Розглянуто біомеханічну модель проксимального міжфалангового суглоба пальця кисті у нормі та у разі внутрішньосуглобового перелому, яка дозволяє визначити напрям силової дії для компенсації зміщення фрагмента суглобової поверхні. Для розрахунків використано метод розв'язання контактних задач математичної пружності. Встановлено, що для успішного лікування внутрішньосуглобових переломів потрібно дозоване направлене витягнення.

Для зменшення травматизації під час проведення корекції деформації передпліччя внаслідок травм дистального метаепіфіза з урахуванням характерних біомеханічних змін, що виникають під час формування променевої косорукості, модифіковано існуючу методику черезкісткового остеосинтезу за цієї патології. За період з 1998 до 2000 рр. 12 хворим з посттравматичною променевою косорукістю (8 жінок та 4 чоловіки), вік яких складав від 14 до 62 років, виконано оперативні втручання за розробленою методикою. У 8 хворих отримано відмінні та у 4 - добрі результати. Ускладнень, пов'язаних з ушкодженням судин і нервів, не відзначено. 8 з 12 пацієнтів повернулись до праці через 2 тижні після демонтажу апарата. Середній строк лікування посттравматичної косорукості I та II ступенів склав 12 тижнів.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.6

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення променевозап'ясткового суглобу,кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж70142 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.6

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення променевозап'ясткового суглобу,кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.6

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення променевозап'ясткового суглобу,кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено дані щодо розподілу напружень в кістковій тканині після реконструктивно-відновних втручань на суглобах пальців кисті. Дослідження показали, що ендопротез досить добре передає контактне зусилля, а максимальні напруження не перевищують допустимих значень.

Надано результати черезкісткового дистракційного остеосинтезу апаратом Iлізарова у хворих із природженою косорукістю. Проаналізовано особливості використання напруженого інтрамедулярного армування зігнутою спицею кістки, що подовжують, з метою скорочення строків лікування.

На підставі клініко-інструментального моніторингу хворих на остеоартроз суглобів кистей проведено аналіз розвитку функціональної недостатності уражених суглобів.

Вперше проведено біомеханічне обгрунтування та у порівняльному аспекті оцінено існуючі способи сухожильно-м'язових транспозицій за деформацій кисті внаслідок ушкоджень нервів верхньої кінцівки. Розроблено нові способи сухожильно-м'язових транспозицій за деформацій кисті та визначено їх ефективність. Науково обгрунтовано критерії оцінки функціональних порушень і реабілітаційного потенціалу у хворих та інвалідів з деформаціями кисті, на підставі яких об'єктивізовано ступінь обмеження життєдіяльності, медико-соціальну експертизу та медичну реабілітацію хворих. Вперше розроблено типову програму реабілітації хворих та інвалідів з деформаціями кисті внаслідок ушкоджень нервів верхньої кінцівки.

Встановлено частоту остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей серед осіб різного віку, визначено фактори ризику розвитку захворювання та фактори, сприяючі прогресуванню патології. З'ясовано, що наявність патології супроводжується перерозподілом кісткової та жирової тканини на загальному та локальному рівнях. Визначено особливості больового синдрому, можливості пальпації білясуглобових тканин як метода дослідження. Досліджено ефективність і можливі несприятливі наслідки медикаментозних схем лікування. Запропоновано модель диференційованого підходу щодо діагностики, вторинної профілактики та лікування остеоартрозу міжфалангових суглобів кистей є одним із альтернативних методів терапії, що відповідають потребам сучасності та має прийнятні результати.

Мета роботи - вивчення поширеності контрактури Дюпюїтрена у постраждалих та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС, як соціально значущої патології, яка вражає найбільш працездатну частину населення. На базі клініки наукового центру радіаційної медицини НАМН України проведено обстеження 6632 (4652 жінок та 1980 чоловіків) постраждалих та ліквідаторів наслідків аварії на ЧАЕС. Контрактуру Дюпюїтрена діагностовано у 424 пацієнтів (з них 384 - ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС) віком від 45 до 75 років. З них 40 (9,4 %) жінок і 384 (90,6 %) чоловіки. 254 (59,9 %) пацієнти не скаржилися на цю патологію (її наявність виявлено за даними опитування під час комплексного обстеження). Висновки: вивчення поширеності контрактури Дюпюїтрена показало, що цю патологію мають 6,4 % обстежених пацієнтів віком від 45 до 75 років. Більшість пацієнтів з контрактурою Дюпюїтрена (90,6 %) - це ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС з ураженням обох кистей (79,9 %) та початком переродження долонного апоневрозу на правій кисті (64,9 %). Вивчення ступеня виразності контрактури Дюпюїтрена показало, що I ступінь мають 46,2 %, II ступінь - 36,8 % та III ступінь - 17,0 % пацієнтів. Дослідження інших змін, притаманних зазначеній патології, у цієї категорії хворих показало відсутність кореляційного зв'язку між ними і ступенем вираженості контрактури Дюпюїтрена.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.605.3

