Викладено сучасні дані про етіологію, поширеність, патогенез, клініку, ускладнення, діагностику і терапевтичне лікування найбільш розповсюджених кишкових бактеріальних інфекцій (холера, сальмонельоз, шигельоз, ешерихіоз, стафілококові токсикоз та ентероколіт, кампілобактеріоз, кишковий ієрсиніоз, кишковий клостридіоз тощо). Значну увагу приділено їх диференціальній діагностиці з хірургічною та терапевтичною патологією, лікувальним заходам із використанням антибактеріальних, дезінтоксикаційних, дегідратаційних, імунокоригувальних засобів, а також інтенсивній терапії невідкладних станів (гіповолемічний та інфекційно-токсичний шок). Ця книга є першою клінічною монографією, в якій узагальнено багаточисленні відомості, що були опубліковані в періодичних виданнях, матеріалах наукових конференцій та інших, часто недоступних загальному колу фахівців, документах.

Наведено клінічну класифікацію вірусних гепатитів. Висвітлено зв'язок HCV-інфекції та позапечінкових уражень. Визначено обтяжливі чинники перебігу гепатиту B. Проведено класифікацію хронічних вірусних гепатитів. Виявлено маркери HAV, HBV та HCV у сироватці крові. Запропоновано схеми лаферонотерапії вірусних гепатитів. Відображено фактори, що сприяють успішній інтерферонотерапії хронічного вірусного гепатиту. Розроблено високоефективні вакцини проти гепатиту А "Хаврикс-А" фірми "Сміт Кляйн Бічем" та "Аваксим" фірми "Пастер Мер'є Кеннот", а також рекомбінантну вакцину проти гепатиту Е.

Установлено, що на Полтавщіні сальмонельози набули широкого розповсюдження. У період 1980 - 1998 рр. найвищі рівні захворюваності зареєстровано: серед свиней - у 1994, а серед людей - у 1995 році. Захворюваність серед свиней зросла у 2,7 а поміж людей - у 1,6 рази. Найбільше випадків захворювання людей на сальмонельоз зареєстровано у місцях з високою концентрацією населення.

Ключ. слова: інтерферон, Salmonella typhimurium, гістадгезія
Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.121

Рубрики:

Токсикоінфекції сальмонельозної групи

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено порівняльне дослідження з вивчення стану імунітету хворих на гострий вірусний гепатит А (ГВГА) у процесі традиційного і комплексного лікування з використанням препарату "Альтан". Встановлено ефективну дію альтану у відношенні імунного гомеостазу. Використання альтану викликає поліпшення показників Т-клітинної ланки імунітету, що виявляється в достовірному збільшенні вмісту CD3+ лімфоцитів і CD4+ клітин та показника імунорегуляторного індексу (ІРІ). До найбільш характерних змін у показниках імунного статусу після комплексного лікування хворих на ГВГА з використанням альтану відноситься достовірне зниження рівня циркулювальних імунних комплексів (ЦІК) і нормалізація фагоцитарної функції нейтрофілів периферичної крові. Наведені результати вказують на перспективне використання альтану у комплексній терапії як засобу додаткового впливу для корекції змінених функцій організму та досягнення повноти видужання за ГВГА.

Проведено сравнительное исследование состояния иммунитета больных острым вирусным гепатитом А (ОВГА) в процессе традиционного и комплексного лечения с использованием препарата "Альтан". Установлено эффективное действие альтана в отношении иммунного гомеостаза. Использование альтана вызывает улучшение показателей Т-клеточного звена иммунитета, что выражается в достоверном увеличении содержания CD3+ лимфоцитов и CD4+ клеток и показателя иммунорегуляторного индекса (ИРИ). К наиболее характерным изменениям показателей иммунного статуса после комплексного лечения больных ОВГА с использованием альтана относится достоверное снижение уровня циркулирующих иммунных комплексов (ЦИК) и нормализация фагоцитарной функции нейтрофилов периферической крови. Приведенные результаты указывают на перспективное применение альтана в комплексной терапии как средства дополнительного влияния для коррекции измененных функций организма и достижения полноты выздоровления при ОВГА.

