Рассмотрено лечение свежих и застарелых внутрисуставных переломов дистального метаэпифиза лучевой кости с помощью метода открытой репозиции и остеосинтеза усовершенствованными дорсальными и велярными Т-образными пластинами с "компрессирующими зубцами". Повышена стабильность фиксации фрагментов при данных повреждениях с возможностью ранней функции суставов верхней конечности. Анализ оперативного лечения 10-ти пациентов в возрасте от 25 до 65 лет с использованием предложенных пластин позволил установить, что "компрессирующие зубцы" позволяют осуществлять надежную фиксацию небольших дистальных фрагментов лучевой кости и проводить раннее восстановление движений в лучезапястном суставе уже на 3 - 5 сутки после операции.

Висвітлено результати антропометричних досліджень проксимальної частини променевої кістки, що були виконані на 29 препаратах з метою обгрунтування нової конструкції і розмірів ендопротеза головки. За наявності значної варіації розмірів головки і кістковомозкового каналу, а також їх співвідношення запропоновано модульну конструкцію імплантата з 4-ма типорозмірами головки та ніжки. Вісь ніжки ендопротеза, яка може бути як прямою, так і криволінійною, для забезпечення надійної фіксації повинна досягати діафізарного відділу променевої кістки, тобто мати довжину у межах 45 - 55 мм.

Вивчено можливості застосування рентгенометрії для планування лікувальної тактики у пацієнтів з ушкодженнями Monteggia I типу (за Bado). Установлено, що існує можливість попередньої орієнтації у виборі лікувальної тактики при використанні рентгенометричних показників. Більш достовірні дані про ступінь ушкодження структур, що визначають можливість закритої репозиції вивихнутої головки променевої кістки й імовірність ушкодження кільцеподібної зв'язки, можна одержати враховуючи і зіставляючи кілька рентгенометричних показників.

У 8 пацієнтів з переломами головки променевої кістки, що відносять до III і IV типів за класифікацією Broberg, Morrey, здійснено остеосинтез з використанням розробленого пристрою. Особливістю даного пристрою є поєднання кріпильного елемента у формі оригінальної Т-образної пластини і дроту. Пристрій дозволяє здійснити фіксацію нестабільних осколкових переломів на фоні остеопорозу, а також за наявності порушень структури окремих відламків. Віддалені результати простежено у всіх пацієнтів і оцінено за методикою M. A. Broberg, B. F. Morrey. У 4 спостереженнях одержано відмінні результати (98 - 100 балів), у 3 спостереженнях - хороші (92 - 94 бали) і в 1 - задовільні (75 балів).

Отмечено, что у 15 пациентов проведена диагностика травматического дистального эпифизеолиза лучевой кости "без смещения эпифиза" с использованием клинического, рентгенологического и ультрасонографического методов исследования. Ультрасонографическое исследование выполнено на ультразвуковом сканере "Sonoline G50" фирмы "Siemens", работающем в режиме реального времени, оснащённом линейным датчиком с частотой колебаний 5 - 10 МГц. Сканирование осуществлялось в двух проекциях (поперечной и продольной) в состоянии покоя. Разработана методика ультрасонографического исследования и описана сонографическая семиотика в случае травматического дистального эпифизеолиза лучевой кости "без смещения эпифиза".

Теоретично обгрунтовано доцільність застосування для лікування хворих з переломами променевої кістки методу біорезонансної вібростимуляції. Визначено особливості механізму дії пропонованого методу відновлювального лікування та розроблено оптимальні діагностичні критерії до його призначення пацієнтам з переломами променевої кістки. Показано, що застосування процедур біорезонансної вібростимуляції та кінезотерапії сприяє, у порівнянні з традиційною фізіотерапією, досягненню більш вираженого клінічного ефекту. Виявлено, що завдяки проведенню запропонованого лікування спостерігається приріст обсягу рухів і м'язової сили в ушкодженій кінцівці, покращання показників біоелектричної активності м'язів на ділянці травмованого сегмента, поліпшення провідності нервових стовбурів й активізація регіональної гемодинаміки.

Розроблено диференційований алгоритмізований підхід, який базується на підборі оптимального хірургічного доступу, методі фіксації та типу фіксатора, оцінці необхідності кісткової пластики, які приводяться відповідно по ступеня і напрямку зміщення. Доведено недоцільність операції невролізу у хворих з приводу компресійних нейропатій. Відзначено зниження рентгеностеоденситометричних показників у різних зонах зап'ястка, які поглиблюються за нестабільного остеосинтезу.

