Індекс рубрикатора НБУВ: Е40*441.147.2 + Р264.76

Рубрики:

Загальна мікробіологія

Вірулентність і специфічність патогенних мікроорганізмів

Шифр НБУВ: Ж16788 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.76 + Р264.921.1-7

Рубрики:

Вірулентність і специфічність патогенних мікроорганізмів

Стафілококи

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.76 + Р733-52с

Рубрики:

Вірулентність і специфічність патогенних мікроорганізмів

Хвороби дітей

Шифр НБУВ: Ж22335 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обгрунтовано доцільність використання маркерів вірулентності (МВ) для вірусів ЕСНО (Enteric cytopathogenic human orphan) на підставі вивчення їх фено- і генотипових властивостей. Досліджено МВ для штамів вірусів ЕСНО 3-х, 6-ти, 11-ти, 13-ти, 24-х, 30-х типів, ізольованих на території України. Доведено, що віруси ЕСНО різних типів, ізольовані від здорових і хворих осіб, найкраще розмножувалися та мали найбільші титри на культурі клітин RD відповідно. Встановлено, що для штамів, ізольованих від здорових осіб, найменші показники титрів були на лінії Vero; для штамів, ізольованих від хворих осіб, найменші титри реєстрували на культурі клітин HEp-2. Зазначено, що фенотипові ознаки вірулентності мають генетичне підгрунтя. Виявлено 13 точкових нуклеотидних замін між штамами, ізольованими від здорових і хворих осіб на підставі секвенування гена поверхневого капсидного білка VP1. Доведено, що для штамів, ізольованих від здорових осіб, у позиціях гена нуклеотидів 2494, 2549, 2574, 2577, 2605, 2621, 2622, 2626, 2638, 2663, 2686, 2787, 2916 характерні нуклеотиди T, C, A, A, C, G, T, G, T, T, C, T, T; для штамів, ізольованих від хворих осіб, у даних позиціях характерні нуклеотиди C, T, G, G, T, A, C, A, C, A, T, C, A. Зазначено, що встановлені нуклеотидні заміни є основою для внутрішньотипової диференціації авірулентних і вірулентних штамів вірусів ЕСНО.

Встановлено, що бактеріальні ендотоксини (тейхоєві кислоти, пептидоглікани та ліпополісахариди) за контакту іn vitro з нейтрофілами та моноцитами пригнічують їх фагоцитарну активність, стимулюють секрецію медіаторів, активують процеси перекисного окиснення ліпідів, знижують активність ферментів системи антиокислювального захисту, змінюють баланс у системі циклічних нуклеотидів, а також посилюють апоптоз. Показано, що попередня обробка даларгіном моноцитів і нейтрофілів, підданих впливу тейхоєвих кислот, пептидогліканів і ліпополісахаридів in vitro суттєво знижує апоптогенний, імуносупресивний та дисметаболічний вплив бактеріальних ендотоксинів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р193.26 + Р264.7

Рубрики:

Установи охорони здоров’я і дитячі установи

Фізіологія, біофізика і біохімія патогенних мікроорганізмів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано основні методи ідентифікації трихотеценових мікотоксинів, серед яких різні біометоди, тонкошарова, газо-рідинна високоефективна рідинна хроматографія, імуноферментні методи (ELISA), мас-спектрометрія. Розглянуто перспективи розвитку інструментальних методів визначення мікотоксинів на базі використання нових технологічних рішень.

Наведено результати бактеріологічного обстеження 1 268-ми хворих на гнійно-запальні захворювання різної локалізації. Описані біологічні властивості і спектр чутливості до антибіотиків ізольованих штамів мікроорганізмів.

The structure-phenomenological theory of a stressed state in aqueous dilute suspensions of rod-like pathogenic microorganisms is presented. The obtained rheological equation is used to study the rheological behaviour of a dilute suspension of viruses in a simple shear flow. As a result, it is demonstrated that such a suspension behaves itself as an elastoviscous liquid medium manifesting both the pseudoplastic dependence of the effective viscosity of the suspension on the shear rate and the Weissenberg effect.

