Дисертація грунтується на аналізі 193 спостережень хворих з черепно-мозковою травмою (ЧМТ) різного ступеня важкості, ускладненою післятравматичною гідроцефалією (ГЦ). При тяжких формах нейротравми виражені ознаки ліквородисциркуляції, ознаки ГЦ мали місце у всіх хворих за даними клінічних та параклінічних ознак. Післятравматична ГЦ, як нормотензивна, так і гіпертензивна, може розвиватися в різні періоди ЧМТ внаслідок осередкових, дифузних ушкоджень мозку при субарахноїдальних, внутрішньошлуночкових, оболонкових та внутрішньомозкових крововиливах. В гострому періоді травми післятравматична ГЦ виникає як синдром, який значно ускладнює перебіг ЧМТ, а в проміжному та віддаленому періоді як окрема нозологічна одиниця, яка потребує диференційованих методів діагностики та лікування, як медикаментозного, так і хірургічного. Математичні розрахунки залежності сили тиску ліквору на мозок свідчать, що при однаковому тиску вентрикулярного ліквору його тиск на навколишні мозкові структури суттєво збільшується в залежності від об'єму ліквору. Визначено взаємозалежність та стадійність розвитку і регресії пГЦ від локалізації ушкодження мозку, динаміки перебігу гострої ЧМТ різної важкості та процесами стабілізації церебральних функцій у осіб різного віку. Розроблено оптимальну диференційовану лікувальну тактику при післятравматичній ГЦ з використанням хірургічних методик корекції ліквородинаміки в різні періоди травми.

Проанализированы результаты эндоскопической вентрикулоцистерностомии у 16 пациентов с окклюзионной гидроцефалией, вызванной спаечным процессом акведукта. В 2 (13 %) наблюдениях выявлены дополнительные спаечные процессы в области понтинных цистерн. Для их устранения предложена эндоскопическая операция по соединению понтинных цистерн с большой цистерной мозга в области между отводящим и лицевым нервами. Приведены анатомические ориентиры области перфорации и эндоскопические анатомические структуры большой цистерны мозга.

Представлено теоретичне узагальнення та нове вирішення актуальної науково-прикладної проблеми нейрохірургії - покращання результатів хірургічного лікування кістозних утворень головного мозку, оклюзійної гідроцефалії інфекційної та пухлинної етіології у дорослих хворих шляхом розробки нових і вдосконалення існуючих ендоскопічних хірургічних втручань із застосуванням нової оптимальної хірургічної тактики. На основі вивчення ендоскопічної топографічної анатомії арахноїдальних кіст середньої черепної ямки, їх взаємовідношення із оточуючими структурами та субарахноїдальними просторами головного мозку визначено нові додаткові ендоскопічні орієнтири, котрі забезпечують безпечне проведення кістоцистерностомій. Наведено результати застосування нових методів кістоцистерностомій, які враховують нові ендоскопічні орієнтири (окорухово-тенторіальний трикутник, окорухово-каротидний простір), під час лікування дорослих хворих на арахноїдальні кісти середньої черепної ямки. Удосконалено способи тривентрикулостомії для лікування оклюзійної гідроцефалії інфекційної етіології. Проаналізовано клінічну ефективність удосконаленої ендоскопічної тривентрикулостомії та вентрикулоперитонеального шунтування у дорослих хворих із зазначеною патологією. Запропоновано хірургічну тактику у разі оклюзійної гідроцефалії пухлинної етіології у дорослих пацієнтів, що полягає у одночасному виконанні ендоскопічної тривентрикулостомії для ліквідації проявів гідроцефалії та мікрохірургічному видаленні новоутворення головного мозку. Доведено клінічну ефективність розробленої хірургічної тактики у разі оклюзійної гідроцефалії пухлинної етіології, проведено її порівняльний аналіз із ефективністю лікування із застосуванням традиційних методів хірургічного лікування зазначеної патології у дорослих хворих. Обгрунтовано клінічну ефективність удосконаленої ендоскопічної тривентрикулостомії та вентрикулоперитонеального шунтування під час паліативного лікування оклюзійної гідроцефалії пухлинної етіології у дорослих. Удосконалено методи ендоскопічного хірургічного лікування у разі оклюзійної гідроцефалії бічного шлуночку, кістах середнього мозку з оклюзією лікворних шляхів, кісти прозорої перетинки, кісти тім’яно-потиличної локалізації та шпаруватому вентрикулярному синдромі у дорослих.

