Проаналізовано результати лікування 409-ти пацієнтів з ехінококозом печінки і легень. Визначено принципи вибору методу операційного втручання у залежності від локалізації кісти, стадії життєвості паразита, наявності ускладнень. Доведено високу ефективність відеоендоскопічних втручань у разі легеневої і печінкової локалізації паразита.

Проанализированы результаты лечения пациентов с эхинококкозом печени и легких. Доказана высокая эффективность видеоэндоскопических вмешательств при легочной и печеночной локализации паразита.

На основании анализа результатов хирургического лечения 378 больных с эхинококкозом печени предложена хирургическая тактика при его осложненных формах. Разработан способ закрытия желчного свища с использованием лоскута, выкроенного из фиброзной капсулы эхинококковой кисты. После общепринятой эхинококкэктомии из фиброзной капсулы викраивали лоскут трапециевидной формы. На края свищевого отверстия по его окружности на расстоянии 2 - 3 мм один от другого накладывали швы, к которым пришивали верхушку лоскута. При затягивании швов свищевое отверстие закрывалось лоскутом в виде герметичной заплаты.

Цель исследования - обоснование оптимальной лечебной тактики при сочетании эхинококкоза печени с другими хирургическими заболеваниями. Проанализированы результаты обследования и лечения 47 пациентов. Хронический калькулезный холецистит диагностирован у 21 из них, грыжа передней брюшной стенки - у 14 (пупочная - у 8, белой линии живота - у 4, послеоперационная - у 2), заболевания женских половых органов - у 8 (киста яичника - у 5, пиосальпинкс - у 3), хронический аппендицит - у 4. У 39 пациентов одновременно обнаружено поражение эхинококком других органов (у 16 - кисты выявлены в брюшной полоста, у 12 - в селезенке, у 8 - в яичниках, у 3 - в толще мягких тканей передней брюшной стенки). При сочетании эхинококкоза печени с другими хирургическими заболеваниями органов брюшной полости необходимо стремиться выполнять симультанную операцию. Единственным аргументом для отказа хирурга от симультанного вмешательства может быть высокий операционный риск и тяжелое состояние пациента. Выполнение сочетанных операций необходимо начинать на наименее пораженном органе. Исключением является осложненное течение эхинококкоза печени (обтурационная желтуха, перфорация кисты в брюшную полость).

Запропоновано новий напрямок у лікуванні ехінококозу печінки та легень - використання малоінвазійних відеоендоскопічних оперативних втручань за умов проведення комплексної терапії ехінококозу. З'ясовано, що за хімічної обробки повідон-йодом стінок залишкової порожнини після ехінококектомії неускладненої кісти та термічної обробки ускладненої кісти не залишається життєздатних ехінококових комплексів, які є причиною місцевих рецидивів захворювання. Розроблено оригінальні методи термічної санації ехінококової порожнини після ехінококектомії з використанням вуглекислотного та неодимового АІГ-лазера, аргонової діатермокоагуляції. Розроблено нові методики лапаро- та торакоскопічних втручань у разі ехінококозу. Опрацьовано показання до їх застосування та заходи щодо запобігання ускладненням і дисемінації інвазійного матеріалу під час операції. Доведено, що використання малотравматичного оперативного втручання на фоні протирецидивної консервативної терапії сприяє підвищенню ефективності лікування хворих на ехікокоз печінки та легень за рахунок зниження частоти рецидивів і ускладнень після операції, скорочення тривалості періоду соціальної та трудової реабілітації, зниження рівня летальності. Розроблено алгоритм раціонального вибору методики оперативного лікування залежно від локалізації, розмірів кісти, фази життєдіяльності паразита, наявності ускладнень.

Висвітлено питання діагностики та хірургічного лікування 122 хворих із первинним гидатидним ехінококозом печінки, серед яких було 88 (72,1 %) мешканців ендемічних регіонів. Діагностику здійснено за допомогою ультразвукового дослідження та комп'ютерної томографії. Паліативні втручання (ехінококектомія) виконано у 68 (55,7 %), радикальні (перицистектомія та резекція печінки) - у 42 (34,5 %), метод пункційних аспірацій під контролем ультразвукового дослідження застосовано у 12 (9,8 %) пацієнтів. Специфічні післяопераційні ускладнення (17,6 %), летальні випадки (2,9 %) та рецидиви захворювання у віддалений час (7,3 %) спостережено лише після паліативних втручань.