В огляді висвітлено загальні властивості токсичних речовин та патогенних мікроорганізмів, що становлять найбільшу небезпеку для населення в разі застосування їх у військових цілях або терористичними організаціями. Розглянуто счасні підходи одержання антитіл і, передусім, виготовлення специфічних "рекомбінантних" імуноглобулінів, а також проаналізовано різні імунохімічні методи виявлення токсинів та патогенних мікроорганізмів. Особливу увагу приділено розробці експресних, селективних, високочутливих, простих та автоматизованих інструментальних методів на основі біосенсорної технології, які призначено для виявлення токсинів та патогенних мікроорганізмів в об'єктах навколишнього середовища. Проаналізовано відомості щодо біосенсорів, які випускаються промисловістю, та наведено їх основні характеристики.

Визначено властивості, в тому числі, чутливість до сучасних антибактеріальних засобів клінічних штамів S. aureus, E. coli, виділених від пацієнтів з гнійно-запальними захворюваннями. Виявлено високу протимікробну активність амоксициліну. Розглянуто застосування ампіциліну/сульбактаму, препаратів бета-лактамного походження з групи цефалоспоринів, карбапенемів, стрептоміцину, фторхінолонів, доксацикліну, декасану.

Определены свойства, в том числе, чувствительность к современным антибактериальным средствам клинических штаммов S. aureus, E. coli, выделенных от пациентов с гнойно-воспалительными заболеваниями. Выявлена высокая противомикробная активность амоксициллина. Рассмотрено применение ампициллина / сульбактама, препаратов бета-лактамного происхождения из группы цефалоспоринов, карбапенемов, стрептомицина, фторхинолонов, доксациклина, декасана.

У ході дослідження проводилося виділення та ідентифікація штамів мікроорганізмів у хворих на гострі риносинусити купального сезону та у осіб групи порівняння з гострим риносинуситом в зимово-весняний період часу. Виділені від хворих мікробні асоціації виявляють різну чутливість до антибіотиків - найбільш чутливі до групи цефалоспоринів, найменш чутливі до групи макролідів. Визначено тенденцію підвищення чутливості у цвільових грибів до препаратів інтраконазолу та амфотерицину Б, у грибів роду Candida - до антимікотику полієнової групи - ністатин.

В исследовании проводилось выделение и идентификация штаммов микроорганизмов у больных острыми риносинуситами купального сезона и у лиц группы сравнения с острым синуситом в зимне-весенний период времени. Выделенные от больных микробные ассоциации проявляют разную чувствительность к антибиотикам - наиболее чувствительны к группе цефалоспоринов, наименее чувствительны к группе макролидов. Определены тенденции повышения чувствительности у плесневых грибов к препаратам итраконазола и амфотерицина Б, у грибов рода Candida - к антимикотикам полиеновой группы - нистатину.

За останні роки проблема розвитку резистентності патогенних мікроорганізмів до основних груп антибактеріальних препаратів переросла з медичної у вагому соціально-економічну. Можливість набуття патогенними мікроорганізмами резистентності до основних груп антибактеріальних препаратів пов'язана зі здатністю бактерій набувати нової генетичної інформації. Ключовим фактором поширення резистентності є здатність бактерій передавати цю інформацію не тільки спадково, а й під час безпосереднього контакту однієї бактерії з іншою за допомогою плазмід. Провідними біохімічними механізмами резистентності є посилення експресії генів і синтез білків (на які діє антибіотик) зі зміною їх структури, синтез беталактамаз, які інактивують антибіотик, активне виведення (ефлюкс) антибіотика з мікробної клітини, зниження проникності для антибіотика клітинної мембрани бактерії, формування метаболічного "шунта" та ін. Основними шляхами запобігання антибіотикорезистентності та її подолання вважають запобігання поширенню антибіотикорезистентних збудників та раціональне застосування антибіотиків. Висвітлено сучасні уявлення про механізми розвитку резистентності патогенних мікроорганізмів до основних груп антибактеріальних препаратів і шляхи подолання цієї актуальної проблеми.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р264.7

