Описано досвід лікування несвіжих закритих переломовивихів основи V п'ясткової кістки за допомогою стрижневого апарата зовнішньої фіксації. Апарат використано для лікування 9 хворих, в яких з дня травми до моменту операції минуло від 4 до 19 днів. Застосовано метод лікування у вигляді лігаментотаксису. Два стрижні вводили у гачкувату і тригранну кістки, а також два стрижні - у дистальний відламок V п'ясткової кістки. Лише в одного хворого не вдалося повністю усунути зміщення і в нього залишилася "сходинка", менша, ніж 2 мм. Отримані позитивні результати дозволяють говорити про ефективність цієї методики лікування.

Викладені питання екології та структури відкритих пошкоджень кисті в промисловому регіоні Донбасу. Описані локальні судинні і загальні адаптаційні реакції при важкій травмі кисті та їхнє патогенетичне значення у розвитку травматичних ускладнень. На основі розробленої автором класифікації освітлені сучасні аспекти комплексного органозберігаючого лікування відкритих пошкоджень кисті. Викладені засоби мікрохірургічного відновлення судин, нервів, сухожиль, реплантації відчленовуваних сегментів, пластики дефектів тканин васкуляризованими трансплантатами.

Проведений аналіз виконаної в клініці мікрохірургії ДНДІТО 91-ї реплантації пальців і сегментів кисті: 1-го пальця - 14-ти (15,4 %) пацієнтів, довгих пальців - 38-ми (41,7 %), блоку пальців 26-ти (28,6 %), кисті 13-ти (14,3 %). За механізмом і характером травми переважали пошкодження гострим предметом, що обертається - 53 (58,2 %) спостереження, 24 (26,4 %) - гільотинний тип пошкодження, 14 (15,4 %) - пошкодження з елементами роздавлення і тракційного відчленування. Чинники, що визначають вибір методу остеосинтезу: загальний стан пацієнта, тривалість ішемії, міра розтрощення тканин, обсяг м'якотканинного дефекту, рівень реплантації, характер кісткових пошкоджень. Основними вимогами, що пред'являються до остеосинтезу, за реплантації - забезпечення оптимальних умов для виконання судинного етапу операції і зручності догляду в післяреплантаційному періоді, стабільність фіксації, короткі терміни здійснення, мінімальна травматичність та інвазивність. Результати аналізу показали: методом вибору під час виконання реплантацій в сегменті кисті є остеосинтез перехресно проведеними шпицями. Даний метод простий, зручний, не вимагає великих витрат часу, спеціального обладнання і конструкцій.

Дисертацію присвячено розвитку нового напряму комплексного хірургічного лікування тяжких відкритих пошкоджень кисті (ТВПК), основаного на концепції раннього одно- і малоетапного реконструктивно-відновного лікування, яке включає радикальну первинну хірургічну обробку, стабільний остеосинтез, мікрохірургічне відновлення регіонарного кровотоку, сухожиль і нервів, пластики дефекту покривних тканин васкуляризованими трансплантатами. Встановлено домінуючі чинники розвитку посттравматичних ускладнень. Запропоновано нову класифікацію відкритих механічних пошкоджень кисті, що є основою диференційованого вибору лікувально-реабілітаційних заходів. Виявлено особливості стадійного перебігу, запропоновано визначення і періодизацію постреплантаційного синдрому кисті. Обгрунтовано принципи одно- і малоетапного реконструктивно-відновного лікування постраждалих у віддаленому періоді травми. Впровадження організаційно-методичних і лікувальних пропозицій дозволило створити ефективну систему медичної допомоги постраждалим з ТВПК та їх наслідками у промисловому регіоні Донбасу.

Визначено параметри рухомості малогомілкової кістки та роль окремих зв'язок у стабілізації гомілкових кісток. Доведено високу варіабельність рухомості малогомілкової кістки - від 1 до 3 мм і сильний прямий кореляційний зв'язок з кутом нахилу осі ротації гомілковостопного суглоба. За значної рухомості малогомілкової кістки - більше 2 мм (тобто за нахилу осі ротації гомілковостопного суглоба більше 10°) часто мають місце ускладнення у разі жорсткого остеосинтезу гомілкових кісток у вигляді переломів конструкції, остеолізу навколо гвинтів, а за раннього видалення конструкції можливі рецидиви міжгомілкового діастазу. Розроблено спосіб остеосинтезу та пристрій для його проведення, який зберігає усі види фізіологічної рухомості малогомілкової кістки (ротаційну, фронтальну і ,навіть, вертикальну), розроблено параметри її оптимальної роботи.

