Цель работы - оценка клинической картины "нисходящего" медиастинита (НМ), выявление факторов, обусловливающих запоздалую диагностику данной патологии и определение комплекса лечебных мероприятий, способствующих снижению летальности. Исследование основано на ретроспективном анализе историй болезни 120-ти пациентов с флегмонами глубоких клетчаточных пространств головы и шеи (ФГКПГШ), осложненными медиастинитами, находившихся на лечении в клинике факультетной хирургии Донецкого медуниверситета и в лечебных учреждениях Донецкой области с 1994 по 2004 гг. Клиническая картина медиастинита характеризуется сочетанием выраженных общих и местных симптомов. Особенность диагностики НМ заключается в раннем выявлении флегмоны шеи (ФШ) как источника проникновения инфекционного агента из вышележащих анатомических областей в средостение. При верифицированном диагнозе пациент с НМ должен быть оперирован в срочном порядке. К трахеостомии у данной категории больных следует прибегать в исключительных случаях. При наличии ФШ предпочтение отдается колярной медиастинотомии по В. И. Разумовскому с последующим открытым ведением раны. Тотальный и тотальный задний медиастинит являются показанием к торакотомии. Операция заключается в широком вскрытии медиастинальной плевры, удалении некротических тканей, адекватном дренировании гнойных полостей для последующей перманентной санации с активной аспирацией. Общая летальность больных с ФШ составила 27,7 %, при осложнении их медиастинитом - 43,1 %. Выводы. Единственным методом лечения ФГКПГШ,

осложненных НМ, является хирургический. Улучшению результатов хирургического лечения способствуют: ранняя диагностика, основанная как на клинических признаках, так и на лучевых методах исследования, полноценная коррекция гомеостаза - адекватная инфузионная терапия, интенсивное парентеральное и энтеральное питание, рациональная антибиотикотерапия, открытое ведение раны на шее, наложение трахеостомы только в случае невозможности интубации, постоянная санация средостения, плевральной полости, трахеобронхиального дерева.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.201.1

Рубрики:

Хірургічне лікування медіастинітів

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів проведених досліджень встановлено важливу роль неклострідіальних анаеробних бактерій у розвитку гострого гнійного медіастеніту (ГГМ). Доведено, що перебіг ГГМ у більшості хворих супроводжується значними порушеннями імунологічної реактивності організму, особливо в Т-клітинній ланці, та вираженою токсемією, що негативно позначається на результатах захворювання. Вперше застосовано лабораторний індекс ваги як критерій ефективності проведеної терапії, що об'єктивно відображає ступінь активності запального процесу у середостінні та дозволяє прогнозувати перебіг медіастеніту. Встановлено, що більш важким і розповсюдженим ускладненим формам ГГМ відповідає підвищена величина лабораторного індексу ваги. Визначено показання та оптимальні терміни проведення різних видів хірургічних втручань у разі ГГМ у поєднанні з детоксикацією та використанням методів депонування лікарських речовин за допомогою аутолейкоцитарної суспензії, що дозволяє поліпшити результати лікування хворих з ГГМ.

Розглянуто етіопатогенетичні та клініко-діагностичні аспекти гострого медіастиніту, його хірургічне та медикаментозне лікування залежно від причин виникнення. Проаналізовано результати лікування 49-ти пацієнтів із низхідним та перфоративним медіаститіном. Летальність склала 20,4 %. Успішне лікування гострого медіастиніту можливе тільки за умови дотримання активної тактики, що включає розкриття середостіння, його наскрізне полідренування та раціональне ведення пацієнта.

Рассмотрены этиопатогенетические и клинико-диагностические аспекты острого медиастинита, его хирургическое и медикаментозное лечение в зависимости от причин возникновения. Проанализированы результаты лечения 49-ти пациентов с нисходящим и перфоративным медиастинитом. Летальность составила 20,4 %. Успешное лечение острого медиастинита возможно только при условии придерживания активной тактики, что включает раскрытие средостения, его сквозное полидренирование и рациональное ведение пациента.

Проаналізовано результати лікування 54 хворих із гострим медіастинітом. Серед інструментальних методів обстеження найбільш інформативним є комп'ютерна томографія. Доказано, що застосування раннього хірургічного втручання супроводжується найменшою кількістю ускладнень і створює сприятливі умови для швидкої ліквідації сепсису та виздоровлення хворих.

Зазначено, що на лікуванні в торакальному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні впродовж 2000 - 2013 рр. перебували 60 хворих із гнійним медіастинітом (ГМ). Кількість діагностичних помилок на І ланці медичної допомоги становила 96,6 %, на ІІ ланці - 73,4 %, на ІІІ - 13,4 %. Всі хворі були прооперовані у першу добу після госпіталізації у спеціалізованому торакальному відділенні. У ході проведення операційного лікування в першу добу від початку захворювання післяопераційна летальність склала 0 %, на другу добу - 13,6 %, на третю добу - 29 %, на четверту добу - 100 %.

