Установлено, що на Полтавщіні сальмонельози набули широкого розповсюдження. У період 1980 - 1998 рр. найвищі рівні захворюваності зареєстровано: серед свиней - у 1994, а серед людей - у 1995 році. Захворюваність серед свиней зросла у 2,7 а поміж людей - у 1,6 рази. Найбільше випадків захворювання людей на сальмонельоз зареєстровано у місцях з високою концентрацією населення.

Ключ. слова: інтерферон, Salmonella typhimurium, гістадгезія
Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.121

Рубрики:

Токсикоінфекції сальмонельозної групи

Шифр НБУВ: Ж22205 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Показано, что у больных гастроинтестинальной формой сальмонеллеза средне-тяжелого и тяжелого течения регистрируются изменения функционального состояния печени (36,1 %) и почек (61,1 %). Изменения этих показателей указывают на необходимость их учета при обследовании больных сальмонеллезом с целью своевременной медикаментозной коррекции.

  Скачати повний текст

Наведено результати клініко-лабораторного обстеження хворих на гастроінтестинальну форму сальмонельозу, вивчення стану мікробіоценозу товстої кишки. Виявлено наявність порушень мікробної екології кишечнику у 100 % обстежених. Встановлено вірогідний зв'язок тяжкості сальмонельозної інфекції з пригніченням біфідо- та лактобактерій, E.coli з нормальною ферментативною активністю, збільшенням кількості E.coli з гемолітичними властивостями, стафілококів і грибів роду Candida. З'ясовано можливість використання тесту та визначення протеолітичної активності супернатантів фекалій для експрес-виявлення порушень у мікрофлорі кишечнику у разі сальмонельозу та для оцінки ефективності проведеної терапії з урахуванням змін мікробіоценозу. Побічні реакції антимікробних препаратів і відсутність нормалізації мікрофлори кишечнику в 51,5 % зумовлюють збереження клінічної симптоматики в періоді ранньої реконвалесценції. Доведено, що комплексна терапія сальмонельозу з використанням ерикану супроводжується швидким зникненням діарейного, інтоксикаційного та больового синдромів, забезпечує повну елімінацію збудника зі збереженням нормальної мікрофлори товстої кишки.

Внаслідок проведеного клініко-цитохімічного обстеження 235-ти хворих на сальмонельоз одержано додаткові відомості про динаміку цитохімічних показників нейтрофілів залежно від проведеної терапії. Встановлено патогенетичну значущість зміни коефіцієнта співвідношення сукцинатдегірогеназа / лактатдегідрогеназа і можливість його використання для оцінювання ефективності лікування сальмонельозу. Одержано нові дані щодо значущості динаміки нитросинього тетразолію-тестування для моніторингу функціональної активності нейтрофілів за умов терапії хворих на сальмонельоз. Установлено необхідність підтримки цитохімічних показників на оптимальному для патологічного процесу, але відмінному від нормального, рівні. Вперше виявлено сприятливий вплив пробіотика ентерола-250 на неспецифічну резистентність організму хворих на сальмонельоз, що патогенетично доводить доцільність його застосування за умов комплексної терапії сальмонельозу. Показано недоцільність використання за середньотяжкого гастроінтестинального сальмонельозу антибактеріальних препаратів.

Вивчено біохімічні аспекти патогенезу сальмонельозу. Показано, що в розпалі хвороби значно збільшується концентрація серотоніну, гістаміну, кінінів, що призводить до порушення мікроциркуляції та розвитку гіпоксії. Цьому також сприяє зниження спроможностей еритроцитів (через зниження продукції АТФ і порушення консистенції мембран). Відзначено метаболічні зрушення в печінці, нирках, серці, про що свідчить виявлена зміна активності "органоспецифічних " ферментів у сироватці крові. Встановлено, що порушення метаболічних процесів у внутрішніх органах у разі середньотяжкого перебігу захворювання зберігається на 5-ту, 10-ту добу та у ряді випадків через місяць після клінічного видужання. З'ясовано, що завдяки використанню сорбогелю в терапії сальмонельозу прискорюється відновлення обмінних процесів в органах (на 5-ту добу), не відбуваються патологічні зміни метаболізму навіть у віддалений час (через місяць). Проведено експеримент на щурах, який довів, що через сальмонельоз у 2/3 випадків у дослідних тварин виник токсичний гепатит, у 1/3 випадків відбулися морфофункціональні зміни в нирках. Застосування сорбогелю зменшило токсичне навантаження на тканини щурів і ефект ендотоксемії, що ушкоджує мембрани, сприяло швидкому відновленню енергетичних процесів і фракційного складу ліпідів мембран, запобігло розвитку патологічних зрушень метаболічних процесів у тканинах.

