С 1995 по 2003 гг. оперированы 55 женщин по поводу различных форм миастении. У 20-ти из них миастения сочеталась с тимомой, у 35-ти - сопровождалась гиперплазией вилочковой железы (ВЖ). У всех больных выявлен гормональный дисбаланс, что зависело от изменений структуры ВЖ.

Впервые исследованы иммуногистохимические особенности тимуса женщин, больных генерализованной миастенией средней и тяжелой степени тяжести. Иммуногистохимически при генерализованной миастении тяжелой степени тяжести в тимусе отмечается гиперплазия, а при средней степени - атрофия паренхимы тимуса.

Впервые исследованы клинико-морфологические особенности тимуса у 27-ми женщин, больных генерализованной миастенией тяжелой степени. Микроскопически в тимусах женщин, больных генерализованной миастенией тяжелой степени, отмечена гиперплазия истинной паренхимы, появление большого количества лимфоидных фолликулов со светлыми герминативными центрами в пределах расширенных внутридольковых периваскулярных пространств, повышение белоксинтетической активности эпителиальных клеток и повышение уровня апоптоза лимфоцитов. В крови отмечено повышение количества В-лимфоцитов, умеренное снижение Т-хелперов, Т-супрессоров.

Вивчено міастенію - прогресуюче захворювання м'язової системи, етіопатогенетичні механізми її розвитку, форми, клінічні прояви, у тому числі міастенічну кризу. Обгрунтовано автоімунний характер порушення нервово-м'язової передачі, методи лікування, невідкладну допомогу за даними досліджень.

Дисертацію присвячено дослідженню та визначенню ролі імунних та ендокринних порушень у хворих на міастенію відповідно до клінічної форми захворювання, морфологічних змін тимуса. Розглянуто ефективність плазмаферезу у хворих після тимектомії у разі відновлення міастенічних розладів. Обгрунтовано доцільність вивчення імунних та ендокринних показників для удосконалення діагностики міастенії та оцінки стану хворих. На підставі проведених досліджень доведено, що імунні та ендокринні порушення у хворих на міастенію суттєво відрізняються відповідно до клінічної форми захворювання та пухлинної патології вилочкової залози. Ступінь даних порушень найбільш виражений у хворих на генералізовану міастенію з пухлинами тимуса, а найменш - у хворих з локальною формою міастенії без пухлинної патології залози. Виявлено, що рівень аутоантитіл до нативної ДНК відображає процес переходу локальних змін у генералізовані та підвищується відповідно до тяжкості перебігу міастенії. Науково обгрунтовано доцільність використання плазмаферезу у комплексному лікуванні хворих на міастенію після неефективної тимектомії.

Вивчено морфо-функціональні особливості вилочкової залози жінок з генералізованою міастенією (ГМ), що відбувається на фоні атрофії та гіперплазії тімуса. Проаналізовано певні дані, одержані з історій хвороб таких жінок, а саме: вік, ступінь тяжкості ГМ, час появи перших симптомів, захворювання, що супроводжують основне захворювання та перенесені раніше, наявність інших аутоімунних захворювань у цей час в анамнезі, проведене лікування до тімектомії та стан здоров'я після неї. Розглянуто показники клітинної та гуморальної ланок імунітету до та після тімектомії цих жінок. Досліджено післяопераційний катамнез й ефективність тімектомії, через 1 рік після її проведення. Генералізована міастенія з гіперплазією тімуса відбувається з атрофією істинної паренхіми тімуса, появою у розширених внутрішньочасткових периваскулярних просторах (ВПП) лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, зниженням морфофункціональної активності епітеліальних клітин, зниженням експресії ендотеліальними клітинами ендотеліну-1, дефіцитом всіх клонів Т-лімфоцитів у тімусі і абсолютним дефіцитом Т-супресорів у самому тимусі та сироватці крові, дефіциті IgG і IgA у сироватці крові. Генералізована міастенія з гіперплазією тімуса відбувається з гіперплазією істинної паренхіми тімуса, появою у розширених ВПП лімфоїдних фолікулів з гермінативними центрами, підвищенням морфофункціональної активності епітеліальних клітин тімуса, підвищенням експресії ендотеліальними клітинами ендотеліна-1, порушенням диференційовки тімічних тілець і підвищенням всіх клонів Т-лімфоцитів у тімусі.