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.6

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення променевозап'ясткового суглобу,кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.284.6

Рубрики:

Деформації і функціональні порушення променевозап'ясткового суглобу,кисті і пальців

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Описано розроблену методику оцінки термограм кисті в нормі та у хворих з ураженням суглобів кисті. Також наведено та проаналізовано результати термографічного дослідження кистей без патологічних змін (94 особи). Запропоновано методи використання одержаних даних для діагностики уражень суглобів кисті.

Наведено результати лікування контрактури Дюпюітрена у хворих на хронічний гепатит за деформації кисті II та III ступеня, постраждалих та ліквідаторів наслідків катастрофи на ЧАЕС, проведеного у 2000 - 2010 рр. Починаючи з 3-го тижня від появи активних рухів, хворим проводили місцеве лікування, зокрема, призначали лідазу та розчин, що включав димексид, ізотонічний розчин натрію хлориду та фуразолідон.

Метою роботи є з'ясування стану серединного нерва під час проведення провокаційного тесту. Для візуалізації стану серединного нерва виконували ультрасонографію за допомогою ультразвукового діагностичного апарата ULTIMA-PRO-30 (Україна). Сонографічне дослідження здійснено у 5 жінок-волонтерок на обох кистях (10 кистей), у спокійному стані та під час проведення провокаційного тесту. Проаналізовано поздовжні та поперечні ультрасонографічні зрізи серединного нерва. На підставі даних ультрасонографічного дослідження встановлено, що під час проведення запропонованого провокаційного тесту серединний нерв сплющується і переміщається в радіальний бік.

Наведено результати морфологічного дослідження тканин печінки у 98 хворих, у яких діагностовано контрактуру Дюпюітрена, хронічний гепатит та фіброз печінки I, II і III ступеня. Хворі оперовані з приводу калькульозного холециститу. Спроба розподілу виявлених морфологічних змін залежно від тривалості існування патологічного процесу в печінці (до 5 років, від 5 до 10 років, понад 10 років) виявилась невдалою. Виявлені зміни досить різноманітні та характерні не лише для обстежених хворих.

Проанализированы результаты хирургического лечения 168 пациентов по поводу последствий травмы трехфаланговых пальцев кисти. После травмы и оперативного вмешательства в неотложном порядке у 139 пациентов возникла деформация 200 пальцев, в том числе сгибательная контрактура проксимальных межфаланговых суставов, костная деформация фаланг, а также несостоятельность шва сухожилий, что обусловило необходимость выполнения корригирующих операций на 126 (63 %) пальцах. Результаты корригирующих операций оценены как неудовлетворительные. По данным ретроспективного анализа историй болезни, а также клинического обследования отмечено нарушение артериального кровотока в 138 пальцах, что является основной причиной негативных результатов.

Обследовано 86 больных работников железнодорожного транспорта с туннельным синдромом запястного канала, проявляющегося болевым синдромом, чувствительными и вегетативными нарушениями. Всем пациентам проведена стимуляционная электронейромиография верхних конечностей, которая подтвердила наличие туннельного синдрома запястного канала разной степени тяжести. Изучен эффект внутриканального введения бетаметазона в сочетании с базисной терапией. Проведенное лечение оценено по динамике субъективных жалоб, изменений в неврологическом статусе и в показателях электронейромиографии. Введение бетаметазона в запястный канал в комплексе со стандартной консервативной терапией уменьшало боли и парестезии, улучшало чувствительность и показатели електронейромиографии. Показана эффективность предложенного метода, который позволяет восстановить трудоспособность больных в более ранние сроки и отказаться от оперативного лечения синдрома запястного канала.