Індекс рубрикатора НБУВ: Р543.418.15-5

Рубрики:

Туберкульоз хребта

Шифр НБУВ: Ж70142 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р543.418.15-59

Рубрики:

Туберкульоз хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проанализирован опыт лечения и реабилитации туберкулезного спондилита у 164-х больных. Консервативное лечение проведено 82-м (50 %), оперативное - так же 82-м (50 %) больным. Наряду со специфическими антибактериальными препаратами использовали неспецифические, а также экстракорпоральную детоксикацию. Для лечения этой категории больных использовали методику малоинвазивных оперативных вмешательств, регионарную инфузионную терапию. Для двигательной реабилитации больных с неврологическими расстройствами использовали принцип этапной двигательной реабилитации, основаной на последовательном восстановлении компонентов ходьбы. С целью реабилитации широко применяли физиотерапевтическое лечение, ЛФК, массаж. При анализе отдаленных результатов лечения отличный результат получен у 115-ти больных (70,2 %), хороший - у 32-х (19,5 %), удовлетворительный - у 12-ти (7,3 %), неудовлетворительный - у 5-ти (3 %). Таким образом, используемые методики лечения позволяют обеспечить высокие клинические и функциональные результаты лечения.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р543.418.15-5

Рубрики:

Туберкульоз хребта

Шифр НБУВ: Ж26813 Пошук видання у каталогах НБУВ 

На підставі результатів лікування 80-ти хворих з уперше діагностованим туберкульозним спондилітом запропоновано методики оперативних втручань, які забезпечують первинно-стабільний спондилодез та прискорюють формування кісткового блоку, а також створюють сприятливі умови для регресу неврологічних порушень.

Цель работы - установление роли и значения современных лучевых методов исследования в диагностике туберкулезного спондилита (ТС). Изучены результаты современных лучевых методов исследования компьютерной томографии (КТ), магниторезонансной томографии (МРТ) 94-х больных с ТС, лечившихся в Харьковской областной туберкулезной больнице N 1. При анализе данных МРТ-исследований (52 больных) обнаружены эпидуральные абсцессы у 36-ти больных. При анализе данных КТ-исследований (42 больных) обнаружен очаговый тип деструкции у 30-ти пациентов (71,4 %), тотальные деструктивные изменения у 10-ти (23,8 % ), деструкция по типу кариеса у 2-х больных (4,7 %). Установлено, что современные методы лучевой диагностики существенно улучшают диагностические возможности. Причем оценка изображения, полученного с помощью КТ и МРТ, должна проводиться параллельно с интерпретацией рентгеновских изображений.

Цель работы - повышение эффективности диагностики туберкулезного спондилита (ТС). Проанализированы результаты традиционных рентгенологических методов обследования 175-ти взрослых пациентов с активным нововыявленным ТС, лечившихся в Харьковской областной туберкулезной больнице N 1 в течение 1990 - 2003 гг. В ходе обследования изучены современные характерные рентгенологические проявления заболевания: глубина и форма деструкции тел позвонков, склеротическая реакция костной ткани, локализация деструктивных очагов в телах позвонков, деформация позвоночника. Как показывает опыт лечения ТС, традиционная рентгенография остается базовым методом исследования позвоночника, позволяющим в большинстве случаев установить особенности костной структуры, локализацию, характер и протяженность деструкции тел позвонков, секвестры, соотношение полостей деструкции и др. При диагностике изолированных туберкулезных оститов или сопутствующих отдаленных очагов преимущество следует отдавать методам КТ и МРТ.

