники стану цієї популяції та резервуари C.diphtheriae в міжепідемічний період. Проаналізовано якість клінічної та лабораторної діагностики дифтерії. Розроблено методичні підходи до вивчення стану клітинних рецепторів для дифтерійного токсину за допомогою лектинів.

Дисертація присвячена визначенню та дослідженню закономірностей епідемічного процесу дифтерії в Україні в передепідемічний та епідемічний періоди. Проведено комплексний аналіз якісних характеристик дифтерійного процесу (захворюваність, бактеріоносійство, смертність, летальність, рівень колективного імунітету, загалом, в сільській та міській місцевостях, в різних вікових групах, в різних регіонах). Отримані результати дозволили обгрунтовано охарактеризувати епідемічну ситуацію з дифтерії в Україні наприкінці XX століття та виявити головні чинники, що сприяли виникненню епідемії. Визначені вікові групи підвищеного епідемічного "ризику" та регіональні особливості епідемічного процесу. Встановлено, що рівень популяційного імунітету до дифтерії є одним з головних чинників, який визначає особливості епідемічного процесу дифтерії та форми її перебігу від клінічного захворювання до безсимптомного бактеріоносійства. На основі проведених досліджень здійснена комплексна оцінка імунологічної та епідеміологічної ефективності вакцинопрофілактики дітей та дорослих в залежності від схем імунізації, віку щеплених та застосування різних за антигенним навантаженням препаратів. Одержано нові дані щодо залежності стану поствакцинального протидифтерійного імунітету від функціональної активності клітинної ланки системного імунітету та імуногенетичних особливостей організму щеплених.

Установлено головну особливість захворюваності на дифтерію за сучасних умов - втягнення до епідемічного процесу (ЕП) значної частини щеплених та імунних осіб, більшість з яких складають дорослі, що суттєво відрізняє прояви ЕП дифтерії за сучасних умов від його проявів у попередні десятиріччя. Визначено одну з провідних груп ризику - хворі з гострою ЛОР-патологією, а також виявлено епідеміологічний зв'язок між ЕП дифтерійної інфекції та гострої ЛОР-патології. Показано, що дана патологія, вірогідно, пригнічує рівень антитоксичного протидифтерійного імунітету, практично не впливаючи на рівень протиправцевого імунітету. Доведено, що уповільнення темпів зниження рівня захворюваності на дифтерію у 1998 - 2001 рр. на тлі високих показників щепленості пов'язане зі стабілізацією рівня протидифтерійного імунітету населення (з 1996 р.) та наявністю постійної циркуляції токсигенних коринебактерій дифтерії (ТКБ). Розроблено методику визначення щорічної орієнтованої кількості носіїв (ЩОКН) коринебактерій, яка дозволяє розраховувати інтенсивні показники носійства коринебактерій дифтерії. Запропоновано спосіб визначення орієнтованої частини сприйнятливого до дифтерії населення як відсотка, що складає кількість зареєстрованих на дану інфекцію хворих від ЩОКН ТКБ. Створено математичну модель ЕП дифтерії та складено прогноз захворюваності у Києві на 2002 р. Наведено докази на користь необхідності застосування превентивної антибіотикопрофілактики в осередках дифтерійної інфекції стосовно осіб, які були в тісному контакті з даними хворими.

  Скачати повний текст

Розглянуто можливість моделювання епідемічного процесу дифтерійної інфекції. Розроблено мультиагентну систему в середовищі NetLogo, яка дозволяє прогнозувати динаміку епідемічного процесу, визначати імунний прошарок, необхідний для підтримки епідемічного благополуччя, та покращити якість епідеміологічної діагностики.

Рассмотрена возможность компьютерного моделирования эпидемического процесса дифтерийной инфекции. Разработана мультиагентная система в среде NetLogo, позволяющая прогнозировать динамику эпидемического процесса, определять иммунную прослойку, необходимую для поддержания эпидемического благополучия, и улучшить качество эпидемиологической диагностики.

За умов закритого закладу виявлено фактори, які можуть сприяти активізації епідемічного процесу дифтерійної інфекції. Спостережено циркуляцію токсигенних і нетоксигенних штамів коринебактерій дифтерії. Встановлено значний відсоток осіб, сприйнятливих до дифтерії. Відзначається виражена дія соціальних факторів.

В условиях закрытого учреждения выявлены факторы, которые могут способствовать активизации эпидемического процесса дифтерийной инфекции. Установлен значительный процент лиц, восприимчивых к дифтерии. Отмечается выраженное действие социальных факторов.

