Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.102

Рубрики:

Пухлини шиї та заглоткового простору

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано зміни показників біопотенціалів і локальної температури шкіри в паравульнарній зоні у хворих із аденомою навколовушної залози на тлі інтра- та післяопераційного застосування препаратів L-лізину есцінату та тіотріазоліну з метою профілактики післяопераційних ускладнень хірургічного лікування. Відзначено, що використання комбінації цих препаратів забезпечує достовірне зниження значень показників в основній групі у порівнянні з контролем. Одержані результати корелюють із оцінкою клінічних реакцій, які супроводжують перебіг ранового процесу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.102-5

Рубрики:

Пухлини шиї та заглоткового простору

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

  Скачати повний текст

  Скачати повний текст

Применение фторафура в качестве химиомодификатора при проведении лучевой терапии потенциирует действие ионизирующего излучения, что, в свою очередь, улучшает конечные результаты комплексного лечения и повышает 3-летнюю выживаемость больных.

Метод Монте-Карло - наиболее точный алгоритм расчета дозы в лучевой терапии, позволяющий избежать значительных ошибок и погрешностей при создании плана лучевого лечения пациента. Разработка новых, быстрых кодов Монте-Карло вместе с использованием современных компьютеров позволяет использовать этот метод в рутинной практике. Собственный опыт использования показывает возможность эффективного применения метода при лечении пациентов с опухолями легких и головы и шеи.

Описано випадок хірургічного лікування великої кісти зябрової дуги зі стрімким ростом кістозної тканини. 50-річний пацієнт був прооперований з приводу новоутворення на шиї, яке мало добре виражені межі, 15 см у найбільшому вимірі і було розташоване на передньолатеральній поверхні шиї. Інтраопераційне експрес-патогістологічне дослідження видаленого препарату не виявило ознак злоякісного утворення. Висновок патогістології: кіста зябрової дуги, інфільтрована лімфоцитами з лімфоїдними фолікулами. Клінічне спостереження за пацієнтом протягом року не виявило ознак рецидиву захворювання. Кісту другої зябрової дуги слід запідозрити у дорослих пацієнтів зі стрімким ростом новоутворення в ділянці шиї. При повному видаленні тканини кісти зябрової дуги зменшується ризик виникнення рецидиву.

Цель - оценить результат лечения больного с обильно васкуляризированным новообразованием шеи. Больной, 24 года, госпитализирован в Научно-практический центр эндоваскулярной нейрорентгенохирургии НАМН Украины в феврале 2014 г. с жалобами на опухолевидное образование на передней поверхности шеи, выраженные боли в его проекции, затрудненное дыхание, общую слабость. В 2012 г. был прооперирован по поводу меланомы кожи передней поверхности шеи. Спустя год отметил появление в проекции послеоперационного рубца опухолевидного образования. По данным церебральной ангиографии, новообразование шеи обильно кровоснабжается из патологически измененных ветвей правого и левого щитошейных стволов, ветвей верхних правой и левой щитовидных артерий. Эндоваскулярная эмболизация проведена с использованием микрокатетеров Magic1,5 F (Balt, Франция), клеющей композиции Hystoacryl (Braun, Melsungen, ФРГ) и Lipiodol (Guerbet, Roissy, Франция). На 16-е сутки после эмболизации проведено тотальное хирургическое удаление новообразования. В ходе эндоваскулярной операции выполнена облитерация внутриопухолевой сосудистой сети с сохранением проходимости обеих нижних щитовидных артерий. Особенности хирургического удаления: резкое смещение трахеи, пищевода, внутренней сонной и общей сонной артерий влево, практически бескровное операционное поле. Объем кровопотери не превысил 250 мл. Продолжительность операции - 2 ч 10 мин. В послеоперационный период проведены 3 курса химиотерапии. Спустя 5 мес после операции данных о продолженном росте нет. Выводы: суперселективная эмболизация сосудистой сети гиперваскуляризированных опухолей является оптимальным способом дооперационной подготовки. Радикальным методом лечения остается хирургическое удаление новообразования.

Внимание уделено диагностике, клинике и хирургическому лечению больных с опухолями фаринго-парафарингеальной области. Отражены анатомо-топографические особенности окологлоточного пространства и топическая локализация опухолей в этой области. Приведен анализ известных методов диагностики и выделены новые комплексные подходы к визуализации новообразований окологлоточного пространства. Особое внимание уделено тактике хирургического лечения и лечебным мероприятиям по реабилитации больных в послеоперационном периоде.