Отмечено, что на лечении в торакальном отделении Ивано-Франковской областной клинической больницы на протяжении 2000 - 2013 гг. находились 60 больных с гнойным медиастинитом (ГМ). Количество диагностических ошибок на I этапе медицинской помощи - 96,6 %, на ІІ этапе - 73,4 % , на ІІІ - 13,4 %. Все больные были прооперированы в первые сутки после госпитализации в специализированном торакальном отделениии. При проведении операционного лечения в первые сутки от начала заболевания послеоперационная летальность составила 0 %, на вторые сутки - 13,6 %, на третьи сутки - 29 %, на четвертые сутки - 100 % .

Несвоєчасна діагностика гнійних медіастинітів (ГМ) призводить до швидкого виникнення синдрому системної запальної відповіді і сепсису та супроводжуються численними ускладненнями, що створюють пряму загрозу життю хворого. Основною причиною діагностичних помилок називають недостатність знань лікарями клінічних проявів та алгоритмів діагностики захворювання на етапах надання медичної допомоги. Мета роботи - комплексний аналіз причин виникнення гнійників у міжфасціальних проміжках шиї та виявлення найбільш небезпечних локалізацій та шляхів поширення гнійного процесу у клітковину середостіння, виявлення причин помилок у діагностиці хворих із ГМ на етапах надання медичної допомоги. Впродовж 2000 - 2014 рр. на лікуванні в торакальному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні знаходилося 60 хворих із ГМ. Проведено детальний аналіз частоти виявлення та правильної інтерпретації симптомів ГМ, які було задокументовано на всіх етапах надання медичної допомоги. Кількість діагностичних помилок на I-ій ланці медичної допомоги становила 96,6 %, на II-ій ланці 73,4 %, на III-ій - 13,4 %. Під час проведення оперативного лікування в I-шу добу від початку захворювання післяопераційна летальність склала 0 %, на II-гу добу 13,6 %, на III-тю добу 29 %, на IV-ту добу 100 %. Найбільшу загрозу життю хворим з низхідним ГМ представляють одонтогенні превісцеральні флегмони шиї, летальність за яких склала 66,6 %. Розвиток низхідного тотального ГМ найбільш часто відзначали у хворих з тонзилогенними ретровісцеральними флегмонами шиї, летальність за цієї форми захворювання склала 26,6 %. Своєчасна діагностика і рання госпіталізація хворих з низхідним ГМ в спеціалізоване відділення торакальної хірургії є вирішальним фактором для забезпечення якісної діагностики, виконання адекватного хірургічного лікування і надає змогу обгрунтовано розраховувати на зниження високих показників летальності цього контингенту хворих.

Зазначено, що ефективність хірургічного лікування гнійного низхідного медіастиніту, ускладненого сепсисом, залежить від своєчасної діагностики, застосування раціональної хірургічної тактики й інтенсивної дезінтоксикаційної та антибактеріальної терапії.

В повідомленні, заснованому на клінічній практиці, розглянуто випадок заглоточного абсцесу, ускладненого медіастинітом у хворої 74-х років, якій було проведено хірургічне лікування в поєднанні з післяопераційним лікуванням: тієнамом, фіз. розчином, контролоком, розчином Рингера, метрогілом, анальгіном, кетановом, левофлоксацином. Зазначений випадок має для лікарів практичний інтерес, оскільки демонструє атипічний та бурхливий перебіг гортанної ангіни у пацієнтки похилого віку з множинною супровідною патологією.

В сообщении, основанном на клинической практике, рассмотрен случай заглоточного абсцесса, осложненного медиастинитом у больной 74 лет, которой было проведено хирургическое лечение в сочетании с послеоперационным лечением: тиенамом, физ. раствором, контролоком, раствором Рингера, метрогилом, анальгином, кетановом, левофлоксацином. Данный случай имеет для врачей практический интерес, поскольку демонстрирует атипичное и бурное течение при гортанной ангине у пациентки пожилого возраста с множественной сопутствующей патологией.

Зауважено, що проблема діагностики та лікування гострого медіастиніту зберігає свою актуальність в зв'язку з тяжкістю захворювання та незадовільними результатами лікування. Висвітлено 10-річний досвід лікування 73-х хворих на гострий медіастиніт різної етіології. Основними причинами смерті стали гостра серцево-судинна недостатність і системна поліорганна недостатність.

Отмечено, что проблема диагностики и лечения острого медиастинита сохраняет свою актуальность в связи с тяжестью заболевания и неудовлетворительными результатами лечения. Освещен 10-летний опыт лечения 73-х больных острым медиастинитом различной этиологии. Умерли 9 больных (12,33 %). Основными причинами смерти стали острая сердечно-сосудистая недостаточность и системная полиорганная недостаточность.

