Представлен опыт лечения 62 пациентов с сочетанным послеожоговым рубцовым стенозом пищевода и желудка в период 1980 - 2005 гг. Изложены варианты восстановления функции желудка на первом этапе лечения с последующим вмешательством (бужирование или пластика) на пищеводе (второй этап лечения). Летальных исходов не было. Функция восстановленных органов (пищевод и желудок) в отдаленный период хорошая.

На підставі результатів досвіду спеціалізованої клініки в лікуванні хворих з післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу (ПРСС) та шлунку уперше надано комплексну порівняльну оцінку застосованим оперативно-технічним методам лікувального бужування стравоходу. Вивчено показники гуморального антиоксидотоксінового та загального імунітету у хворих з наслідками хімічного опіку верхнього відділу травного каналу в подостром і хронічному періоді перебігу хвороби. На підставі одержаних даних доведено доцільність використання ентеросорбентів для протекції гастроінтестінального бар'єра й ослаблення транслокації кишкової мікрофлори в цих хворих. Уперше розроблено та апробовано методику ретроградного інтраопераційного проведення та внутрішньостравохідного встановлення кільцеподібної ниті-направника для бужування стриктур стравоходу з використанням мікрогастростоми, в тому числі й у хворих з ятрогенною перфорацією стравоходу. Запропоновано новий метод малоінвазивної ("кулісної") гастростомії, що дає змогу забезпечити гастроентеральне харчування, зберегти шлунок для можливої езофагогастропластики. Зазначено, що за використання цього методу зникає необхідність у спеціальній операції для її закриття. Надано клінічну оцінку методу бужування по кільцеподібній ниті-направника у хворих з протяжними і складними стриктурами, після ліквідації наслідків перфорації стравоходу, а також у комплексі лікувальних заходів у хворих зі спільним рубцевим ураженням стравоходу та шлунку. На підставі визначення групи хворих з ятрогенною перфорацією стравоходу у разі бужування визначено фактори ризику даного ускладнення та розроблено нові міри її профілактики та

Запропоновано та впроваджено оригінальну методику оперативного лікування пацієнтів з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу та шлунка залежно від виду післяопікового ураження. Вдосконалено спосіб для дилатації стравоходу та технологію проведення дилатації. Розроблено лікувально-діагностичний алгоритм вибору способу лікування хворих з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу та шлунка, застосування якого дозволить істотно покращити результати хірургічного лікування. Доведено можливість покращення результатів лікування хворих з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу та шлунка шляхом впровадження розробленого етіопатогенетичного підходу. За результатами морфологічного дослідження стравоходу у пацієнтів після хімічніх опіків визначено оптимальний строк балонної дилатації. Визначено, що за формування рубцевих стриктур стравоходу та шлунка в обміні сполучної тканини домінують катаболічні процеси з одночасною активацією синтезу її біополімерів (оксипролін). Виявлено, що у хворих з опіковими стриктурами стравоходу та шлунка в передопераційному періоді відзначається зниження абсолютної та відносної кількості імунорегуляторних клітин, що вимагає проведення імуностимулювальної терапії. Запропоновано комплексну діагностичну тактику вибору способу лікування хворих з поєднаними післяопіковими стриктурами стравоходу, шлунка та профілактики ускладнень. Визначено показання до виду, обсягу, характеру дилатації та хірургічного лікування залежно від обсягу післяопікового ураження стравоходу та шлунка.

Вивчено результати лікування 56-ти хворих з комбінованими післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу та шлунка, яким проведено двоетапне хірургічне лікування: на першому етапі виконано гастростомію, на другому - шунтуючу езофагоколопластику. У таких хворих неможливість використання шлунка як інтерпоната для виконання пластики стравоходу дає підгрунтя для виконання езофагоколопластики. Двоетапне лікування дозволяє покращити результати хірургічного лікування хворих з комбінованими післяопіковими рубцевими стриктурами стравоходу та шлунка.

Изучены результаты лечения 56-ти больных с комбинированными послеожоговыми рубцовыми стриктурами пищевода и желудка, которым проведено двухэтапное хирургическое лечение: на первом этапе выполнена гастростомия, на втором - шунтирующая эзофагоколопластика. У таких больных невозможность использования желудка в качестве интерпоната для выполнения пластики пищевода дает основание для выполнения эзофагоколопластики. Двухэтапный подход к лечению позволяет улучшить результаты хирургического лечения больных с комбинированными послеожоговыми рубцовыми стриктурами пищевода и желудка.