Представлены основные клинико-рентгенологические признаки повреждения груди у пострадавших с политравмой по данным специализированного отделения травматического шока и политравмы.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.08 + Р457.365.08

Рубрики:

Пошкодження органів черевної порожнини

Пошкодження органів грудної порожнини

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены возможные аспекты повышения диагностической точности и безопасности проведения трансторакальных КТ-биопсий поражений органов грудной полости. Задачи, поставленные перед выполнением биопсий: установление морфологической природы первичного или вторичного поражения, при вторичных поражениях - установление возможной локализации первичного очага. Проведен сравнительный анализ эффективности различного пункционного инструментария на 76-ти диагностических пункциях. Оценены возможные клинически значимые и незначимые осложнения при их проведении. Трансторакальная биопсия заболеваний органов грудной клетки является современной высокоинформативной методикой и должна быть обязательной у пациентов с подозрением на неопластический характер поражения. Безопасность и информативность диагностической процедуры зависит от правильно выбранного пункционного инструментария, метода хирургической навигации (рентгеноскопия, УЗД, КТ, МРТ) и опыта исследователя. Точность КТ-биопсии по нашим результатам составила 93 %.

Проведен ретроспективный анализ лечения 1 472-х пациентов с закрытой травмой грудной клетки, находившихся на лечении в клинике факультетской хирургии им. К. Т. Овнатаняна Донецкого медицинского университета за период с 2000 по 2003 гг. У 638-ми (43,4 %) человек были травмы, полученные в быту, у 473-х (32,1 %) - в результате дорожно-транспортных происшествий, у 361-го (24,5 %) - производственные. Выводы: фактор времени в оказании специализированной помощи пациентам с тяжелой торакотравмой может оказаться решающим. Перед комплексным обследованием или предстоящей интубацией больного должен быть решен вопрос о необходимости срочной декомпрессии плевральной полости путем ее дренирования. Хирургическое вмешательство, обеспечивающее своевременную и надежную ликвидацию внутриплевральных осложнений, во многом способствует выздоровлению пациента и восстановлению его трудоспособности.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.220.8 + Р457.365.08

Рубрики:

Пошкодження органів грудної порожнини

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Представлен опыт выполнения видеоторакоскопических операций у 62 пациентов с поздними осложнениями травмы груди, возникшими после проникающих ранений - у 16, закрытой травмы - у 46. Хороший клинический эффект достигнут у 98 % пострадавших. Все пациенты живы.

Обобщен опыт выполнения видеоторакоскопических операций на базе торакального отделения областной больницы у 62 пострадавших с проникающим ранением груди. Описаны тактика и методы лечения таких больных с использованием современных технологий и эндоскопических вмешательств. Проведен сравнительный анализ эффективности различных методов, оценены их результаты, преимущества и недостатки. Даны рекомендации по применению методов лечения в различных клинических ситуациях.

Розглянуто структуру відкритої торакоабдомінальної травми, наведено стандартизовану оцінку стану постраждалого та важкості пошкодження з визначенням відносного клініко-анатомічного ризику залежно від анатомічної локалізації рани та розроблено лікувально-діагностичну тактику. На підставі вивчення 128-ми випадків відкритої торакоабдомінальної травми розроблено та впроваджено протокольну схему прийняття клініко-організаційних рішень щодо лікування постраждалих з даною патологією. Показано, що використання запропонованої протокольної схеми у центрі політравми УНПЦЕМД та МК дозволило забезпечити адекватну оцінку усіх постраждалих з відкритою торакоабдомінальною травмою, скоротити термін надання спеціалізованої допомоги та знизити летальність з 16,47 % до 11,62 %.

Уперше вивчено клініко-епідеміологічну структуру постраждалих з поєднаною торако-абдомінальною травмою, які отримують лікування на ранньому госпітальному етапі надання медичної допомоги. Уперше проведено науковий аналіз ефективності діагностичних заходів щодо цих постраждалих. Розроблено й обгрунтовано схему прийняття клініко-організаційних рішень у процесі надання допомоги постраждалим з поєднаною торако-абдомінальною травмою на ранньому госпітальному етапі лікування. Наведено шкалу ризиків летальності у зазначених хворих.