Повышена эффективность лечения больных туберкулезным спондилитом (ТС). Проанализирован опыт оперативного лечения 93 больных с осложненными формами ТС. При проведении лечения использованы 4 типа оперативных вмешательств: операции, которые объединяют радикальную часть вмешательства с расклинивающим спондилодезом керамическим имплантатом - 55 (59,1 %) больных; оперативные вмешательства у больных с ограниченными деструктивными изменениями без костной пластики - 18 (19,4 %); малоинвазивные оперативные вмешательства - 11 (11,8 %) больных; оперативные вмешательства, объединяющие радикальную часть со стабилизацией позвоночника металлическими фиксаторами, - 9 (9,7 %) больных. При анализе отдаленных результатов установлено, что рецидивов заболеваний не было, отличные результаты получены у 62 (69 %), хорошие - у 18 (20 %), удовлетворительные - у 7 (8 %), неудовлетворительные - у 3 (3 %) больных. Таким образом, использованные методики лечения позволяют обеспечить высокие клинические результаты.

Проанализирована диагностика больных туберкулёзом позвоночника в г. Запорожье за период 1996 - 2006 гг. и разработаны практические рекомендации для врачей общей лечебной сети по раннему выявлению таких заболеваний.

Показано труднощі діагностики захворювань хребта, оскільки останні маніфестують здебільшого неврологічною симптоматикою. Окрім цього, тривалий час запалення хребта, особливо туберкульозного характеру, залишаються рентгенологічно негативними. Наведено поради щодо своєчасної діагностики захворювання.

В Украине туберкулезный спондилит (ТС) занимает центральное положение среди костно-суставного туберкулеза как по удельному весу, так и по тяжести клинического течения. Установление и дифференциальная диагностика ТС остается актуальной полимодальной проблемой лучевой диагностики. Цель исследования - изучить возможности рентгенографии, компьютерной (КТ) и магнитно-резонансной томографии (МРТ), преимущества каждого из методов для повышения эффективности диагностики ТС. Проанализированы в динамике данные лучевых методов исследования 20 пациентов, находившихся на обследовании и лечении в отделении костно-суставного туберкулеза. Определены показания для проведения каждого из методов и преимущества визуализации для повышения эффективности выявления и дифференциальной диагностики спондилитов. Вывод: одной рентгенографии недостаточно для диагностики ТС, поскольку негативные или сомнительные данные на рентгенограммах не исключают поражение на начальных этапах. КТ и МРТ значительно повысили эффективность диагностики ТС.

Мета роботи - привернення уваги практичних лікарів до важливої проблеми діагностики туберкульозного спондиліту (ТС) і підвищення її ефективності. В основу дослідження покладено дані протоколів обстежень та медична документація 175 хворих, що в 2006 - 2015 рр. перебували у відділенні кістково-суглобового туберкульозу КЗОЗ "Обласна туберкульозна лікарня № 1" Харківської обласної ради та у хірургічному відділенні КЗОЗ "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1" Харківської обласної ради з приводу активного вперше діагностованого ТС. Усіх хворих було розподілено на дві групи: до I увійшло 93 (53,1 %) хворих, у яких виконували оперативне втручання на уражених специфічним деструктивним процесом хребцях, до II - 82 (46,9 %), яких лікували консервативно. Вік хворих був у межах від 17 до 75 років. У переважної кількості хворих обох груп були уражені тіла двох хребців: у I групі - у 85 (93,4 %), у II - у 78 (95,1 %). Абсцеси виявлено у 3 хворих I групи з ураженнями шийного відділу хребта, у 30 хворих I і у 20 II групи - грудного, у 4 хворих I і у 6 II групи - грудопоперекового, у 38 хворих I і у 7 II групи - поперекового та попереково-крижового відділів. Таким чином, ексудативний компонент запалення у разі ТС переважно мав вигляд поширених паравертебральних абсцесів у хворих I групи та значно менше - у хворих II. Абсцесів не було у 16 (17,7 %) хворих I групи та у 39 (47,5 %) - II. У хворих I групи внутрішньогрудні абсцеси були значної довжини (4 - 5 хребців і більше). Різниця щодо частоти та довжини псоас-абсцесів у хворих обох груп також значна, частіше виразні абсцеси виявляли у хворих I групи. Для уточнення наявності абсцесів, визначення їх вмісту, а також локалізації та поширеності застосовували ультразвукове дослідження, рентгенотомографію, комп'ютерну томографію і ядерний магнітний резонанс. Висновки: розробка нових технологій променевої діагностики хребта значно розширила діагностичні можливості виявлення ексудативного компонента ТС. До традиційного рентгенологічного методу додалися контрастна мієлографія, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія. Нагромаджений світовий досвід та дані авторів свідчать, що жоден з вказаних методів за його ізольованого використання не розв'язує всіх діагностичних проблем. Результати досліджень щодо наявності ексудативного компонента ТС завжди потрібно розглядати у комплексі з даними клініко-рентгенологічних методів досліджень.

