Дослідження загальної активності цистеїнових протеїназ та активності катепсину В виявило її підвищення в холестеатомному матриксі та перифокальних тканинах середнього вуха у хворих на хронічний гнійний середній отит (ХГСО) з холестеатомою. У пацієнтів з холестеатомною формою ХГСО в перифокальних структурах середнього вуха не визначали активність катепсину В. Виявлено значне підвищення активності катепсину В в ексудаті з середнього вуха та холестеатомному матриксі у хворих з інвазивною холестеатомою в порівнянні з активністю цього ферменту в аналогічних структурах у пацієнтів з інкапсульованою холестеатомою. Визначено роль цистеїнових протеїназ та катепсину В в біохімічних механізмах деструкції кісткової тканини.

Исследование общей активности цистеиновых протеиназ и активности катепсина В показало ее повышение в холестеатомном матриксе и перифокальных тканях среднего уха у больных хроническим гнойным средним отитом (ХГСО) с холестеатомой. У пациентов с холестеатомной формой ХГСО в перифокальных структурах среднего уха не определяли активность катепсина В. Обнаружено значительное повышение активности катепсина В в эксудате из среднего уха и холестеатомном матриксе у больных с инвазивной холестеатомой по сравнению с активностью этого фермента в аналогичных структурах у пациентов с инкапсулированной холестеатомой. Определена роль цистеиновых протеиназ и катепсина В в биохимических механизмах деструкции костной ткани.

Виявлено особливості клінічної картини хворих на акустичну невриному (АН) першої та другої стадій за різної різній локалізації пухлини у внутрішньому слуховому ході (ВСХ). Вивчено ефективність хірургічного лікування хворих у разі різної локалізації АН першої та другої стадій захворювання у ВСХ. Визначено ефективність стереотаксичної радіохірургії у хворих на АН в залежності від її локалізації у ВСХ. Обгрунтовано ефективність застосування методу "scan and wait" у хворих на АН в залежності від її локалізації у ВСХ. Проведено порівняльний аналіз результатів лікування у хворих на АН в залежності від обраного методу лікування. Вивчено стан показників імунної системи до та після проведеного лікування хворих з АН.

Вивчено зміни слухової функції за даними аудіометрії після комплексного лікування (хірургічного та медикаментозного із поліфункціональними інгібіторами протеолітичних ферментів, зокрема, апротиніном) хворих на хронічний гнійний середній отит із холеастомою до та у відділеному (через 18 - 24 міс) періодах.

Изучены изменения слуховой функции по данным аудиометрии после комплексного лечения (хирургического и медикаментозного с полифункциональными ингибиторами протеолитических ферментов, в частности, апротинином) больных хроническим гнойным средним отитом с холеастомой до и в отдаленном (через 18 - 24 мес) периодах.

Визначено клінічні особливості та показники кохлеовестибулярної функції за різної локалізації акустичної невриноми у внутрішньому носовому проході. У пацієнтів з наявністю пухлини біля дна внутрішнього слухового ходу спостерігався більш виражений ступінь втрати слуху, що може стати важливим фактором у разі вибору методу лікування.

Определены клинические особенности и показатели кохлеовестибулярных функций при различной локализации акустической невриномы во внутреннем носовом проходе. У пациентов с наличием опухоли у дна внутреннего слухового прохода наблюдалась более выраженная степень потери слуха, что может стать важным фактором при выборе метода лечения.

Наведено опис двох клінічних випадків: пухлини мосто-мозжечкового кута праворуч та акустичної невриноми відповідно. В обох випадках проведено хірургічне лікування. Зазначено, що в даний час тактика лікування хворих з акустичною невриномою доволі різноманітна. На сьогодні серед хірургічних методів операції з ретросигмовидним доступом є найбільш універсальними, за виконання яких у хворих зберігається слух, а також функції лабиринту та лицьового нерва. Видалення пухлини за допомогою ендоскопа покращує якість операції, за якої використовується мікроскопічний огляд операційного поля. Перевага ендоскопічного методу полягає також в тому, що зазначений метод дозволяє покращити візуалізацію пухлини, покращує травматизацію тканин головного мозку та надає можливість зменшити розміри кісткового дефекту черепа в області задньої черепної ямки.

Приведено описание двух клинических случаев: опухоли мосто-мозжечкового угла справа и акустической невриномы соответственно. В обоих случаях проведено хирургическое лечение. Отмечено, что в настоящее время тактика лечения больных с акустической невриномой довольно разнообразна. На сегодня среди хирургических методов операции с ретросигмовидным доступом являются наиболее универсальными, при выполнении которых у больных сохраняется слух, а также функции лабиринта и лицевого нерва. Удаление опухоли с помощью эндоскопа улучшает качество операции, при которой используется микроскопический обзор операционного поля. Преимущество эндоскопического метода заключается также в том, что данный метод позволяет улучшить визуализацию опухоли, улучшает травматизацию тканей головного мозга и позволяет уменьшить размеры костного дефекта черепа в области задней черепной ямки.