  Скачати повний текст

Вперше проведено комплексне вивчення клініко-функціонального стану печінки у хворих на сальмонельоз з супутніми недугами травної системи: хронічним гастритом, гастродуоденітом, холециститом, панкреатитом, колітом, виразковою хворобою. Доповнено основні патогенетичні ланки перебігу та прогресування сальмонельозу у зв'язку з особливостями функціонування прозапальної та протизапальної ланок цитокінової системи, прооксидантно-антиоксидантного профілю, синдромом ендогенної інтоксикації за різних клінічних варіантів захворювання. Встановлено, що супутня патологія органів травлення (хронічний гастрит, гастродуоденіт, холецистит, панкреатит, коліт, виразкова хвороба) у хворих на сальмонельоз сприяє тяжкому перебігу захворювання, збільшує тривалість патологічного процесу, подовжує звільнення організму від збудника, посилює ступінь кишкового дисбіозу, підвищує ступінь ураження органів травного тракту, зокрема печінки. Розроблено клініко-патогенетичні, лабораторні та функціональні критерії щодо застосування альтану, кверцетину та активованих форм пробіотиків для лікування хворих на сальмонельоз з патологією шлунка, дванадцятипалої кишки, товстої кишки, жовчного міхура, підшлункової залози. Запропоновано нові диференційовані схеми лікування, які включають застосування разом з базисною терапією вітчизняних препаратів "Гранули кверцетину" та "Корвітин" та їх поєднання, а також активованих форм пробіотиків.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.121-4

Рубрики:

Токсикоінфекції сальмонельозної групи

Шифр НБУВ: Ж24320 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведен анализ современных литературных данных, касающихся механизмов развития ограниченной и системной сальмонеллезной инфекций. Замечательная способность сальмонелл уже через несколько минут после поглощения инфицированной пищи проникать в фагоциты и энтероциты и далее по всему телу обеспечивается набором из нескольких десятков эффекторов (всего бактериальный геном включает около 4500 генов), чья координированная экспрессия способствует внутриклеточному выживанию и репликации бактерий. Основная часть эффекторов связана с островами патогенности сальмонелл, SPI-1 и SPI-2. Кроме того, многие штаммы сальмонелл содержат в составе геномов другие патогенные локусы, контролирующие бактериальную адгезию, инвазию, инфекцию, устойчивость к антимикробным средствам. Серьезная угроза, которую представляет собой сальмонеллез, является стимулом для дальнейшего его изучения и совершенствования инфраструктуры общественного здравоохранения.

Проанализированы современные литературные данные, касающиеся механизмов развития ограниченной и системной сальмонеллезной инфекций. Замечательная способность сальмонелл уже через несколько минут после поглощения инфицированной пищи проникать в фаго- и энтероциты и далее по всему телу обеспечивается набором из нескольких десятков эффекторов (всего бактериальный геном включает около 4500 генов), чья координированная экспрессия способствует внутриклеточному выживанию и репликации бактерий. Основная часть эффекторов связана с островами патогенности сальмонелл, SPI-1 и SPI-2. Кроме того, многие штаммы сальмонелл содержат в составе геномов другие локусы патогенности, контролирующие бактериальную адгезию, инвазию, инфекцию, устойчивость к антимикробным средствам. Серьезная угроза, которую представляет собой сальмонеллез, является стимулом для дальнейшего его изучения и совершенствования инфраструктуры общественного здравоохранения.

Обстежено 58 хворих на сальмонельоз середнього ступеня тяжкості віком 17 - 58-ми років. З них 33 пацієнти одержували традиційне лікування, а 25-ти хворим додатково в комплексну терапію був включений бемітил. Показано, що бемітил сприяє скороченню курсу антибактерійної терапії, виявляє позитивний ефект на перебіг захворювання, про що свідчить швидша нормалізація показників пероксидації білків і ліпідів, регрес клінічних симптомів й зниження кількості ліжко-днів.