Проведено комплексне вивчення клініко-імунологічних та епідеміологічних особливостей дифтерії за умов планової вакцинопрофілактики. Встановлено, що вакцинація у разі дифтерії не є гарантією від захворювання. Подальше зниження захворюваності від дифтерії неможливе без поліпшення її діагностики серед вакцинованих з атиповим перебігом хвороби та забезпечення реалізації діючого календаря щеплень у повному обсязі. Доцільним є повернення до бактеріологічного обстежєння щодо виявлення дифтерії у вакцинованих дітей і дорослих, хворих на ангіни та інші гострі хвороби ЛОР-органів, навіть за катарального характеру запалення.

Проведено комплексное изучение клинико-иммунологических и эпидемиологических особенностей дифтерии в условиях плановой вакцинопрофилактики. Установлено, что вакцинация при дифтерии не является гарантией от заболевания. Дальнейшее снижение заболеваемости от дифтерии невозможно без улучшения ее диагностики среди вакцинированных с атипичным течением заболевания и обеспечением реализации действующего календаря прививок в полном объеме. Целесообразным является возвращение к бактериологическому обследованию на дифтерию привитых детей и взрослых, больных ангинами и другими острыми заболеваниями ЛОР-органов, даже при катаральном характере заболевания.

Досліджено вплив калорійно обмеженої дієти (КОД) на стан прооксидантно-антиоксидантної системи крові в процесі формування гуморальної імунної відповіді до дифтерійного та правцевого анатоксинів АДП-вакцини в 3-місячних щурів лінії Вістар. У щурів на КОД у порівнянні з щурами, що перебували на стандартному раціоні, вміст гідроперекисів ліпідів у сироватці крові був нижчим, а активність ферментів антиоксидантної системи - на більш підвищеному рівні. Формування гуморальної імунної відповіді на АДП-анатоксин у щурів КОД-моделі відрізнялося від визначеної в щурів, що перебували на стандартному раціоні, за рівнем і тривалістю знаходження антитоксинів у кровотоці, та відбувалося на тлі підвищеної активності антиоксидантних ферментів крові за зниженого вмісту гідроперекисів ліпідів сироватки крові.

Дифтерія - інфекційне захворювання, поширеність якого обмежується колективним поствакцинальним імунітетом. У системі епідеміологічного нагляду за дифтерією для об'єктивної оцінки та прогнозування епідемічної ситуації за умов низької інтенсивності епідемічного процесу даної інфекції серологічний контроль стану імунітету є вирішальним. Мета дослідження - прогнозування епідемічної ситуації щодо ризику спалаху дифтерії в Україні шляхом визначення рівня колективного поствакцинального імунітету проти дифтерії серед населення Дніпропетровської області та оцінка ефективності проведення масової вакцинопрофілактики. Усього у 2015 р. обстежено 483 особи віком від 0 до 78 років (дітей - 234, дорослих - 249 осіб). Оцінка рівня специфічного імунітету проти дифтерії здійснювалась за наступними критеріями: осіб з рівнем антитіл 0,015 - 0,06 МО/мл слід вважати умовно-захищеними; 0,1 - 0,5 МО/мл - із середнім рівнем захисту; >> 1,0 МО/мл - високоімунними. Захисним титром антитіл необхідно вважати концентрацію не менше ніж 0,1 МО/мл. Встановлено, що рівень протективного імунітету проти дифтерії становив 69,5 %. Переконливий рівень імунологічного захисту серед дітей - 70,9 %, серед дорослих - 68,3 %. Жодна з вікових груп не мала достатнього порогового рівня антитоксичного імунітету, необхідного для припинення трансмісії збудника дифтерії. Відсоток захищених осіб знижувався зі збільшенням віку людей (як серед дітей, так і серед дорослих осіб). Така ситуація може створювати передумови для спалахів дифтерії у Дніпропетровській області. Висновок: наведені результати свідчать про важливість підтримки захисних рівнів антитіл завдяки масової імунізації дітей, а також проведення бустерної вакцинації серед підлітків і дорослих осіб, що дозволить виключити категорію сприйнятливого прошарку населення.

