Обстежено 83-х хворих на гострий парапроктит, у тому числі 33-х хворих на хворобу Крона. Оперативне лікування повинно бути малоінвазивним і виконуватися лише після встановлення локалізації гнійника, визначення його клінічної форми. Тактика у разі виявлення парапроктиту та нориці у пацієнта з хворобою Крона суттєво відрізняється від загальноприйнятих правил лікування гострого парапроктиту. Слід застосувати розкриття гнійника, евакуацію гною та дренування грибоподібним дренажем на фоні місцевого медикаментозного лікування. Актуальним є використання гормональних препаратів та речовин, які б впливали на ланки місцевого імунітету. На нашу думку, препаратом вибору є "Постеризан-форте", що найбільше відповідає таким вимогам. Встановлено значну перевагу протизапальної, ранозагойної, аналгезивної дії свічок "Постеризан-форте" у порівнянні з традиційними засобами у хворих на гострий парапроктит, зокрема у випадку хвороби Крона.

Рассмотрены вопросы неопухолевых заболеваний прямой кишки, анального канала и мягких тканей промежности, приведены описания патологий, освещены современные методики их хирургического лечения и профилактики. Проанализированы морфологические изменения в тканях при криодеструкции геморроя.

Вивчено ефективність гемороїдектомії (ГЕ) мініінвазійним способом із застосуванням електрозварювання (ЕЗ). Із використанням ЕЗ оперовано 16 хворих, у яких діагностовано геморой II - IV ступенів. У 6-ти хворих виявлено хронічну анальну тріщину. Для проведення ГЕ використано універсальний медичний електрозварювальний комплекс і набір інструментів. Після виконання ГЕ не вводили тампон у відхідник. Контрольну групу з 16-ти хворих оперовано (гемороїдектомія) за Milligan-Morgan. В обох групах гемостаз був стійким. Виділення із ран, рановий набряк і біль, сфінктероспазм і обмеження сидіння були більше виражені і триваліші удвічі в контрольній групі.

Изучена эффективность геморроидэктомии миниинвазивным способом с использованием электросваривания. Для проведення геморроидэктомии использовали универсальный медицинский электросварочный комплекс и набор инструментов.

Рассмотрена актуальная проблема гастроэнтерологии - диагностики и лечения наиболее распространенных заболеваний толстой кишки (ТК). Освещены аспекты анатомии и физиологии ободочной и прямой кишки, методы обследования колопроктологических больных и особенности обезболивания хирургических вмешательств. Основное внимание уделено вопросам этиологии, патогенеза, диагностики, дифференциальной диагностики, консервативного и оперативного лечения различных заболеваний ТК, заднего прохода, параректальной и крестцово-копчиковой области. Предложены методики выполнения наиболее часто применяемых хирургических вмешательств.

Наведено досвід амбулаторного лікування 156-ти хворих на геморой за методом вакуумного перетискання. Представлено показання та протипоказання, особливості виконання вакуумного перетискання гемороїдних вузлів в амбулаторних умовах та лікування хворих у післяопераційному періоді, частоту, характер ускладнень, шляхи їх діагностики та усунення.

Описан опыт амбулаторного лечения больных геморроем методом вакуумного пережатия. Представлены показания и противопоказания, особенности выполнения вакуумного пережатия геморроидальных узлов в амбулаторных условиях и лечения больных в послеоперационном периоде, частота, характер осложнений, пути их профилактики и устранения.

