Індекс рубрикатора НБУВ: Р194.421-3(4УКР-9ГАЛ)

Рубрики:

Епідеміологія висипного тифу (епідемічного, вошивого, хвороби Брилля)

Шифр НБУВ: Ж25956 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати епідеміологічних досліджень поширення волинської гарячки на території України. На підставі проведених у 1992 - 1999 рр. досліджень 11972 сироваток крові людей різних вікових груп встановлено, що антитіла до збудника волинської гарячки виявлялись на всіх територіях, де здійснювалося обстеження, в середньому в 3,36 % до загальної кількості досліджених сироваток. Ретроспективно виявлено випадки захворювання на волинську гарячку. За підсумками досліджень у 1995 - 1999 рр. 4066 сироваток крові з Львівщини, Волині та з АР Крим (вогнища кліщового рикетсіозу) у 6,22 % виявлено комплементзв'язуючі антитіла до Rochalimaea quintana. Антитіла виявлено у всіх вікових групах, у тому числі у дітей та молоді, що є проявом активного характеру епідпроцесу волинської гарячки на досліджуваних територіях. З метою епідеміологічного вивчення волинської гарячки розроблено та виготовлено з місцевих штамів Rochalimaea quintana два нові антигенні препарати: для реакції зв'язування комплементу та непрямої імунофлуоресценції. Препарати успішно апробовано в лабораторіях та використано для проведення консультативних досліджень на базі лабораторії рикетсійних інфекцій Львівського НДІ епідеміології та гігієни. Аналіз поширення в Україні педикульозу довів, що в даний час рівень ураженості населення педикульозом залишається стабільно високим і не має тенденції до зниження. Зберігається високий рівень ураження дітей шкільного віку головними вошами, збільшились випадки змішаного та одежного педикульозу серед різних груп населення. З метою індикації збудника волинської гарячки в переносниках - головних та

Досліджено 117 хворих на марсельську гарячку з 2000 - 2008 рр. Вивчено і проведено порівняння клінічних виявлень марсельської гарячки з результатами досліджень Андрєєва М. Ф. та Авєтісової А. С. у 1941 - 1951 роках, які вперше відкрили марсельську гарячку в Криму. В нинішній момент виявляється тяжча клінічна картина і поява атипових форм, які відхиляються від класичної картини марсельської гарячки.

Після опису півсторіччя тому марсельської гарячки в Севастополі захворюваність знову зареєстровано вздовж Середземномор'я та Чорноморського узбережжя Криму. І захворюваність набуває ендемічного характеру. На півострові сформувався могутній епідемічний потенціал, у разі реалізації якого можна очікувати не тільки підйому захворюваності, формування нових антропургічних осередків, але й поширення з прибережних районів в середину Криму. Проаналізовано епідеміологічні прояви марсельської гарячки на сучасному етапі, проведено районування території Криму за ступенем ризику зараження для людей. Запропоновано відповідні протиепідемічні заходи.

После описания полстолетия назад марсельской горячки в Севастополе заболеваемость вновь регистрируется вдоль Средиземноморья и Черноморского побережья Крыма и приобретает эндемический характер. На полуострове сформировался могучий эпидемический потенциал, при реализации которого можно ожидать не только подъема заболевания, формирования новых антропургических очагов, но и распространения заболеваемости с прибрежных районов внутрь Крыма. В работе представлены эпидемиологические проявления марсельской горячки на современном этапе, проведено районирование территории Крыма по степени риска заражения для людей. Предложены соответствующие противоэпидемические мероприятия.

Вивчено епідеміологічні особливості і клінічні вияви марсельської лихоманки на сучасному етапі. Подано порівняльний аналіз захворюваності на марсельську лихоманку в м. Севастополь. Описано акарологічну ситуацію за основним переносником інфекції - південним собачим кліщом R. sunguineus. Проведено клінічне спостереження. Обстежено 125 хворих на марсельську лихоманку. Вперше вивчено гістологічну будову первинного афекту з метою диференціальної діагностики марсельської лихоманки та інших захворювань, чий перебіг супроводжується первинним афектом і висипанням. Рекомендовано застосування препарату ципрофолоксацін з групи фторхінолонів як препарат вибору у разі непереносимості тетрацикліну.

Представлены результаты исследований по изучению популяционного иммунитета сельского населения 3-х административных территорий различных ландшафтных зон. Впервые установлена эндемичность исследованных территорий по лихорадке Ку. Проведенные сероэпидемиологические исследования позволили выявить отличия в уровнях серопозитивности к Coxiella burnetii среди сельского населения, которые колебались в обследованных группах населения от 10,2 до 14,8 на 100 тыс. населения.

Вперше описано маловідомий факт про надання львівськими рикетсіологами Р. Вейглем і Г. Мосінгом у 1930-х рр. допомоги французькому паразитологу Е. Брумпту, який в умовах лабораторії випадково заразився рикетсіями Провацека. Потерпілому колезі до Парижу терміново було доставлено противисипнотифозну сироватку, виготовлену з крові реконвалесцента. Цю невідкладну безкорисливу допомогу розглянуто із сучасних позицій медичної біоетики та традицій вітчизняної деонтології.

Впервые описан малоизвестный факт о предоставлении львовскими рикетсиологами Р. Вейглем и Г. Мосингом в 1930-х гг. прошлого века помощи французскому паразитологу Е. Брумпту, который в условиях лаборатории случайно заразился риккетсиями Провацека. Потерпевшему коллеге в Париж срочно была доставлена противисипнотифозная сыворотка, изготовленная из крови реконвалесцента. Эта неотложная бескорыстная помощь рассмотрена из современных позиций медицинской биоэтики и традиций отечественной деонтологии.

Наведено результати поширення рикетсій групи кліщових плямистих гарячок в Україні. Досягнутий прогрес у вивченні рикетсій пов'язаний із вдосконаленням методів їх виявлення та ізоляції. Мета роботи - вивчити поширення рикетсій групи кліщових плямистих гарячок, у тому числі збудника марсельської плямистої гарячки, у різних регіонах України. Висновок: доведено ендемічність рикетсійних інфекцій групи кліщових плямистих гарячок в Україні. Одержано дані про нові види переносників і полівекторність природних осередків. Встановлено циркуляцію збудника марсельської плямистої гарячки шляхом серологічного моніторингу сукупного населення.