30 пациентам, у которых была удалена анальная трещина, купирован послеоперационный болевой синдром нестероидными противовоспалительными препаратами: в контрольной группе вводили Кетонал, в исследуемой - Династат. Интенсивность болевого синдрома оценена по визуальной аналоговой шкале. Выявлено, что селективный ингибитор циклооксигеназы-2 Династат имеет более выраженный аналгетический эффект, чем селективный ингибитор Кетонал.

Розроблено новий метод хірургічного лікування хворих на хронічну анальну тріщину з використанням ультразвукового скальпеля. Впроваджено в клінічну практику новий малоінвазійний, патогенетично обгрунтований спосіб лікування хворих на хронічну анальну тріщину, який включає висічення хронічної анальної тріщини ультразвуковим скальпелем у поєднанні з медикаментною релаксацією сфінктера прямої кишки 0,3 % ніфедипіновою маззю. Проведено порівняльний аналіз безпосередніх і віддалених клінічних, функціональних і морфологічних результатів досліджуваних методів лікування хворих. Встановлено, що у всіх пацієнтів з недостатністю анального сфінктера у віддалені терміни після хірургічного лікування анальної тріщини були вихідні латентні порушення функції сфінктерного апарата прямої кишки.

Наведено огляд вітчизняної та англомовної літератури щодо проблеми лікування хронічної анальної тріщини. Викладено технічні аспекти сучасних методик лікування хронічної анальної тріщини. Особливу увагу приділено аналізу літературних джерел щодо можливих ускладнень лікування та рецидиву захворювання, їх видів та частоти під час застосування різних методик лікування хронічної анальної тріщини.

Наведено огляд вітчизняної та англомовної літератури щодо проблем лікування хронічної анальної тріщини. Викладено технічні аспекти сучасних методик лікування хронічної анальної тріщини. Особливу увагу приділено аналізу літературних джерел щодо можливих ускладнень лікування та рецидивів захворювання, їх видів і частоти під час застосування різних методик лікування хронічної анальної тріщини.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.402

Рубрики:

Тріщини заднього проходу

Шифр НБУВ: Ж24001 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Зазначено, що аналіз джерел інформації та власних спостережень дає підставу вважати за необхідне подальше удосконалення методів хірургічного лікування осіб із хронічними тріщинами прямої кишки. Для покращання результатів лікування в клініці розроблено методику реконструктивно-пластичного хірургічного лікування хронічних тріщин прямої кишки та їх ускладнень.

Приведены результаты клинического наблюдения редкого сочетания синдрома Шерешевского - Тернера и приобретенного заболевания кишечника (болезни Крона). Морфологическим субстратом болезни Крона была трещина анального канала с выраженным болевым синдромом. Выбранная тактика консервативного лечения болезни Крона с последующей операцией на прямой кишке дала положительный результат.