Зроблено оцінку клінічної ефективності пластичного методу оперативного лікування складних нориць прямої кишки. Обстежено хворих віком 20 - 52-х років, прооперованих в Одеській обласній клінічній лікарні протягом 2002 - 2005 рр. з приводу складних транс- і екстрасфінктерних нориць прямої кишки. Залежно від провідного методу лікування хворих, які взяли участь у дослідженні, розподілено на дві клінічні групи. В I (61 пацієнт) увійшли прооперовані лігатурним методом за стандартною методикою, в II групу (81 хворий) - прооперовані пластичним методом з переміщенням слизисто-підслизистого клаптя. Тривалість катамнестичного спостереження склала 1 - 5 років. Проаналізовано клінічну ефективність різних методів хірургічного лікування хронічного парапроктиту з використанням прийнятих у практиці доказової медицини кваліметричних критеріїв і встановлено наявність суттєвих переваг пластичного методу, пов'язаних з досягненням більш високого рівня життя, меншої частоти рецидивів і ускладнень. Доведено, що якість життя пацієнтів, які перенесли оперативне втручання з приводу хронічного парапроктиту, виконане пластичним методом, вірогідно вища у порівнянні з лігатурним методом. Із урахуванням високої клінічної ефективності пластичного методу його рекомендовано як метод вибору для лікування складних нориць прямої кишки.

Проведена оценка клинической эффективности пластического метода оперативного лечения сложных свищей прямой кишки. Исследования проведенные на группе больных в возрасте от 20-ти - 52-х лет, прооперированных в Одесской областной клинической больнице с 2002 г. по 2005 г. по поводу сложных транс- и экстрасфинктерных свищей прямой кишки. В зависимости от ведущего метода лечения больные, которые приняли участие в исследовании, были разделены на две группы. В I - (61 пациент) вошли больные, прооперированные лигатурным методом по стандартной методике, во II группу (81 больной) - прооперированные пластическим методом с перемещением слизисто-подслизистого лоскута. Продолжительность катамнестического наблюдения составила 1 - 5 лет. При оценке клинической эффективности разных методов хирургического лечения хронического парапроктита с использованием принятых в практике доказательной медицины квалиметрических критериев, установлено наличие существенных преимуществ пластического метода, связанного с достижением более высокого уровня жизни, снижения частоты рецидивов и осложнений. Результаты исследования свидетельствуют о том, что качество жизни пациентов, которые перенесли оперативное вмешательство по поводу хронического парапроктита, выполненное пластическим методом, значительно выше по сравнению с лигатурным методом. Более высокая клиническая эффективность пластического метода позволяет рекомендовать данный метод как метод выбора при лечении сложных свищей прямой кишки.

На підставі результатів обстеження та лікування 129-ти пацієнтів з захворюваннями аноректальної зони (гострий і хронічний геморой, тріщина каналу відхідника, зуд шкіри навколо відхідника, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона) встановлено ефективність застосування препаратів "Реліф" і "Реліф Адванс" як патогенетично спрямованих засобів лікування. Для місцевого консервативного лікування доцільне комплексне застосування різних фармакологічних форм препарату. Поєднане застосування препаратів "Реліф" і "Реліф Адванс" ендоректально та місцево на ранову поверхню показане після виконання планових і невідкладних оперативних втручань з приводу захворювань прямої кишки та періанальної ділянки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: острый парапроктит, лечение, Амоксиклав
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1-52

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В целях улучшения очищения гнойных и гнилостных ран после вмешательства по поводу острого парапроктита и сокращения периода до их радикального лечения изучены возможности и перспективы применения магнитоожиженного слоя как инструмента для очищения ран. Наряду с клиническими параметрами, контролировали результаты бактериологического исследования. Установлена высокая эффективность предложенного метода лечения и целесообразность его применения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.403-52

Рубрики:

Геморой

Шифр НБУВ: Ж16999 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто особливості хірургічної анатомії замикального апарату прямої кишки, знання (або незнання) яких може істотно впливати на найближчі та віддалені результати оперативного лікування з приводу неспецифічних нориць прямої кишки, особливо складних - екстрасфінктерних. Кожен елемент цього апарату детально вивчали на виготовленому фронтальному зрізі препарату прямої кишки, обробленому за спеціальною методикою. Одержані дані зіставляли з літературними.

