Обстежено 83-х хворих на гострий парапроктит, у тому числі 33-х хворих на хворобу Крона. Оперативне лікування повинно бути малоінвазивним і виконуватися лише після встановлення локалізації гнійника, визначення його клінічної форми. Тактика у разі виявлення парапроктиту та нориці у пацієнта з хворобою Крона суттєво відрізняється від загальноприйнятих правил лікування гострого парапроктиту. Слід застосувати розкриття гнійника, евакуацію гною та дренування грибоподібним дренажем на фоні місцевого медикаментозного лікування. Актуальним є використання гормональних препаратів та речовин, які б впливали на ланки місцевого імунітету. На нашу думку, препаратом вибору є "Постеризан-форте", що найбільше відповідає таким вимогам. Встановлено значну перевагу протизапальної, ранозагойної, аналгезивної дії свічок "Постеризан-форте" у порівнянні з традиційними засобами у хворих на гострий парапроктит, зокрема у випадку хвороби Крона.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Ключ. слова: острый парапроктит, лечение, Амоксиклав
Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1-52

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В целях улучшения очищения гнойных и гнилостных ран после вмешательства по поводу острого парапроктита и сокращения периода до их радикального лечения изучены возможности и перспективы применения магнитоожиженного слоя как инструмента для очищения ран. Наряду с клиническими параметрами, контролировали результаты бактериологического исследования. Установлена высокая эффективность предложенного метода лечения и целесообразность его применения.

Розглянуто особливості хірургічної анатомії замикального апарату прямої кишки, знання (або незнання) яких може істотно впливати на найближчі та віддалені результати оперативного лікування з приводу неспецифічних нориць прямої кишки, особливо складних - екстрасфінктерних. Кожен елемент цього апарату детально вивчали на виготовленому фронтальному зрізі препарату прямої кишки, обробленому за спеціальною методикою. Одержані дані зіставляли з літературними.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведены исследования по изучению специфической фармакологической активности рифлана (40 % настойка из листьев смородины черной) и рибифлана (70 % настойка из листьев смородины черной). Установлена выраженная противоязвенная активность препаратов на модели экспериментального проктита. Фитопрепараты по эффективности не уступают препарату сравнения маслу облепихи. Приведенные результаты указывают на перспективность использования рифлана и рибифлана в комплексной терапии язвенных поражений прямой кишки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены результаты хирургического лечения острого парапроктита у 708 пациентов, у 9-ти (1,27 %) из них диагностирована гангренозно-гнилостная форма парапроктита. Вскрытие и дренирование полости абсцесса с иссечением гнойного хода в просвет кишки произведено у 187 (42,6 %) больных, с криптэктомией - у 182 (41,4 %), лигатурный способ применен у 18 (4,1 %) с последующим иссечением свищевого хода и пластикой его внутреннего отверстия с использованием слизисто-подслизистого лоскута. При наличии экстра- или транссфинктерного гнойного хода произведено вскрытие и дренирование абсцесса, зашивание его внутреннего отверстия с наложением "дистанционного" съемного шва. Если внутреннее отверстие не удавалось обнаружить, осуществлены вскрытие и дренирование гнойной полости, санация раны с инсуффляцией озоно-кислородной смеси. При анаэробном парапроктите ограничивались вскрытием и дренированием гнойных полостей с некрэктомией. Всем больным проведена антибактериальная терапия. Рецидив острого парапроктита возник у 20 (4,5 %) больных, параректальный свищ образовался у 9-ти (2 %), недостаточность сфинктера заднего прохода I степени - у 5-ти (1,1 %).

Вивчено фармакологічні властивості субстанції гірофільного екстракту листа евкаліпту. Встановлено, що за дози 25 мг/ко дани екстракт виявляє широкий спектр фармакологічної активності. Доведено, що гідрофільний екстракт листя евкаліпту чинить виразну антиексудативну, антиальтернативну, репаративну, капілярозміцнювальну, антиоксидантну, мембраностабілізувальну й антимікробну дію. Вивчено специфічну активність гідрофільного екстракту листа евкаліпту на модельних патологіях слизової оболонки прямої кишки. Встановлено, що ректальні супорзиторії з гідрофільним екстрактом листя евкаліпту за дози 25 мг/кг виявляють виразні протизапальні властивості, нормалізують гемологічні показники, гальмують процес перекисного окиснення ліпідів, зменшують виразність цитодеструктивних процесів і покращують функціональну активність клоноцитів. Вивчено параметри гострої токсичності гідрофільного екстракту листя евкаліпту, що дозволило віднести досліджену субстанцію до класу практично нешкідливих сполук за класифікацією К.К. Сидорова. Встановлено, що досліжений екстракт за дози 25 мг/кг не чинить іритивної дії.

  Скачати повний текст

Науково підтверджено взаємозв'язок між виникненням складних форм гострого парапроктиту та наявністю анаербної флори у середовищі гнійників. Уточнено призначення місцевої та загальної антибактеріальної терапій, які повинні проводитися на підставі вивчення клінічних і бактеріологічних ознак збудника. Обгрунтовано важливість планіметричного досліження рани, спостережень за клінічними проявами з урахуванням цитологічної картини ранового процесу для документального доведення динаміки загоєння параректальної рани. На підставі якісних і кількісних показників уперше показано високу ефективність місцевого інфільтраційного застосування озоно-кисневої суміші для прискорення загоєння параректоральної рани. Визначено хірургічні ситуації, за яких доцільно проведення хірургічного лікування за двомоментним способом. Проаналізовано результати застосування дренажу, що самофіксується, та показано, що у 95 % випадків цей метод дозволяє запобігти рецидиву гострого парапроктиту у разі двомоментного способу лікування. За результатами проведеного морфологічного дослідження доведено, що остаточне формування параректальної нориці відбувається у терміни 2 - 2,5 місяці, що дозволило обгрунтувати строки повторних радикальних операцій за двомоментного способу лікування.