За результатами комплексного дослідження перебігу міастенії виявлено нові патогенетичні закономірності. Запропоновано способи профілактики міастенічних кризів. Реалізовано комплексний підхід до вивчення тяжкості міастенії як передумови для ефективного застосування хірургічного методу з поглибленим дослідженням клініко-функціонального стану хворих до тимектомії, у віддалені терміни після тимектомії й виконання імплантації плодового тимуса. Здійснено систематизоване вивчення клінічної феноменології тяжкості міастенії та визначено абсолютні та відносні показання до виконання тимектомії на базі багатофакторної клініко-синдромологічної оцінки з урахуванням специфічних і загальнопатологічних критеріїв. За даними ретроспективно-проспективного аналізу досліджено фактори, які впливають на хірургічну активність серед даних хворих. На підставі системного аналізу виявлено кількісні взаємовідносини ультраструктурно-органометричних показників тимуса залежно від тяжкості міастенії. На підставі аналізу інтегральних показників рівня основного обміну досліджено клінічну феноменологію тяжкості міастенії, яка пояснюється компенсаторними енерготратами. Обгрунтовано систему оцінки клініко-функціональної компенсації міастенії під впливом хірургічного лікування та з використанням комплексного підходу.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.424.9-29

Рубрики:

Міастенії

Шифр НБУВ: Ж16621 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Рассмотрены основные этиологические факторы, клинические симптомы, методы лечения миастении и основные показания к оперативному лечению. Детально охарактеризованы цель, задачи, средства и формы проведения лечебной физической культуры с учетом раннего и позднего послеоперационных периодов и режима двигательной активности. Представлены основные подходы к назначению массажа и физиотерапии с учетом послеоперационного периода на стационарном этапе.

Впервые исследованы клинико-морфологические особенности тимуса у 25-ти женщин, больных генерализованной миастенией средней степени тяжести. Микроскопически в тимусе таких женщин отмечены атрофия истинной паренхимы, появление лимфоидных фолликулов со светлыми герминативными центрами в пределах расширенных внутридольковых периваскулярных пространств, снижение белоксинтетической активности эпителиальных клеток и повышение уровня апоптоза лимфоцитов. В крови отмечен дефицит T-супрессоров, IgG и IgA.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р415.14-45 + Р620.424.9-45

Рубрики:

Хвороби зобної (вилочкової) залози

Міастенії

Шифр НБУВ: Ж22412/а Пошук видання у каталогах НБУВ 

We explored the association of various clinical shapes of myasthenia with phenotype HLA-DR and the content of immunoglobulins M, G, A, and E in serum of blood of these patients. It is shown that the development of myasthenia against the background of thymus gland hyperplasia was accompanied by augmentation of the content of Ig E by 1,7 times at young patients (under 45 years) and by 4 times at elders (60 years and elder). Even more penetrating changes in the content of Ig E occurred at the patients suffered from myasthenia against the background of neoplastic changes of thymus gland. The various clinical shapes of myasthenia reliably associate with various phenotypes HLA-DR. About 60 % of the patients by myasthenia had phenotype HLA-DR5. In case of the disease of mediastinum, phenotype HLA-DR3 made 87 %, and neoplasia of thymus gland HLA-DR7 did 66 % in testing the clinical shapes of myasthenia.

Приведены современные представления о патогенезе и клиническом течении миастении. Особое внимание уделено диагностическим и лечебным подходам.

Проведено електро-міографічне дослідження хворих на лептоспіроз. Виявлено запально-дегенеративні зміни в м'язах, які свідчать про наявність міопато-міастенічного синдрому. Диспансерне спостереження за тими, хто вже перехворів на лептоспіроз протягом року повинно проводитись інфекціоністом, невропатологом, окулістом і кардіологом.

Досліджено співвідношення білкових фракцій у сироватці крові тварин різного віку, яких імунізували сироваткою хворих з аутоімунним захворюванням - міастенією. Для вивчення змін у співвідношенні білкових фракцій використали два методи електрофорезу: на плівках із ацетату целюлози та в поліакриламідному гелі. Виявлено деякі відмінності у співвідношенні білкових фракцій сироватки крові імунізованих тварин у порівнянні з показниками контрольної групи (інтактні тварини) і тварин різних вікових груп. Показано, що реакція дорослих і молодих тварин на багатократну імунізацію відрізняється у наборі й інтенсивності синтезу різних типів білків.

Myasthenic crisis may be defined as respiratory failure or delayed extubation after surgical treatment for more than 24 hours resulting from myasthenic weakness. Myasthenic crisis results from weakness of upper airway muscles leading to obstruction and aspiration, weakness of respiratory muscles leading to reduced tidal volumes, or weakness of both muscle groups. About 1/5 of patients with myasthenia gravis experience crisis, usually within the first year of illness. Over the last four decades, prognosis from myasthenic crisis has dramatically improved from a mortality rate of 75 % to the current rate of less than 5 %. Myasthenic crisis should not be fatal, as long as patients receive timely respiratory support and appropriate immunotherapy to reduce myasthenic weakness of the respiratory muscles. In the last years there are more reports about the development of urgent conditions in patients with myasthenia gravis in the early postoperative period after thymectomy. Long-term follow-up monitoring for the study effects of thymectomy in patients with myasthenia gravis, conducted in the department of thoracic surgery of State Institution "Institute of General and Emergency Surgery named after V. T. Zaitsev of National Academy of Medical Sciences of Ukraine" showed that the incidence of early postoperative myasthenic crisis amounted 9,2 - 12,3 % of cases and was associated with the degree of compensation of bulbar and respiratory disorders before the surgery. This reflects the importance of an adequate selection of the dose of anticholinesterase drugs in the preoperative stage for effective compensation neurosomatic disorders and favorable postoperative prognosis. As an axample, thecomplicated course of generalized myasthenia gravis after thymomectomy was described.