Проблема лікування хронічних ускладнених анальних тріщин залишається однією з головних у сучасній проктології. Для оптимізації лікування хронічних тріщин прямої кишки вивчено вплив мікробної біоплівки на їх основні патогенетичні ланки, оскільки здатність до плівкоутворення є додатковим фактором патогенності різних видів мікроорганізмів. Мета дослідження - вивчити здатність бактерій, виділених з хронічних анальних тріщин (ХАТ), формувати біоплівки різної щільності для подальшого визначення чутливості цих мікроорганізмів до антибактеріальних препаратів. Бактерії, виділені з ХАТ у вигляді монокультури (Escherichia coli і P. aeruginosa) в 100 % випадків формували щільні біоплівки, тоді ж змішані культури бактерій Escherichia coli, P. aeruginosa, Enterococcus spp. та S. aureus формували виключно біоплівки середньої та високої щільності (близько 30 та 70 % випадків відповідно), причому найбільша кількість випадків утворення щільних біоплівок припадала на виділення у складі змішаної культури P. aeruginosa (77,4 %). У комплексне лікування ХАТ слід включати не лише антибактеріальну терапію виявленої безпосередньо у дефекті слизової оболонки прямої кишки інфекції, а й нові методи етіопатогенетичного впливу на сформовану наявними в ХАТ мікроорганізмами біоплівку відповідної щільності. Ефективність будь-яких антимікробних препаратів слід визначати за їх бактерицидною дією на компоненти відповідної мікробіоти та вважати ефективною не мінімальну концентрацію, що пригнічує ріст планктонних культур, а таку, що діє на мікроорганізми у складі біоплівок. Так, концентрація антибіотиків для впливу на бактерії у сформованих біоплівках в окремих випадках може бути в 10 - 100 разів вищою, ніж для планктонних форм цих бактерій. Отже, стандартна антибіотикотерапія знищує планктонні клітини, але меншою мірою впливає на бактерії в біоплівці, а після закінчення лікування патологічний процес може знову відновитися. Висновки: бактерії, асоційовані у біоплівки, є більш стійкими до антимікробних препаратів та антисептиків у порівнянні з їх планктонними формами. Це надає змогу стверджувати, що саме здатність мікроорганізмів, виділених із слизової оболонки анальних тріщин, формувати біоплівку ускладнює протимікробну терапію захворювання та визначає хронічний характер його перебігу.

Проанализированы результаты гистологического исследования краев хронической анальной трещины (АТ) у 95-ти пациентов при длительности заболевания от 6-ти мес до 4,5 года. На основании оценки выраженности признаков острого воспаления, наличия грануляционной и рубцовой ткани установлено, что продолжительность острого воспаления АТ может составлять до 6 - 7 мес, подострого - от 8-ми до 11-ти мес, хронический рубцовый процесс наблюдали в сроки от 12-ти мес и более.

Проаналізовано результати різних методів оперативного лікування хронічної анальної тріщини у 104-х пацієнтів. Установлено, що найкращі результати одержано в разі хірургічного лікування хронічної анальної тріщини з використанням методики її висічення з подальшою мукозопластикою. Ця методика дає змогу знизити кількість післяопераційних ускладнень, що позитивно впливає на якість життя пацієнтів.

Проанализированы результаты различных методов оперативного лечения хронической анальной трещины у 104-х пациентов. Установлено, что лучшие результаты получены при хирургическом лечении хронической анальной трещины путем использования методики ее иссечения с последующей мукозопластикой. Данная методика позволяет снизить количество послеоперационных осложнений, что положительно влияет на качество жизни пациентов.

Проаналізовано гістологічні характеристики зрізів тканин тріщини анального каналу в пацієнтів із хронічною анальною тріщиною. Виявлено особливості морфологічної картини анальної тріщини, залежні від тривалості захворювання пацієнта, а також від наявності супутнього зовнішнього чи комбінованого геморою.

Проанализированы гистологические характеристики срезов тканей трещины анального канала у больных с хронической анальной трещиной. Выявлены особенности морфологической картины анальной трещины, зависящие от длительности заболевания пациента, а также наличия сопутствующего наружного или комбинированного геморроя.