A comparative research in studying the immune status of the patients with the acute viral hepatitis A (AVHA) has been carried out in the course of traditional and complex treatment using Altan drug. The effective action of Altan in relation to the immune homeostasis has been established. Altan application causes the improvement of Т-cell link immunity parameters, which is expressed in the reliable increase of the content of CD3+ lymphocytes and CD4+ cells, as well as the immunity regulation index (IRI). The reliable decrease of the circulatory immunity complexes level and normalization of phagocytic function of peripheral blood neutrophiles are the most typical changes in the immune status parameters after the complex treatment of patients with AVHA. The results given indicate the promising use of Altan in the complex therapy as an agent with additional effect for correction of the changed body's functions and achievement of recovery completeness in AVHA.

Представлены данные распространения холеры в различных регионах Украины на протяжении XIX - XX ст. Рассмотрены факты шести крупных пандемий холеры, обусловленных отсутствием санитарного надзора за источниками водоснабжения, канализацией, очисткой населенных мест. Показано, что проведение санитарно-гигиенических профилактических мероприятий в комплексе с вакцинацией является единственно надежным способом ликвидации эпидемий холеры.

На сучасному етапі розвитку епідемічного процесу найбільш ефективною та економічно доцільною стратегією боротьби з гепатитом В визнано вакцинопрофілактику. У 1997 - 1998 р. проведено вакцинацію медичного персоналу (700 чоловік) Головного військового клінічного госпіталю МО України проти гепатиту В з використанням генно-інженерної вакцини з вмістом 10 мкг HBsAg у одній дозі з використанням різних схем вакцинації. Обстеження через 5 років показало, що у щеплених медичних працівників клінічних випадків гепатиту В не виявлено протягом усього періоду спостереження. Встановлено, що епідемічний процес серед нещепленого персоналу підтримується на високому рівні. У ході роботи визначено залежність рівня імунітету від обраної схеми вакцинації. Схему щеплень 0 - 1 - 6 міс. варто розглядати стандартною і використовувати у випадку планової вакцинації медичних працівників, схему 0 - 1 - 2 міс. можна розглядати альтернативною та використовувати у випадку необхідності екстреної профілактики. Зниження питомої частки щеплених з захисним рівнем антитіл до 50 % через 5 років свідчить про необхідність проведення ревакцинації. Показано, що генно-інженерна вакцина є високоефективною для специфічної профілактики гепатиту В серед медичного персоналу і характеризується епідеміологічною та імунологічною ефективністю.

На современном этапе развития эпидемического процесса наиболее эффективным и экономически целесообразным методом борьбы с гепатитом В признана вакцинопрофилактика. В 1997 - 1998 г. 700-м медицинским работникам Главного военного клинического госпиталя МО Украины проведена вакцинация против гепатита В генно-инженерной вакциной с содержанием 10 мкг HBsAg в одной дозе с применением разных схем вакцинации. Обследование через 5 лет показало, что у привитых медицинских работников клинических случаев гепатита В не выявлено в течение всего периода наблюдения. Установлено, что эпидемический процесс среди непривитого персонала поддерживается на высоком уровне. В ходе работы выявлена зависимость уровня иммунитета от выбранной схемы вакцинации. Схему прививок 0 - 1 - 6 мес. следует считать стандартной и использовать в случае плановой вакцинации медицинских работников, схему 0 - 1 - 2 мес. можно рассматривать альтернативной и использовать в случае необходимости экстренной профилактики. Снижение количества привитых с защитным уровнем антител до 50 % через 5 лет требует проведения ревакцинации. Показано, что генно-инженерная вакцина является высокоэффективной для специфической профилактики гепатита В среди медицинского персонала и характеризуется эпидемиологической и иммунологической эффективностью.

Приведены данные о взаимосвязи эритроцитарных антигенов системы групп крови АВО, Kell и Резус с тяжестью течения, цикличностью и этиологией парентеральных вирусных гепатитов (ВГ) у лиц, употребляющих наркотики. Отмечено, что полученные показатели можно использовать для оценки прогноза тяжести и цикличности ВГ у лиц, употребляющих наркотики, а также как дополнительные критерии возможного употребления наркотиков пациентами с парентеральными вирусными гепатитами. Выявлены достоверные различия между распределением групповых антигенов системы крови у пациентов с ВГ, употребляющих наркотики и у больных, их не использующих. Сделано предположение, что взаимосвязь носительства тех или иных антигенов систем групп крови с характером течения вирусных гепатитов у больных, употребляющих наркотики, обусловлена генотипом, который определяет характер взаимодействия вирусов гепатитов и макроорганизма.

