Досліджено питання підвищення достовірності діагностики остеопорозу (ОП) шляхом створення нового методу одержання та обробки рентгенодіагностичної інформації. Запропоновано модель фрагменту кисті на рівні метакарпальних кісток, на базі якої проведено аналіз взаємодії цієї структури з рентгенівським випромінюванням. Проведено теоретичний денситографічний аналіз рентгенівського зображення (РЗ) розглянутого ідеального об'єкту та аналітично одержано розподіл прозорості РЗ, що дало змогу знайти об'єктивні ознаки для визначення рентгеноморфометричних розмірів метакарпальної кістки, а також дозволяє одержати нові діагностичні показники ОП. Проаналізовано вплив реальних умов рентгенографії на точність вимірювання рентгеноморфометричних розмірів метакарпальної кістки за денситограмою її РЗ. Обгрунтовано вибір методу та засобів аналізу РЗ метакарпальної кістки. З урахуванням результатів проведених досліджень створено методики денситометричного аналізу РЗ у діагностиці ОП, яскравісної корекції РЗ з використанням еталону, запропоновано спеціалізований програмний засіб для визначення рентгеноморфометричних розмірів метакарпальної кістки та обрахунку індексів ОП.

Рассмотрена методика проведения 3-фазной остеосцинтиграфии (3ф ОСГ) и приведены показания к ее применению. Проанализированы особенности сцинтиграфических данных и их интерпретации при некоторых доброкачественных патологических процессах опорно-двигательного аппарата (остеомиелит, травматические повреждения костей, аваскулярный некроз и др.). Проведено сравнение с данными других лучевых методов исследования, при которых 3ф ОСГ наиболее информативна, определен ряд ее преимуществ перед другими диагностическими методами.

Наведено сучасний погляд на застосування різних неінвазивних методик оцінки структурно-функціонального стану кісткової тканини (КТ), зокрема рентгенівської денситометрії, у пацієнтів із недосконалим остеогенезом. На підставі застосування рентгенівської денситометрії у 22-х пацієнтів із недосконалим остеогенезом встановлено порушення структурно-функціонального стану КТ та виявлено значну втрату кісткової маси; відмічено, що ступінь втрати кісткової маси залежить від типу захворювання. Запропоновано вважати, що застосування рентгенівської денситометрії в дітей та підлітків є обов'язковим та доцільним під час дослідження пацієнтів із недосконалим остеогенезом, що надає змогу об'єктивно оцінити зміни в КТ та адекватно підійти до системи ортопедичної реабілітації цієї групи пацієнтів.

Наведено дані про вікову рентгеноанатомію. Викладено методики рентгенологічного дослідження стопи та надп'ятково-гомілкового суглоба. Висвітлено питання рентгенодіагностики вроджених та набутих захворювань зазначеного відділу опорно-рухової системи у дітей та дорослих.

Встановлено відмінності комп'ютерно-томографічних розмірів поперекового відділу хребта (РПВХ) на медіанно-сагітальному зрізі у практично здорових міських юнаків та дівчат Поділля різного віку та різних соматотипів. Визначено їх статеві розбіжності, а саме: більші значення РПВХ у юнаків. Між юнаками і дівчатами без розподілу на соматотипи виявлено виражені прояви статевого диморфізму зв’язків як за кількістю і силою, так і за напрямком, які згладжуються при розподілі на соматотипи. Розроблено регресійні моделі нормативних індивідуальних комп’ютерно-томографічних РПВХ на медіанно-сагітальному зрізі в залежності від особливостей будови та розмірів тіла юнаків та дівчат.

Предложен способ вычисления оси костно-мозгового канала трубчатых костей, основанный на компьютерной обработке центральных сагиттальных сечений, получаемых при мультиспиральной компьютерной томографии. Работоспособность способа продемонстрирована на тестовом примере. В практическом примере получено уравнение оси костно-мозгового канала II пястной кости. Вычислены геометрические размеры ножки эндопротеза, обеспечивающие плотное прилегание естественного и искусственного материалов. На основании полученного уравнения оси построена объемная модель костно-мозгового канала.

На основе точечного метода Глаголева предложен способ для вычисления объёма фигур неправильной формы. Способ реализован в системе компьютерной математики. На тестовых примерах определены параметры вычислительного процесса, позволяющие получать результат с заданной точностью. На практическом примере определен объём дистальной части костно-мозгового канала II пястной кости.