Вивчено ультразвукові ознаки та розроблено критерії диференційної діагностики паразитарних однокамерних кіст (I - II типу за класифікацією Gharbi) та справжніх кіст у 35 пацієнтів з гідатидною хворобою печінки. Як метод радикального лікування використано черезшкірні втручання під контролем ультразвукового дослідження з попереднім проведенням курсової терапії з використанням вормілу. Вивчено патоморфоз залишкових порожнин в строки спостереження від 1 до 10 років. Доведено ефективність поєднаного застосування малотравматичного методу для радикального лікування хворих, що може бути альтернативою хірургічному втручанню і має деякі переваги у порівнянні з ним.

Проанализированы результаты обследования и лечения 326 больных по поводу эхинококкоза печени, у которых выполнены 449 хирургических вмешательств. У 123 из них диагностирован рецидив заболевания, применены лапароскопическое, лапаротомное или пункционное оперативные вмешательства. Проведение активного скринингового обследования населения эндемичных по эхинококкозу районов, использование эффективных интраоперационных методов предупреждения диссеминации инвазивного материала в брюшной полости, антипаразитарной химической и термической обработки содержимого кисты и стенок остаточной полости после эхинококкэктомии, послеоперационное профилактическое применение антипаразитарной медикаментозной терапии позволило значительно (до 1,3 % в последние 5 лет) уменьшить частоту рецидивирования эхинококкоза печени.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 122 хворих на первинний гідатидний ехінококоз печінки. Консервативні втручання (ехінококектомію) виконано у 68 пацієнтів, радикальні - перицистектомію та резекцію печінки - у 42, пункційно-аспіраційний метод лікування застосовано у 12. Специфічні післяопераційні ускладнення, летальні випадки та рецидиви захворювання спостережено лише після консервативних втручань. Застосування радикальних і мініінвазивних методів сприяло значному покращанню результатів лікування хворих на ехінококоз печінки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.17 + Р457.365.230.17

Рубрики:

Хірургічне лікування паразитарних хвороб печінки

Хірургічне лікування паразитарних хвороб легень і плеври

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализированы результаты обследования и лечения 326 больных по поводу эхинококкоза печени (ЭП), у которых выполнены 449 хирургических вмешательств. У 123 пациентов диагностирован рецидив заболевания, им произведены лапароскопические, лапаротомные или пункционные вмешательства. У 80 (17,8 %) больных использовали лапароскопический доступ, у 261 (58,1 %) - лапаротомный, у 108 (24,1 %) - пункционное лечение паразитарных кист под контролем ультразвукового исследования. Проведение активного скринингового обследования населения эндемичных по эхинококкозу районов, использование эффективных миниинвазивных хирургических доступов, интраоперационных методов профилактики диссеминации инвазивного материала в брюшной полости, антипаразитарной химической и термической обработки содержимого кисты и стенок остаточной полости после эхинококкэктомии, послеоперационное профилактическое назначение антипаразитарной медикаментозной терапии позволило значительно (до 1,3 % в последние 5 лет) уменьшить частоту рецидивирования ЭП.

Запропоновано диференційний алгоритм обстеження хворих з ехінококовими кістами печінки в умовах миротворчої місії з використанням мінімально достатньої кількості досліджень. Розроблено нові тактичні та технічні підходи за хірургічного лікування ехінококових кіст печінки. Доведено, що застосування розроблених методик малотравматичних операцій в процесі хірургічного лікування ехінококових кіст печінки дозволяє зменшити ризик дисемінації змісту кісти, кількість рецидивів та ускладнень. Вперше в Україні проведено порівняльну комплексну оцінку результатів лікування хворих з ехінококовими кістами печінки з використанням мінідоступу та із застосуванням традиційних (лапаротомних) методик.

