Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.163.014 + Р457.260.14

Рубрики:

Гнійні захворювання шиї

Шифр НБУВ: Ж16211 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведенное обследование больных с ограниченными гнойно-воспалительными процессами мягких тканей челюстно-лицевой области и шеи доказывает необходимость и обоснованность применения в общепринятом комплексном медикаментозном лечении иммунокоррегирующей терапии. Включение в комплекс проводимого традиционного медикаментозного лечения рибомунила позволило в короткие сроки ликвидировать выявленный временный иммунодефицит у больных с одонтогенными абсцессами и сократить встречаемость астенического синдрома у данной категории больных более чем в два раза.

Наведено результати порівняльного вивчення функціональної активності нейтрофільних гранулоцитів (НГ) периферичної крові у хворих на одонтогенні гнійно-запальні захворювання м'яких тканин обличчя та шиї, яким під час лікування ран використано традиційні методи та низькодозоване вакуумне дренування. Встановлено, що інтенсивність метаболізму активних форм кисню у НГ залежить від розповсюдження процесу, стадії розвитку захворювання та засобу лікування. Використання вакуумного дренування сприяє, вірогідно, скорішому (більш, ніж удвічі) зниженню показників хемілюмінесценції НГ, що обумовлено швидким підвищенням природних захисно-адаптаційних біологічних реакцій.

Науково обгрунтовано програму місцевого лікування гнійно-запальних процесів лиця та шиї. На підставі експериментальних і клінічних досліджень доведено високу протимікробну та лікувальну ефективність застосування озонованих розчинів з іонами срібла, виявлено їх взаємопідсилювальну антимікробну дію. Встановлено, що детоксикації вогнища запалення сприяє використання сорбувальної композиції, до складу якої включено гідрофобний і гідрофільний сорбенти (поліметилсилоксан і високодисперсний двоокис кремнію) та поверхнево-активну речовину. З'ясовано, що пропорційний склад сорбувальної композиції залежить від фази ранового процесу. Встановлено, що у І фазі ранового процесу доцільно застосовувати гідрофільно-гідрофобну композицію сорбентів, у II фазі - гідрофобно-гідрофільну композицію. Розроблено оптико-електронний комплекс для діагностики стану судинного русла експрес-методом на різних стадіях гнійно-запального процесу та визначення ступеня мікроциркуляторних і гемодинамічних порушень. Показано високу ефективність розробленої програми з використанням озону, іонів срібла та сорбувальних композицій за рахунок скорочення термінів лікування, зменшення витрат дорогих антибіотиків і перев'язочного матеріалу. Доведено перевагу запропонованої програми у порівнянні з традиційними схемами лікування.

Проаналізовано результати загальноклінічного, лабораторно-біохімічного, бактеріологічного, імунологічного та інструментального методів обстеження хворих-наркоманів із післяін'єкційними гнійно-запальними захворюваннями шиї (ПГЗЗШ). Визначено етіологічні, патогенетичні, клінічні особливості ПГЗЗШ. Обгрунтовано гіпотезу про внутрішньофутлярну гіпертензію як головну патогенетичну ланку ПГЗЗШ. Розроблені ефективні принципи комплексної діагностики, новий спосіб хірургічного лікування гнійників судинно-нервового пучка шиї, алгоритм диференційованих підходів до лікування ПГЗЗШ. Доказана висока ефективність їх клінічного застосування.