Для вивчення особливостей клінічного перебігу й порушення нервово-м'язової передачі в пацієнтів з міастенією залежно від структурних змін тимуса були проаналізовані результати клініко-нейрофізіологічного обстеження 78 хворих. Залежно від структурних змін тимуса всі хворі були поділені на III групи. I група - 29 пацієнтів з міастенією без змін структури тимуса. II група - 30 пацієнтів, у яких міастенія супроводжувалася гіперплазією тимуса. III група - 19 хворих з міастенією на фоні тимоми. Ступінь тяжкості захворювання оцінено за допомогою кількісної шкали тяжкості клінічних проявів міастенії (QMGS) та клінічної класифікації Myathenia Gravis Foundation of America (MGFA), 2001. Оцінку нервово-м'язової передачі проведено на підставі аналізу результатів декремент-тесту та амплітуди негативної фази М-відповіді при низькочастотній непрямій супрамаксимальній стимуляції m. abductor digiti minimi та m. orbicularis oculi. Зміни структури тимуса негативно впливають на перебіг міастенії, про що свідчать показники за шкалою QMGS та класифікацією MGFA. Найбільша тяжкість захворювання (з переважанням ураження бульбарної групи м'язів) поєднувалася із наявністю у хворих тимоми, а найменша відзначалась у хворих з нормальною структурою тимуса. Переважання пацієнтів жіночої статі в групі хворих з міастенією на тлі гіперплазії тимуса може свідчити про вплив гормонального статусу як на структуру вилочкової залози з розвитком її гіперплазії, так і на перебіг міастенії, що потребує подальшого вивчення. Простежена пряма залежність між структурними змінами в тимусі та зниженням амплітуди негативної фази М-відповіді, що свідчить про негативний вплив морфологічних порушень тимуса на нервово-м'язову передачу імпульсів. Значне зниження амплітуди негативної фази М-відповіді на фоні високих показників декремент-тесту можна вважати маркером тяжкого перебігу захворювання.

Проаналізовано результати клініко-імунологічного, інструментального та гістологічного дослідження 30-ти хворих з міастенією на фоні тимоми. Ступінь тяжкості оцінювалася за допомогою клінічної класифікації Myathenia Gravis Foundation of America (MGFA 2001). Для визначення бар'єрної функції фагоцитуючих клітин за методом світлової мікроскопії проводили оцінку активності фагоцитозу нейтрофілів з подальшим визначенням фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа та індексу завершеності фагоцитозу. Як мікробний агент використовували суспензію культури Saccharomyces cerevisiae. Забарвлення препаратів проводили за допомогою методу Романовського - Гімзе. Нейтрофільні лейкоцити виділялися з лейкоцитарної суспензії периферичної крові. Експресію кластерів диференціювання CD3+, CD4+ та CD8+ на субпопуляціях T-і B-лімфоцитів оцінювали з затосуванням непрямого імуноферментного методу з використанням моноклональних антитіл, позначених FITC-барвником. Для діагностики тимоми використовували спіральний комп'ютерний томограф (СКТ) "Marconi" SeleCT/SP. Для гістологічного дослідження одержані зразки гимом фіксували в 10 % нейтральному формаліні протягом 24 год. Матеріал заливали в парафін після проводки через хлороформ звичайним способом та виготовляли серії зрізів товщиною 5 - 7 мкм. Препарати забарвлювались гематоксиліном і еозином. У результаті проведеного дослідження було виявлено наступне. Тяжкість клінічного перебігу міастенічного синдрому у разі тимом не залежить від розміру пухлини, а залежить від її гістологічного типу та імунологічного дисбалансу. Найбільш тяжка клінічна картина спостерігалась у хворих з лімфоепітеліальною тимомою (тип AB), а найлегший перебіг - у хворих з лімфоідною тимомою (тип B1). Лімфоепітеліальні та епітеліальні тимоми супроводжуються подібними імунологічними порушеннями. Достовірним діагностичним критерієм для них може використовуватися зниження рівнів субпопупяций CD3+ та CD4+ лімфоцитів. Лімфоідні тимоми характеризуються достовірно значущим зниженням показників фагоцитарного індексу, фагоцитарного числа, рівня субпопуляції CD8+ лімфоцитів та підвищенням субпопуляції CD4+. Хірургічне лікування як метод вибору радикальної імуносупресії показаний всім пацієнтам з підтвердженою тимомою незалежно від розміру та її гістологічної характеристики.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.424.9 + Р415.12

Рубрики:

Міастенії

Хвороби щитовидної залози

Шифр НБУВ: Ж25729 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р620.424.9

Рубрики:

Міастенії

Шифр НБУВ: Ж15712 Пошук видання у каталогах НБУВ