Визначено, що супозиторії пантезін належать до відносно нетоксичних сполук з ефективною дозою використання 40 мг/кг. Відзначено, що протизапальні властивості реалізуються за рахунок пригнічення біогенних амінів, циклооксигеназного та ліпооксигеназного метаболізму арахідонової кислоти, зниження проникності судинної стінки, впливу на процеси перекисного окиснення ліпідів і перерозподіл показників лейкоцитарної інфільтрації у рані. Встановлено високу репаративну активність на моделях післяопераційних рубців асептичної та інфікованої різаної рани, прискорення процесів загоювання плоскої рани шкіри. До репаративних властивостей супозиторіїв пантезін належить їх вплив на синтез нуклеїнових кислот, рівень оксипроліну та загального білка. Установлено, що супозиторії пантезін виявляють вірогідний лікувальний ефект у разі терапії експериментальних гострих проктитів.

Доведено високу інформативність методу ультразвукового дослідження в діагностиці складних форм гострого парапроктиту (ГП), особливо за відсутності типових місцевих клінічних ознак захворювання. Розроблено та клінічно підтверджено програму місцевого лікування ГП, що включає етап оперативного втручання та подальшого диференційованого вибору місцевого лікування. Проведено порівняльну оцінку одно- та двохетапного хірургічного лікування ГП. На основі проведених досліджень показано нові можливості ранньої діагностики, переваги та недоліки двохетапного лікування складних форм ГП. Клінічно доведено, що препаратом вибору для місцевого лікування ран, утворених після хірургічної обробки з приводу складних форм ГП, є мазь "Офлотримол-П". Запропоновано алгоритм діагностичних та лікувальних заходів за ГП, що дозволяє поліпшити діагностику та систематизувати лікувальний процес у випадку даної патології.

Визначено, що супозиторії "Ліпропрост" належать до відносно нетоксичних сполук з ефективною дозою 40 ±14,8 мг/кг. Їх протизапальні властивості реалізуються за рахунок пригнічення біогенних амінів, циклооксигеназного та ліпооксигеназного метаболізму арахідонової кислоти, зниження проникності судинної стінки, впливу на процеси перекисного окиснення ліпідів і стан показників антиоксидантної системи. Встановлено високу репаративну активність на моделях післяопераційних рубців асептичної й інфікованої різаної рани. Доведено анальгетичну та мембраностабілізувальну дію супозиторіїв "Ліпропрост". Супозиторії "Ліпропрост" виявляють достовірний лікувальний ефект під час терапії експериментальних гострих проктитів і простатитів. Дослідження впливу супозиторіїв "Ліпропрост" на органи та системи в хронічному експерименті свідчать, що препарат "Ліпропрост" за тривалого застосування не викликає структурних і функціональних порушень з боку серця, нирок, печінки, нервової системи, не впливає на систему периферичної крові та на репродуктивну функцію щурів.

Приведены результаты фармакологического изучения эффективности ректальных суппозиториев с маслом плодов аронии черноплодной при экспериментальном формалиновом проктите у крыс в сравнении с ректальными суппозиториями с маслом облепихи. Установлено, что терапевтическое действие исследуемого препарата не уступало, а по некоторым показателям превосходило, аналогичное действие препарата сравнения. Результаты исследования обосновывают целесообразность клинического испытания эффективности свечей с маслом аронии при проктите.

Представлены результаты эффективности суппозиториев "Липропрост" при экспериментальном феноловом проктите. Показано, что суппозитории не влияют на массу тела и ректальную температуру крыс, показатели клинической крови, уменьшают площадь некроза слизистой оболочки прямой кишки, количество точечных кровоизлияний и активно способствуют регенерации слизистой оболочки.

Представлена индивидуализированная тактика радикального хирургического лечения, примененная у 100 пациентов по поводу острого парапроктита. При сравнительной оценке результатов лечения 110 пациентов, у которых применяли общепринятые хирургические подходы, установлено, что активная хирургическая тактика обеспечивает существенное уменьшение продолжительности лечения больных в стационаре, частоты возникновения рецидивов заболевания и перехода процесса в хроническую форму.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.401.1

Рубрики:

Проктит і парапроктит

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати хірургічного лікування 52 хворих з глибокими формами гострого парапроктиту (ГП). Серед них - 33 (63,5 %) чоловіків, 19 (36,5 %) жінок. Вік хворих від 19 до 78 років. Ішіоректальний ГП виявлено у 28 (53,8 %) хворих, пельвіоректальний ГП - у 10 (19,2 %), ретроректальний ГП - у 8 (15,4 %), підковоподібний ГП - у 6 (11,5 %) хворих. Вивчено ефективність місцевого лікування післяопераційних ран промежинної ділянки у 22 (42,3 %) хворих, яким з першого дня після операції призначено 10 %-ну бензойну мазь на гідрофільній основі. У 30 (57,7 %) хворих місцеве лікування проведено за звичайною методикою. Групи хворих зіставлено за віком, статтю, глибиною залягання гнійника. На основі проведених клінічних, лабораторних, бактеріологічних та гістологічних досліджень встановлено лікувальну ефективність 10 % бензойної мазі на гідрофiльній основі при місцевому лікуванні ран у хворих із глибокими формами ГП на першій фазі раневого процесу.