Проанализированы результаты обследования и лечения 326 больных по поводу эхинококкоза печени, у которых выполнены 449 хирургических вмешательств. У 123 пациентов диагностирован рецидив заболевания. У 80 (17,8 %) больных использовали лапароскопический доступ, у 261 (58,1 %) - лапаротомный, у 108 (24,1 %) - пункционное лечение паразитарных кист под контролем ультразвукового исследования (УЗИ). Установлено, что стенки остаточной полости после эхинококкэктомии при условии их адекватной химической либо термической обработки не представляют опасности в плане возникновения рецидивов заболевания, однако возможно нагноение остаточной полости либо формирование длительно существующих остаточных полостей в печени. В связи с этим оптимальным оперативным вмешательством является эхинококкэктомия с частичной резекцией фиброзной капсулы с истонченной паренхимой печени.

Показано можливості покращення результатів лікування хворих на рецидивний ехінококоз печінки (ЕКП) за рахунок раннього виявлення та профілактики захворювання, ефективних інтра- та післяопераційних малоінвазивних методів запобігання рецидивів ехінококозу та післяопераційних ускладнень. Проаналізовано результати обстеження та лікування 326-ти пацієнтів, яким виконано 449 хірургічних втручань з приводу ЕКП. У 123-х випадках діагностовано рецидив захворювання або реінвазію у віддалені терміни після первинного оперативного втручання, які були проліковані за допомогою лапароскопічного, лапаротомного або пункційного оперативного втручання. В 80-ти випадках оперативного лікування ЕКП використовували лапароскопічний доступ, в 261-му випадку - лапаротомний, у 108-ми випадках - пункційне лікування паразитарних кіст під УЗД контролем. Впровадження ефективних санітарно-епідеміологічних і просвітницьких заходів, використання сучасних методик інтраопераційної профілактики рецидивів ехінококозу, мінімалізація операційної травми за рахунок лапароскопічних і пункційних методик лікування як первинного, так і рецидивного ЕКП дозволили значно зменшити частоту доопераційного розриву кісти та дисемінованого ехінококозу до 2,6 %, частоту реінвазії до 2,0 %, істинних рецидивів захворювання до 1,3 %, при цьому місцеві рецидиви не зареєстровані зовсім, а летальність знизилася до нуля протягом останніх 8-ми років.

Не дивлячись на широкий спектр використання сколецидних препаратів і фізичних методів впливу, у 17,4 - 64,0 % пацієнтів після хірургічного лікування ехінококових кіст печінки (ЕКП) зустрічаються післяопераційні ускладнення, а у 7,7 - 15,0 % - рецидив захворювання, основною причиною якого є недоліки в санації таких кіст під час операції. Мета дослідження - розробка та впровадження в практику нових способів санації порожнини кісти за відкритого хірургічного втручання в дітей з ехінококозом печінки. Проведено аналіз лікування 212-ти дітей, у яких виявлено 353 ЕКП. Всіх пацієнтів було проліковано - консервативно (n = 20), відкритим способом (лапаротомія) (n = 164), мініінвазивним - пункційно-дренажним (транскутанна пункція) (n = 25) та лапароскопічно (n = 3). Запропоновано спосіб санації ЕКП у разі відкритого хірургічного втручання (Патент України № 64726), який полягає в тому, що проводили лапаротомію, пунктували й аспірували вміст кісти, а після того в порожнину кісти почергово вводили 10 % спиртовий розчин йоду та 96 % етиловий спирт і 0,02 % розчин хлоргексидину біглюконат, з експозицією по 7 хв з наступним відсмоктуванням кожного. Розкривши порожнину кісти та видаливши хітинову оболонку, порожнину кісти додатково обробляли тампонами, почергово змоченими 10 % спиртовим розчином йоду, 96 % етиловим спиртом і 0,02 % розчином хлоргексидину біглюконат протягом 5 хв кожний. Висновок: завдяки створенню оптимальних умов для підвищення надійності протипаразитарної обробки ЕКП за відкритого хірургічного втручання шляхом врахування фармакологічних властивостей герміцидних препаратів і анатомо-фізіологічних особливостей печінки й організму в цілому у разі даної патології, вдалося запобігти післяопераційним ускладненням та появі рецидиву захворювання, чим забезпечувалося успішне лікування.