Наведено результати обстеження 97-ми постраждалих з гострою дихальною недостатністю, зумовленою ізольованою та поєднаною закритою торакальною травмою (ЗГТ). На підставі одержаних даних установлено основні чинники гострої дихальної недостатності, а саме: больовий синдром і первинне ураження легень внаслідок забою. Виявлено, що за закритої торакальної травми регіональна аналгезія на відміну від загальної має найбільший антиноцицептивний потенціал і стабілізувальний вплив на оксигенаційну функцію легень. Зазначено, що розглянуті регіональні методи знеболення не запобігають розвитку та поширенню деструктивних змін у легеневій паренхімі, зумовлених контузією. З метою усунення больового синдрому та стимуляції саногенно-репаративних процесів у легенях розроблено метод подовженої потенційованої субплевральної блокади, який забезпечує регіональне знеболення та фізіотерапевтичний вплив постійного струму. Подовжена потенційована субплевральна блокада на відміну від інтра- та субплеврального знеболення запобігає розвитку альтернативних процесів у зоні забою. Результивною дією подовженої потенційованої субплевральної блокади виявлено зниження удвічі частоти інфекційних ускладнень у респіраторній системі та підвищення виживаності постраждалих з ЗГТ, ускладненою забоєм легень.

Досліджено питання підвищення ефективності реінфузії крові та профілактики її специфічних ускладнень. Показано, що кров у серозній порожнині з часом значною мірою змінюється, що зумовлює активацію вільно-радикальних процесів, перекисного окиснення ліпідів та інгібування антиоксидантних властивостей. Розроблено та впроваджено до практики алгоритм реінфузійної програми, що дозволяє індивідуалізувати реінфузію крові у кожному конкретному випадку. Показано перевагу використання відмитих еритроцитів. Доведено, що застосування розробленого алгоритму на базі методу відмивання еритроцитів дає змогу вірогідно знизити летальність і загальну кількість специфічних ускладнень у даного контингенту хворих.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.08 + Р457.465.08

Рубрики:

Пошкодження органів грудної порожнини

Пошкодження органів черевної порожнини

Шифр НБУВ: РА345318 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше у контексті системного підходу досліджено стан гемодинаміки у потерпілих з поєднаною травмою грудей і кінцівок, виявлено особливості перебігу травматичної хвороби. Розглянуто сучасні методи діагностики домінуючого ушкодження, визначено ефективність й особливості їх використання, з урахуванням яких розроблено оптимальну тактику хірургічного лікування потерпілих з поєднаною травмою грудей і кінцівок. Розроблено алгоритм лікувально-діагностичних заходів для лікування пацієнтів з поєднаною травмою грудей і кінцівок. Запропоновано новий спосіб передньої медіастіномії для здійснення доступу в контрлатеральну плевральну порожнину у разі двобічних ушкоджень грудей. Удосконалено хірургічний інструментарій, який використовується у процесі проведення ампутацій кінцівок, зокрема, розроблено пристрої для виділення й відрізання нервів, обробки обпила кістки, для репозиції кісткових уламків, які дозволяють зменшити травматичність операції, скоротити час оперативного втручання, знизити частоту розвитку фантомно-болючого синдрому й каузалгії.

Висвітлено питання покращання ефективності лікування тяжкої сполученої торакальної травми шляхом удосконалення системної та регіонарної аналгезії у післятравматичному періоді. Визначено стан газообміну, легеневої вентиляції та механіки дихання, регуляторних систем на фоні системної аналгезії за тяжкої сполученої торакальної травми. Розглянуто особливості перебігу післятравматичного періоду тяжкої сполученої торакальної травми на фоні аналгезії трамадолом і метамізолом. Доведено, що торакальна паравертеральна блокада покращує загальну та зміцнює вегетативну регуляцію із збереженням рівня парасимпатичної активності на 14-ту добу після тяжкої сполученої торакальної травми.

Запропоновано й обгрунтовано принципи лікувально-діагностичної тактики та вибору лікувального втручання за тяжких закритих ушкодженнях різних внутрішньогрудних органів. Надано пристрій власної конструкції для стабілізації уламків ребер і груднини. Сформульовано показання щодо його застосування. Розроблено спосіб пластики куполу діафрагми за хронічної посттравматичної діафрагмальної грижі. Запропоновано фіксатор щодо ретрактора з метою вдосконалення останнього, призначенного для відведення та фіксації органів за умов операційної рани. Встановлено критерії щодо застосування малоінвазивних втручань та стандартної торакотомії за тяжкої закритої травми грудей. Описано діагностичні ознаки забиття легені та визначено тактику за невідкладних хірургічних станах через тяжку травму грудей за умов контузії серця.