Обследованы 58 больных сальмонеллезом средней степени тяжести возрастом 17 - 58-ми лет. Из них 33 пациента получали традиционное лечение, а 25-ти больным дополнительно в комплексную терапию был включен бемитил. Показано, что бемитил способствует сокращению курса антибактериальной терапии, оказывает позитивный эффект на течение заболевания, о чем свидетельствует быстрая нормализация показателей пероксидации белков и липидов, регресс клинических симптомов и снижение количества койко-дней.

Обстежено 240 хворих на сальмонельоз. Для оцінки ефективності лікування застосовували цитохімічні показники нейтрофілів крові. Виявлено взаємозв'язок стану окиснювально-відновних процесів бактерицидного потенціалу нейтрофілів і способу лікування. Найбільший вплив на метаболізм нейтрофілів відзначено за використання ентеролу-250.

Обследованы 240 больных сальмонеллезом. Для оценки эффективности лечения применяли цитохимические показатели нейтрофилов крови. Выявлена взаимосвязь состояния окислительно-восстановительных процессов, бактерицидного потенциала нейтрофилов и способа лечения. Найбольшее влияние на метаболизм нейтрофилов отмечено при использовании энтерола 250.

За умов експериментального сальмонельозного ендотоксикозу внутрішньосудинна гемокоагуляція розвивається внаслідок первинної активації тромбоцитарно-судинного гемостазу, що протягом першої доби призводить до коагулопатії споживання. Структурна гіпокоагуляція розвивається внаслідок гіпофібриногенемії. Стабільний аналог простацикліну ММ-706 суттєво зменшує функціональну активність тромбоцитів і сприяє нормалізації регуляції агрегатного стану крові.

Вивчено вплив ентеросорбції на зміни коагуляційного і тромбоцитарно-судинного гемостазу, плазмового і тканинного фібринолізу та протизгортаючого потенціалу в ювенільних щурів з сальмонельозним ендотоксикозом. Доведено, що за умов експериментального ендотоксикозу інтенсивність тромбіногенезу зменшується за зовнішнім і внутрішнім шляхами утворення протромбіназного комплексу, що супроводжується пригніченням фібриногенезу внаслідок гіпофібриногенемії за внутрішньосудинного згортання крові та надмірної активації плазмового фібринолізу. Застосування ентеросгелю в щурів з експериментальним ендотоксикозом призводило до зменшення фібринолітичної активності плазми крові з підвищенням ензиматичного лізису фібрину у тканинах шлунка, тонкої та товстої кишок.

В експериментах на 78-ми самцях білих щурів досліджено роль змін регуляції агрегатного стану крові в механізмах порушення екскреторної функції нирок і канальцевого транспорту натрію за сальмонельозної ендотоксинемії. Показано, що порушення функціонального стану нирок виявляються вже в перші години ендотоксикозу, а структурний рівень їх ушкодження локалізований як у клубочках, так і в проксимальних канальцях. Ендотоксин збільшує прокоагуляційний потенціал і фібринолітичну активність крові, але пригнічує ферментативний фібриноліз у нирках. Результати дослідження свідчать про первинність ендотеліальних ушкоджень і внутрішньоклубочкового фібриногенезу, проте чинники, які безпосередньо зумовлюють пригнічення ферментативного фібринолізу та денудацію гломерулярних капілярів за сальмонельозної ендотоксинемії, підлягають подальшому вивченню.

Обстежено 82 хворих на сальмонельоз на тлі супутньої патології органів травлення (ССПОТ) і без неї. Вивчено клініко-функціональний стан печінки, вміст середньомолекулярних пептидів, малонового альдегіду. Виявлено, що у хворих на ССПОТ (хронічний холецистит, панкреатит, гастродуоденіт, виразкова хвороба) сальмонельоз проходить тяжче, частіше змінюються функціональні проби печінки, порушується функція антиоксидантної системи. Застосування препарату "Гранули кверцетину" у комплексному лікуванні хворих на сальмонельоз з супутньою патологією органів травлення підвищує ефективність терапії, знижує частоту ускладнень.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р514.121-3 + Р413.51-37

Рубрики:

Токсикоінфекції сальмонельозної групи

Хвороби печінки

Шифр НБУВ: Ж69358 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: П873.221 + Р514.121

Рубрики:

Сальмонельози тварин

Токсикоінфекції сальмонельозної групи

Шифр НБУВ: Ж72108 Пошук видання у каталогах НБУВ