Дослідження присвячено покращенню результатів лікування та якості життя хворих на анальну тріщину (АТ) шляхом удосконалення складу консервативної терапії гострої анальної тріщини (ГАТ) і вибору обсягу хірургічного лікування хронічної анальної тріщини (ХАТ). Встановлено, що предиктори виникнення AT мають гендерну приналежність. Вперше встановлено особливості будови анального сфінктера у хворих на ХАТ. Виявлено гендерні відмінності в товщині бічних порцій внутрішнього анального сфінктера (гіпертрофія у чоловіків і помірна атрофія у жінок), що є науковим обгрунтуванням для протипоказання до виконання латеральної сфінктеротомії (ЛСТ) у жінок. З'ясовано, що незадовільні результати лікування хворих на ГАТ з формуванням ускладнень у вигляді порушення акту дефекації та сфінктероспазму пов'язані з відсутністю у складі консервативної терапії препарату, який селективно знімає гіпертонус анального сфінктера. Незадовільні результати лікування хворих на ХАТ у вигляді нагноєння післяопераційних ран, інконтиненції, стриктур анального каналу та порушення акту дефекації (19,2 %), пов'язані з необгрунтованим вибором обсягу оперативного втручання у цій категорії хворих. Доведено необхідність включення до складу консервативної терапії хворих на ГАТ препаратів із групи селективних агоністів к-рецепторів і антагоністів μ-опіоїдних рецепторів, які усувають ізольовано спазм внутрішнього анального сфінктеру. На підставі співвідношення ознак запалення та процесів репарації в перебігу AT показано доцільність виділення 3 періодів: гострого (до 6 - 7 місяців), підгострого (від 8 до 11 місяців) і хронічного (від 1 року та більше). Обгрунтовано вибір місця та глибини виконання сфінктеротомії у хворих на ХАТ і протипоказання для виконання ЛСТ у жінок, а також визначено оптимальний термін виконання анопластики.

Дисертаційна робота присвячена поліпшенню результатів комплексного хірургічного лікування ускладнених хронічних анальних тріщин шляхом розробки нових методів передопераційної підготовки та радикального хірургічного лікування. Уперше доведено високу ефективність поєднаного застосування електричного поля постійного струму й етіопатогенетично обгрунтованих лікарських засобів у передопераційній підготовці хворих на таку патологію. Обгрунтовано, розроблено та впроваджено новий спосіб хірургічного лікування хронічних анальних тріщин. Уперше вивчено видовий та популяційний склад мікрофлори відхідникового каналу і тріщини та її чутливість до антисептиків, доведено роль мікробної біоплівки в етіопатогенезі хронічних анальних тріщин. Бактерії, які колонізують тріщини та виділяються з них у монокультурі, виявляють більш сильні адгезивні властивості, а матрикс біоплівки у них щільніший. Застосування внутрішньотканинного електрофорезу з розчином антисептика в ролі передопераційної підготовки забезпечують ефективну ерадикацію патологічної мікрофлори тріщин, зменшення прояву гемодинамічного розладу та запальних реакцій у всіх її структурних елементах. Результатом комплексного хірургічного лікування ускладнених хронічних анальних тріщин є поліпшення перебігу ранового процесу, зниження рівня післяопераційних ускладнень і підвищення якості життя пацієнтів після лікування.

Проаналізований досвід застосування в передопераційній підготовці хворих при хронічній анальній тріщині внутрішньотканинного електрофорезу (ВТЕ) розчином діоксизолю. Доведене зменшення вираженості больового синдрому у пацієнтів, починаючи з першої доби, гемодинамічних розладів, гострих запальних реакцій у тканинах анальної тріщини, стимулювання росту молодої грануляційної тканини в ділянці країв рани і краю резекції. Використання запропонованого способу сприяло зменшенню тяжкості запального процесу, стимулюванню репаративних процесів в ділянці тріщини, пришвидшенню епітелізації операційної рани, усуненню спазму м'яза-замикача відхідника, основного патогенетичного механізму захворювання.

Проаналізовано результати хірургічного лікування 37 хворих із хронічною анальною тріщиною, які лікувалися в проктологічному відділенні Івано-Франківської обласної клінічної лікарні впродовж 2012 - 2014 рр. Використання розпрацьованої методики операційної ліквідації хронічної анальної тріщини із застосуванням технічних прийомів профілактики післяопераційної стриктури анального каналу дозволило уникнути її виникнення у всіх прооперованих хворих ы скоротити терміни перебування хворих у стаціонарі в середньому на 7 днів. Натомість у групі порівняння виникнення компенсованої післяопераційної стриктури анального каналу відзначали у 5,3 % хворих.

