На підставі аналізу результатів використання різних тактичних алгоритмів легеневої емболектомії та тромбоендартеректомії оптимізовано засади хірургічного лікування різних форм венозної тромбоемболії. Зазначено, що оптимальним методом лікування гострої масивної тромбоемболії легеневих артерій (ТЕЛА) з критичними розладами гемодинаміки залишається легенева емболектомія. У разі масивної ТЕЛА з тяжкою дихальною недостатністю та відносно стабільною периферійною гемодинамікою емболектомія є альтернативною тромболітичної терапії. Єдиним методом хірургічного лікування хронічної постемболічної легеневої гіпертензії є операція за умови глибокої гіпотермії та повної зупинки кровообігу.

На основании результатов обследования 51-го пациента с различными клиническими вариантами венозной тромбоэмболии приведены показатели систем коагуляционного гемостаза: активации коагуляции, антикоагулянтной и фибринолитической. Установлено, что нарушения в системе коагуляционного гемостаза могут характеризоваться как повышением активности системы активации коагуляции, так и снижением активности антикоагулянтной и/или фибринолитической систем. Нарушения в системе коагуляционного гемостаза обусловливают возникновение тромбоэмболии легочной артерии (ТЭЛА).

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.52

Рубрики:

Хірургічне лікування варикозного розширення вен

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.52

Рубрики:

Хірургічне лікування варикозного розширення вен

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены данные литературы и результаты собственных исследований диагностики и лечения стеноза сонных артерий (СА), который у 67 % больных является причиной возникновения инсульта. Выполнение эндоваскулярных вмешательств обеспечивает достижение положительных результатов лечения больных, сопоставимых с таковыми при использовании общепринятого хирургического подхода. Стенирование СА во многих клинических ситуациях является единственно приемлемым и наименее рискованным методом лечения, особенно у пациентов с осложненным течением основного заболевания и при наличии сопутствующих заболеваний.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.365.170.52

Рубрики:

Хірургічне лікування варикозного розширення вен

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Уперше за допомогою комплексного дослідження з використанням ультразвукового дуплексного сканування (УЗДС) визначено напрямки поширення венозної гіпертензії та вивчено перебудову відливу крові у хворих з ускладненими формами хронічної венозної недостатності. На підставі вивчення клінічного перебігу та за допомогою УЗДС судин розроблено схему комплексного лікування хворих з варикозним розширенням великої підшкірної вени, ускладненим гострим тромбофлебітом, а також з ускладненими формами посттромбофлебітичної хвороби.

Цель работы - улучшение результатов лечения больных с острым варикотромбофлебитом (ВТФ) на основе определения рациональных тактических подходов и хирургических вмешательств. Работу выполняли на базе Александровской городской клинической больницы г. Киев с 2001 по 2010 гг. В исследование вошло 362 больных с острым ВТФ: 224 (61,9 %) женщины и 138 (38,1 %) мужчин в возрасте от 19 до 73 лет, в среднем 46 лет. Срок заболевания составлял от одних до 29 сут. В соответствии с классификацией СЕАР, класс хронической венозной недостаточности С2 был у 193 (53,3 %) больных, С3 - у 146 (40,3 %), С4 - у 21 (5,8 %), С5 - у 2 (0,6 %). Первый тип ВТФ был у 161 (44,5 %) больного, второй - у 137 (37,8 %), третий - у 46 (12,7 %), четвертый - у 18 (5,0 %). В первую группу исследования вошли больные, пролеченные с соблюдением активно-выжидательной тактики (163 пациента); во вторую - с соблюдением активной хирургической тактики (193). Применяли паллиативные и радикальные операции для лечения ВТФ в сочетании с комплексной консервативной терапией (венотоники - "Детралекс", медицинский компрессионный трикотаж medi, НПВП). Отдаленные результаты лечения прослежены в течение трех лет. Кумулятивные проценты показателей определяли с помощью метода Каплана - Мейера с использованием регрессионного анализа Кокса и теста Log-Rank для сравнения частот. Выводы: у больных с ВТФ активная хирургическая тактика с применением радикальной флебэктомии имеет преимущества перед активно-выжидательной с применением паллиативных операций.