Вперше запропоновано етіопатогенетичну концепцію пріоритетних напрямів діагностики та хірургічного лікування постраждалих з закритою формою органів грудної порожнини. Вперше досліджено можливості проведення рентгенендоваскулярної оклюзії судин, що кровоточать. Розроблено спосіб динамічного об'єктивного оцінювання тяжкості стану травмованих з прогнозуванням динаміки їх функціонального стану та можливістю розподілу за клінічними групами для визначення тактичних завдань. Розроблено діагностичні алгоритми, що базуються на домінуючому синдромі, та характерні ушкодження, що дало можливість застосувати диференційований підхід до хірургічного лікування. Доведено високу ефективність комплексного застосування рентгенендоваскулярної оклюзії судин грудної клітки, що кровоточать, та екстракорпоральної оксигенації крові для профілактики та лікування респіраторного дистрес-синдрому.

Освещены лечебно-диагностические аспекты при сочетаемых и множественных ранениях сердца, тяжелых травматических повреждениях (ТП) каркаса груди и органов грудной клетки (ОГК). Проанализированы патофизиологические нарушения при повреждении груди и ОГК, рентгенлучевой диагностики сочетаемой травмы груди, особенности диагностики и хирургической тактики при ТП лёгких, хирургического лечения огнестрельных повреждений груди. Внимание уделено вопросам проведения интенсивной терапии при артериальной гипоксемии, инфузионно-трансфузионной терапии при травматическом и геморрагическом шоке, проанализированы послеоперационные осложнения, оценка и коррекция угрожающих состояний.

Проанализированы результаты комплексного лечения 40 пострадавших с тяжелой торакальной травмой, у которых после операции возникли абсцессы легких и эмпиема плевры. Комплексное лечение абсцессов легких и эмпиемы плевры с применением методов локального СВЧ облучения гнойных очагов способствовало их более быстрому регрессу и уменьшению выраженности системной воспалительной реакции, а также предотвращению вторичных гнойно-септических осложнений, что позволило достичь снижения летальности и практически избежать выполнения повторных оперативных вмешательств.

Цель работы - изучить рентгенологические признаки контузии легких у пострадавших с закрытой травмой грудной клетки (ЗТГК) в зависимости от степени тяжести травмы. Обследованы 110 больных отделения травматического шока, которым производились обзорная рентгенография и рентгеноскопия органов грудной клетки, динамическое рентгенологическое наблюдение, компьютерная томография. Контузия легких диагностирована у 59 пациентов (53,6 %), из них у 25 (42,4 %) обнаружены участки усиления легочного рисунка и множественные, малых размеров, местами сливные очаги площадью до 3 легочных зон, исчезающие через 2 - 5 суток. Признаки считали контузией легких I степени. У 23 пациентов (39 %) обнаружены участки неоднородного затемнения паренхимы легких площадью более трех легочных зон, исчезающие в течение 10 - 20 суток. Признаки оценивались как контузия легких II степени. У 11 пострадавших (18,6 %) обнаружено тотальное, неравномерное за счет дисковидных ателектазов и подплевральных разрывов легких, затемнение легочной паренхимы, которое рассасывалось более чем через 20 суток. Признаки оценивали как контузию легких III степени. Контузия легких II и III степени развивалась у пациентов с множественными переломами ребер в 24 случаях (70,6 %), с флотирующими - в 25 (73,5 %). Выводы: одним из распространенных видов легочных повреждений при ЗТГК является контузия - легкой, средней или тяжелой степени. Контузия легких II и III степени сопровождается подплевральными разрывами легочной паренхимы и часто сочетается с множественными и флотирующими переломами ребер, что значительно ухудшает состояние пострадавших.

Представлена сравнительная оценка эффективности видеоторакоскопических (ВТО) и открытых операций, выполненных по поводу посттравматического свернувшегося гемоторакса (ПСГ) у 612 пострадавших. Эффективность ВТО не уступает таковой открытых операций и составляет 92,4 %, при этом достигнуто уменьшение продолжительности лечения до 9,6 дня (при открытых операциях - 11,5 дня), частоты осложнений - соответственно 4,5 и 13,8 %, травматичности вмешательства и сроков реабилитации. Все пациенты живы. Наиболее эффективно выполнение ВТО в ранние сроки ПСГ.