Мета роботи - узагальнити досвід застосування методу комбінованого остеосинтезу та оцінити результати лікування постраждалих з переломами дистального епіметафіза променевої кістки (ДЕМПК). Проаналізовано результати лікування 16 хворих із закритими внутрішньосуглобовими переломами ДЕМПК, яким у період з 2008 до 2010 р. проведено оперативне лікування в ортопедо-травматологічному центрі Київської обласної клінічної лікарні. Чоловіків було 4 (25 %), жінок - 12 (75 %). Середній вік постраждалих - 40 років (від 39 до 67 років). Виявлено такі переломи ДЕМПК за класифікацією АО: 23B2 - 3 (18,75 %), 23B3 - 7 (43,75 %), 23C1 - 3 (18,75 %), 23C2 - 2 (12,5 %), 23C3 - 1 (6,25 %). Супутні закриті пошкодження м'яких тканин також класифікували за АО: IC1 - 2 (12,5 %), IC2 - 4 (25 %), IC3 - 6 (37,5 %), IC4 - 4 (25 %). Використано такі комбінації методів остеосинтезу: позавогнищевий остеосинтез в апараті зовнішньої фіксації зі шпицями - у 6 (37,5 %) випадках та остеосинтез пластинами із шпицями - у 10 (62,5 %). Висновки: комбінований остеосинтез у постраждалих з внутрішньосуглобовими переломами ДЕМПК є методом вибору за тяжких супутніх пошкоджень м'яких тканин, у разі неможливості фіксації малих фрагментів ДЕМПК лише одним засобом фіксації, а також у постраждалих з тяжкою супутньою патологією, в яких відкритий стабільно функціональний остеосинтез не можна провести найближчим часом через тяжкий загальний стан хворого. Це надало змогу одержати у 81,25 % хворих відмінні та добрі результати лікування.

Проаналізовано рентгенограми пацієнтів з ушкодженням дистального епіметафіза променевої кістки. Виявлено залежність між віком пацієнтів і типом переломів. Вивчено кореляційний зв'язок між статтю пацієнтів і типом вікової групи. Розглянуто питання про вплив гендерного фактора на розподіл пацієнтів за віковими інтервалами. Підтверджено переважну кількість позасуглобових переломів. Виявлено наявність схожості розподілу кількості пацієнтів за типами переломів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.452-5

Рубрики:

Пошкодження променевої кістки

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

В проспективном исследовании изучены результаты лечения 82 пациентов, средний возраст 65 лет (от 17 до 91), с помощью устройства Targon DR. Критериями включения были внесуставные повреждения дистального отдела лучевой кости А3 типа. Лечение заключалось в закрытой репозиции и интрамедуллярном остеосинтезе с использованием гвоздя Targon DR. Основной результат исследования - интармедуллярная фиксация гибридной конструкцией между пластиной и гвоздем сопровождается превосходным функциональным результатом и очень низкой интенсивностью боли. Эта минимально инвазивная методика позволяет провести анатомичную репозицию и безопасное восстановление целостности кости, что дает возможность ранних движений в суставе. Через 1 год отмечена хорошая функция лучезапястного сустава у всех пациентов, которые вернулись к своей прежней деятельности. По данным рентгенологического обследования, все переломы срослись с реконструкцией суставной поверхности без каких-либо неровностей. Вторичного смещения в результате проведенного лечения гвоздем Targon DR не было. Не зафиксированы поломка конструкции и ирритация или разрыв сухожилий. Устройство Targon DR обеспечивает положительный клинический эффект за счет восстановления кости после перелома, сохранения вправления и достижения хорошего функционального результата.

