Впервые обобщены и систематизированы около 800 терминов из различных разделов медицины, относящихся к кисти - органу опорно-двигательного аппарата. Предложены термины анатомо-морфологические, диагностические, повреждений, консервативных методов лечения, способов регионарной анестезии и лечебных блокад, а также терминов синдромов, заболеваний, последствий травм и патологических состояний кисти. Приведены эпонимы устройств и методов оперативного лечения.

У 36-ти хворих під час і після операцій на нижній кінцівці вивчено тривалість знеболювання та стресові реакції. Знеболювання тривало значно довше з клофеліном. Сироватний рівень кортизолу змінювався несуттєво, глікемія під час операції зростала, але міжгрупова різниця була незначною.

У 36-ти пациентов во время и после операций на нижней конечности под проводниковой блокадой 1 % лидокаином или 1 % лидокаином со 100 мкг клофелина изучена длительность обезболивания и стрессорные реакции. Обезболивание протекает значительно дольше с клофелином. Сывороточный уровень кортизола меняется незначительно, гликемия во время операции достоверно возрастает в обеих группах, но межгрупповое различие незначительное.

Проанализировано 213 случаев ампутаций конечности на уровне бедра. Низкая послеоперационная смертность (9,9 %) после ампутаций бедра у больных с некротическими поражениями конечности при облитерирующем атеросклерозе и сахарном диабете у людей пожилого и старческого возраста дает основание рекомендовать ампутацию при этих осложнениях на уровне бедра. В зависимости от состояния пульсации артерий в подколенной ямке даны рекомендации проводить ампутацию на различных уровнях бедра, предложена методика ампутации, которую считают наименее травматичной из известных.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845.6

Рубрики:

Операції на гомілковостопному суглобі, стопі і пальцях

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.844.6

Рубрики:

Операції на променевозап'ястковому суглобі, кисті і пальцях

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

С помощью анатомического исследования 57 трупов взрослых людей установлено, что ветви бедренной артерии широко анастомизируют с сосудами смежных областей. В кровоснабжении верхней трети бедренной кости существенную роль играют поднадкостничные ветви медиальной и латеральной огибающих бедренную кость артерий и восходящие поднадкостничные ветви первой прободающей бедро артерии.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р457.845

Рубрики:

Прийоми і методи оперативних втручань на тазовому поясі і нижніх кінцівках. Топографічна анатомія тазового пояса і нижніх кінцівок

Шифр НБУВ: Ж24454 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Усовершенствован традиционный подход при пластических и реконструктивных вмешательствах в дистальных отделах нижней конечности. Дефекты мягких тканей дистальных отделов нижних конечностей, а именно области голеностопного сустава, ахиллова сухожилия, лодыжек, пяточной области, с обнажением глубоких анатомических структур представляют довольно сложную проблему в плане выбора метода пластического закрытия раневого дефекта. Островковый лоскут на артерии, сопровождающей поверхностный суральный нерв, с дистальным основанием может быть использован для закрытия дефектов в этой области. В 2007 г. выполнена пластика островковым лоскутом на поверхностной суральной артерии с дистальным основанием у 3 пациентов. Все лоскуты прижились. Во всех случаях суральный нерв входил в состав лоскута. В одном случае, когда при выделении лоскута был частично иссечен суральный нерв, наблюдалась краевая ишемизация лоскута. Донорские места закрывали расщепленными кожными трансплантатами одномоментно. Пластика выполняется одноэтапно. Суральный лоскут имеет широкую дугу ротации на своей нейрососудистой ножке, а его износостойкость позволяет использовать описанную методику при закрытии дефектов на опорной поверхности.

Отмечено, что экспресс-протезирование как оригинальное направление в реабилитации больных после ампутации нижних конечностей, получившее научное обоснование и практическую реализацию в институте им. М. И. Ситенко, охватывает практически все уровни и наиболее функциональные способы (миофасциопластический, костнопластический) формирование культей нижних конечностей и находится в постоянном развитии.