Мета роботи - визначити опорні симптоми для діагностики каротидної хемодектоми. Проаналізовано клінічну симптоматику в 56 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні в період з 1995 р. до 2016 р. У 31 випадку діагностовано каротидну хемодектому (основна група), у 25 випадках - пухлини іншого онкогенезу в ділянці каротидних артерій (контрольна група). В основній групі провідним симптомом (у 25 (81 %) пацієнтів) була поява неболючого, округлої форми, туго-еластичної консистенції утвору на шиї у проекції біфуркації загальної сонної артерії, що повільно збільшувався в розмірах. Епізоди запаморочення в анамнезі спостерігалися у 9 (17 %) осіб, біль голови - у 7 (23 %), епізоди непритомності - у 5 (16 %), поява болючого утворення на шиї - у 6 (19 %), лімфаденопатія - у 5 (16 %), амнезія - у 2 (6 %), дисфагія - у 2 (6 %), дизартрія - у 2 (6 %), кашель, розлади слуху - в одного (3 %) пацієнта. У 5 (16 %) пацієнтів основної групи діагностували синдром каротидного вузла. Основою для діагностування цього синдрому стала наявність у пацієнтів брадикардії та артеріальної гіпотензії, які регресували після видалення каротидної хемодектоми. На основі порівняльного аналізу між частотою симптомів у досліджуваних групах із застосуванням тесту Фішера визначили, що для основної групи статистично значуща поява асимптомного утвору на шиї в проекції сонних артерій - у 81 % пацієнтів (p = 0,0021), запаморочення - у 29 % пацієнтів (p = 0,0489), синдрому каротидного вузла - у 16 % (p = 0,0445). Висновки: аналіз клінічної картини у пацієнтів з пухлиною каротидного вузла показав, що для цієї патології характерна поява неболючого, овальної форми, туго-еластичної консистенції утвору на шиї в проекції біфуркації загальної сонної артерії, що супроводжується запамороченням та синдромом каротидного вузла.

Цель работы - определить особенности диагностики, клинического течения и лечения боковых кист шеи. Боковые кисты шеи и их осложнения у пациентов разных возрастных групп, методы их диагностики, анатомические особенности, этапы операции и патоморфологическое исследование. Доказаны диагностическая ценность эхографии, МСКТ и МРТ, патоморфологического исследования в верификации боковых кист шеи и их осложнений. Описана методика проведения оперативных вмешательств. Выводы: описанные методы диагностики боковых кист шеи и их осложнений, варианты клинического течения и методы лечения позволяют снизить риск ошибок на до-, интра- и послеоперационном этапах.

Мета роботи - покращити діагностику пухлин каротидного вузла (ПКВ). Проаналізовано структуру, результати діагностики та хірургічного лікування 65 пацієнтів, які перебували на стаціонарному лікуванні у відділенні судинної хірургії Львівської обласної клінічної лікарні у період від 1995 р. до 2016 р. У досліджуваній групі в 36 випадках виявлено ПКВ, у 29 пацієнтів, яких було скеровано з медичних установ з попереднім діагнозом "ПКВ", - пухлини іншого онкогенезу в ділянці шиї. Обстеження пацієнтів охоплювало фізикальне дослідження, ультрасонографію (УСГ), комп'ютерну томографію (КТ), магнітно-резонансну томографію (МРТ). Остаточно діагноз підтверджували на основі патогістологічного висновку. Під час первинного огляду пацієнтів пальпагорно на шиї зазвичай виявляли симптом "плюс тканини" зліва або справа у проекції біфуркації загальної сонної артерії у 36 пацієнтів. У 5 (14 % у структурі ПКВ) виявили синхронні утвори з обох боків шиї у проекції біфуркації загальної сонної артерії. Під час пальпації ПКВ мала такі характеристики: туго-еластичної консистенції, не болюча, не спаяна з навколишніми тканинами та незначно зміщувалася поперечно відносно осі шиї, пульсує синхронно із сонними артеріями. Пацієнтам проведено УСГ сонних артерій, при цьому було розраховано діагностичну чутливість УСГ для виявлення ПКВ, що становила 93 %, специфічність - 92 %, точність - 92 %. У досліджуваних пацієнтів УСГ доповнена КТ із контрастуванням у 14 (22 %) та МРТ у 2 (3 %) випадках. Біопсію пухлини і сторожового лімфатичного вузла виконано у 2 (3 % від загальної кількості досліджуваних) пацієнтів з ПКВ та у 5 (8 % від загальної кількості досліджуваних) пацієнтів з пухлинами іншого генезу. Біопсія не була інформативною, оскільки в отриманому гістологічному матеріалі не виявлено специфічних змін, що не надало змоги встановити пухлинний генез доопераційно. Висновки: УСГ - високоінформативний і чутливий метод діагностики ПКВ. На доопераційному етапі діагностики УСГ можна використовувати для диференціації ПКВ від інших пухлин шиї.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.102