Проаналізовано використання стереотаксичного опромінення в залежності від заповненості акустичною невриномою внутрішнього слухового проходу. Відзначено, що у випадку, коли пухлина заповнює весь просвіт внутрішнього слухового проходу, є ризик погіршення стану слуху після лікування.

Проанализировано использование стереотаксического облучения в зависимости от заполненности акустической невриномы внутреннего слухового прохода. Отмечено, что при состоянии, когда опухоль заполняет весь просвет внутреннего слухового прохода, существует риск ухудшения состоянии слуха после лечения.

У дослідженнях in vitro встановлено, що поліфункціональний інгібітор протеолітичних ферментів (апротинін) пригнічує активність калікреїну холестеатоми у пацієнтів з хронічним гнійним середнім отитом. Встановлений у дослідах in vitro факт інактивуючої дії апротиніну на активність калікреїну й еластази ексудату, холестеатомного матриксу та оточуючих його перифокальних тканин середнього вуха у хворих на хронічний гнійний середній отит послужив обгрунтуванням для використання цього інгібітора в комплексному їх лікуванні. Включення апротиніну в комплексну терапію перешкоджало розвитку вторинної резидуальної холестеатоми, а в разі її виникнення сприяло зниженню її агресивності, про що свідчило значне падіння активності досліджуваних протеїназ як в холестеатомному матриксі, так і в ексудаті з середнього вуха.

В исследованиях in vitro установлено, что полифункциональный ингибитор протеолитических ферментов (апротинин) угнетает активность калликреина холестеатомы у пациентов с хроническим гнойным средним отитом. Установленный в опытах in vitro факт инактивирующего действия апротинина на активность калликреина и эластазы экссудата, холестеатомного матрикса и окружающих его перифокальных тканей среднего уха у больных хроническим гнойный средним отитом послужил обоснованием для использования этого ингибитора в комплексном их лечении. Включение апротинина в комплексную терапию препятствовало развитию вторичной резидуальной холестеатомы, а в случае ее возникновения способствовало снижению ее агрессивности, о чем свидетельствовало значительное падение активности исследуемых протеиназ как в холестеатомном матриксе, так и в экссудате из среднего уха.

Проаналізовано результати лікування 104-х хворих з великими (30 - 40 мм) і гігантськими (більше 40 мм) вестибулярними шваномами. У разі неповного видалення пухлини з метою збереження функції лицьового нерва показано комбіноване лікування.

Проанализированы результаты лечения 104-х больных с большими (30 - 40 мм) и гигантскими (больше 40 мм) вестибулярными шванномами. При неполном удалении опухолей с целью сохранения функций лицевого нерва показано комбинированное лечение.

Визначено відмінності у показниках гістоморфометрії набутої холестеатоми у дорослих і дітей з хронічним гнійним середнім отитом, виділено значимість показників за максимальної поширеності холестеатоми та деструкції ланцюга слухових кісточок. Проперовано і спостерігали за 51 хворим: 25 дітей віком 5 - 15 років та 26 дорослих пацієнтів віком 20 - 65 років. Порівняно результати гістоморфометрії у пацієнтів з ретракційною (n=30) та агресивною холестеатомою (n = 21) в різних вікових групах. В ході операції вилучено патогістологічний матеріал і оброблено за стандартною методикою. Препарати профарбовувались гематоксиліном і еозином. Вивчено особливості будови холестеатомного матрикса і периматрикса. Результати гістоморфометрії зіставлено зі ступенем поширення холестеатоми, ступенем деструкції слухових кісточок і віком пацієнта. Результати спостережень статистично оброблено методом рангової кореляції (Spearman).

Определены различия в показателях гистоморфометрии приобретенной холестеатомы у взрослых и детей с хроническим гнойным средним отитом, выделено значимость показателей при максимальной распространенности холестеатомы и деструкции цепи слуховых косточек. Послеоперационное наблюдение велось за 51 больным: 25 детей в возрасте 5 - 15 лет и 26 взрослых пациентоввозрастом 20 - 65 лет. Сравнивались результаты гистоморфометрии у пациентов с ретракционной (n = 30) и агрессивной холестеатомой (n = 21) в различных возрастных группах. В ходе операции изымался патогистологический материал и обрабатывался по стандартной методике. Препараты прокрашивались гематоксилином и эозином. Изучены особенности строения холестеатомного матрикса и периматрикса. Результаты гистоморфометрии сопоставлены со степенью распространения холестеатомы, степенью деструкции слуховых косточек и возрастом пациента. Результаты наблюдений статистически обработаны методом ранговой корреляции (Spearman).

Розглянуто питання з клінічної анатомії, фізіології, морфології, а також методи діагностики і лікування хворих з новоутвореннями шкіри органів обличчя і тулуба. Висвітлено сучасні погляди щодо етіології, патогенезу, класифікації доброякісних та злоякісних новоутворень шкіри. Особливу увагу приділено першим та раннім симптомам захворювань. Визначено місце комплексної діагностики та комбінованого і комплексного лікування злоякісних пухлин шкіри зовнішнього носа і вуха. Посібник ілюстровано кольоровими малюнками. Видання базується на досвіді діагностики та лікування понад 1000 хворих з новоутвореннями шкіри зовнішнього носа і вуха.