Рассмотрены вопросы развития в эмбриогенезе век и слезоотводящей системы, их строение, опухоли эпидермиса, сальных желез, фиброзной, жировой, нервной тканей. Освещены темы происхождения пегментных новообразований увеального тракта глаза, эмбрионального развития и особенностей строения зрительного нерва.

Изложены сведения об особенностях клинического проявления, макро- и микроскопического строения новообразований глаза, его придатков и глазницы. Уделено внимание изложению об иммуноморфологическом профиле новообразований различной локализации и гистогенеза, их ультраструктурной организации и цитогенетических особенностях. Рассмотрены сведения об особенностях лечебного патоморфоза увеальных меланом при применении органосохраняющих методов лечения.

Каверноми є найбільш поширеними доброякісними первинними пухлинами орбіти у дорослих. Мета роботи - проаналізувати результати хірургічного лікування пацієнтів із кавернозними гемангіомами (КГ). Проаналізовано 19 випадків КГ, яких було оперовано з 2000 по 2015 рр. на базі нейрохірургічного відділення № 2 Київської міської лікарні швидкої медичної допомоги. Каверноми було розподілено на утворення вершини орбіти, і сектор A, B, C згідно топографії орбіти. Показами для хірургічного лікування були клінічні симптоми, визвані інтраорбітальним новоутворенням. За каверном важливим є тотальне висічення пухлини, із збереженням всіх нервових і м'язових структур, щоб запобігти погіршенню зору. У 7 (37 %) випадках виконано лобно-скроневу краніотомію із верхньою орбітотомією, у 12 ( 63 %) пацієнтів латеральну орбітотомію. Тривалість катамнеза становила від 1 року до 10 років. Середній вік пацієнтів склав 44 років (від 24 - 69 років). Із них 13 (68 %) становили жінки та 6 (32 %) чоловіків. У 10 пацієнтів (53 %) гемангіом була розташована на лівій стороні, а в 9 (47 %) праворуч. Всі пухлини були інтраканальні, розташовані в рет-робульбарному просторі. Згідно топографічної класифікації, 6 гемангіом були розташовані на вершині орбіти, 5 - в секторі A, 6 - в секторі B, і два - в секторі C. У 6 пацієнтів (31 %) мав місце очний біль, порушення зору в 5 (26 %) випадках, диплопія в 5 (26 %) випад-ках і екзофтальм у 12 (63 %) пацієнтів, який був симптоматичним у 4 (21 %) хворих. Захворювання мало як гострий, так і хронічний початок, починаючи від 20 днів до 3 років, в середньому 9,4 міс. У всіх пацієнтів було досягнуто тотальну резекцію пухлини і проведено гістологічне дослідження. Один пацієнт з передопераційною диплопією не відмітив полегшення у післяопераційному періоді. У 4 (80 %) пацієнтів з передопераційними порушеннями зору відмічено покращання зору за період спостереження. Тільки 1 (20 %) пацієнт, який страждав від тяжкого передопераційного зорового дефекту, мав післяопераційний амавроз. Зменшення екзофтальму зареєстровано в діапазоні від 1 до 8 мм, в середньому на 4,3 мм. Серед незначних ускладнень виявили 3 випадки (16 %) м'якого енофтальму. Під час контрольного обстеження жоден пацієнт не скаржився на ретроорбітальний біль. Середня тривалість спостереження становила 2,1 рік з максимальним терміном у 10 років. Рецидиву захворювання клінічно та на контрольних знімках не виявлено. Висновки: розташування КГ визначає вибір хірургічного підходу згідно топографічної класифікації утворень в межах орбіти. Хірургічне лікування орбітальних КГ та результат зорової функції залежить від правильного вибору хірургічного доступу згідно локалізації патології. Зорова функція і косметичний результат є основними параметрами для оцінки клінічних і функціональних результатів операції.

Запропоновано науково обґрунтований підхід до вирішення завдання покращення результатів хірургічного лікування пухлин краніоорбітальної ділянки (КОД) та орбіти. Розширено наукові уявлення про характер клінічних проявів, нейровізуалізацію та тактику хірургічного лікування, післяопераційні ускладнення. Проаналізовано результати комплексного обстеження та хірургічного лікування 102 пацієнтів з пухлинами КОД та орбіти, які знаходились на лікуванні в Київській міській клінічній лікарні швидкої медичної допомоги (КМКЛШМД) у 2000-2016 рр. Вік хворих становив від 18 до 77 років, жінок було 76 (74,6%), чоловіків — 26 (25,4%). Хірургічні втручання проведено всім хворим, у 4 хворих проведені повторні втручання з приводу ранніх післяопераційних ускладнень. У переважної більшості 71 (69,6%) хворих проведено тотальне видалення пухлини, 31 (31,4%) субтотальне. Виявлено 86 (84,3%) доброякісних та 16 (15,7%) злоякісних новоутворень. Серед доброякісних утворень було 35 (34,4%) КОМ, 19 (18,7%) кавернозних гемангіом, 11 (10,8%) гліом зорового нерва 8 (7,8 %) плеоморфних аденом сльозової залози, 8 (7,8%) МОЗН, 4 (3,8%) шваноми, 1 (0,9%) нейрофіброма. До злоякісних новоутворень віднесено — 8 (7,8%) метастазів, 4(3,8%) аденокарцином слізної залози, 3 (2,9%) злоякісні лімфоми орбіти, 1 (0,9%) гемангіоперицитома. У ранньому післяопераційному періоді у оперованих хворих ускладнення розвинулися у 18 (17,6%) пацієнтів. Оцінка прогностичної значущості діагностичних критеріїв на кількість ускладнень вказує на їх залежність від тотальності видалення, та незалежність від характеру утворення та часової періодизації. Відмінний результат — повний регрес офтальмологічних симптомів, суб'єктивний і об'єктивний задовільний косметичний результат зареєстровано в 45 (44,1%) пацієнтів. Добрий результат в 35 (34,3%) пацієнтів, де не виявлено регресу 2/3 кількості симптомів, а також відсутність ознак доброго та незадовільного результату. Задовільний результат, в 10 (9,8%) пацієнтів, в котрих не відбулося покращення після хірургічного лікування. Незадовільний результат, в 12 (11,8%) пацієнтів, в котрих відбулося погіршення (поява або збільшення зорового чи вогнищевого неврологічного дефіциту) після хірургічного лікування.