Охарактеризовано варіанти сучасного клінічного перебігу вірусних гепатитів, ознаки, біохімічні дослідження, інструментальні тести, які у порівнянні з іншими варіантами вірогідно відмінні. На сучасному етапі перебіг вірусних гепатитів поділено з урахуванням ступеня тяжкості на 21 варіант. З метою підвищення ефективності лікування проведено оптимізацію медикаментозних засобів і заходів за різних варіантів перебігу вірусних гепатитів. Можливості комплексної експертної системи, створеної в клініці, дозволяють лікарю покращити діагностику та лікування хворих.

Обсуждены особенности течения вирусных гепатитов на современном этапе, приведены данные о наличии 21-го варианта течения вирусных гепатитов с учетом степени тяжести. Очерчены признаки, лабораторные и инструментальные, которые позволяют диагностировать различные варианты вирусных гепатитов. В целях улучшения лечения проведена оптимизация медикаментозных средств и методов при разных вариантах течения вирусных гепатитов. Возможности комплексной экспертной системы, созданной в клинике, позволяют врачу улучшить диагностику и лечение больных.

Приведены результаты исследования, на основании которых определено, что вирусная этиология острых и хронических гепатитов у детей и подростков подтверждается только в половине случаев. Установлена большая частота выявления микст-гепатитов вирусной этиологии (вирусов гепатита B и C), а также в комбинации с другими причинами поражения печени. Рассмотрен опыт применения непрямой неинвазивной иммунофлюоресцентной слайд-диагностики в определении антител к структурным элементам клеток печени при ацикличных формах острого и хронического гепатитов вирусной и невирусной этиологии у детей и подростков.

Висвітлено проблеми ротавірусної інфекції (РвІ). На підставі узагальнення сучасних даних світової літератури описано методи етіології, пато- та імуногенезу, розглянуто принципи та особливості лабораторної діагностики, епідеміології та профілактики РвІ. Розкрито клінічні аспекти РвІ, наведено методи її лікування, зокрема, препаратом "Лаферон". Проаналізовано особливості дієтичного харчування хворих на вірусний гастроентерит.

Освещены проблемы ротавирусной инфекции (РвИ). На основе обобщения современных данных мировой литературы описаны методы этиологии, пато- и иммуногенеза, рассмотрены принципы и особенности лабораторной диагностики, эпидемиологии и профилактики РвИ. Раскрыты клинические аспекты РвИ, приведены методы ее лечения, в частности, препаратом "Лаферон". Проанализированы особенности диетического питания больных вирусным гастроэнтеритом.

Наведено дані щодо динаміки основних показників імунітету у наркоспоживачів, хворих на парентеральні вірусні гепатити. Досліджено чутливість мононуклеарів крові до токсичного впливу сурогатів опію та морфіну. Показано, що у наркоспоживачів має місце Т-клітинний імунодефіцит хелперного типу, найбільш значущий у разі мікст-гепатитів В + С + D. Показано, що одним з механізмів імуносупресії опіатів є висока цитотоксичність сурогатів опію та значних доз морфіну.

Представлены результаты изучения непосредственного влияния опиатов на клеточное звено иммунной системы и состояние иммунного гомеокинеза при парентеральных микст-гепатитах у наркопотребителей. Исследована чувствительность мононуклеаров крови к токсическому влиянию суррогатов опия и морфина. Показано, что у наркопотребителей имеет место Т-клеточный иммунодефицит с супрессией хелперного типа и высокими показателями циркулирующих иммунных комплексов, наиболее выраженный при микст-гепатитах В + С + D. Показано, что одним из механизмов иммуносупрессии опиатов является высокая цитотоксичность суррогатов опия и значительных доз морфина.