Епідеміологічна ситуація щодо кістково-суглобового туберкульозу (КСТ) характеризується значною кількістю невиявлених хворих. Мета роботи - привернення уваги практичних лікарів до важливої проблеми діагностики туберкульозного спондиліту (ТС) і підвищення її ефективності. В основу дослідження покладені дані протоколів обстежень та медична документація 175-ти хворих, які у період з 2006 до 2015 рр. знаходились у відділенні кістково-суглобового туберкульозу КЗОЗ "Обласна туберкульозна лікарня № 1" Харківської обласної ради та хірургічному відділенні КЗОЗ "Обласний протитуберкульозний диспансер № 1" Харківської обласної ради з активним уперше діагностованим ТС. Усі проліковані хворі були розподілені на дві групи. До першої групи ввійшли 93 (53,1 %) хворі, у яких лікування проводилося з оперативним втручанням на уражених специфічним деструктивним процесом хребцях, до другої - 82 (46,9 %) хворі, яких лікували без оперативних втручань, тобто консервативно. Вік хворих був у межах від 17 до 75 років. За ретельного збору анамнезу у пацієнтів, яких обстежували, вдалося визначити наявність контактів із хворими на туберкульоз, особливо з бактеріовиділеннями, у 14 хворих I групи (15,1 %) і 16 - II групи (19,5 %), отримані відомості про перенесені захворювання (про туберкульоз інших локалізацій) у 8 пацієнтів I групи (8,6 %) і 10 - II групи (12,2 %). Після значного загального переохолодження захворіли 3 пацієнти I групи (3,2 %) і 2 - II групи (2,4 %). Травма і тяжка фізична робота передували першим ознакам ТС у 9 хворих I групи (9,7 %) і 7 - II групи (8,5 %). У результаті обробки бази даних серед уперше виявлених хворих на ТС нами відібрано та проаналізовано провокуючі фактори для розвитку захворювання, що зустрічалися в обстежених хворих. Ці фактори умовно поділялися на дві групи: А - органні (клінічні), Б - соціальні. Наявність органних факторів було виявлено у 72 пацієнтів I групи (77,4 %) і 68 - II групи (82,9 %). Різні комбінації цих факторів визначали один із трьох ступенів ризику - високий, середній, низький. Нозологічна діагностика ТС включала в усіх випадках оглядову рентгенографію у двох площинах, яка виконувалась на основі даних огляду хворого. Подальша діагностика поглиблювалась за задачами хірургічного лікування. Розробка ряду нових технологій променевої діагностики хребта значно поширила діагностичні можливості ТС. До традиційного рентгенологічного методу додалися контрастна мієлографія, комп'ютерна томографія, магнітно-резонансна томографія. За відсутності бактеріологічного, цитологічного та гістологічного підтверджень діагнозу останній встановлювали за всією сукупністю результатів досліджень. Використання запропонованих принципів діагностики ТС з урахуванням групи ризику дозволило значно скоротити кількість запущених та ускладнених форм цього захворювання. Якщо у 2005 р. серед хворих, які надійшли до спеціалізованих відділень КСТ із вперше діагностованим активним ТС, запущені та ускладнені форми були в 77,6 %, то у 2012 р. - у 39,2 % пацієнтів (зниження майже у 2 рази), що свідчить про високу ефективність цих методів діагностики.