Описаны отдельные моменты анатомии суставов предплюсны с позиций клиники. Особое внимание уделено строению таранно-пяточно-ладьевидного сустава и формированию "acetabulum pedis".

Приведены результаты эксперимента, проведенного на 18 нативных трупах людей обоего пола в возрасте 27 - 72 лет. Исследовано функциональное значение бедренно-прободающего коллектора (БПК) в обеспечении коллатерального кровообращения области бедра. БПК обеспечивает сброс крови из системы глубокой артерии бедра в систему бедренной артерии и может рассматриваться как компенсаторно-приспособительный механизм восстановления кровоснабжения переднего мышечно-фасциального футляра бедра при окклюзии бедренной артерии.

Розроблено спосіб визначення життєздатності м'язової тканини, який базується на виявленні біоелектричної активності життєздатного м'яза. Дані електрофізіологічного дослідження порівняно з результатами морфологічного аналізу біоптатів м'язів і нервів та виявлено їх збіг. На підставі результатів клінічних досліджень доведено ефективність запропонованого способу. Доведено можливість регенерації м'язової тканини за рахунок міосателітоцитів за наявності біологічно сприятливого середовища. З метою створення такого середовища використано пересадку васкуляризованих клаптів і комплексів тканин, що сприяло зменшенню кількості судинних ускладнень у 1,65 рази, ампутацій кінцівок у 1,35 разів, покращанню функціональних результатів лікування. З використанням запропонованих методів діагностики та хірургічного лікування створено єдину концепцію лікування потерпілих з опіками, суть якої полягає у виконанні радикальної ранньої некректомії з одночасним закриттям дефекту тканин функціонально важливих зон кінцівок васкуляризованими шматками або комплексами тканин.

Обгрунтовано оригінальну модифікацію заднього підколінного доступу для блокади сідничного нерва та доведено її переваги перед традиційними доступами. Доведено ефективність інфрачервоної термометрії як предиктора успішної блокади, ефективну анестезію великогомілкового та загального малогомілкового нервів, незалежно від моторної відповіді, однаково швидкий початок сенсорного та симпатичного блоку як з 1 % лідокаїном, так і з 0,5 % ропівакаїном, повільніший початок моторного блоку та найдовшу тривалість усіх компонентів анестезії з 0,5 % ропівакаїном. Біохімічні стрес-маркери під час і після операції змінювались менше за провідникової анестезії, ніж за загальної, але пролактин зростає утричі після виконання блокади, корелюючи з рівнем ситуативної тривожності пацієнтів. Після операції інтенсивність болю та потреба в опіоїдах значно менші, а тривалість аналгезії - довша за провідникової анестезії, особливо з ропівакаїном. Встановлено, що плазмові рівні лідокаїну після його дози 800 мг з додаванням адреналіну (1:200.000) не досягають 5 мкг/мл, час до пікового рівня становив від 20 до 60 хв.

Наведено відомості про топографічну анатомію кожної ділянки верхньої кінцівки, зокрема, надпліччя (підключичної, пахвової, лопаткової, дельтоподібної ділянок), плеча, ліктьової ділянки та передпліччя, кисті. На сучасному наковому рівні розглянуто пошарову топографію ділянок верхньої кінцівки, а також оперативні доступи та операції у разі захворювань різних ділянок верхньої кінцівки (гнійних захворювань надпліччя, плеча, кисті). Значну увагу приділено оперативним доступам до судин і нервів цих ділянок, принципам і техніці первинної хірургічної обробки ран, ампутації та екзартикуляції.

