Описан комплекс реабилитации и методика его проведения при остеохондропатии тазобедренного сустава на амбулаторно-поликлиническом этапе и показатели эффективности, соответствующие диагностическим критериям оценки.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.104.0-31

Рубрики:

Дистрофічні процеси кульшового суглоба і стегна (гіперплазія, остеохондропатія, коксартроз та ін.)

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

З використанням методу рентгеноморфометричного аналізу описано особливості просторової будови тазостегнового суглоба у хворих на коксартроз залежно від віку та статі. Запропоновано пристрій і спосіб діагностики, моніторингу коксартрозу та щільності кісткової тканини у таких хворих. За методом ультразвукової денситометрії вивчено особливості структурно-функціонального стану кісткової системи у хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба у старших вікових групах. Показано, що хворі на коксартроз мають вірогідно гірші показники міцності кісткової тканини після 70-ти років. Запропоновано спосіб експериментального моделювання остеоартрозу тазостегнового суглоба з використанням методу тангенційної скарифікації. На базі зазначеної моделі з використанням гістологічного та гістоморфометричного методів визначено місце та роль субхондріальної кісткової тканини у патоморфогенезі остеоартрозу тазостегнового суглоба та вивчено вплив структурно-модифікувальних засобів і антирезорбентів на структурно-функціональний стан кісткової та хрящової тканини. На підставі результатів клінічної апробації зазначених лікувальних засобів показано ефективність їх застосування для лікування пацієнтів, хворих на остеоартроз. Запропоновано, науково обгрунтовано та впроваджено в практику диференційовані схеми лікування клінічних проявів остеоартрозу тазостегнового суглоба структурно-модифікувальними засобами й антирезорбентами. Доведено ефективність зазначених засобів його лікування.

Наведено результати тотального цементного ендопротезування кульшового суглоба при коксартрозі. Використано тотальні ендопротези "Biomet", "ІНМЕД", "Stryker", "Zimmer", "DePuy". Оперативне втручання проведено у 81-го пацієнта, з них 28 (34,57 %) чоловіків та 53 (65,43 %) жінки. Серед зазначених пацієнтів з ідіопатичним коксартрозом було 43 (53,10 %) особи, диспластичний коксартроз виявлено у 19-ти (23,46 %) хворих, у 13-ти (13,58 %) пацієнтів оперативне втручання проведено на грунті асептичного некрозу головки стегнової кістки, у 8-ми випадках (9,86 %) у разі псевдоартрозу шийки стегна. Добрі результати одержано у 59-ти (72,83 %) пацієнтів, задовільні - у 18-ти (22,23 %), незадовільні - у 4-х (4,94 %) хворих. Удосконалення технології оперативного втручання, розширення показань до даного методу лікування дозволяє провести ефективну медичну реабілітацію пацієнтів із патологією кульшового суглоба.

Приведены результаты тотального цементного эндопротезирования тазобедренного сустава при коксартрозе. Использованы тотальные эндопротезы "Biomet", "ІНМЕД", "Stryker", "Zimmer", "DePuy". Оперативное вмешательство проведено у 81-го пациента, из них 28 (34,57 %) мужчин и 53 (65,43 %) женщины. Среди этих пациентов с идиопатическим коксартрозом было 43 (53,10 %) больных, диспластичный коксартроз выявлен у 19-ти (23,46 %) больных, у 13-ти (13,58 %) пациентов оперативное вмешательство проведено на почве асептического некроза головки тазобедренной кости, в 8-ми случаях (9,86 %) при псевдоартрозе шейки бедра. Хорошие результаты получены у 59-ти (72,83 %) пациентов, удовлетворительные - у 18 (22,23 %), неудовлетворительные - у 4-х (4,94 %) больных. Усовершенствование технологии оперативного вмешательства, расширение показаний к данному методу лечения позволяет провести эффективную реабилитацию пациентов с патологией тазобедренного сустава.

Описан метод пролонгированной магнитотерапии, применяемый для медицинской реабилитации больных с болевым синдромом при остеоартрозе тазобедренного сустава. Даны меридианы и точки акупунктуры для магнитотерапии.