Современные тенденции к уменьшению повреждения ткани печени при оперативных вмешательствах требуют внедрения в повседневную практику малотравматичных методов осуществления гемостаза. На сегодняшний день термохирургические технологии являются одними из самых эффективных в осуществлении надежного гемостаза, а аппараты, основанные на бесконтактном конвекционно-инфракрасном воздействии на ткань, дополнительно к надежному гоместазу позволяют осуществить дезинфекцию ран. Хирургические вмешательства с использованием АПК были выполнены 45 (68,2 %) больным (опытная группа), а общепринятые оперативные вмешательства с использованием МПК - 21 (31,8 %) больным (группа сравнения). В послеоперационном периоде оценивали характер осложнений, динамику показателей функционального состояния печени, продолжительность пребывания в стационаре. Результаты исследования показали, что в условиях использования ультразвукового кавитатора с АПК эхинококковых кист печени, по сравнению с традиционным хирургическим лечением с использованием монополярной коагуляции, у пациентов улучшаются показатели послеоперационной реабилитации и уменьшается уровень ранних и отдаленных послеоперационных осложнений. Также было отмечено положительную динамику показателей функционального состояния печени и показателей системы свертывания крови.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.17 + Р413.51

Рубрики:

Хірургічне лікування паразитарних хвороб печінки

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж100167 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - оцінити результати оперативного лікування альвеококозу печінки в умовах хірургічного центру неендемічного регіону. З 2004 по 2020 рр. у відділенні трансплантації та хірургії печінки Національного інституту хірургії та трансплантології ім. О. О. Шалімова НАМН України радикально прооперовано 13 хворих з альвеококозом печінки. Досліджено загальну характеристику пацієнтів, методи передопераційної підготовки, інтраопераційні дані, показники післяопераційних ускладнень та летальності. У 11 (84,6 %) пацієнтів захворювання діагностовано на пізніх стадіях: IIIa - IV за PNM класифікацією ВООЗ. Передопераційно черезшкірну черезпечінкову холангіостомію виконано 5 (38,5 %) хворим, рентгенендоваскулярну оклюзію гілок ворітної печінкової вени - 8 (61,5 %) хворим. У 12 (92,3 %) хворих виконано розширені резекції печінки, з них у 2 (15,3 %) - повну судинну ексклюзію печінки з гіпотермічною перфузією in situ. Частота післяопераційних ускладнень IIIa - IV ступеня за класифікацією Clavien-Dindo становила 30,7 %, післяопераційна смертність - 7,7 %. Безрецидивний період відмічено у всіх хворих на момент проведення дослідження. Висновки: агресивна хірургічна тактика щодо хворих з альвеококозом печінки дозволяє отримати хороші безпосередні результати у високоспеціалізованих центрах. Радикальне оперативне втручання на даний момент залишається єдиним методом лікування таких хворих, здатним забезпечити задовільні віддалені результати.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.17

Рубрики:

Хірургічне лікування паразитарних хвороб печінки

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено повідомлення про унікальний випадок розриву ехінококової кісти, який вимагав зрошення гіпертонічним розчином, що є однією зі стандартних форм лікування цих пацієнтів. У пацієнта розвинулася гостра ятрогенна гіпернатріємія, яка досягла рівня 197 ммоль, що рідко описується в літературі. Різке підвищення рівня натрію в сироватці крові значно збільшує ризик розвитку синдрому осмотичної демієлінізації. Після корекції гіпернатріємії стан пацієнта покращився, неврологічного дефіциту не було. У літературі описується дуже мало випадків у дорослих, які пережили цей ступінь гіпернатріємії без ускладнень, навіть після успішного лікування, оскільки смертність сягає 70 %, у той час як рівень натрію у сироватці підвищується до 160 ммоль. Запобігання тяжкій гіпернатріємії є наріжним каменем у зниженні смертності. Частий контроль рівня натрію в сироватці крові є обов'язковим для запобігання неврологічним ускладненням.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.465.510.17

Рубрики:

Хірургічне лікування паразитарних хвороб печінки

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