Вивчено причини незадовільних результатів лікування хворих, розроблено методи їх усунення. Застосовано метод балонної дермотензії з огляду на результати клінічних досліджень і дані лазерної доплерівської флоуметрії. Встановлено оптимальний режим тканинної експансії за використання балонної дермотензії на різних сегментах кінцівок з огляду на результати лазерної доплерівської флоуметрії та гістологічних досліджень. Обгрунтовано недоцільність використання балонної дермотензії в дистальних сегментах кінцівок. Доведено ефективність вільного пересадження перфорантних клаптів у дистальних сегментах кінцівок. Уточнено локалізацію виходу основних непрямих м'язових перфорантних судин торакодорзального клаптя за допомогою морфологічних та ультразвукового досліджень, що дозволило гарантовано формувати на їх основі перфорантні клапті. За даними гістологічних досліджень у різні строки вивчено структурні зміни в тканинах, використаних для закриття дефектів, проведено порівняльний аналіз з неураженими тканинами.

На основании комплексных исследований, систематизации и обобщения клинического материала, представленного в наблюдениях 176 больных, разработаны и внедрены новые способы костно-пластических мероприятий при ампутациях и реампутациях голени. Предложенные методики костной пластики с перекрытием костного опила, закрытием костномозгового канала, синостозированием костей голени позволяют сохранить физиологический уровень внутрикостного давления, предупредить развитие болевого синдрома и формирование остеофитов, сформировать в короткие сроки костную кортикальную замыкательную пластинку, увеличить предельную нагрузку на ампутационную культю, повысить стойкость и опорность в системе культя - протез.

На основании наблюдения 186 больных исследована распространенность и характер патологии культи голени после традиционных методов пластики. Разработанные способы мышечной пластики путем фиксации мышц к опилам костей направлены на уменьшение негативных проявлений ампутаций: ретракции мышц с выступанием опилов, чрезмерной подвижности малоберцовой кости и ее вальгусного отклонения, контурирования гребня большеберцовой кости, прикрепления мышц к рубцу. Предложенные методики мышечной пластики улучшают стойкость, опорность, выносливость и функциональность ампутационных культей, сформированных на уровне голени.

Мета дослідження - вивчення основних сонографічних параметрів нерва та голки, а також деяких методологічних аспектів у ході проведення регіонарної анестезії під ультразвуковим контролем (РАУК), порівняння результатів різних способів, доступів під час виконання РАУК нижніх кінцівок, формулювання загальних принципів оптимізації візуальної ідентифікації голки, катетера у ході проведення регіонарної анестезії з визначенням їх локалізації, структури, а також варіантів поширення введеного анестетика. Ультразвукове дослідження є ефективним методом контролю за проведенням регіонарної анестезії нижніх кінцівок, необхідне подальше вивчення та удосконалення методологічних аспектів. За допомогою запропонованого методу можна провести якісну сонографічну навігацію з високою ефективністю блокади у всіх хворих.

Проведено порівняльний аналіз виконання регіонарної анестезії (РА) під ультразвуковим (УЗ) контролем, контролем нейростимулятора (НС) та поєднання НС і ультразвукового дослідження (УЗД) для безпечного, ефективного і дієвого контролю за виконанням РА з мінімальним дискомфортом для хворого. УЗ-контроль дозволяє забезпечити достовірно вищі показники якості РА у порівнянні з НС - достовірно знизити кількість додаткових пункцій, випадків транспозиції голки, включення загального знеболення, кількість невдалих блокад, скоротити тривалість маніпуляції, достовірно підвищити випадки настання повної блокади (чутливої та рухової) на 30 хв, знизити дискомфорт у хворого. Використання ультразвуку не виключає призначення НС як додаткового засобу підтвердження правильного розташування голки, особливо на ранніх етапах опанування методом. За даними дослідження, при поєднаному використанні УЗД та НС було достовірно менше невдалих блокад та необхідності проводити транспозицію голки під час маніпуляції. Проте різниця між деякими показниками якості РА є статистично недостовірною, тому тема вимагає подальших рандомізованих та подвійно сліпих досліджень на великих групах хворих для різних блокад.

После выполнения 728 реконструктивно-восстановительных операций на артериях нижних конечностей у 58 (7,9 %) больных возникла лимфорея из раны. При использовании рентгенотерапии для лечения послеоперационной лимфореи у 67 % пациентов достигнут хороший результат. Число процедур лучевой терапии определялось клиническим эффектом.