Остеоартроз - хроническое заболевание суставов. Одним из методов лечения остеоартроза является эндопротезирование. Один из важных вопросов в предоперационном планировании - выбор метода фиксации импланта. В клинике "Мотор-Сич" проведен анализ оперативного лечения 41 пациента. Охарактеризовано использование кортикального индекса и критериев ультразвуковой денситометрии в выборе вида эндопротеза.

Розроблено методику визначення об'єму диспластичного дефекту тазостегнової западини за оглядовою рентгеорграмою таза. Методом бінарної логістичної регресії побудовано модель для визначення впливу об'єму диспластичного дефекту та факту виконання / невиконання кісткової пластики на позицію чашки ендопротезу. Встановлено, що об'єм диспластичного дефекту тазостегнової западини понад 2,0 см{\up\fs9 3} може призвести до некоректного встановлення чашки. Запропоновано методику та алгоритм передопераційного планування, які дозволяють відновити геометричні параметри та функцію тазостегнового суглоба та визнати терміни навантаження нижньої кінцівки в післяопераційному періоді.

Досліджено перебіг та результати лікування 797 суглобів у 683-х хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба (ТС). Визначено три типи перебігу остеоартрозу ТС - неускладнений, ускладнений та змішаний. Класифіковано остеоартроз ТС. Встановлено зв'язок дегенеративно-дистрофічного процесу ТС та серцево-судинних захворювань у пацієнтів з остеоартрозом на грунті клінічних та лабораторних факторів, який взаємообтяжує перебіг захворювання і ускладнює лікування. Розроблено показання до артроскопічного втручання на ТС за ранніх стадій остеоартрозу та доведено ефективність артроскопічних операцій в зменшенні прогресування остеоартрозу та покращанні функції ТС.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р458.285.104.0 + Р458.285.404.0

Рубрики:

Дистрофічні процеси кульшового суглоба і стегна (гіперплазія, остеохондропатія, коксартроз та ін.)

Дистрофічні процеси колінного суглоба і гомілки (гіперплазія, остеохондропатія, гонартроз та ін.)

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - покращання діагностики та лікування коксартрозу, який розвинувся на фоні вертеброгенної патології попереково-крижового відділу хребта. Об'єктом дослідження були 30 пацієнтів молодого та середнього віку (18 жінок та 12 чоловіків) з коксартрозом на I - II стадіях захворювання. Патологічний процес розвинувся на фоні тривалого больового синдрому в попереково-крижовій ділянці хребта, зумовленого грижами міжхребцевих дисків, стенозом каналу хребта на цьому рівні. Проведено клініко-неврологічне обстеження пацієнтів, в тому числі з оцінкою інтелектуально-мнестичних функцій пацієнтів. 11 пацієнтам проведено магнітнорезонансну спектроскопію структур головного мозку. Виявлено 3 типи перебігу коксартрозу, в основі розвитку якого були вертеброгенні порушення попереково-крижового відділу хребта: доброякісний (14 осіб); перманентно-прогресуючий (11 осіб); злоякісний (5 осіб). У всіх обстежених пацієнтів, у порівнянні зі здоровими особами, особливо у пацієнтів третьої групи, були значно нижчими показники, що характеризують наступні психічні функції: короткотривалу вербальну пам'ять, увагу, швидкість сенсомоторних реакцій, розумову працездатність, об'єм активної уваги, короткотривалу та довготривалу зорову і слухову пам'ять, здатність до логічного мислення, а також відволікання та узагальнення, розуміння сенсу слів і логічного зв'язку між поняттями. У разі магнітно-резонансної спектроскопії структур головного мозку у пацієнтів виявлено однобічний стеноз або оклюзію внутрішньої сонної артерії або середньої церебральної артерії без ознак інфаркту мозку. Однак, у них виявлено недостатність перфузії крові в ділянках пограничних зон головного мозку зниження показників основних церебральних метаболітів, особливо в ділянці гіпокампа. Тривалий прийом прамістара надав змогу значно покращити когнітивні функції у пацієнтів і обмінні процеси у хрящовій тканині ушкоджених суглобів. Висновки: визначено особливості клінічного перебігу нейрогенного коксартрозу в осіб молодого та середнього віку. Виявлено характері зміни когнітивних функцій у цих пацієнтів. Вивчено порушення церебральних метаболітів і застосовано прамістар для лікування порушень вищих психічних функцій у разі даної патології.