Наведено результати лікування та наукового дослідження 173-х хворих на флегмони шиї (ФШ) за період 1985 - 2003 рр. Розглянуто проблеми діагностики та лікування пацієнтів з різними формами ФШ, профілактики їх ускладнень. З'ясовано основні структурно-епідеміологічні характеристики ФШ. Визначено основні причини та механізми розвитку ускладнень ФШ, незадовільних результатів традиційної діагностики та лікування хворих на ФШ. Вперше розроблено класифікаційну схему ФШ, яка поєднує топографо-анатомічну локалізацію флегмон з особливостями клінічного перебігу, причинами їх розвитку та характером можливих ускладнень. Створено алгоритм діагностики ФШ та їх ускладнень. Оцінено інформаційність клінічних та допоміжних методів діагностики цієї патології, зокрема допплеросонографії, яка дозволяє виявляти гемоциркуляційні порушення в основних судинах шиї внаслідок їх екстравазальної компресії запальним інфільтратом. Запропоновано алгоритм вибору анестезіологічного забезпечення в разі ФШ. Оптимізовано способи хірургічного лікування різних форм ФШ. Стверджено показання до "відкритого" та "закритого" методу лікування ФШ, нові методи дренування та закриття ран.

Проаналізовано результати лікування 52 хворих із флегмонами шиї. Основними причинами розвитку захворювання були одонтогенна патологія та запальні процеси ЛОР-органів. До комплексу діагностики входили огляд хворих, лабораторні та інструментальні методи обстеження, пункція гнійного вогнища. Усі хворі прооперовані в ургентному порядку. У післяопераційному періоді проводили комплексне лікування, яке включало адекватне знеболення, інфузійно-детоксикаційну, десенсибілізувальну, антибактеріальну терапію. Післяопераційний ліжко-день становив 9 - 19 днів. Післяопераційна летальність - 3,8 %.

Проведено аналіз результатів лікування 117 хворих із флегмонами шиї впродовж 2000 - 2010 pp. Запропоновано діагностичний алгоритм для комплексної діагностики флегмон шиї. Проаналізовано види операцій, що проводилися залежно від локалізації та поширеності процесу та результатів хірургічних втручань, проведено порівняльну оцінку ефективності застосування різних хірургічних методів. Доведено, що застосування раннього хірургічного втручання із застосуванням анатомічних доступів до міжфасціальних проміжків шиї із адекватним повноцінним дренуванням у хворих із флегмонами шиї є операцією вибору, супроводжується найменшою кількістю ускладнень та створює найкращі умови для швидкої ліквідації гнійного процесу і виздоровлення хворих.

Наведено результати обстеження та лікування 120-ти хворих на тонзилогенні гнійно-запальні захворювання глотки та шиї. На основі дослідження закономірностей поширення гнійного процесу в тканинах шиї, часової відповідності результатів комп'ютерної томографії (КТ) та оперативних втручань, а також вивчення окремих показників стану системи протеїнази - інгібітори на різних стадіях розвитку гнійно-запального процесу, удосконалено й обгрунтовано хірургічний підхід, який включає розкриття всіх установлених в процесі обстеження та виявлених під час операції сформованих гнояків в шиї, а у випадках локалізації гнійного запалення вище під’язикової кістки, за наявності місцевих та КТ ознак інфільтративного запалення в клітковині сонного та під’язикового трикутників, окрім розкриття парафарингеального та підщелепного просторів, операція доповнюється хірургічною ревізією та дренуванням Sp. colli medium. Показано, що застосування удосконаленого хірургічного підходу в лікуванні хворих на тонзилогенну глибоку флегмону шиї дозволило підвищити сануючий ефект оперативного втручання, зменшити кількість повторних (додаткових сануючих) операцій у цих пацієнтів, запобігти розвитку у них медіастиніту. При цьому летальність хворих з цією патологією зменшилась у порівнянні з пацієнтами, прооперованими за загальноприйнятою методикою, з 9,8 % до 6,1 %.

Представлено результати анестезіологічного забезпечення 75 хворих, оперованих з приводу флегмони шиї. Частота гострої дихальної недостатності після екстубації трахеї, що потребувала здійснення екстреної трахеостомії, становила 13,5 %. Попереднє проведення діагностичної прямої ларингоскопії і тесту "витоку повітря" дозволяє вірогідно прогнозувати неускладнену екстубацію трахеї. Екстубацію трахеї після операції слід проводити не раніше ніж через 10 - 72 год.

