Обгрунтовано застосування синтетичних матеріалів з метою зниження кількості рецидивів у пацієнток, що становлять групу ризику їх виникнення після хірургічного лікування цистоцеле і ректоцеле. Визначено, що частота рецидивів захворювання в 82,5 % випадків пов'язана з порушеннями з боку фасціальних тазових структур, що використовуються для реконструкції нормального взаєморозташування тазових органів. Встановлено залежність виникнення рецидивів від факторів ризику, що свідчать про наявність сполучнотканинної недостатності, обумовленої дистрофічними змінами або наявністю системної дисплазії сполучної тканини. Запропоновано математичну модель розрахунку індивідуального ризику розвитку рецидивів захворювання після його хірургічного лікування. Об'єктивність прогностичних даних, одержаних у результаті побудови математичної моделі, підтверджено дослідженням морфологічних особливостей будови і обмінних процесів сполучної тканини у хворих, віднесених до групи ризику. Зазначено, що застосування методів неофасціогенезу в хірургічному лікуванні цистоцеле і ректоцеле у таких пацієнток дозволяє знизити частоту рецидивів в 4,3 раза у порівнянні з методами, заснованими на використанні власних сполучнотканинних структур. Разом з тим, рутинне використання даних методів є недоцільним у зв'язку з істотним ускладненням оперативного втручання і наявністю високого ризику інтра- і післяопераційних ускладнень.

Проанализированы результаты операции Delorme, выполненной по поводу выпадения прямой кишки у 32 больных. После обследования пациентов с применением динамической рентгенологической ирригографии, трансректального ультразвукового исследования (УЗИ), рентгенологической и/или магниторезонансной дефекографии, колоноскопии с видеодокументированием, аноректальной манометрии и сфинктерометрии выполнена операция под общей анестезией. Установлено, что выпадение прямой кишки и его рецидивы обусловлены в основном хроническим запором, сопутствующими заболеваниями пищеварительного канала, печени, билиарной системы, поджелудочной железы, в частности, сахарным диабетом и ожирением, малоподвижным образом жизни; частота рецидива заболевания зависела от вида анестезии, метода операции, качества ее выполнения. Применение промежностной тактики по Delorme способствовало уменьшению продолжительности операции, частоты послеоперационных осложнений. Операция может быть использована в качестве первого выбора при хирургическом лечении выпадения прямой кишки.