На підставі аналізу результатів обстеження й лікування 133-х пацієнтів із захворюваннями органів відхідникової зони (гострий та хронічний геморой, тріщина каналу відхідника, неспецифічний виразковий коліт, хвороба Крона, гострий парапроктит, поліп прямої кишки) встановлено ефективність застосування препаратів "Реліф Ультра" та "Реліф Адванс" як патогенетично спрямованих засобів лікування. Для місцевого консервативного лікування доцільно комплексне застосування препаратів у різних фармакологічних формах. Поєднане застосування препаратів "Реліф Ультра" ендоректально та "Реліф Адванс" - ендоректально і місцево на ранову поверхню показане після виконання планових та невідкладних оперативних втручань з приводу захворювань прямої кишки та відхідникової ділянки.

Оцінено віддалені функціональні результати операції лапароскопічної фіксації прямої кишки з приводу її повного пролапсу, здійсненої у 14 хворих. У більшості пацієнтів з супутніми соматичними захворюваннями здійснено лапароскопічну ректопексію без резекції прямої кишки, яку визнано ефективним методом лікування, що дозволяє запобігти рецидиву захворювання і значно поліпшити якість життя хворих.

Здійснено порівняльну оцінку віддалених результатів (ВР) хірургічного лікування хворих зі складними екстрасфінктерними норицями прямої кишки за допомогою методу "пломбування" просвіту нориці аутотромбіновим клеєм (АК) або методики Рижих. Оцінку ВР проведено за двома основними критеріями: частота післяопераційних рецидивів та частота післяопераційної інконтиненції. На підставі одержаних результатів зроблено висновок, що застосування методики "пломбування" норицевого ходу АК дозволяє значно зменшити кількість післяопераційних рецидивів захворювання та майже повністю запобігти появі післяопераційної інконтиненції сфінктера прямої кишки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Обсуждены современные тенденции хирургического лечения геморроя в зависимости от стадии заболевания, проведен сравнительный анализ их эффективности, надежности и частоты осложнений. С учетом этого рекомендованы наиболее оптимальные, в зависимости от стадии и патогенеза, вмешательства.

Отмечено, что определение с помощью предложенной хромоколоноскопии прямой кишки степени активности воспалительного процесса при неспецифическом язвенном колите (НЯК), а также факта наличия и степени выраженности дисплазии является объективным критерием оценки состояния слизистой оболочки. Выбор метода реконструктивно-восстановительной операции при НЯК должен зависеть не только от степени активности процесса, но и от наличия дисплазии. При обнаружении дисплазии слизистой даже при I степени активности процесса необходимо удаление слизисто-подслизистого футляра прямой кишки (или ее культи) в связи с высоким риском малигнизации.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.403

Рубрики:

Геморой

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - покращення результатів лікування гострого геморою (ГГ) шляхом використання мініінвазивних методик (МІМ). З приводу ГГ проліковано 84 хворих. До основної групи увійшло 35 хворих на ГГ, пролікованих з використанням МІМ. Контрольну групу склали 49 пацієнтів із ГГ, пролікованих консервативно та оперативно за методикою Міллігана - Моргана. У хворих основної групи загальна кількість днів непрацездатності становила 6 - 9 днів. Больовий синдром (БС) коливався від незначної інтенсивності до середньої. Рецидивів не було. У пацієнтів контрольної підгрупи, пролікованих консервативно, термін непрацездатності в середньому становив 14 днів. БС був незначним, але зберігався протягом усього терміну непрацездатності. 50 % хворих протягом року повторно зверталися з приводу геморою. У пацієнтів контрольної підгрупи, пролікованих за методикою Міллігана - Моргана, загальний термін непрацездатності становив приблизно 21 день. Відзначено БС вираженої інтенсивності. Рецидивів не було. Унаслідок використаної тактики, термін непрацездатності хворих зменшився вдвічі-втричі у порівнянні з традиційними методиками лікування. У післяопераційний період відзначався БС невираженої та середньої інтенсивності. Протягом року були відсутні рецидиви.