Гостра одонтогенна інфекція є однією із актуальних проблем сучасної хірургічної стоматології. Останнім часом спостерігається тенденція до зміни інфекційно-етіологічних факторів розвитку цих захворювань. Більшість досліджень виділяють в різні періоди різноманітні етіологічні чинники гнійно-запальних процесів м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки. На сучасному етапі відзначається розвиток запалення під впливом резидентної флори одонтогенних вогнищ і окремих патогенів, потенційно володіючих вірулентністю, інвазійністю і токсикогенністю. Мікрофлору у разі запальних процесів м'яких тканин щелепно-лицевої ділянки вивчено достатньо добре. Все частіше виявляються представники умовно-патогенної та облігатної мікрофлори. Паралельно із ростом кількості захворювань, пов'язаних із одонтогенною інфекцією, підвищується і частота незадовільних результатів їх лікування.

Проаналізовано причини помилок в діагностиці гнійно-запальних процесів в ділянці шиї та середостіння з метою підвищення ефективності лікування хворих. Зроблено висновок про домінування у структурі запальних захворювань шиї поширених гнійно-некротичних процесів, хірургічне втручання у разі яких повинно виконуватись в максимально ранні строки після визначення діагнозу.

Проведен анализ причин ошибок в диагностике гнойно-воспалительных процессов в области шеи и средостения с целью повышения эффективности лечения больных. Сделан вывод о доминировании в структуре воспалительных заболеваний шеи распространенных гнойно-некротических процессов, хирургическое вмешательство при которых должно выполняться в максимально ранние сроки после постановки диагноза.

В період з 2010 по 2014 рр. лікували 76 хворих (жінок - 12, чоловіків - 64) з приводу флегмони шиї різного походження. Першим етапом лікування є санація глотки для усунення етіологічного чинника. Надання невідкладної допомоги починають з абсцестонзилектомії. В подальшому розкривають парафарингеальний абсцес через мигдаликову нішу або здійснюють тонзилектомію в "гарячому" періоді за показаннями.

Проаналізовано результати лікування 183 пацієнтів з приводу флегмони шиї у 2000 - 2016 рр. У 60 (32,8 %) з них діагностований низхідний гнійний медіастиніт (НГМ). Основними причинами виникнення НГМ були тонзилогенні та одонтогенні фактори. Післяопераційна летальність при НГМ становила 25 %.

Цель работы - определить эффективность применения препарата "Октенисепт" для лечения гнойных ран у больных с флегмонами челюстно-лицевой области и шеи. Проведено клиническое обследование 38-и больных с флегмонами челюстно-лицевой области и шеи. На основании обследования больных с флегмонами челюстно-лицевой области и шеи было объективно доказано, что антисептический препарат "Октенисепт", используемый для местного лечения гнойных ран, имеет выраженное антисептическое действие, которое значительно превосходит таковое у традиционных антисептических средств (хлоргексидин). Выводы: препарат "Октенисепт" можно рекомендовать больным с флегмонами челюстно-лицевой области и шеи для местного лечении гнойных ран с целью профилактики развития грозных гнойно-воспалительных осложнений.

Цель работы - определить эффективность действия препарата "Биотроф" на состояние местной и общей неспецифической резистентности организма у больных с гнойно-воспалительными заболеваниями мягких тканей челюстно-лицевой области и шеи. Проведено клиническое и иммунологическое обследование 132-х больных с ограниченными и разлитыми гнойно-воспалительными заболеваниями мягких тканей. Проведенные исследования доказали, что включение в комплексное лечение пищевой биодобавки "Биотроф-4" позволило в короткие сроки полностью ликвидировать выявленный при госпитализации временный иммунодефицит у всех обследуемых больных с ограниченными и разлитыми гнойно-воспалительными процессами мягких тканей челюстно-лицевой области и шеи. Выводы: комплексный препарат на натуральной основе "Биотроф-4" рекомендуется челюстно-лицевым хирургам и хирургам-стоматологам для лечения больных с гнойно-воспалительными заболеваниями околочелюстных мягких тканей.