Туберкульозний спондиліт (ТС) в структурі кістково-суглобового туберкульозу у дорослих займає провідне місце і досягає 40 - 61,5 %. Мета роботи - висвітлення процесу моделювання туберкульозного спондиліту і його особливостей у морських свинок для подальшого використання результатів експерименту у лікувальній та науковій практиці. Експеримент ставився на 40 статевозрілих морських свинках. Моделювання туберкульозного спондиліту проводилось на основі розробленого способу (патент № 112423 (UА) Україна). Усі тварини були розподілені на чотири рівні групи: 1-ша - 3-тя групи (основні) - виконувалась ін'єкція 0,5 мл суспензії М.tuberculosis (0,1 мг сухої маси в 1 мл) в тіло хребця згідно з методикою; 4-та група - контрольна. Тваринам робилась ін'єкція стерильного фізіологічного розчину (0,9 % - 0,5 мл) в тіло хребця. Група 1 (10 свинок) - лікування специфічними антибактеріальними препаратами (АБП) першого ряду (ізоніазид, стрептоміцин, рифампіцин). Група 2 (10 свинок) - лікування специфічними антибактеріальними препаратами другого ряду (амікацин, рифабутин, офлоксацин). Група 3 (10 свинок) - не проводилося лікування. За всіма тваринами проводилося динамічне спостереження з клінічними, рентгенологічними, патоморфологічними і лабораторними дослідженнями. Виведення експериментальних тварин з досліду проходило за раніше розробленим графіком - при виявленні ознак досліджуваних стадій туберкульозного процесу. Всім виведеним з експерименту тваринам проводилося патоморфологічне дослідження. При цьому основна увага приділялася вивченню патоморфології уражених специфічним процесом хребців. У результаті морфологічного дослідження встановлено наявність активного туберкульозного процесу в тілах хребців і паравертебральних тканинах у тварин із модельованим туберкульозом і лікуванням специфічним АБП першого ряду, а також у тварин, які не приймали специфічного лікування. Важливо зазначити, що ступінь вираженості деструктивних змін у вражених хребцях у тварин нелікованих і тих, які приймали АБП першого ряду, практично однаковий. У тварин, яким моделювали туберкульоз і лікували специфічним АБП другого ряду, виявлено пригнічення патологічного процесу з утворенням молодої кісткової та сполучної тканини різного ступеня зрілості та наявністю зони, що відмежовує вогнище запалення від здорової тканини в ранні терміни захворювання (один місяць). В результаті виконаної роботи вдалося простежити стадійність розвитку туберкульозного спондиліту у морської свинки та сучасні особливості клінічного, рентгенологічного та патоморфологічного перебігу. Виявлена ідентичність моделі основних клінічних форм туберкульозного спондиліту у морської свинки та людини. Висновки: дане дослідження показало, що проведення сучасної інтенсивної специфічної антибактеріальної терапії за умов експерименту дозволяє досягти відмежування деструктивного процесу в порівняно ранні терміни розвитку захворювання (4 - 5 тижнів). Отримані нові знання про патоморфологічні особливості перебігу туберкульозного спондиліту дозволяють проводити радикальні оперативні втручання на хребті без ризику генералізації туберкульозного процесу в більш ранні терміни.