Рубрики:

Фізіологія, біофізика і біохімія патогенних мікроорганізмів

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Серед множинно резистентних до антибіотиків неферментаційних грам­негативних бактерій, виділених у хворих хірургічного профілю з різних стаціонарів України, у 54,0 ­ 56,0 % штамів виявлено продукцію метало­β­лактамаз, що зумовлюють стійкість до карбапенемів. Всі штами були резистентними до цефалоспоринових антибіотиків. Найбільш активним препаратом до A. baumannii залишається нетилміцин.

Среди множественно резистентных к антибиотикам неферментационных грамотрицательных бактерий, выделенных у больных хирургического профиля из разных стационаров Украины, у 54,0 - 56,0 % штаммов выявлено продукцию металло-β-лактамаз, которые обуславливают устойчивость к карбапенемам. Все штаммы были резистентными к цефалоспориновым антибиотикам. Наиболее активным препаратом к A. baumannii остается нетилмицин.

Очищення препаратів рекомбінантної субодиниці В (SbB) дифтерійного токсину (DT), синтезованої в цитоплазмі, периплазмі та нерозчинних тільцях включення клітин Escherichia coli, проведені за допомогою металоафінної хроматографії після руйнування бактеріальної ДНК і клітинної стінки ензимами, надало можливість позбутися домішок ендогенних пороформуючих протеїнів. Показано, що рекомбінантні похідні DT, SbB і CRM197 мають однакову спорідненість із рецепторами чутливих і резистентних до токсину клітин ліній Vero і L929 відповідно. Прикладання позитивного потенціалу з боку додавання SbB (0,3 мкг/мл) до фосфатидилетаноламінвмісної бішарової мембрани у розчині 1 М KCl (pH 4,8) призводить до утворення потенціалозалежних іонних каналів із провідністю 20 пСм, як показано у класичних дослідженнях природного DT. За даними порівняльного аналізу, характеристики утворення та функціонування каналів DT найкраще відтворюються SbB, синтезованою в неактивній формі у вигляді тілець включення, та ренатурованою in vitro.

Мета роботи - розширити знання педіатрів щодо формування резистентності мікрорганізмів до антибіотиків. Наведено сучасні погляди на фактори ризику, причини і механізми формування первинної та вторинної резистентності мікроорганізмів до антибіотиків. В основі розвитку останньої є мутації: зміна генетичної ендогенної інформації, що передається через хромосоми, та поява екзогенної генетичної інформації (плазміди та транспозони). Обгрунтовано роль багатофункціонального характеру системи ефлюксу, яку контролюють хромосомні гени. Основними механізмами набутої резистентності збудників різних інфекцій до антибіотиків є також порушення проникності препарату всередину збудника, поява нових b-лактамаз і зміна експресії існуючих, порушення цитоплазматичного транспорту антибіотиків до мішені, зміна структури самої мішені або формування метаболічного шунта. Обгрунтовано роль формування біоплівки у розвитку антибіотикорезистентності мікроорганізмів (АРМО) і хронічних форм бактеріальних інфекцій. Доведено значення у формуванні резистентності мікроорганізмів до антибіотиків у разі використання останніх у ветеринарії. Для зменшення темпів розвитку АРМО необхідно чітко дотримуватись показань, дозування, тривалості лікування протимікробними препаратами; враховувати спектр мікрофлори та її резистентність у даному лікувальному закладі; обмежити використання антибіотиків і знайти їм альтернативу у ветеринарії.