Мета роботи - порівняння характеристик частинок з різною хімічною будовою та розміром (колоїдного золота Gold 1 та Gold 2, фосфату кальцію CaP та полі(лактид-коглюколіду) PLGA 1 і PLGA 2) для пошуку найбільш ефективних носіїв антигену (рекомбінантного дифтерійного токсоїду) за імунізації per os. За даними МТТ-тесту всі досліджувані частинки не виявляли помітного цитотоксичного впливу стосовно досліджуваних клітин in vitro, за винятком частинок CaP, що у високих концентраціях чинили цитотоксичний вплив на клітини лінії U937, та частинок Gold 1 і Gold 2, які також пригнічували ріст клітин лінії L929. Найбільш виражене фагоцитування макрофагоподібними клітинами лінії J774 було зафіксовано для частинок PLGA 1 і PLGA 2 з іммобілізованим антигеном, у той час як кон'югати частинок Gold 1 і Gold 2 з антигеном виявили здатність до сорбції на поверхні цих клітин, але не поглиналися ними. У мишей BALB/с, що одержували перорально антиген, іммобілізований на носіях PLGA 1 та PLGA 2, а також Gold 2, концентрація у крові антитіл IgA, специфічних до субодиниці B (SubB) у порівнянні з контролем помітно збільшувалася вже після другої імунізації. У групи мишей, що одержували кон'югати антигену з PLGA 2, відзначено також збільшення концентрації специфічних IgG у крові після третьої імунізації. Наведені результати свідчать про перспективність дослідження частинок PLGA 1 та PLGA 2 як ад'ювантів для імунізації per os.

Зростання кількості людей, які живуть з ВІЛ-інфекцією (ЛЖВ), і значне збільшення тривалості їх життя на фоні антиретровірусної терапії ставлять актуальні питання про вакцинацію цих пацієнтів. Здійснено пошук інформації з використанням баз даних Scopus, Web of Science, MedLine, Global Health, Google Scholar, CyberLeninka. Аналіз науково-практичної літератури свідчить, що у ЛЖВ досить часто спостерігається втрата імунологічної пам'яті про попередні імунізації і менш ефективна імунна відповідь навіть після відновлення імунної системи на фоні антиретровірусної терапії, що може вимагати вживання додаткових заходів, наприклад, таких як оцінка рівня специфічних антитіл, ревакцинація або збільшення дози вакцин. Підкреслено необхідність вакцинації проти дифтерії та правця як важливої превентивної стратегії серед ЛЖВ дорослого віку.

Вакцинація є найбільш ефективною ланкою первинної профілактики. Серологічний моніторинг за інфекційними захворюваннями, що охоплюються національними програмами імунізації, дуже важливий, оскільки він надає актуальну інформацію щодо тягаря інфекції та імунологічного статусу населення. Мета дослідження - навести аналіз епідеміологічного моніторингу протидифтерійного захисту населення, показати узагальнюючу епідеміологічну ситуацію щодо дифтерії та визначити показники ризику виникнення дифтерії серед населення Дніпропетровщини. Епідеміологічний аналіз протидифтерійного імунітету (2017 - 2019 рр.) проведено на підставі результатів імуноферментного аналізу рівнів антитіл IgG проти дифтерійного токсину у 271 мешканця Дніпропетровщини. Аналіз результатів виявив, що лише 30,6 % (n = 83) населення мають рівні антитоксичних антитіл 1,0 МО/мл і більше, що обумовлює цим особам достатній захист проти дифтерії в найближчі 5 - 7 років життя. Разом з тим більшість населення (69,4 %) потребує негайної одноразової бустерної вакцинації (n = 134; 49,5 %) або негайної базової вакцинації (n = 54; 19,9 %) внаслідок низьких показників антитоксичних протидифтерійних антитіл. У групі віком 8 - 15 років 65,9 % (n = 62) потребують негайної базової або бустерної вакцинації, це свідчить про те, що у дітей цього віку не сформований базисний імунологічний захист внаслідок порушень графіку вакцинації або її відсутності. У групі віком 27 років і старше 79,1 % (n = 72) досліджених не мають протективних рівнів антидифтерійних антитіл, що свідчить про відсутність фактичного захисту проти дифтерії. Висновки: результати роботи свідчать про недостатній популяційний захист населення проти дифтерії. У зв'язку з цим є актуальними питання розробки стратегічних заходів масової імунопрофілактики дифтерії як дітей, так і дорослих. У країні повинні проводитися регулярні епідеміологічні моніторинги, які вивчали б популяційний імунітет проти дифтерії та інших керованих інфекцій і складали перспективний стратегічний і тактичний план з ліквідації недоліків в роботі щодо проведення масової імунопрофілактики населення.