Показано можливість поліпшення прогнозування перебігу та профілактики прогресування хворих на остеоартроз тазостегнового суглоба (ТСС) за рахунок визначення факторів розвитку, розробки діагностично-прогностичного алгоритму розвитку та схеми комплексних профілактичних заходів залежно від стадії та форм прогресування патологічного процесу. Проведено аналіз комплексних досліджень 506-ти хворих на коксартроз IV стадії за J. H. Kellgren та J. S. Lawrence. На основі клініко-рентгенологічних, інструментальних і лабораторних обстежень визначено достовірні фактори та маркери розвитку й прогресування різних за етіологією та перебігом форм остеоартрозу ТСС. Визначено форми прогресування коксартрозу та групи ризику його швидкого прогресування, розроблено концептуальну модель розвитку структурно-функціональних порушень у разі остеоартрозу ТСС. Розроблено діагностично-прогностичний алгоритм і схему комплексних профілактичних засобів для хворих на остеоартроз ТСС залежно від стадії та форм перебігу патологічного процесу.

Проведено морфологічне дослідження 63-х головок стегнових кісток (СК) хворих на коксартроз IV стадії за Kellgren - Lawrence диспластичної та ідіопатичної етіології. Визначено, що особливості та вираженість патоморфологічних змін головки СК залежать від етіології патологічного процесу та швидкості клінічного перебігу коксартрозу. Швидкий перебіг ідіопатичного коксартрозу характеризується статистично вірогідним збільшенням випадків кістоподібної перебудови кісткової тканини головки СК та зменшенням вираженості кістково-хрящових розростань у порівнянні з патологічними змінами головок у хворих із помірним і повільним перебігом патологічного процесу. Диспластичний коксартроз характеризується вираженістю проявів кістково-хрящових розростань, втратою понад 50 % суглобового хряща головки СК та нерівномірним ущільненням субхондральної кісткової тканини. Статистично вірогідних відмінностей патоморфологічних змін головок СК між групами з різною швидкістю прогресування диспластичного коксартрозу не виявлено. Визначені особливості патоморфологічних змін у головці СК у разі коксартрозі сприятимуть уточненню етіології та прогнозуванню клінічного перебігу захворювання.

С целью определения основных сцинтиграфических параметров операбельности пациентов с деформирующим остеоартрозом при эндопротезировании тазобедренных суставов методом остеосцинтиграфии исследовано 85 пациентов с деформирующим остеоартрозом тазобедренных суставов в возрасте 54 - 75 лет. Все пациенты были разделены на три диагностические группы в зависимости от количественных остеосцинтиграфических показателей и клинической картины заболевания. В результате работы установлено, что эндопротезирование тазобедренных суставов без возникновения послеоперационных осложнений можно проводить только тем пациентам, у которых процент накопления радиофармпрепарата на диагностических остеосцинтиграммах в проекции пораженного остеоартрозом сустава находится в пределах 10 - 110 %, а в проекции проксимального отдела бедренной кости должен составлять 5 - 50 % по отношению к симметричной области исследования.

З метою визначення ролі остеосцинтиграфії, рентгенографії та ультразвукового дослідження в діагностичному скринінгу під час ендопротезування кульшових суглобів (КС) обстежено 65 хворих на деформуючий остеоартроз віком 31 - 75 років. Установлено, що комплексне дослідження КС, яке включає класичну рентгенографію, остеосцинтиграфію, ультразвукове дослідження, значно розширює діагностичні можливості у разі його ендопротезування. Під час діагностики патологічних станів у разі ендопротезування КС слід застосовувати одночасно класичну рентгенографію (або остеосцинтиграфію) та ультразвуковий метод у визначенні стадії поширеності патологічного процесу в КС, а в комплексі з комп'ютерною томографією - для моніторингу динаміки патологічного процесу після ендопротезування.