Рубрики:

Пухлини шиї та заглоткового простору

Шифр НБУВ: Ж15785 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Мета роботи - вивчення процесів утворення рубців після хірургічного лікування кіст ембріонального походження в хронологічному аспекті. Проаналізовано досвід хірургічного лікування 60 пацієнтів із бранхіогенними кістами. Проведено ретроспективний аналіз результатів лікування, у тому числі за власними запропонованими методиками. Клінічні зміни в рубцевозмінених тканинах залежать від виду інтра- та післяопераційної профілактики патологічних рубців шкіри при хірургічному лікуванні кіст шиї ембріонального походження. Застосування під час оперативного втручання згустка фібріну, збагаченого тромбоцитами (PRF - згустка), а в післяопераційному періоді препарату біоцеруліну сприяє найбільш вираженому зниженню інтенсивності перебігу вільнорадикального окислення у рубцевозмінених тканинах післяопераційної рани та вірогідності утворення патологічних рубців шкіри порівняно із застосуванням лише PRF-згустка, а також із оперативним втручанням за класичною методикою. Висновки: застосування PRF-згустка і препарату біоцеруліну значно покращує процеси загоєння післяопераційної рани після хірургічного лікування кіст шиї ембріонального походження, внаслідок чого знижується вірогідність утворення патологічних рубців шкіри.

Рассмотрены топографоанатомические особенности областей и треугольников шеи и групп шейных лимфоузлов применительно к внеорганным опухолям шеи. Приведена классификация опухолей шеи. Внимание уделено вопросам клиники и диагностики внеорганных опухолей шеи в зависимости от морфологической принадлежности и взаимосвязи с нарушениями эмбриогенеза. Помимо общепринятых методов диагностики внеорганных опухолей шеи представлены современные визуализирующие, в частности: ультрасонография, компьютерная томография и магнито-резонансная томография шеи. Отдельно рассмотрены опухолевые поражения лимфатических узлов шеи. Дана информация о современной классификации и лечении метастатических поражений лимфоузлов шеи.

Бічні кісти (БК) з'являються внаслідок порушення ембріогенезу первинної глотки, II і III зябрових кишень, можуть виникати в будь-якому віці, частіше у дітей та юнаків. Клінічні випадки підтверджують тактику, що БК необхідно видаляти, оскільки із них може розвинутися бранхіогенний рак. Хворих шкільного віку і дорослих пацієнтів слід оперувати відразу після виявлення захворювання, у маленьких дітей краще видаляти кісту по досягненню 3-річного віку.

Параганглиомы, как было отмечено, редкие заболевания области головы и шеи. Они обычно обнаруживаются в трех локализациях: каротидное тельце в бифуркации ОСА (опухоль каротидного тельца), в яремном отверстии и в среднем ухе (гломусная тимпаническая опухоль). Эти четко очерченные объемные образования обычно не вызывают серьезных клинических проявлений, неплотные, медленно растущие. В связи с особенностями локализации наиболее частым симптомом является парез черепно-мозговых нервов, особенно для опухолей, растущих вблизи основания черепа. Большинство параганглиом доброкачественные. Несмотря на это, параганглиомы шеи представляют сложную проблему для лечения из-за локализации в области прохождения сонных артерий. Тщательное обследование с обязательным выполнением методов послойного сканирования с болюсным контрастированием необходимо для точной оценки распространенности опухоли и планирования объема хирургического вмешательства. Грамотное использование возможностей современных методов лучевой диагностики, планирование объема вмешательства, контролируемый гемостаз во время операции - это три требования, которые необходимо выполнять, чтобы избежать тяжелых интра- и послеоперационных осложнений.

Викладено сучасні погляди на етіологію, патогенез і клінічні прояви доброякісних новоутворень щелепно-лицевої ділянки та шиї. Описано методи їх діагностики та диференційної діагностики, показання й протипоказання до їх використання. Розглянуто способи лікування доброякісних пухлин з урахуванням їх гістологічного типу, розміру та локалізації, а також питання реабілітації пацієнтів з використанням реконструктивно-відновних, пластичних операцій і стоматологічної імплантації.