Проанализированы результаты хирургического лечения 37 больных с хронической анальной трещиной, которые лечились в проктологическом отделении Ивано-Франковской областной клинической больницы на протяжении 2012 - 2014 гг. Использование разработанной методики операционной ликвидации хронической анальной трещины с применением технических приемов профилактики послеоперационной стриктуры анального канала позволило избежать ее возникновения у всех прооперированных больных и сократить сроки пребывания больных в стационаре в среднем на 7 дней. Зато в группе сравнения возникновения компенсированной послеоперационной стриктуры анального канала отмечали у 5,3 % больных.

Мета роботи - поліпшити результати лікування пацієнтів з анальною тріщиною шляхом використання комплексного лікування. У період з 2008 до 2016 р. на базі Клінічної лікарні № 15 м. Київ обстежено та проліковано 425 хворих, з них 248 увійшли в основну групу, решта - у контрольну. В основній групі, окрім фісуректомії, застосовували комплексне лікування з використанням системних венотоніків (детралекс). В основній групі тривалість лікування в середньому становила (23,8 +- 0,6) доби. Працездатність відновилася в середньому на (17,3 +- 0,8) доби. Підвищення якості життя відзначено на (14,0 +- 0,2) доби. Частота рецидивів становила лише 2,8 %. У контрольній групі повного загоєння досягнуто в середньому на (28,0 +- 1,2) доби. Тривалість лікування була більшою, ніж в основній групі, - (28,0 +- 1,2) доби. Працездатність відновилася в середньому на (21,3 +- 1,4) доби. Підвищення якості життя відзначено на (20,0 +- 1,1) доби. Висновки: терапія хворих з анальною тріщиною з використанням комплексного підходу надала змогу знизити ймовірність розвитку рецидивів на 15,2 %, прискорити відновлення працездатності на (4,0 +- 0,6) доби. Використання системних венотоніків (детралекс) у комплексній терапії прискорило загоєння анальних тріщин на (4,2 +- 0,3) доби. Одержані результати надають підставу для рекомендації використовувати комплексну терапію як стандартний метод під час лікування анальної тріщини.

На моделі хронічної анальної тріщини в щурів було проведено порівняльне вивчення впливу ректального крему комбінованого складу, розробки НДІ монокристалів НАН України, та препарату проктозан на показники лейкоцитарної відповіді. Встановлено, що на фоні хронічної анальної тріщини у піддослідних тварин розвивається помірний лейкоцитоз, зумовлений підвищенням абсолютної кількості всіх типів клітин, і, у першу чергу, нейтрофілів. Рівень ендогенної інтоксикації у піддослідних тварин на фоні хронічної анальної тріщини також можна охарактеризувати як помірний. Застосування ректального крему комбінованого складу на фоні хронічної анальної тріщини супроводжується регресією лейкографічних критеріїв запалення та проявів ендогенної інтоксикації. Встановлено також, що за впливом на виразність запальної реакції та ендогенної інтоксикації досліджуваний крем виявляв очевидну перевагу перед препаратом порівняння проктозан.

Застосування внутрішньотканинного електрофорезу з розчином діоксизолю як передопераційної підготовки хворих на хронічні тріщини відхідника зумовлює зменшення прояву гемодинамічного розладу, гострих запальних реакцій у тканинах анальної тріщини і стимулює розвиток молодої грануляційної тканини в ділянці країв рани і краю резекції, сприяє зменшенню інтенсивності больового синдрому, стимулює репаративні процеси в ділянці тріщини, пришвидшує епітелізацію і термін загоєння післяопераційної рани, швидко усуває спазм анального сфінктера та больовий синдром, розриваючи основний патогенетичний механізм розвитку досліджуваного захворювання.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.766.402

Рубрики:

Тріщини заднього проходу

Шифр НБУВ: Ж24159 Пошук видання у каталогах НБУВ