Виявлено та вивчено активність природних осередків іксодових кліщових бореліозів (ІКБ) на території західного регіону України, виявлено їх епідеміологічні особливості та розроблено нові науково-методичні документи для вдосконалення епідеміологічного нагляду за ІКБ. Завдяки проведеним дослідженням одержано нові дані про структуру природних осередків ІКБ на даній території, а саме: визначено основні резервуари та переносники збудників, а також рівень їх природної зараженості. Одержано показники ризику інфікування населення, що мешкає у різних ландшафтно-географічних зонах регіону. Виявлено клініко-епідеміологічні особливості ІКБ у регіоні. Проведено районування території за ступенем епідемічного ризику. На підставі результатів проведених комплексних еколого-епідеміологічних досліджень для лікувально-профілактичних установ розроблено та впроваджено науково-методичні й інструктивні матеріали для вдосконалення системи епідеміологічного нагляду за ІКБ.

Узагальнено клінічно-епідеміологічні дані щодо поширення системного кліщового бореліозу в Тернопільській області, яку визнано ендемічною щодо Лайм-бореліозу. Рівень захворюваності зростає з кожним роком, а серед клінічних форм переважає еритемна. У випадку укусу кліщів показано серологічне обстеження постраждалих для діагностики різних клінічних форм хвороби. Актуальним є проведення санітарно-освітньої роботи серед населення з метою інформування про методи профілактики хвороби Лайма.

Запропоновано нове вирішення актуальної наукової задачі - вивчення регіональних особливостей хвороби Лайма на сучасному етапі та покращення серологічної діагностики захворювання. Обстежено 147 хворих з різним перебігом хвороби Лайма. Виявлено особливості клінічного перебігу захворювання в Криму. Досліджено динаміку синтезу протибореліозних антитіл залежно від перебігу хвороби, а також серологічні профілі за проспективного аналізу протягом двох років. Проведено клініко-серологічні паралелі між серологічним профілем та клінічними проявами захворювання. Вивчено рівень імунного прошарку населення та зараженості іксодових кліщів I. ricinus бореліями в Криму. Запропоновано медико-географічне районування території Криму щодо хвороби Лайма.

Дослідження присвячено удосконаленню лікувально-діагностичної тактики та прогнозуванню перебігу хвороби Лайма. Асоціацію хвороби Лайма з гранулоцитарним анаплазмозом та/або моноцитарним ерліхіозом людини виявлено у 6,2 % і 7,3 % хворих, відповідно. Встановлено наявність IgG до цих збудників у 1,1 % і 4,2 % відповідно, що вказує на активність епідемічного процесу цих інфекцій у Харківському регіоні. Уточнено особливості перебігу хвороби Лайма залежно від стадії хвороби, визначено її патогенетичні паттерни. Доведено, що використання вобензиму з антибіотикотерапією сприяє підвищенню ефективності лікування. Запропоновано інформативний прогностичний алгоритм, який дозволяє проводити корекцію терапії для запобігання рецидиву та хронізації захворювання.

Розглянуто питання частоти реєстрації ураження бореліями іксодових кліщів, захворюваності населення Харківської області, привентивної та неспецифічної профілактики.

Наведено ретроспективний епідеміологічний аналіз захворюваності на Лайм-бореліоз у Сумській області України за період 2000 - 2013 рр. Детально викладено дані про структуру захворюваності, проведено статевий і віковий аналіз, подано якісну характеристику захворюваності, що склалась у Сумській області. Узагальнено дані щодо інцедентності в адміністративних районах області, ензоотичних осередків, сезонності захворювання в регіоні.

Приведен ретроспективный эпидемиологический анализ заболеваемости на Лайм-бореллиоз в Сумской области Украины за период 2000 - 2013 гг. Детально изложены данные о структуре заболеваемости, проведен половой и возрастной анализ, дана качественная характеристика заболеваемости, которая сложилась в Сумской области. Обобщены данные по инцедентности в административных районах области, энзоотическим ячейкам, сезонности заболевания в регионе.

Висвітлено епідеміологічні особливості Лайм-бореліозу у Дніпропетровській області, а саме: урбанізація, найбільша захворюваність серед дієздатного населення і можливість ураження серця у "мінорних" формах, які визначають за даними ЕКГ та встановленням креатинфосфокінази.

Наявність семи видів Borrelia burgdorferi s.l. з патогенним потенціалом в Україні залишає актуальним проведення щорічного аналізу захворювання на хворобу Лайма. Мета роботи - проаналізувати епідеміологічні й епізоотичні особливості хвороби Лайма в 2019 р. в Україні. Використано зведені державні галузеві статистичні звіти. Для статистичного аналізу користувалися пакетами: R-3.5.1 та Past 3.17. У 2019 р. пік захворювання змістився на липень. Серед хворих частка дітей віком до 4 років зменшилась у 3,5 раза й у 5,67 раза - частка дітей шкільного віку. Зросла кількість хворих чоловіків. У 2 рази збільшився відсоток людей із тяжким перебігом хвороби і досяг показника у 1,87 %. За межами України заразилися люди у 103 випадках на території 21 держави світу. Наведено алгоритм дій після виявлення іксодового кліща, що присмоктався. Висновки: у 2019 р. зареєстровані 4482 випадки захворювання на хворобу Лайма (10,62 на 100 тис.). Інтенсивний показник по Україні перевищено в 10 областях і м. Києві. Питома вага захворюваності жителів міст поступово зменшується.

На даний час хвороба Лайма (системний кліщовий бореліоз, Лайм-бореліоз, лаймська хвороба, Lyme disease), залишається одним з найпоширеніших природно-осередкових захворювань із трансмісивним механізмом передачі збудника, переносниками якої є іксодові кліщі, а збудниками - спірохети комплексу Borrelia burgdorferi sensu lato. Захворювання характеризується стадійним перебігом і тяжкими ураженнями різних органів і систем. В Україні природні осередки цієї хвороби є практично на всій території. Сумська обл. за рівнем захворюваності посідає провідне місце. Найбільш ураженими є: Київська (29,00 випадків на 100 тис. населення), Черкаська ( 25,4), Вінницька (23,9), Сумська (25,89) обл. та м. Київ (22,54). Переважно хвороба Лайма реєструється у весняно-осінній період, це може бути пов'язано зі збільшенням відвідування зон відпочинку та сезонною активністю кліщів (травень - червень, вересень - жовтень місяці). Проаналізовано сучасні наукові данні про етіологію, епідеміологію, клінічний перебіг, діагностику, терапію та профілактику захворювання. Встановлено, що B. burgdorferi s. l. є одним з найбільш поширених збудників з трансмісивним механізмом передавання, на європейському континенті, у тому числі і в Україні. Відсутня єдина світова думка з питань профілактики, методів діагностики та лікування, що вимагає подальшого вивчення цієї проблеми. Виявлення антитіл до B. burgdorferi s. l. у сироватці крові людей не є доказом інфекції, але свідчить про їх контакт з цими патогенами і наявності високого ризику розвитку хвороби Лайма. Для поліпшення епідемічної ситуації хвороби Лайма необхідно більш глибоко вивчати осередки даного захворювання як в Україні, вдосконалити систему епідеміологічного нагляду, розробивши карту поширення хвороб, які передаються через укуси кліщів на Сумщині. Спланувати низку протиепідемічних і профілактичних заходів, що мають практичне значення для населення, запобігти прихованому перебігу хвороби та хронізації.