Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.51

Рубрики:

Консервована кров

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Визначено альтераційні та регуляторні системи, сигнальні шляхи упровадження та загибелі консервованих еритроцитів людини. Проаналізовано біохімічні, структурно-функціональні та метаболічні зміни консервованої крові у процесі зберігання. Встановлено тригери загибелі консервованих еритроцитів, якими є механічна травма клітин крові під час вилучення з кровообігу донора та переміщення до штучного середовища; вплив інгредієнтів гемоконсерванту, таких як глюкоза у високій концентрації, яка обумовлює розвиток осмотичного стресу та глікозування гемоглобіну; стабілізатори системи згортання, що у реакції з бікарбонатами плазми створюють надмірну кількість вуглекислоти, яка спричиняє витискання кисню зі зв'язку з гемоглобіном, індукцію активних форм кисню та розвиток оксидативного стресу. Вперше виявлено ознаки апоптичних процесів у консервованих еритроцитах, такі як екстерналізація фосфатидилсеріну та фосфатидилетаноламіну на поверхні мембрани, внутрішньоеритроцитарне нагромадження катіонів кальцію, зниження об'єму клітини. Вперше встановлено, що у консервованому еритроциті функціонує система захисту від оксидативного впливу активних форм кисню й азоту, що включає високо- та низькомолекулярні речовини. Уточнено наукові уявлення про бажану композицію гемоконсервантів й обгрунтовано перспективи досліджень у галузі розробки антиоксидантних стимулів для консервованих еритроцитів людини.

З'ясовано, що "ГГЦ" - консервовані еритроцити, не здатні забезпечити на всіх етапах зберігання повноцінний метаболізм глюкози, а, отже, ефективну роботу іонних транспортних систем мембрани клітин, їх форму та киснево-транспортну функцію, що знижує якість еритроцитвмісного трансфузійного середовища. Гемоконсервант "ЦФДА-1" (за рахунок вмісту в рецептурі аденіну і неорганічного фосфату) забезпечує більш повноцінну утилізацію глюкози для енергетичного забезпечення клітини, а також більш ефективний захист транспортних та ферментних білкових систем від вражаючої дії продуктів вільнорадикального окиснення. Виходячи з цього, необхідно провести розробку вітчизняного аденонвмісного гемоконсерванта, що дозволяє довгостроково зберігати на оптимальному рівні метаболічні процеси і життєдіяльність консервованих еритроцитів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.51 + Е60*732.2*716-636-601.1с8

Рубрики:

Консервована кров

Загальна зоологія

Шифр НБУВ: Ж21341/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р353.522.52 + Р353.522.51

Рубрики:

Пуповинна кров

Консервована кров

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено утворення активних форм кисню в різних популяціях ядровмісних клітин кордової крові за кріоконсервування. Методом цитофлуориметрії за допомогою барвника 2',7'-дихлородигідрофлуоресцеїндіацетату здійснено оцінювання інтегрального вмісту активних форм кисню в ядровмісних клітинах кордової крові різних популяцій (лімфоцити, моноцити, гранулоцити) залежно від способу виділення, оброблення кріопротектором і заморожування, а також активності антиоксидантних ензимів до і після кріоконсервування за умов навантаження клітин екзогенними активними формами кисню, джерелами яких був пероксид водню. На підставі одержаних даних було показано, що виділення і кріоконсервування різних популяцій ядровмісних клітин кордової крові (лімфоцити, моноцити, гранулоцити) із застосуванням запропонованого методу, зокрема після виділення клітин в поліглюкіні й заморожування з 5 % ДМСО, не призводить до істотного збільшення кількості внутрішньоклітинних активних форм кисню, при цьому активність антиоксидантних ензимів унаслідок інактивації екзогенного пероксиду водню зберігається на рівні, близькому до активності в цільній кордової крові. Найменш стійкою до дії факторів кріоконсервування є популяція гранулоцитів.

Гемопоетичні прогеніторні клітини (ГПК) ефективно застосовуються в медичній практиці розвинених країн світу для лікування різних захворювань. На сьогодні одним із основних джерел для отримання ГПК є кордова кров (КК) людини. Це зумовило необхідність створення запасів КК, що можливе тільки за умов її довгострокового зберігання у замороженому стані. Найбільш широко для кріоконсервування ядровмісних клітин кордової крові (ЯВК КК) використовується проникаючий кріопротектор диметилсульфоксид (ДМСО) у концентраціях 7,5 та 10 %. Проте, окрім кріопротекторного впливу, ДМСО має й токсичну дію, яка може проявлятися у збільшенні кількості активних форм кисню у клітинах (АФК), що викликає порушення енергетичного стану, пошкодження структурних елементів клітин, а також пошкодження ДНК, призводячи до апоптозу або некрозу клітин. Тому оцінка збереженості, життєздатності та кількості клітин із надлишковим вмістом АФК після інкубації кріоконсервованих клітин за умов, які моделюють фізіологічні, надасть можливості більш об'єктивно визначити стан ЯВК/ГПК кордової крові після перенесення в кровоносне русло реципієнта, а додавання до середовища заморожування антиоксидантів надасть змогу знизити інтенсивність утворення АФК та розвиток негативних процесів у клітинах. Додавання антиоксидантів в ефективних концентраціях до кріозахисних розчинів, які містять 7,5 або 10 % ДМСО, забезпечує підвищення збереженості та життєздатності ЯВК після перенесення до умов, які моделюють фізіологічні. Найбільш ефективним із використаних авторами антиоксидантів виявився глутатіон, який сприяв значущому зменшенню кількості АФК після перенесення до умов, які моделюють фізіологічні, що підвищувало рівень збереженості та життєздатності ЯВК. Тому додавання антиоксидантів до кріозахисного середовища є перспективним напрямком розробки протоколів низько-температурного консервування ЯВК КК.