Гастроэзофагеальный рефлюкс (ГЭР) - один из патогенетических факторов развития бронхолегочных заболеваний. Причина взаимосвязи ГЭР и бронхообструктивного синдрома не всегда очевидна. Однако связь между ними считается установленным фактом. ГЭР ухудшает течение бронхолегочных заболеваний приблизительно в 20 % случаев как за счет прямой аспирации желудочного содержимого, так и за счет механизма рефлекторных связей. По проблеме респираторных проявлений ГЭР остается много неразрешенных вопросов о роли некислотных стимулов в происхождении респираторных нарушений и бронхообструкции.

Отмечено, что кардиодилатация является высокоэффективным, безопасным и доступным методом лечения больных с кардиоспазмом и позволяет достигнуть положительных результатов у большинства больных. Результаты кардиодилатации зависят от величины достигнутого снижения давления в кардиальном отверстии. Отмечена тенденция к повышению эффективности кардиодилатации с применением усовершенствованного пневмокардиодилататора, так как с восстановлением проходимости кардиального отверстия после использования электрической стимуляции восстанавливается и перистальтика пищевода.

Виміряно тиск в антральному відділі шлунка в стані натще і на тлі стимульованої секреції підшлункової залози й скорочення жовчного міхура у відповідь на введення подразників (НСl, олії) у хворих на хронічний холецистопанкреатит. Зроблено висновок, що тиск в антральному відділі шлунка є відображенням функціональної перебудови підшлункової залози, визначається співвідношенням об'єму секрету і діаметра протоків підшлункової залози і прямо пропорційний ступеню подразнення барорецепторів протоків.

Вперше досліджено клініко-біохімічні особливості шлункових дисритмій у хворих з вторинним (у разі цукрового діабету (ЦД) II типу) та первинним (за наявності функціональної диспепсії (ФД)) порушенням моторно-евакуватрної функції шлунка (МЕФШ). Встановлено суттєве зниження сироваткових концентрацій гастоінтестинальних гормонів, що активують перистальтичну активність шлунка, зокрема, G-17, Ghr, у хворих з уповільненим спорожненням шлунка у разі ЦД II типу та ФД. Виявлено нормалізацію МЕФШ у хворих на ЦД II типу та ФД у разі застосування новітнього прокінетика міосаприда без негативного впливу на вуглеводний обмін. Науково обгрунтовано критерії призначення гастропрокінетичної терапії з використанням мосаприду в індивідуально встановленому дозуванні з метою корекції уповільненого спорожнення шлунка у разі ЦД II типу залежно від ступеня затримки даного процесу.

Проведен анализ особенностей анатомических параметров пилороантральной зоны, перистальтики и эвакуаторной функции желудка у пациентов с атрофическим гастритом. Установлены определенные закономерности развития моторно-эвакуаторных нарушений при преканцерозных состояниях, связанные с анатомическими изменениями пилорической зоны желудка.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.202.2-43

Рубрики:

Розлади рухової функції шлунка

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вивчено взаємозв'язки між показниками вуглеводного та ліпідного обмінів, тривалістю захворювання, гендерними особливостями, індексом маси тіла та концентрацією греліну у хворих на цукровий діабет (ЦД) 2-го типу без і з порушенням моторно-евакуаторної функції шлунка. Обстежено 35 хворих на ЦД 2-го типу (11 чоловіків, 24 жінки, середня тривалість захворювання - 12,05 +- 1,82 року з рівнем глікованого гемоглобіну - 8,98 +- 1,5 %). Контрольну групу склали 30 практично здорових осіб. Встановлено вірогідне зниження вмісту греліну та наявність значущих кореляційних зв'язків цього нейропептиду з індексом маси тіла, показниками вуглеводного та жирового обмінів, а також із прогресуванням уповільнення шлункової моторики. Гіпогрелінемію слід вважати одним із ранніх діагностичних маркерів розвитку і прогресування клінічної симптоматики гастропарезу у хворих на цукровий діабет 2-го типу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р413.202.2-4

Рубрики:

Розлади рухової функції шлунка

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі комплексного визначення морфологічних, клінічних, лабораторно-інструментальних, біохімічних та імуноферментних показників у хворих на цукровий діабет (ЦД) із ознаками уповільнення моторно-евакуаторної функції шлунка представлено теоретичне узагальнення і запропоновано нове вирішення актуальної проблеми сучасної ендокринології – ранньої діагностики діабетичного гастропарезу (ДГ). Представлено нове розв'язання науково-практичного завдання щодо опрацювання способів математичного розрахунку і прогнозування ризику виникнення ДГ. Розроблено стратегію, діагностичні і лікувальні заходи щодо корекції уповільнення моторно-евакуаторної функції шлунка як предиктора постпрандіальних "шлункових" гіпоглікемій у хворих на ЦД. Раннім діагностичним маркером розвитку ДГ слід вважати високий рівень периферичного мієлінового білка 22. В обстежених хворих на ДГ діагностовано гіпогрелінемію і гіперхолецистокінінемію. Визначено структуру взаємозв'язків між порушеннями вуглеводного, ліпідного метаболізмів, ступенем вираженості демієлінізації нервових закінчень у хворих на ЦД з ознаками гастропарезу і без них залежно від тривалості захворювання, віку пацієнтів, гендерних ознак, стану глікемічного контролю, наявності хронічних ускладнень, супутніх захворювань та шкідливих звичок. Розроблено та обгрунтовано діагностично-лікувальні алгоритми ведення хворих на ДГ.