Вивчено особливості анатомічної будови (розташування, форма, розміри) зірчастого вузла, II і III грудних симпатичних вузлів (СВ) разом з їх гілками. Встановлено їх основні морфологічні відмінності. Вивчено особливості анатомічної будови "латеральної гілки" II СВ, доведено її роль у виникненні рецидиву захворювання після грудної симпатектомії (ГСЕ). На підставі одержаних результатів розроблено спосіб виконання торакоскопічної ГСЕ з приводу феномена Рейно.

Проаналізовано досвід оперативного лікування хвороби Рейно з використанням методу торакоскопічної симпатектомії (ТССЕ) за допомогою телехірургічної техніки. У 17-ти хворих виконано 21 оперативне втручання. Стійкий позитивний результат спостережено в усіх пацієнтів протягом 2-х років і більше. За травматичністю втручання, ефективністю лікування в ранньому та віддаленому післяопераційному періоді, терміном післяопераційної реабілітації, "якістю життя" хворих, тривалістю лікування у стаціонарі, вартістю лікування результати ТССЕ, виконаної з застосуванням телехірургічної техніки, значно кращі, ніж результати торакотомної симпатектомії. Відзначено особливості анестезіологічного забезпечення та переваги застосування однолегеневої штучної вентиляції легень під час виконання грудної симпатектомії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р636.806.3

Рубрики:

Хірургічне лікування ангіоневрозів

Шифр НБУВ: Жс20661 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проаналізовано результати обстеження 108-ми хворих з феноменом Рейно. Розроблено диференційно-діагностичний алгоритм хвороби та синдрому Рейно. Доведено провідну роль клінічних ознак і даних фізичних методів обстеження у встановленні діагнозу. Опрацьовано діагностичний комплекс дослідження функціонального стану мікроциркуляторного русла верхньої кінцівки.

Описан клинический случай пациентки с системной склеродермией с наличием симптомов легочной артериальной гипертензии и синдрома Рейно. На основании объективного статуса, результатов лабораторно-инструментального обследования был установлен диагноз, соотвествующий современным классификационным критериям, а также обосновано назначение патогенетической терапии.

Досліджено причини незадовільних віддалених результатів хірургічного лікування пацієнтів з феноменом Рейно. Науково доведено, що рецидив захворювання взаємопов'язаний з залишенням латеральної гілки другого грудного симпатичного вузла. Вивчено особливості симпатичної іннервації верхніх кінцівок. Надано науково обгрунтовану оцінку різних методів діагностики феномену Рейно. Розроблено діагностичний алгоритм і програму хірургічного лікування зазначених пацієнтів. Запропоновано та застосовано новий метод хірургічного лікування феномену Рейно за допомогою відеоторакоскопічної грудної симпатектомії, розробленого на підставі результатів вивчення особливостей симпатичної іннервації верхніх кінцівок. Доведено, що видалення латеральної гілки другого грудного симпатичного вузла дозволяє запобігти розвитку рецидиву захворювання у віддаленому післяопераційному періоді.

Проведен сравнительный анализ эффективности грудной симпатэктомии, выполненной открытым и эндоскопическим способом по поводу феномена Рейно (ФР). У 62 пациентов по поводу ФР выполнена открытая или эндоскопическая грудная симпатэктомия в хирургическом и сосудистом отделениях в период с 1997 по 2007 г. У 32 (51,61 %) больных выполнена эндоскопическая верхнегрудная симпатэктомия, у 30 (48,39 %) - верхнегрудная симпатэктомия с применением внеплеврального надключичного доступа по В. Н. Клименко. Ближайшие результаты верхнегрудной симпатэктомии достоверно не различались в зависимости от метода и доступа. Отдаленные результаты верхнегрудной симпатэктомии были хуже ближайших на 28 % - при эндоскопическом варианте и на 43 % - при открытом. Частота положительных результатов на 15,18 % больше после эндоскопической грудной симпатэктомии, чем после открытой.

Вивчено зміни структурно-функціонального стану судин верхніх кінцівок при вторинному синдромі Рейно різного ступеня тяжкості до лікування і в динаміці терапії блокатором рецепторів до ангіотензину II кандесартаном цилекситилом. Встановлено, що структурно-функціональні зміни за даної патології залежать в першу чергу від ступеня його тяжкості. Для легкого перебігу синдрому Рейно характерні зміни лише коефіцієнта асиметрії у випадку реовазографії. В разі середнього і тяжкого ступенів синдрому Рейно спостережено зменшення реосистолічного індексу, а також вазоконстрикцію, яка знаходиться в прямопропорційній залежності від ступеня тяжкості. В цьому разі характерні зміни комплексу інтима - медія при тяжкому перебігу даної патології вказують на наявність васкуліту. У процесі лікування відбуваються позитивні структурно-функціональні зміни кровоплину в досліджуваних судинах, що в першу чергу характеризується нормалізацією коефіцієнта асиметрії у разі легкого ступеня даної патології, підвищенням реосистолічного індексу, а також певними зворотними змінами комплексу інтима - медія за середнього і тяжкого перебігу синдрому Рейно.