Обстежено 348 дорослих хворих з HCV-інфекцією або з підозрою на неї за допомогою ІФА та ПЛР методів маркерної діагностики. Найбільш важливим й вірогідним методом специфічної діагностики HCV-інфекції є ПЛР, що дає найменшу кількість помилкових результатів. При цьому у хворих з підтвердженим діагнозом ВГС кількість негативних результатів найнижча (2,86 %). Значна кількість (26,5 %) псевдопозитивних результатів ПЛР на RNA HCV у плазмі хворих, у яких надалі ВГС було виключено, потребує подвійного додаткового обстеження їх у ПЛР на разі двічі негативних результатів ІФА ІІ покоління. Велика кількість псевдопозитивних результатів ІФА ІІ покоління для визначення загальних anti-HCV у хворих, в яких надалі HCV-інфекцію було остаточно виключено, у порівнянні з результатами визначення відповідних Ig M та Ig G у цих же осіб, дозволяють не рекомендувати повторні дослідження за допомогою ІФА ІІ покоління. Підсумовуючи отримані дані, враховуючи відомі рекомендації запропоновано схему обстеження хворих у разі підозри на HCV-інфекцію.

Проанализированы собственные результаты обследования при помощи различных методов ИФА и ПЦР 348-ми взрослых больных с подозрением на ВГС. Наиболее информативным и специфическим методом ее диагностики оказалась ПЦР, которая дала наименьшее количество как ложноположительных (26,5 %), так и ложноотрицательных (2,86 %) результатов. Определение соотношения специфических Ig M и Ig G при первичной диагностике HCV-инфекции рационально как для дифференциации острого и хронического ВГС, так и для подтверждения положительных и отрицательных результатов ПЦР. На достоверность результатов ПЦР для определения RNA HCV не влияет наличие острого и хронического ВГВ, HGV-инфекции. Использование только одних методов ИФА 2 поколения не достаточно как для подтверждения, так и для исключения HCV-инфекции. На основе проведенных исследований усовершенствована схема обследования больных с подозрением на HCV-инфекцию.

Наведено загальні відомості про шигельоз і його етіологію, епідеміологію та профілактику, патогенез і патоморфологію, описано клінічну картину, діагностику, зокрема, диференціальну. Значну увагу приділено лікуванню шигельозу. Висвітлено клінічні характеристики окремих форм та варіантів, а також особливості перебігу хвороби у дітей та людей похилого віку. Запропоновано диференціально-діагностичні таблиці.

Приведены общие сведения о шигелезе и его этиологии, эпидемиологии и профилактике, патогенезе и патоморфологии, описаны клиническая картина, диагностика, в частности, дифференциальная. Значительное внимание уделено лечению шигелеза. Освещены клинические характеристики отдельных форм и вариантов болезни, особенности ее протекания у детей и людей пожилого возраста. Предложены дифференциально-диагностические таблицы.

Ключ. слова: ГЕПАТИТ ХРОНИЧЕСКИЙ
Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.16-52

Рубрики:

Вірусні гепатити. Епідемічний гепатит (хвороба Боткіна). Вірусні гепатити А, В, С та інші

Шифр НБУВ: Ж15971 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто питання харчових токсикоінфекцій, наведено відомості щодо основних збудників, їх біологічні характеристики, висвітлено методи та засоби діагностики, а також заходи щодо контролю і профілактики. Описано особливості епізоотології та епідеміології сальмонельозів, стафіло- та стрептококових харчових отруєнь. Значну увагу приділено питанням ветеринарно-санітарного контролю продукції тваринництва та її реалізації.

Рассмотрены вопросы пищевых токсикоинфекций, приведены сведения об основных возбудителях, их биологические характеристики, освещены методы и средства диагностики, а также мероприятия по контролю и профилактике. Описаны особенности эпизоотологии и эпидемиологии сальмонеллезов, стафило- и стрептококковых пищевых отравлений. Значительное внимание уделено вопросам ветеринарно-санитарного контроля продукции животноводства и её реализации.

Висвітлено сучасні аспекти епідеміології, клініки, діагностики, лікування та профілактики вірусних гепатитів (ВГ). Наведено аналіз несприятливої епідемічної ситуації з захворюванності гепатитом В (ГВ), що склалася в Російській Федерації з 1993 р. Розглянуто сучасні уявлення щодо джерел НВ-вірусної інфекції, шляхи передачі вірусу ГВ (зокрема природні), характер імуноструктури до даного вірусу. Описано нові неспецифічні методи експресдіагностики та терапії ВГ на доклінічному етапі. Проаналізовано особливості поширенності маркерів вірусу гепатиту В серед населення Північно-Західного регіону України.