Гострий гнійний медіастиніт (ГГМ) залишається однією із найбільш тяжких форм загальної хірургічної інфекції. Розвиток ускладнень є одним із вирішальних факторів у перебігу захворювання. Впродовж 2000 - 2017 рр. у торакальному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні проходили лікування 65 хворих із ГГМ. Ексудативний плеврит та емпієму плеври виявлено у 76,9 %, гнійний бронхіт - у 80 %, пневмонію - у 70,7 %, ендо- і міокардит - у 59,2 %, гостре ураження нирок - у 24,6 %, сепсис - у 100 % хворих із тотальним і заднім медіастинітом. Висновки: попередження розвитку ускладнень та їх лікування є важливою умовою успішного лікування хворих із ГГМ.

Мета дослідження - покращити результати лікування хворих з перфорацією стравоходу (ПС), ускладненою гострим гнійним медіастинітом (ГГМ). Упродовж 2004 - 2018 рр. у відділенні торакальної хірургії Івано-Франківської обласної клінічної лікарні було прооперовано 30 хворих з ПС, ускладненою ГГМ. Вік хворих коливався від 21 до 76 років, у середньому становив (36,3 +- 3,9) року. Чоловіків було 21 (70 %), жінок - 9 (30 %). Інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів та зрошення швів стравоходу сприяли швидкій ліквідації гнійноізапального процесу в середостінні. Повністю герметичні шви перфорованої ділянки стравоходу констатували у 6 (37,5 %), зменшення розмірів дефекту стінки стравоходу - у 9 (56,2 %) із 16 хворих. Висновки: ПС слід зашивати для відмежування просвіту стравоходу від клітковини середостіння, локалізації гнійного процесу у середостінні і стабілізації загального стану хворого. Мініінвазивні оперативні втручання за допомогою відеоасистованої торакоскопії можуть слугувати операціями вибору у хворих з ПС та поширеним ГГМ для санації і дренування гнійно-запальних вогнищ у середостінні, стабілізації стану хворих та запобігання розвитку септичних ускладнень. Інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів і зрошення швів стравоходу надають змогу покращити результати лікування, знизити ендогенну інтоксикацію (ЕІ), прискорити загоєння ПС та ліквідувати гнійний процес у середостінні.

Мета роботи - покращити результати лікування хворих з низхідним гнійним медіастинітом (НГМ) шляхом удосконалення хірургічних доступів до середостіння, методів місцевого хірургічного лікування та дренування середостіння. Проведено обстеження та лікування 170 хворих із флегмоною шиї (ФШ) за період з 2004 по 2018 рр. У 73 (42,9 %) хворих ФШ ускладнилася розвитком НГМ. Чоловіків було 49 (67,1 %), жінок - 24 (32,9 %) віком від 21 до 72 років, середній вік хворих становив (47,3 +- 4,3) року. Хірургічне лікування НГМ передбачає усунення первинного джерела захворювання, вибір операційного доступу до середостіння, розкриття і санацію всіх гнійних ділянок середостіння, забезпечення постійного видалення гнійних мас із клітковини середостіння та плевральної порожнини. У разі застосування інтрамедіастинального введення антибактеріальних препаратів у 30 (90,9 %) із 33 хворих гнійний процес було ліквідовано на стадії ФШ без його поширення в клітковину середостіння. НГМ розвинувся лише у 3 (9,1 %) хворих. Із 137 хворих, яким даний метод не застосовували, у 70 (51,1 %) ФШ ускладнилася НГМ. Висновки: застосовуючи інтрамедіастинальне введення антибактеріальних препаратів у хворих з ФШ, знизено частоту поширення гнійного процесу в середостіння з розвитком НГМ з 51,1 до 9,1 %. Перевагами використання відеоасистованої торакоскопії в порівнянні з торакотомією є менша травматичність, скорочення тривалості операції, хороша візуалізація уражених ділянок плеври та можливість мініінвазивного дренування середостіння та плевральної порожнини. Розроблена тактика хірургічного лікування НГМ забезпечує адекватну санацію гнійних вогнищ на шиї та в середостінні, швидке зниження рівня ендогенної інтоксикації та зменшення летальності із 27,0 до 8,3 %.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.364.201.1

Рубрики:

Хірургічне лікування медіастинітів

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено поліпшення результатів лікування хворих на гострий гнійний медіастиніт шляхом розробки хірургічної тактику, яка спрямована на випередження поширення інфекції у середостінні і грунтується на послідовному застосуванні розроблених малоінвазивних втручань, встановленні чітких показів до застосування конкретних видів хірургічного лікування при різних формах гострого гнійного медіастиніту. Вивчено причини та шляхи поширення гнійної інфекції при флегмонах шиї у середостінння із розвитком гострого гнійного медіастиніту, типологію та причини діагностичних помилок. Обгрунтовано ефективність інтрамедіастинального введення антибактеріальних препаратів при флегмонах шиї для попередження поширення гнійного процесу у середостіння, застосування методу каскадного дренування середостіння, ефективність методу місцевого орошення швів стравоходу при його перфорації в умовах гострого гнійного медіастиніту. Розпрацьований комплекс хірургічного лікування дозволив достовірно знизити рівень ендогенної інтоксикації у післяопераційному періоді та післяопераційну летальність.