Остеохондроз шийного відділу хребта посідає одне з перших місць серед захворювань опорно-рухового апарату, що вражають осіб працездатного віку та призводять до тривалої втрати працездатності. Тому особливо актуальним сьогодні є пошук методів раннього виявлення кількісних і якісних змін у структурних компонентах хребта, що надасть змогу проводити їх корекцію ще до розвитку клінічних проявів і значно підвищить якість життя пацієнтів. Мета роботи - вивчення особливостей співвідношення висоти передньої дуги атланта, тіл хребців і міжхребцевих дисків у осіб юнацького віку та можливості виявлення відхилень у співвідношенні досліджуваних показників за проведення комп'ютерного томографічного обстеження. Опрацьовано 39 комп'ютерних томограм осіб юнацького віку (18 - 21 років), в тому числі - 18 жінок та 21 чоловіка, які проходили скринінгове комп'ютерне томографічне (КТ) обстеження, або обстеження з приводу патологій, не пов'язаних зі станом хребта, кісткової та хрящової тканин, чи захворювань, що могли б на нього вплинути. Обстеження виконано на комп'ютерному томографі четвертого покоління TSX-101A Aquilion 16. Вимірювали висоту міжхребцевих дисків, передньої дуги атланта та тіл хребців шийного відділу хребта по центру в прямій проекції. Досліджувані розміри визначали у міліметрах (мм). Для проведення вимірів використовували стандартну комп'ютерну програму K-Pacs-Lite. КТ обстеження шийного відділу хребта надає змогу визначити висоту міжхребцевих дисків, передньої дуги атланта та тіл хребців шийного відділу та дослідити особливості їх співвідношення, що є характерними для осіб різної статі. Встановлено, що у чоловіків і жінок найбільшу висоту має тіло другого шийного хребця, найменшу - дуга атланта. Незалежно від статі досліджуваний показник знижується від другого до п'ятого шийного хребця з наступним зростанням до сьомого шийного хребця. Найменшу висоту в осіб обох статей має перший міжхребцевий диск, а найбільшу - четвертий диск у чоловіків і шостий - у жінок. З'ясовано, що за однакового співвідношення висоти тіл хребців у чоловіків і жінок вищими є абсолютні значення у осіб чоловічої статі; висота перших п'яти дисків є вищою у чоловіків, а шостого - у жінок. Результати проведеного математичного опрацювання одержаних даних з використанням можливостей програми Microsoft Excel надають змогу запропонувати спосіб визначення відповідності величини питомих часток структур шийного відділу хребта осіб юнацького віку показникам вікової норми та виявлення відхилень (зменшення чи збільшення) досліджуваних показників за проведення скринінгових обстежень осіб без клінічних проявів вертебральної патології.

Одними з ускладнень алопластики є порушення процесів консолідації кістки реципієнта та алоімплантата. На це ускладнення впливає низка факторів: якість алоімплантата, спосіб його стерилізації, методика фіксації у кістці реципієнта та алгоритм поліхіміотерапії після втручання. Мета роботи - дослідити зміни щільності кісткової тканини у разі застосування сегментарної кісткової алопластики за різних умов у пацієнтів з пухлинами довгих кісток. Проаналізовано рентгенограми 13 пацієнтів після алопластики дефектів довгих кісток з фіксацією пластинами або блокуючими інтрамедулярними стрижнями із застосуванням кісткових автотрансплантатів. Дослідження проведено одразу після операції (I), через 1 міс. (II) та через 1 рік (III). Досліджено оптичну щільність кортикального шару у 4 точках: 1 - кістка реципієнта на 10 см від зони остеотомії, 2 - кістка реципієнта на 2 см від зони остеотомії, 3 - зона контакту кісткового алоімплантата та кістки реципієнта, 4 - кортикальний шар алоімплантата. Висновки: відсутність консолідації алоімплантата та кістки реципієнта спостерігалася виключно при застосуванні методики фіксації пластинами. Знижену оптичну щільність у зоні контакту можна пояснити нещільним контактом між кісткою та алоімплантатом; хоча з часом зона контакту зміцнюється, міцність новоутвореного кісткового регенерату не забезпечує достатню стабільність у даній групі пацієнтів. При застосуванні інтрамедулярного блокуючого стрижня ознак порушення процесу консолідації не було відмічено, а кісткова тканина у цілому набувала більшої щільності.

Представлено книгу, ціль якої - надання практикуючим лікарям підручного довідкового матеріалу для швидкої діагностики травми і хвороб кісток у повсякденній практичній роботі. Зазначено, що зміст книги дозволяє у доступній формі ознайомитись зі стислим описом хвороби, вивченням рентгенограм і занесенням видимих ознак в зразок протоколу рентгенологічного дослідження при визначеній хворобі. Розглянуто питання рентгенологічної діагностики найбільш поширеної і типової травми, запальні кісткові хвороби, остеохондропатії, вроджені і набуті кісткові деформації, добро- і злоякісні пухлини. Наголошено, що в довідковому матеріалі книги підкріплено спеціально підібрані рентгенограмами, зразки протоколів рентгенологічних досліджень, схеми і таблиці.