Проаналізовано дані літератури, висвітлено пріоритетні напрямки вивчення переломів кісток кисті для вироблення критеріїв судово-медичного встановлення механізмів переломів у разі травм кисті тупими предметами.

Зазначено, що клінічний матеріал базується на аналізі перебігу та результатів хірургічного лікування 197-ми постраждалих з травматичними дефектами кисті та пальців. У 73-х з метою відновлення втраченої внаслідок травми тактильної зони кисті застосовано пересадку на дефект васкуляризованих і невротизованих клаптів шкіри, з яких в лікуванні було проведено оригінальні реконструктивні оперативні втручання удосконаленими та розробленими мікрохірургічними методами, реіннервації, інструментальними дослідженнями. На підставі аналізу проведених досліджень встановлено, що запропоновані способи утворення тканинних комплексів у хворих за реконструйованого заміщення дефектів кисті та пальців із використанням направленої реіннервації: прямої невротизації та невротизацію з транспозицією чи пластикою його дефекту нерв - реціпієнт з'єднували з нервом - донором епіневральним швом, користуючись оптичним збільшенням. Невротизацію тканинного комплексу визначали відповідно до алгоритму з урахуванням локалізації дефекту кисті та можливого джерела реіннервації, що дозволяє відновити якісні та кількісні показники чутливості з покращанням показників відновлення чутливої функції вдвічі та скороченням термінів лікування.

Вопросам диагностики, консервативного и хирургического лечения посттравматических дефектов и ложных суставов трубчатых костей кисти посвящены многочисленные исследования отечественных и зарубежных авторов. В то же время уровень неудовлетворительных анатомо-функциональных результатов лечения данного контингента больных вследствие развития стойких фиксационных контрактур суставов пальцев кисти из-за необходимости применения дополнительной внешней иммобилизации остается высоким. Проанализированы данные лечения 42 пациентов на базе отделения микрохирургии кисти областной травматологической больницы г. Донецка с посттравматическими дефектами и ложными суставами трубчатых костей кисти 2007 - 2013 год. Проведена структуризация методов лечения, определены основные факторы и причины осложнений в лечении.

Стаття є результатом аналізу лікування 100 хворих із переломами п'ясних кісток кисті, які лікувалися різними способами у період з 2009 по 2013 рік. Виявлення, аналіз, класифікація та обговорення помилок, що виникали при лікуванні відповідної групи хворих, необхідні для оптимізації системи надання допомоги хворим з переломами п'ясних кісток та уникнення помилок у майбутньому. Особливої уваги потребує визначення структури помилок та ускладнень з метою покращання надання допомоги таким хворим на певних етапах лікування.

Стаття є результатом ретроспективного порівняльного аналізу консервативного лікування хворих із переломами п'ясних кісток із застосуванням функціональної пов'язки та гіпсової пов'язки з фіксацією пальців кисті. 70 пацієнтів були розділені на 2 однорідні групи, яким проводили іммобілізацію ушкодженого сегмента кінцівки протягом 4 тижнів із моменту накладання пов'язки. У всіх хворих досягнуто зрощення перелому п'ясної кістки, але функціональні результати відрізнялися. Результати оцінювалися за суб'єктивними та об'єктивними показниками. Всім хворим було проведено ультрасонографічне дослідження п'ясно-фалангових суглобів із метою візуалізації змін долонних структур капсули суглоба як причини контрактури в цих суглобах. Запропоновано модифікувати функціональну пов'язку та застосувати для її виготовлення матеріал турбокаст як такий, що забезпечує необхідну фіксацію ділянки п'ясних кісток.

Відкриті ушкодження кисті та пальців становлять 55,1 % серед усіх травм кисті та їх наслідків. Вони часто супроводжуються дефектами тканин і призводять до втрати функції кисті. Такі ушкодження рекомендовано лікувати хірургічно із застосуванням методів шкірної пластики з метою уникнення ампутації ураженого сегмента. Стисло описано й проілюстровано різні варіанти автопластики, яку виконують залежно від характеру ушкодження та клінічного завдання - вільної (епідермальними шматками шкіри, розщепленими або повношаровими шкірно-підшкірними) і невільної (італійської, стебельчастої за Філатовим). Розглянуто їх недоліки і переваги. Наведено вимоги до виконання пересадки різних видів трансплантатів. Вказано особливості профілактики розвитку рубцевих контрактур. Звернуто увагу на особливості будови шкіри долонної поверхні кисті й пальців, які обмежують застосування місцевих шкірних шматків. Охарактеризовано методи закриття ран пальців і кисті залежно від їх локалізації, розмірів, глибини ураження тканин. Наведено рекомендації щодо закриття донорських ран. Підкреслено необхідність збереження кінцевих фаланг пальців, особливо I. Педставлено способи лікування у випадках торцевих дефектів фаланг пальців.