Наведено дані щодо визначення гострої токсичності бактерійних ендотоксинів грамнегативних мікроорганізмів: Escherichia coli, Yersinia enterocolitica та Klebsiella oxytoca. Бактерійні ендотоксини здатні у невеликих концентраціях активувати синтез інтерлейкінів та інтерферонів, що забезпечує неспецифічну резистентність організму. У разі надходження у кров бактерійних ендотоксинів у великих концентраціях виникає інтоксикація організму. У результаті проведених досліджень встановлено, що, залежно від виду мікроoрганізмів, їх токсичність є різною. Зокрема, середньосмертельна концентрація ендотоксину E. сoli для білих мишей становить 4, Y. enterocolitica - 3,3 та K. oxytoca - 6,5 мг/кг маси тіла. Досліджувані бактерійні ендотоксини відносяться до першого класу токсичності, що класифікується як високотоксичні речовини.

Субодиниця В дифтерійного токсину (ДТ) та її R-домен відрізняються наявністю або відсутністю Т-домена. Мета роботи - проаналізувати взаємодію цих фрагментів токсину з клітинами ссавців для виявлення впливу Т-домену на ендоцитоз у резистентних клітинах. Інтерналізацію рекомбінантних флуоресцентних похідних субодиниці В і R- домену охарактеризовано в резистентних клітинах L929, що походять із сполучної тканини миші, та токсинчутливих клітинах Vero з нирок африканської зеленої мавпи. Встановлено, що в процесі інкубації клітин за одночасної присутності субодиниці В і R-домену в культуральному середовищі, клітини Vero інтерналізували більше молекул субодиниці В, ніж R-домену. За таких самих умов клітини L929 інтерналізували більше молекул R-домену, ніж субодиниці В. Колокалізація флуоресцентних субодиниці В та R-домену в клітинах L929 була швидкою та відбувалась практично повністю на ранніх стадіях інкубації у порівнянні з клітинами Vero, в яких вона була повільною та відбувалась поступово. Одержані дані вказують на те, що Т-домен впливає на інтерналізацію та ендосомальний транспорт ДТ у клітинах відповідно до їх чутливості до токсину. Дійшли висновку, що лише в токсинчутливих клітинах Т-домен бере участь у внутрішньоклітинному ендосомальному транспорті та сортуванні ДТ шляхом підсилення інтерналізації молекул токсину.

Огляд літератури узагальнює сучасні дані щодо класифікації, структури та функцій ефлюксних помп, їх ролі в життєдіяльності бактерій, зокрема, у розвитку резистентності до антимікробних препаратів. Генетичні детермінанти транспортерів можуть міститися на хромосомах та плазмідах або транспозонах, що зумовлює легкість передачі цих генів, а отже й появу нових стійких штамів патогенів. Слід зазначити, що резистентність, що пов'язана з ефлюксом, натепер виявлено практично для всіх відомих класів антибактеріальних препаратів. Ефлюксні помпи, що присутні в клітинах прокаріот та еукаріот, розподіляються на 2 типи: первинні (АТФ-залежні) транспортери та вторинні, які використовують енергію електрохімічного градієнта. Згідно з класифікацією за молекулярною структурою, виділяють 5 родин (надродин) ефлюксних помп - ABC (ATP binding cassette), MFS (major facilitator superfamily), MATE (multidrug and toxic compound extrusion), SMR (small multidrug resistance) та RND (resistance-nodulation-division). Встановлено, що в клінічних штамів грамнегативних бактерій ефлюкс більшою мірою пов'язаний з RNDнадродиною, у грампозитивних - з MFS-надродиною. Сьогодні з'ясовано, що з ефлюксними помпами пов'язаний не лише викид антибіотиків з клітини назовні, але й виділення факторів патогенності, адгезинів, токсинів, сигналів міжклітинної взаємодії, що забезпечує мікроорганізмам існування в певних екологічних нішах, зокрема, в організмі людини, тварин і рослин. Надана інформація свідчить про досить складну систему ефлюксу в прокаріотів, яка забезпечує їм здатність до колонізації. макроорганізму та стійкість до антибіотиків. Гіперактивність ефлюксних помп є одним з основних механізмів протидії антимікробним препаратам і створює серйозну проб лему в разі лікування пацієнтів з гнійно-запальними процесами, зумовленими резистентними штамами збудників.