Освещены современные аспекты эпидемиологии, клиники, диагностики, лечения и профилактики вирусных гепатитов (ВГ). Проведен анализ неблагополучной эпидемической ситуации с заболеваемостью гепатитом В (ГВ), сложившейся в Российской Федерации с 1993 г. Рассмотрены современные представления об источниках НВ-вирусной инфекции, путях передачи вируса ГВ (в частности естественных), характере иммуноструктуры к данному вирусу. Описаны новые неспецифические методы экспрессдиагностики и терапии ВГ на доклиническом этапе. Проанализированы особенности распространенности маркеров вируса гепатита В среди населения Северо-Западного региона Украины.

Приведены современные представления об этиологии, патогенезе, диагностике, особенностях клинического течения и терапии острых и хронических вирусных гепатитов (ВГ). Рассмотрены особенности диагностики и эпидемиологии ВГ в Одесском регионе. Охарактеризованы общие принципы лабораторной диагностики ВГ, предложена их классификация. Описаны хронические гепатиты В и С, в частности, у детей с гематологическими заболеваниями. Раскрыты некоторые аспекты поэтапной диагностики хронических ВГ В и С в амбулаторных условиях и стационаре с учетом экономического положения здравоохранения Украины на современном этапе.

Вивчено динаміку рівня білків гострої фази у сироватці крові хворих на вірусний гепатит C - гострий та хронічний маніфестної та латентної форми. За допомогою автоматичного спектрофотометра з застосуванням набору реактивів фірми "Реагент" визначено білки гострої фази (трансферин і гептоглобін) і церулоплазмін. Виявлено збільшення рівня гаптоглобіну в сироватці крові на висоті інтоксикації у хворих на гострий вірусний гепатит C. У пацієнтів з хронічною формою захворювання встановлено зниження показників гаптоглобіну й трансферину в сироватці крові. Встановлено, що у хворих на гострий і хронічний вірусний гепатит C показники церулоплазміну вищі за норму. З'ясовано, що складний багатокомпонентний і різноспрямований характер змін у системі білків гострої фази у хворих на гострий і хронічний вірусний гепатит C є цільним інтегральним діагностичним показником функціонального стану печінки.

Изучена динамика уровня белков острой фазы в сыворотке крови больных вирусным гепатитом C - острым и хроническим манифестной и латентной формы. Белки острой фазы - трансферрин и гептоглобин, а также церулоплазмин определены на автоматическом спектрофотометре с набором реактивов фирмы "Реагент" (Украина). Выявлен рост уровня гаптоглобина в сыворотке крови на высоте интоксикации у больных острым вирусным гепатитом C. У больных хроническим вирусным гепатитом C наблюдалось снижение уровня гаптоглобина и трансферрина в сыворотке крови. Установлено, что показатели церулоплазмина были выше нормы у больных как острым, так и хроническим вирусным гепатитом C. Показано, что сложный многокомпонентный и разнонаправленный характер изменений в системе белков острой фазы у больных с острым и хроническим вирусным гепатитом C является цельным интегральным диагностическим показателем функционального состояния печени.

Описано захворювання з фекально-оральним і множинним механізмами передачі інфекції (зоонози), зокрема, токсоплазмоз, лептоспіроз і бруцельоз, черевний тиф, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, ботулізм, ешерихіоз, холеру, кампілобактеріоз, амебіаз, лямбліоз, вірусні гепатити А і Е, лептоспіроз, ентевірусну діарею, ротавірусну інфекцію. Наведено методи етіології, епідеміології, клініки та лікування даних хвороб.

Описаны заболевания с фекально-оральным и множественным механизмами передачи инфекции (зоонозы), в частности, токсоплазмоз, лептоспироз и бруцелез, брюшной тиф, сальмонелез, пищевые токсикоинфекции, ботулизм, эшерихиоз, холера, кампилобактериоз, амебиаз, лямблиоз, вирусные гепатиты А и Е, лептоспироз, энтевирусная диарея, ротавирусная инфекция. Приведены методы этиологии, эпидемиологии, клиники и лечения данных заболеваний.