Мета дослідження - проаналізувати методики операційних втручань на етапах медичної евакуації (ЕМЕ) під час антитерористичної операції (АТО) з 2014 по 2015 рр. Клінічну групу становили 25 поранених із вогнепальними переломами (ВПП) та мінно-вибуховими пораненнями кисті під час проведення антитерористичної операції з 2014 по 2015 рр. Серед всіх поранень кисті переломи та відриви під час АТО становили 21,67 %. Із них вогнепальні переломи спостерігались у 98,67 % поранених, відриви кисті (ВК) - у 1,33 %. Всі поранені були чоловіками, 91,23 % - військовослужбовцями ЗСУ. У поранених із ВПП кісток та ВК на базовому та першому рівні медичної допомоги необхідні тимчасова зупинка кровотечі, раннє накладання асептичної пов'язки, знеболювання, іммобілізація підручними засобами та термінова евакуація. На ЕМЕ другого рівня переважно виконуються повторна хірургічна обробка (ПХО) рани (93,32 %) та фасціотомія (33,33 %). Важливим протишоковим заходом другого рівня є стабільне накладання стрижневого АЗФ (26,67 %), а також введення антибіотиків та правцевого анатоксину. На ЕМЕ третього та четвертого рівнів переважну більшість операційних втручань становили ПХО ран та реконструктивно-відновні операції. Висновки: надання допомоги пораненим з ВПП кісток та ВК під час АТО призвело до 58 % добрих, 38 % задовільних та 4 % незадовільних функціональних результатів через 1 - 2 роки після поранення.

Для лікування закритих переломів п'ясткових кісток (ПК) розроблено апарати зовнішньої фіксації (АЗФ), які надають змогу закрито дозовано вправити та фіксувати відламки. Проте досить складна конструкція і значні розміри обмежують їх застосування. Мета роботи - навести АЗФ і технологію лікування закритих переломів ПК зі зміщенням відламків. Лікування за допомогою запропонованого АЗФ проведено 21 хворому (2 жінки і 19 чоловіків, вік від 15 до 46 років) із закритими зі зміщенням переломами ПК. Перелом II ПК виявлено в 4-х пацієнтів, IV - в 9-ти, V - в 7-и, одночасно IV - V - в 1. Усім хворим попередньо здійснено невдалі спроби закритого вправляння переломів. Апарат складається з базисного та рухомого стрижнеутримувачів, різьбової стяжки-дистрактора, двох напрямних. Репонувальний пристрій є окремим стрижнеутримувачем із отворами для напрямних і стрижнів, притискні гвинти, наскрізний гладкий циліндричний отвір, в якому вільно проходить дистрактор. Через 2 отвори в базисному стрижнеутримувачі в проксимальний відламок ПК проводять 2 різьбових стрижня, а в проксимальну фалангу через отвір репонувального стрижнеутримувача, - зазвичай, 1. Здійснюють дистракцію по 2 - 3 мм на добу. Завдяки лігаментотаксису відбувається самовправлення перелому. Якщо вправлення досягнуто, то через 2 - 3 отвори в рухомому стрижнеутримувачі в дистальний відламок ПК вводять 2 - 3 стрижні, виконують помірну компресію і рентгенологічний контроль. У 14 випадках досягнуто анатомічну репозицію відламків. У 6-ти хворих спостерігали допустимі зміщення по ширині та під кутом. У всіх пацієнтів переломи зрослись у терміни 3 - 5 тиж. Запропонований АЗФ надає змогу закрито вправити та фіксувати переломи ПК із будь-якими видами зміщення.