З метою уточнення особливостей клініко-рентгенологічної симптоматики у хворих з остеоартрозом колінних та кульшових суглобів, що виник на грунті спондилоепіфізарної дисплазії, проаналізовано клініко-рентгенологічні показники 155 дорослих хворих з остеоартрозом кульшових та колінних суглобів при стертих формах спондилоепіфізарної дисплазії. Встановлено, що клінічна маніфестація остеоартрозу суглобів нижніх кінцівок у хворих зі спондилоепіфізарною дисплазією виникає в найбільш працездатному віці, а перебіг захворювання часто характеризується наявністю періартикулярного больового синдрому та резистентністю до пероральних хондромодуляторів. При наявності у хворих з остеартрозом суглобів нижніх кінцівок поєднання множинних уражень суглобів, ознак диспропорційного розвитку кінцівок та тулуба, симетричних порушень осей кінцівок, зменшення рухливості в ліктьових суглобах поза межами вікової норми доцільне проведення рентгенологічного дослідження не тільки уражених суглобів, але й асимптомних сегментів опорно-рухового апарату. Виявлення соматичних стигм дисплазії сполучної тканини у хворих із первинним остеоартрозом колінних та кульшових суглобів повинно налаштовувати на уважне оцінювання рентгенологічних знахідок. Ретельне урахування клініко-рентгенологічних особливостей хворих у більшості випадків дозволяє відрізнити остеоартроз на грунті спондилоепіфізарної дисплазії від інших варіантів остеоіартрозу, що важливо для розробки стратегії та тактики лікування хворих обраної групи.

Остеоартроз несет большую медико-социальную и экономическую нагрузку на общество, а наиболее актуальной считается проблема поражений коленных и тазобедренных суставов, поскольку гонартроз (ГА) и коксартроз (КА) являются самыми инвалидизирующими локализациями патологического процесса. К независимым факторам риска развития остеоартроза относится сахарный диабет (СД). Цель работы - сравнительная оценка клинических, рентгенологических и сонографических признаков ГА и КА у больных с разными типами СД и без такового, изучение связей костно-деструктивных признаков с нарушениями углеводного обмена, в том числе с физико-химическими интегральными показателями, определение влияния СД на темпы прогрессирования изменений со стороны коленных и тазобедренных суставов. Под наблюдением находились 153 больных остеоартрозом, распределенных на 2 группы. Первую (основную) составили 47 человек (16 мужчин и 31 женщина в возрасте от 25-т до 72-х лет) на фоне СД, а вторую (контрольную) - 106 пациентов без СД (83 мужчины и 23 женщины в возрасте от 32-х до 73-х лет). СД у больных остеоартрозом определяет число пораженных суставов в виде полиартроза, не только стартовую, но и утреннюю скованность, увеличение частоты отдельных рентгеносонографических признаков суставного синдрома, тяжесть вовлечения в процесс позвоночника, коленных и тазобедренных сочленений, что зависит от показателей инсулинемии и гликированного гемоглобина в крови. Развитие ГА и КА чаще наблюдается при СД типа 2, который является более агрессивным фактором в отношении поражения тазобедренных суставов, тогда как преимущественно СД типа 1 у больных ГА вызывает появление тендовагинитов и энтезопатий, а выраженность синовита в таких случаях связана с диабетической макро- и микроангиопатией. Наличие СД у пациентов с ГА влияет на формирование остеокистоза, субхондрального склероза, остеопороза, интраартикулярных кальцинатов, лигаментоза и внутрисуставных хондромных тел. Выводы: СД оказывает влияние на характер течения ГА и КА, а обнаружение нарушений углеводного обмена при такой суставной патологии может иметь практическую значимость в качестве фактора риска отдельных структурных изменений со стороны артикулярных и периартикулярных тканей.

З метою порівняльного аналізу даних остеосцинтиграфії у процесі ендопротезування кульшових суглобів (КС) обстежено 85 хворих на деформівний остеоартроз (ДОА) КС і 65 - на аваскулярний некроз (АН) голівки стегнової кістки. Встановлено, що чим кількісно є вищим відсоток гіперфіксації радіофармпрепарату у хворих на ДОА та, відповідно, чим вищим відсоток гіпофіксації індикатора у хворих на АН перед ендопротезуванням, тим вірогідно більш значним є порушення функціонального стану суглоба після ендопротезування і, відповідно, довше триває період реабілітації таких хворих у післяопераційний період. Остеосцинтиграфію можна застосовувати в діагностичному скринінгу хворих на деформівний остеоартроз та аваскулярний некроз голівки стегнової кістки при ендопротезуванні кульшових суглобів, а також з метою визначення терміну реабілітації хворих у післяопераційний період.