Переломи ділянки ліктьового суглоба становлять близько 4,3 % від загальної кількості переломів. Ліктьовий суглоб схильний до розвитку контрактур після травм, і переломи його кісток часто можуть призводити до істотних функціональних порушень. Подано розроблені рекомендації з реабілітації пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань на головці променевої кістки. Проаналізовано віддалені результати лікування пацієнтів після реконструктивних оперативних втручань із приводу перелому проксимальних відділів променевої кістки. Загальна кількість спостережень - 46:18 чоловіків та 28 жінок. Вік хворих коливався від 7 до 62 років та в середньому становив 30 року. Права кінцівка страждала в 29 випадках, ліва - в 17. Реабілітація хворих після хірургічного лікування переломів головки променевої кістки має важливе значення, її характер та інтенсивність залежать від типу хірургічного втручання та часу, що минув після операції. Важливими віхами в досягненні повного об'єму рухів у ліктьовому суглобі ми вважаємо: гіпсування хворих у післяопераційному періоді в положенні розгинання в ліктьовому суглобі; початок активної реабілітаційної програми з 1-го дня після оперативного втручання; застосування змінних іммобілізаційних шин для ліктьового суглоба в положеннях максимального згинання та розгинання ліктьового суглоба з поступовою їх заміною при досягненні більшого кута. Розроблена нами система післяопераційної реабілітації ліктьового суглоба дозволила одержати 80 % добрих та відмінних результатів лікування у групі пацієнтів із переломами головки променевої кістки.

У лікуванні застарілих переломовивихів у ліктьовому суглобі (ЛС) важливим фактором відновлення функції суглоба є реконструкція зруйнованих кісткових утворень. Мета роботи - оцінити можливість використання кісткової автопластики дефектів головки променевої кістки (ПК) у разі застарілих переломовивихів у ЛС. Спостерігали трьох пацієнтів із застарілими переломовивихами в ЛС з термінами від 1 до 4 міс після ушкодження. Двом постраждалим у гострому періоді після травми в різних лікарнях виконано усунення вивихів кісток передпліччя, видалення ушкоджених головок ПК, репозиційний остеосинтез відламків проксимальних метафізів ліктьових кісток та вінцевого відростка. Унаслідок недосконалого хірургічного втручання, зокрема й видалення головок ПК, відсутності належного подальшого спостереження сформувалися застарілі переломовивихи. Авторами виконано: реостеосинтез відламків проксимальних метафізів ліктьових кісток, пластику головок ПК кістковими аутотрансплантатами з гребеня клубової кістки, управлення кісток передпліччя, установлено апарати зовнішньої фіксації (АЗФ). У третього пацієнта під час первинного звернення до лікарняного закладу діагностовано відламковий перелом головки лівої ПК без вивиху кісток передпліччя. Використано іммобілізаційний метод лікування, вивих передпліччя діагностовано лише через 3 тиж. У цьому випадку виконано заміщення дефекту головки ПК (до 45 % від її величини) кістковим автотрансплантатом із гребеня клубової кістки, усунуто вивих та встановлено АЗФ на 3 тижні. Результати: через 1 та 2,5 року в жодному випадку не спостерігали повторних вивихів кісток передпліччя. Рентгенографічно визначено зрощення трансплантатів із материнською кісткою, чітко візуалізовано суглобову щілину. Функцію кінцівки відновлено.

Незадовільні результати лікування у пацієнтів старше 60-ти років з переломами дистального метаепіфіза променевої кістки зустрічаються в 44 % випадків (не вдається одержати задовільного зіставлення відламків після первинної репозиції або настає вторинне зміщення). Переважна більшість пацієнтів лікується консервативно за рядом об'єктивних причин. Великий відсоток поганих результатів зумовлює пошук оптимальної методики ведення таких пацієнтів. Мета роботи - оптимізувати тактику надання амбулаторно-поліклінічної допомоги постраждалим із переломами дистального метаепіфіза променевої кістки шляхом мультимодального знеболення, малотравматичної репозиції за допомогою запропонованого пристрою і фіксації фрагментів адекватними засобами іммобілізації з використанням нових технологій, що надасть змогу покращити результати лікування. У разі надходження пацієнтам із переломом дистального метаепіфіза променевої кістки проводили щадну репозицію з застосуванням запропонованого пристрою пластирного витягнення, фіксації сучасними пластиковими фіксуючими пов'язками скотчкаст. У всіх 12-ти пацієнтів визначали компоненти болю. Проведення профілактичних заходів (психогенна підготовка постраждалих, мультимодальне знеболювання, медикаментозна профілактика та лікування, раннє фізіолікування і лікувальна фізкультура) призвело до зниження вираженості больового синдрому. Вже до 4-ї доби після травми постраждалі відзначали зниження інтенсивності болю з 7,42 +- 0,31 бала до 2,40 +- 0,12 бала на 7-му і 14-ту добу за даними візуально-аналогової шкали (задовільна переносимість болю - 2,1 +- 0,1 бала - 2,2 +- 0,3 бала, що є свідченням доброї переносимості болю). Такі ж показники збереглися і до кінця іммобілізаційного періоду. Результати лікування оцінювали через 90 днів після травми. Після відновного лікування 11-ти пацієнтів оцінювали біль як незначну і терпиму. У одного постраждалого мала місце хронізація больового синдрому (5,2 +- 0,6 бала). Були контрактури пальців і променезап'ясткового суглоба. Зберігався нейропатичний виражений больовий синдром. У двох пацієнтів мали місце виражені нейротрофічні та функціональні порушення, які у подальшому потребували тривалого консервативного лікування. Під час опитування хворих за шкалою DASH функцію пошкодженої руки визначили як задовільну (33,2 +- 0,4 бала). Одержані результати свідчать про ефективність запропонованого підходу до лікування пацієнтів із переломами дистального метаепіфіза променевої кістки.