Принципиально новые возможности в реабилитации больных открываются с развитием метода эндопротезирования, позволяющего восстановить утраченную функцию кисти при посттравматических дефектах и деформациях суставов пальцев кисти. Предоперационное планирование при замещении дефектов метаэпифизарной зоны костей пальцев кисти в клинике института реализуется путем выполнения пациенту цифровой рентгенографии двух кистей (поврежденной и здоровой) в трех стандартных проекциях. На основе рентгенограмм вычисляются антропометрические размеры поврежденного сегмента кисти с целью определения предполагаемого объема аутокостного трансплантата. Следующим этапом выполняется мультиспиральная компьютерная томография двух кистей в режиме спирального сканирования с толщиной томографического среза 2 мм и томографическим шагом 3 мм, с последующей 3D-реконструкцией изображений. Важной задачей данного этапа является математическое моделирование основных анатомических параметров и оси костномозгового канала длинных костей кисти.

Рассмотрены способы моделирования контура поперечного сечения костно-мозгового канала трубчатых костей на основе аппроксимации сплайнами. Для частного случая поперечного сечения с характерной формой предложен способ моделирования его контура на основе сочетания двух кривых. Приведен способ описания контура поперечного сечения костно-мозгового канала, используя изменение формы сечения ножки эндопротеза по одному параметру. Рассмотрена возможность задания плотности посадки ножки эндопротеза. Изложены принципы проектирования ножки ендопротеза, исходя из 3D-модели реального костно-мозгового канала.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.478

Рубрики:

Пошкодження кісток кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто актуальну проблему ортопедії та травматології - поліпшення результатів лікування хворих з пошкодженнями сухожилків згиначів пальців кисті у І - ІІ зонах на основі біомеханічного експерименту, УЗД-дослідження, ретроспективного аналізу лікування хворих та удосконалення існуючих методів хірургічного лікування. Проаналізовано питання діагностики та лікування 102 хворих з ушкодженням сухожилків згиначів пальців кисті в І - ІІ зонах. Визначено тяжкість ушкоджень і виявлено особливості обтяження травми в результаті попереднього лікування у неспеціалізованих медичних закладах. Виявлено наступні основні ускладнення після первинного хірургічного лікування ушкоджень сухожилків згиначів пальців кисті: контрактури суглобів пальців (3,9 % - 53,9 %), рубцева трансформація шкіри (2,9 % - 21,6 %) та гнійно-некротичні ускладнення (3,9 %). Проведено біомеханічне дослідження розподілу зусиль у різних ділянках згинального апарата пальців кисті при стандартному навантаженні та доведено, що при збільшенні навантаження на палець більше допустимих норм, за умови функціонуючого сухожилка глибокого згинача, підвищується ризик його ушкодження. Розроблено методику УЗД-оцінки функціональної спроможності анулярних зв'язок в післяопераційному періоді. Дослідження та аналіз взаємозв'язку клінічних даних та УЗД досліджень дозволило провести оцінювання результатів лікування пацієнтів та обгрунтувати тактику лікування хворих. Для профілактики та лікування ускладнень у хірургії сухожилків згиначів пальців кисті у роботі запропоновано метод двоетапної пластики сухожилка глибокого згинача зі збереженням сухожилка поверхневого згинача. Оцінка віддалених результатів лікування проводилася за QuickDash та за J. Strickland. Застосування нової методики підвищило функціональні результати лікування в основній групі (17 % відмінних, 5 % добрих результатів) в порівнянні з контрольною групою (6 % відмінних, 32 % - добрих результатів). Найбільш значущими чинниками, що впливають на функціональний результат лікування є тяжкість, давність травми та ушкодження анулярних зв'язок.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.478

Рубрики:

Пошкодження кісток кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж23024 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - покращити результати хірургічного лікування хворих із глибокими електричними опіками кисті шляхом використання локальних васкуляризованих клаптів на основі перфорантних судин. Проведено аналіз результатів лікування 17 хворих з електротравмою кисті, пластика дефектів виконана за допомогою локальних васкуляризованих клаптів на основі перфорантних судин кисті. У 17 хворих було сформовано 20 клаптів. Застосування реваскуляризуючих втручань дозволило отримати у найближчому періоді добрі результати у 76,5 % хворих, задовільні - у 13,5 % хворих, у віддаленому періоді добрі результати - у 88,2 % хворих, задовільні - у 11,8 % хворих. Висновки: клапті з власним кровообігом на основі перфорантних судин, які формуються на неушкоджених ділянках кисті, здатні відновити кровопостачання в зоні електротермічного ураження і закрити рановий дефект.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.198.478

Рубрики:

Пошкодження кісток кисті і пальців

Шифр НБУВ: ДС47722 Пошук видання у каталогах НБУВ