Лімфатична система відіграє важливу роль в розвитку та патогенезі гнійно-запальних захворювань. Вона забезпечує затримку мікрорганізмів у лімфатичних вузлах, де створюється, так зване, "токсичне депо". Отже, ендолімфатичне введення антибіотиків, імуномодуляторів, антиоксидантів, антикоагулянтів є патогенично обурунтованим. Другим дуже важливим методом лікування флегмон на стадії репарації - плазмоліфтинг. Це один з відомих засобів біомезотерапії, при якому використовують власні біоматеріали пацієнта, що забезпечує повну біосумісність і виключає можливість виникнення алергічних реакцій. Мета дослідження - підвищити ефективність дії антибіотика на запальній процес в ексудативній фазі, та стимулювати репаративні процеси у рані на стадії проліферації при лікуванні хворих на флегмони щелепно-лицевої ділянки. Проліковано 120 хворих з одонтогенними флегмонами. Хворі при надходженні до стаціонару були розподілені на 2 групи: 1 гр. - 60 хворих, в яких лікування проводилось традиційним методом. 2 гр. - 60 хворих, лікування яких лікування яких полягало в тому, що до традиційного методу лікування на стадії ексудації було застосовано введення лімфотропно другого антибактерільного препарату "Лінкоміцину". На стадії репарації була застосована аутоплазма, збагаченая тромбоцитами, яку отримували методом обробки крові пацієнта за допомогою спеціального набору вакуумних біотехнологічних пробірок і особливого принципу центрифугування. Висноки: регіонарне лімфотропне введення антибіотика при лікуванні флегмон щелепно-лицевої ділянки та шиї призводить до більш ефективної дії на запальний процес, прискорює перехід до другої фази розвитку запалення. Введення аутоплазми багатої тромбоцитами в мягкі тканини навколо вогнища запалення стимулює проліферацію та прискорює процес регенерації, загоєння рани.

Вперше обгрунтовано ефективність різних методів забезпечення прохідності дихальних шляхів у хворих з флегмоною шиї (ФШ) та їх вплив на частоту ускладнень. Вперше показано ефективність відеоларингоскопів Flaplight і Терго та провідникової анестезії нижньощелепного нерва як технології оптимальної ларингоскопії. Одержано нові наукові дані щодо критеріїв та особливості безпечної екстубації трахеї у хворих з ФШ. Вперше доведено ефективність провідникової анестезії нижньощелепного нерву для безпечної екстубації трахеї. Детально вивчено частоту і характер періопераційних ускладнень у хворих з ФШ. Доповнено наявні наукові дані щодо частоти і причин тяжкої і невдалої інтубації трахеї у хворих з ФШ. Розроблено і науково обгрунтовано алгоритм дій анестезіолога під час забезпечення прохідності дихальних шляхів у періопераційному періоді у хворих з ФШ.

Встановлено особливості формування гнійних запливів в глибокі клітковинні простори шиї та середостіння при нагноєннях різного генезу, що дозволило доопераційно прогнозувати їх поширення у відповідності до причинної патології. Вперше проведено оцінку ефективності місцевого застосування сорбційної нанокомпозиції на основі діоксиду кремнію з включенням поліметилсилоксану, метронідазолу та декаметоксину при глибоких флегмонах шиї та медіастинітах. Встановлено, що оптимальним підходом у лікуванні вказаної патології слід вважати інтраопераційний цілеспрямований пошук гнійних запливів відповідно до вивчених шляхів їх поширення. Доповнення терапії вульнеросорбцією нанокомпозицією курсом 5 - 7 днів сприяє швидшому (з 6,91 до 4,84 діб) припиненню гнійних виділень з ран, появі грануляційної тканини, видаленню дренажів, скороченню строків стаціонарного лікування з 21,84 до 18,49 діб і зменшенню летальності з 14% до 4,8%.