Для оцінювання стану хворих на коксартроз (КА), яким рекомендовано ендопротезування кульшового суглоба, необхідне дослідження функціонального стану органів і систем, зокрема із застосуванням біохімічних маркерів мінерального, білкового та ліпідного обміну. Мета роботи - у пацієнтів з посттравматичним КА виявити метаболічні порушення за допомогою лабораторних маркерів і можливості прогнозування ускладнень після операції. Обстежено 35 пацієнтів (21 чоловік, 14 жінок) віком від 30-ти до 80-ти років з посттравматичним КА IV стадії. Контрольну групу склали 30 практично здорових людей (13 чоловіків, 17 жінок) віком від 27-ми до 50-ти років. У сироватці крові пацієнтів визначали загальний білок, альбуміни, глікопротеїни, сіалові кислоти, хондроїтинсульфати, гаптоглобін, глюкозу, загальний холестерол, тригліцериди, АЛТ, АСТ, лужну та кислу фосфатазу, ГГТП, тимолову пробу, фібриноген, інтерлейкіни ІЛ-1, ІЛ-4, ІЛ-6 та циркулювальні імунні комплекси. У пацієнтів з посттравматичним КА встановлено збільшений рівень глікопротеїнів та фібриногену в сироватці крові удвічі, сіалових кислот - на 52,2 %, гаптоглобіну - на 26 %, глобулінів - на 19,6 %, холестеролу - на 23,9 %, тригліцеридів - на 46,4 %, тимолова проба - у 2,2 разу, ІЛ-1 - утричі, ІЛ-6 - у 6 разів та ІЛ-4 - у 2,2 разу, активність лужної фосфатази - на 75,7 %, кислої на 25,1 % і ГГТП - на 47,8 % у порівнянні з контрольною групою. Висновки: підвищення маркерів гострої фази запалення в сироватці крові, а також активності маркерних ферментів свідчить про запально-деструктивний процес у пацієнтів з ускладненим перебігом посттравматичного КА. Зростання рівня цитокінів та циркулювальних імунних комплексів свідчить про підвищену імунологічну реактивність внаслідок тяжкості патологічного процесу в суглобах, а це диктує необхідність ретельного контролю після ендопротезування і медикаментозної корекції для зниження ризику розвитку ускладнень у цієї категорії пацієнтів.

Коксартроз является актуальной проблемой современного здравоохранения в связи с высокой распространенностью этой патологии, разнообразием его этиологических факторов, хроническим течением и недостаточной эффективностью консервативного лечения, в большинстве случаев заканчивающегося заменой пораженного сустава на искусственный. На основе собственной лечебной практики и рекомендаций Европейского общества клинических и экономических аспектов остеопороза и остеоартроза автором изложены подходы к медикаментозному лечению коксартроза, роль и значение нестероидных противовоспалительных препаратов в его консервативной терапии.

В описаному проспективному дослідженні проведено оцінку ефективності та переносимості препарату Піаскледин 300 у пацієнтів із первинним остеоартрозом колінних та кульшових суглобів I - III рентгенологічної стадії, які мали клінічно значимі прояви захворювання. До показників, за якими оцінювали ефективність, належали інтенсивність болю у спокої та при рухах, тривалість та інтенсивність ранкової скутості, індекс Лекена, індекс WOMAC, добова потреба у нестероїдних протизапальних препаратах та індивідуальна оцінка ефективності лікування. Також проаналізовано побічні ефекти препарату. Згідно з результатами отриманих даних, у більшості пацієнтів виявлено достовірне зниження індексу болю у спокої та при рухах, тривалості та інтенсивності ранкової скутості, а також показників сумарних індексів Лекена та WOMAC. Отже, Піаскледин 300 - ефективний та безпечний препарат, що виявляє симптом-модифікуючий ефект, має хорошу переносимість, мінімальну кількість протипоказань, що є запорукою позитивного комплаєнсу.