Проаналізовано сучасний стан застосування консервативного й оперативного методів лікування переломів променевої кістки в типовому місці. Розглянуто роль репозиції, консервативних і оперативних методів лікування цих переломів. Наведено цікавий випадок комплексного оперативного лікування перелому Бартона.

Приведены данные о частоте и особенностях посттравматического нейродистрофического синдрома при переломе дистального метаэпифиза лучевой кости у больных сахарным диабетом. Обоснована, применена и оценена комплексная профилактика и терапия.

Изложен опыт мультимодального обезболивания 63-х больных с переломами дистального метаэпифиза лучевой кости с использованием дексалгина. Динамика показателей визуально-аналоговой шкалы и опросника DASH свидетельствует об эффективности предложенного комплексного лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.452

Рубрики:

Пошкодження променевої кістки

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Переломи дистального метаепіфіза променевої кістки (ПДМЕПК, переломи променя в типовому місці) зустрічаються досить часто, особливо у людей похилого віку. Незадовільні результати лікування у пацієнтів віком понад 70 років відмічаються у 44 % випадків. Роботу присвячено поліпшенню результатів лікування хворих із ПДМЕПК. Реабілітаційне лікування включало мультимодальне знеболювання, диференційовано і обгрунтовано застосовану медикаментозну терапію, щадну репозицію із застосуванням запропонованого пристрою, ранню кінезитерапію, масаж і фізіотерапію. Функціональні результати реабілітації хворих із ПДМЕПК за шкалою DASH свідчили про її високу ефективність.

Мета роботи - провести порівняльний аналіз розподілу напружень у системі "кістка - імплантат" для різних випадків згинання в ліктьовому суглобі та пронації-супінації за умов ендопротезування головки променевої кістки (ГПК) розробленим біполярним імплантатом і біполярним ендопротезом KPS. На основі даних, наданих компанією Zygote Media Group, Inc., побудовано геометричну модель. Для максимального повторення біомеханіки ліктьового суглоба в моделі та розрахункові схеми додані хрящові поверхні й зв'язки ліктьового суглоба. За допомогою програмного комплексу SolidWorks і ANSYS побудовано кінцево-елементну модель, а потім виконано розрахунок і візуалізацію результатів. Усього розглянуто 45 геометричних моделей по 15 для кожного випадку: для нормального ліктьового суглоба, моделей із біполярними ендопротезами ГПК - розробленим і КPS. Встановлено, що всі елементи розробленого біполярного ендопротеза ГПК задовольняють вимогам міцності та жорсткості працездатної конструкції. Величини напружень і деформацій порівняні зі значеннями, одержаними для моделі в здоровому ліктьовому суглобі. У системі "кістка - імплантат" за умов ендопротезування ГПК розробленим біполярним імплантатом і ендопротезом KPS не виявлено істотних відмінностей у полях напружень і деформацій як у імплантатах, так і в структурах ліктьового суглоба. Поля деформацій, які виникають у розробленому біполярному ендопротезі ГПК мали меншу величину відхилення від деформацій нормального суглоба порівняно з ендопротезом KPS. Висновки: розроблений біполярний ендопротез ГПК із парою тертя "метал - метал" не чинить критичних впливів на суглобові поверхні та зв'язковий апарат ліктьового суглоба.