Вивчено особливості вовчакового гломерулонефриту за даними прижиттєвого морфологічного дослідження нирки та клініко-лабораторних параметрів. Розроблено й обгрунтовано критерії патоморфологічної діагностики. Відзначено, що на підставі розроблених критеріїв "активності" та "хронічності" за умов обов'язкової оцінки гломерулярних і тубуло-інтерстиціальних змін можливе прогнозування перебігу, а також ефективності патогенетичної терапії дослідженої хвороби. Доведено, що лектинна гістохімія відображає наявність і ступінь "активних" і "хронічних" змін у нирках. Показано, що рівні індексу активності, одержані за першої біопсії нирки, не можуть бути критерієм віддаленого прогнозу вовчакового гломерилонефриту. Найбільш значущими параметрами прогнозування перебігу цієї хвороби та її наслідків є тривалість вовчакового гломерилонефриту до початку терапії, фіброз (склероз) судин, поширеність клітинної інфільтрації строми, гломерулосклероз, показники діастолічного артеріального тиску, збільшення мезангіального матриксу, поширеність гломерулярної клітинної проліферації. Для прогнозування ефективності патогенетичної терапії вовчакового гломерилонефриту запропоновано параметри, а саме: тривалість хвороби до початку терапії, поширеність клітинної інфільтрації строми, "дротяні петлі", клітинні півмісяці, характер клітинної інфільтрації строми, клітинні інфільтрати у стінці судин, ступінь гломерулярної клітинної проліферації.

Розглянуто проблему підвищення ефективності індукційної імунодепресивної терапії за рахунок покращання якості її прогнозування у хворих на вовчаковий гломерулонефрит (ВГН). Оцінено ефективність патогенетичної терапії першого кроку, що включає монотерапію глюкокортикоїдами, або циклофосфаном з помірними дозами глюкокортикоїдів, або азатіоприном з помірними дозами глюкокортикоїдів залежно від особливостей клінічних, лабораторних і морфологічних параметрів у хворих з III, IV, Vc, Vd морфологічними класами ВГН. Доведено не тільки низьку ефективність монотерапії глюкокортикоїдами у таких хворих, а й високий ризик погіршення клінічної картини (розвитку й/або прогресування артеріальної гіпертензії, й/або ниркової недостатності). За допомогою мультиваріантного логістичного регресійного аналізу встановлено критерії прогнозування позитивної відповіді індукційної терапії хворих на ВГН на підставі комплексного оцінювання клініко-лабораторних і морфологічних параметрів.

Сделана попытка проследить заболеваемость врожденной ихтиозиформной эритродермией Брока в пределах одной семьи, проявляющейся поражением сердечно-сосудистой, центральной нервной системы, а также опорно-двигательного аппарата.

Вивчено рівень окремих цитокінів (ФНП-альфа, ІЛ- 4, ІЛ- 6, ІЛ- 8) разом з показниками гуморального та клітинного імунітету (IgG, CD4+, CD22+), а також деякі показники реологій крові у 82 хворих герпес-ассоційовану багатоформну ексудативну еритему (ГАБЕЕ). Одержані дані дозволяють визначити міру ушкодження мембранно-клітинних структур і вибрати оптимальну тактику лікування ГАБЕЕ.

Изучен уровень отдельных цитокинов (ФНО-альфа, ИЛ-4, ИЛ-6, ИЛ-8) наряду с показателями гуморального и клеточного иммунитета (IgG, CD4+, CD22+), а также некоторые реологические показатели крови у 82-х больных герпес-ассоциированной многоформной экссудативной эритемой (ГАМЭЭ). Полученные данные позволяют определить степень повреждения мембранно-клеточных структур и выбрать оптимальную тактику лечения ГАМЭЭ.