С 1992 г. по 2000 г. по поводу тимомы оперированы 79 больных, в том числе I - II стадии - 33,3 %, III стадии - 41,7 %, IV стадии - 25 %. Полный курс химиотерапии проведен 12-ти (15,2 %) больным, показатель пятилетней выживаемости при I - II стадии составил 94 %, III стадии - 85 %, IV стадии - 32 %.

Обобщен 40-летний опыт лечения 125-ти больных с опухолью вилочковой железы (ВЖ), у 113-ти из них обнаружена тимома. При заболевании I - II стадии после хирургического лечения показатель пятилетней выживаемости составил 75,6 %, III - IV стадии методом выбора является комбинированное лечение, после которого показатель пятилетней выживаемости не превышал 31,2 %. Необходимо дополнительное изучение факторов, влияющих на отдаленный результат лечения опухоли ВЖ.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р569.454-436.1

Рубрики:

Пухлини зобної (вилочкової) залози

Шифр НБУВ: Ж14579 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Досліджено актуальну тему торакальної хірургії - поліпшення результатів комплексного лікування хворих з місцево-розповсюдженими тимомами шляхом теоретичного та практичного обгрунтування значущості імунологічних показників у діагностиці та лікуванні даних хворих, оцінки ефективності, а також систематизації спеціальних методів дослідження, доцільності й ефективності розширених оперативних втручань, профілактики післяопераційних ускладнень. Установлено діагностично значущі маркери, які корелюють з наявністю, а також структурно-морфологічними варіантами тимом, асоційовану зміну цитокінового профілю й наявністю визначеного фенотипу HLA-антигену зі ступенем інвазії та поширеністю пухлинного процесу. Установлено взаємозв'язок імунологічних показників у хворих після тимомтимектомії з можливим рецидивом міастенії, розвитком міастенічної кризи або рецидивом пухлинного процесу. Проведено систематизацію та встановлено високу інформативність сучасних спеціальних методів дослідження, які значно розширили дані стосовно розповсюдженості та диференційної оцінки пухлинного процесу. Використання запропонованого діагностичного алгоритму дозволило скоротити термін обстеження, а також відіграло суттєву роль у виборі тактики й обсязі хірургічного втручання. Показано, що застосування нового способу запобігання розвитку міастенічної та холінергічної криз у післяопераційному періоді у хворих з тимомою на тлі міастенії значною мірою покращує ефективність хірургічного лікування даної категорії хворих, а саме: скорочує час перебування на апараті ШВЛ, зменшує кількість післяопераційних ускладнень. Доведено

Досліджено ефективність сучасних методів передопераційної діагностики новоутворень вилочкової залози (ВЗ), визначено найбільш інформативні з них. Вперше доведено прогностичну цінність пневмомедіастинографії як методу, що дозволяє з високою мірою вірогідності передбачити інвазивний ріст пухлини. З'ясовано, що найбільш ефективними способами одержання біопсійного матеріалу з метою морфологічної верифікації пухлин тимуса є відеоторакоскопічна та відеомедіатиноскопічна біопсія. Оцінено ефективність й удосконалено менш інвазивні методи - трансторакальну пункційну та торакоскопічну біопсію. На підставі одержаних даних про ефективність діагностних методів і способів одержання біопсійного матеріалу запропоновано алгоритм діагностики новоутворень ВЗ. Виявлено відмінності перебігу міастенії, поєднаної з тимомою у порівнянні з такими у разі ізольованої міастенії. Розроблено рекомендації щодо консервативного ведення пацієнтів з даною патологією. Розкрито роль різних способів хірургічного лікування пацієнтів з новоутвореннями тимуса, досліджено їх вплив на довгострокову виживаність хворих. Вперше доведено перевагу операцій, що супроводуються субтотальним видаленням пухлини у порівнянні з операціями, завершеними біопсією. Обгрунтовано недоцільність видалення неураженої тканини тимуса у разі інвазивних новоутворень. Доведено ефективність малоінвазивних ендоскопічних технологій як методів діагностики та хірургічного лікування новоутворень тимуса.