Цель работы - установить частоту выявления впервые диагностированного туберкулезного спондилита (ТС), особенности клинических и рентгенологических его проявлений и эффективность основного курса антимикобактериальной терапии (АБТ). Для установления частоты специфического спондилита у больных в общем количестве случаев костно-суставного туберкулеза проведен ретроспективный анализ 197 историй болезней пациентов за 2001 - 2015 гг. Изучили 38 историй болезней лиц, которые находились на лечении в отделении внелегочного туберкулеза КУ "Запорожский областной противотуберкулезный клинический диспансер" ЗОС. Средний возраст пациентов - 50,3 года. Женщин было 14 (36,8 %), мужчин - 24 (63,2 %). Результаты исследования обработаны современными методами анализа на персональном компьютере с использованием статистического пакета лицензионной программы Statisticai for Windows 6.0 (Stat Soft Inc., № AXXR712 D833214FAN5). Установлено, что за 2001 - 2015 г. частота случаев впервые диагностированного ТС в общей структуре костно-суставного туберкулеза составляет 74,1 %. На основе изучения клинических и рентгенологических проявлений впервые диагностированного ТС установлены следующие особенности его течения. В 84,2 % случаев ТС развивается преимущественно как самостоятельное заболевание. В 100 % случаев имеет место незаметное начало, медленное прогрессирование и наличие локальной боли различной степени выраженности в зоне поражения позвоночного столба (ПС). Чаще регистрируют поражения поясничного и грудного отделов ПС. В 100 % случаев заболевание сопровождается деструктивным процессом костной ткани позвонков, в 84,2 % - наплывным абсцессом, в 86,9 % - одновременным поражением 2 смежных позвонков ПС. В 39,4 % случаев сопровождается осложнениями неврологического характера. При оценке эффективности основного курса АБТ по категории 1 у больных с впервые диагностированным ТС установлено: среди 22 пациентов, получивших основной курс лечения в полном объеме без оперативного вмешательства, он оказался эффективным в 86,3 %. Выводы: частота впервые диагностированного ТС составляет 74,1 %. Полученные данные об особенностях течения впервые диагностированного ТС свидетельствуют о значительной тяжести процесса, который требует длительного лечения. Основной курс АБТ по категории 1 у этих больных является достаточно эффективным, но, учитывая тяжесть и продолжительность заживления специфического процесса, он недостаточно длительный. Определен высокий процент случаев отказа от стационарного лечения, что указывает на необходимость постоянной работы среди больных относительно приверженности к лечению.

Туберкулезный спондилит (ТС) достигает 40 - 61,5 % в структуре костно-суставного туберкулеза у взрослых. Цель работы - повысить эффективность лечения больных туберкулезным спондилитом грудных и поясничных позвонков. Методы: проанализированы результаты лечения 60 пациентов с активным ТС. I группа (n = 30) - на этапе предоперационной подготовки назначали интенсивный курс (2 - 3 недели) специфической антибактериальной (АБ) терапии с учетом результатов бактериологического исследования с определением чувствительности микобактерий туберкулеза к АБ препаратам; затем проводили хирургическое лечение с использованием для переднего спондилодеза телескопических титановых кейджев. II группа (n = 30) - получение 3 - 5 специфических АБ препаратов в течение 2 - 3 мес.; последующее оперативное вмешательство, включающее применение аутотрансплантатов для переднего спондилодеза. Группы были идентичны по возрасту, полу, количеству пораженных позвоночных двигательных сегментов, активности инфекционного воспалительного процесса. Отличные в хорошие - у 1 (24,7 %) и 7 (28 %); удовлетворительные - у 4 (15,4 %) и 7 (28 %) соответственно. Неудовлетворительные результаты зафиксированыны только у 3 (12 %) пациентов группы II. Выводы: предложенная методика хирургического лечения ТС с использованием современных достижений вертебрологии (применение телескопических титановых кейджей) после краткосрочной интенсивной АБ терапии с учетом этиологической диагностики является перспективной. У пациентов I группы результаты лечения были существенно лучше благодаря значительному сокращению этапа подготовки к радикальным операциям, снижению количества осложнений, уменьшениюсроков стационарного лечения и улучшения качества жизни.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р543.418.15-59

Рубрики:

Туберкульоз хребта

Шифр НБУВ: РА441160 Пошук видання у каталогах НБУВ