Мета роботи - встановити ранні діагностичні критерії гідроцефалії у разі аневризматичного субарахноїдального крововиливу (САК) і субарахноїдально-вентрикулярному крововиливі на підставі аналізу вентрикулометричних параметрів. Обстежено 77 хворих з геморагічним інсультом, спричиненим розривами внутрішньочерепних артеріальних аневризм. Вияви САК мали 49 хворих, субарахноїдально-вентрикулярного крововиливу - 28. У 23 хворих, котрим за даними комп'ютерної томографії встановлено діагноз "вентрикулодилатація", визначено значення індексів Еванса та Шлатенбрандта-Нюренбергера. За відсутності вентрикулодилатації в обох групах (54 хворих) ішемічні ускладнення виявлено у 7 (13,0 %) випадках, серед 23 хворих із вентрикулодилятацією - також у 7 (30,4 %). При САК відзначено переважно помірне розширення бічних шлуночків та суттєве розширення III шлуночка, вентрикулометричні показники майже досягали значень для встановлення діагнозу "гідроцефалія" (індекс Еванса - 26,4 %, Шлатенбрандта-Нюренбергера - 17,8). При субарахноїдально-вентрикулярних крововиливах вентрикулодилятація має рівномірний характер, що виявляється змінами обох індексів в одному напрямі з появою ознак гідроцефалії на комп'ютерних томограмах (індекс Еванса - 29,1 %, Шлатенбрандта-Нюренбергера - 22,7). Висновки: для визначення показань до використання ліквородренувальних методик важливе значення має чітка верифікація морфологічних параметрів шлуночкової системи. За наявності вентрикулодилатації ішемічні ускладнення спостерігаються у 30,4 % випадків, у хворих із нормальним розміром шлуночків - у 13,0 %. Використання індексів Еванса і Шлатенбрандта-Нюренбергера надає змогу чітко виділити групу хворих з ранніми ознаками гідроцефалії та своєчасно розпочати дренування ліквору (люмбальні пункції, люмбальний дренаж), спрямоване на санацію ліквору, контроль внутрішньочерепного тиску та профілактику ішемічних ускладнень.

Одне з центральних місць у вивченні цереброваскулярної патології займає проблема хронічної ішемії головного мозку, у клінічній картині якої провідну роль, крім неврологічного дефіциту, відіграють прогресуючі когнітивні порушення. Проведено аналіз МоСА-тесту та морфометричних характеристик головного мозку в 56 хворих із гідроцефалією при хронічній ішемії мозку. Установлено кореляційні зв'язки між рівнем когнітивних функцій і морфометричними маркерами як підкіркової, так і кіркової атрофії у хворих на гідроцефалію при хронічній ішемії мозку. Доведено, що гідроцефалія посилює когнітивну дисфункцію в пацієнтів із хронічною ішемією мозку.

В обзоре отражены современная трактовка термина "нормотензивная гидроцефалия", данные об этиологии, патогенезе, особенностях клинических проявлений, диагностики. Описаны подходы нейрохирургического и консервативного лечения. Представлено личное наблюдение клинического случая верифицированной нормотензивной гидроцефалии (синдрома Хакима - Адамса), особенностью которого были молодой возраст пациента, благоприятное клиническое и нейрорадиологическое течение заболевания после нейрохирургического и медикаментозного лечения. Согласно литературным данным, эта патология чаще всего встречается у лиц пожилого возраста и может быть причиной деменции, нарушения ходьбы и функции тазовых органов. Обоснована важность дальнейшего изучения нормотензивной гидроцефалии в клинической практике.

Желудочковая система головного мозга состоит из нескольких полостей. Они выстланы эпендимарным эпителием и содержат цереброспинальную жидкость (ЦСЖ). Физиология ЦСЖ включает 3 фактора: секрецию, резорбцию и циркуляцию. Нарушение одного или нескольких из этих факторов вызывает гидроцефалию. ЦСЖ имеет 4 основные функции: физической защиты и поддержки нервной системы, выделительную, транспортную и, наконец, гомеостатическую функции. Гидроцефалия при менингеомах боковых желудочков развивается, постепенно и клинически проявлялась только на поздних этапах заболевания. Цель работы - анализ клинических наблюдений случаев нарушения оттока ликвора при менингеомах боковых желудочков головного мозга. Гидроцефалия при менингеомах боковых желудочков развивается при локализации опухоли в определенных участках желудочка, где она препятствует оттоку ликвора. Особенно часто это случается, когда опухоль находится в переднем роге вблизи отверстия Монро.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703 + Р636.770.42

Рубрики:

Порушення мозкового кровообігу

Водянка (гідроцефалія) головного мозку

Шифр НБУВ: РА452282 Пошук видання у каталогах НБУВ