Цель работы - провести сравнительную оценку результатов консервативного и хирургического лечения варикотромбофлебита (ВТФ) на основании 3-летнего мониторинга качества жизни (КЖ) больных. На базе Александровской клинической больницы г. Киев в период с 2001 по 2010 г. обследовано 362 больных с ВТФ: 224 (61,9 %) женщины и 138 (38,1 %) мужчин в возрасте от 19 до 73 лет, средний возраст - 47 лет. Консервативное лечение проведено 79 больным (группа КЛ), хирургическое радикальное - 211 (группа ХЛ-Р), паллиативное - 72 (группа ХЛ-П). Для консервативной терапии, а также в послеоперационный период и после выписки из стационара применяли антикоагулянты, эластический трикотаж, нестероидные противовоспалительные препараты, венотоники ("Детралекс", Servier). Радикальная флебэктомия включала кроссэктомию (КЭ), перевязку недостаточных перфорантных вен (ПП), флебэктомию притоков, стриппинг. В группе ХЛ-П выполнили только КЭ у 43 больных, в сочетании с тромбэктомией - у 22, в сочетании с ПП - у 7. Тяжесть венозной дисфункции оценивали по шкале VSS, КЖ - по шкале CIVIQ2. Сравнительный анализ результатов лечения проводили в течение 3 лет. Выводы: активная хирургическая тактика у больных ВТФ с применением радикальной флебэктомии ассоциируется с достоверно лучшими показателями КЖ, связанного с болезнью (по шкале CIVIQ2), во все контрольные сроки по сравнению с другими методами лечения за счет уменьшения значимости болевого и психологического факторов, улучшения физической активности и социальной адаптации: через 2 и 3 года общий показатель ограничения КЖ был в 1,5 и 2,1 раза меньшим по сравнению с другими групами и в 3,6 и 4,1 раза - по сравнению с исхо

дным.

Цель работы - улучшение результатов хирургического лечения и уменьшение количества осложнений при развитии острого варикотромбофлебита на фоне рецидива варикозной болезни (РВБ) у людей пожилого и старческого возраста. Лечебно-диагностическая тактика включала: общеклиническое обследование, консультации смежных специалистов, проведение ультразвукового дуплексного ангиосканирования с цветным картированием кровотока и выполнение оперативного вмешательства в зависимости от локализации тромботического поражения. Выбор тактики и объема оперативного вмешательства направлен не только на ликвидацию тромботического процесса с угрозой развития венозных тромбоэмболических осложнений, а и на устранение самого РВБ.

Вивчено прохідність сонних артерій (СА) та інтегральні показники церебральної гемодинаміки у пацієнтів у разі стенозу СА високого ступеня з використанням ультразвукового дуплексного сканування до і після оперативної корекції. В клініці у 62 хворих з приводу стенотичного ураження СА у 2003 - 2011 pp. виконано каротидну ангіопластику і стентування, у деяких - у поєднанні з каротидною ендартеректомією. У разі стенозу СА високого ступеня встановлено значні порушення інтегральних показників церебрального кровотоку: суттєве зменшення показника загального церебрального об'ємного кровотоку за рахунок його каротидної складової. У разі стенозу високого ступеня однієї внутрішньої СА (ВСА) у поєднанні з оклюзією протилежної ВСА гемодинамічні показники характеризувалися більшою вираженістю порушення і більшим напруженням компенсаторних механізмів, що проявлялося достовірним зменшенням загального церебрального об'ємного кровотоку на тлі достовірного збільшення його вертебральної складової. За оклюзійного ураження контралатеральної ВСА після корекції стенозу ВСА високого ступеня спостерігали позитивну динаміку змін кровотоку у каротидних і вертебро-базилярному басейнах, що свідчило про компенсаторно-адаптаційні механізми ауторегуляції кровотоку головного мозку.

Обговорено актуальні питання хірургічного лікування хворих з приводу ускладнень тяжких форм варикозної хвороби (ВХ). Проаналізовано причини незадовільних результатів лікування пацієнтів з приводу варикотромбофлебіту (ВТФ), основною з яких є відсутність єдиної тактики оперативного лікування та антикоагулянтної терапії. Виділено групи пацієнтів з тяжкими формами ВХ, різною локалізацією тромботичного процесу, запропоновано диференційовану тактику їх хірургічного лікування.