Досліджено внутрішньопучкову будову сідничного нерва білого щура та людини, а також особливості післятравматичної регенерації сідничного нерва білого щура під впливом екзогенної гіпертермії (+ 35 - 37 °C) в експерименті. Встановлено, що сідничні нерви білого щура та людини за принципом внутрішньої будови є ізоморфними фармаціями периферичної нервової системи. Екзогенна гіпертермія (+ 35 - 37 °C) стимулює, впливає на проліферацію сполучнотканинних елементів і кровоносних мікросудин регенераційної невроми. Дані умови забезпечують більш інтенсивну регенерацію новоутворених аксонів у ранні (3 - 7 діб після невротомії) терміни, а також упорядкований їх ріст, прискорення дозрівання аксонів та їх мієлінізації у більш пізні терміни.

Мета дослідження - встановлення змін, що відбуваються в кінцівках щурів у випадку пошкодження стегнового (СтН) і сідничного нервів (СН). За перетину СН зміни в кінцівці проходять низку послідовних стадій. Досліджено ранні зміни за цих станів. У першу годину після перетину СН спостерігається зменшення питомої маси м'язового волокна з її зниженням до четвертої години експерименту. За перетину СтН зміни в м'язах передньої групи відбуваються аналогічно до змін м'язів задньої групи стегна й у тій самій послідовності. За перетину СтН діаметр артеріол до четвертої години експерименту збільшується в 1,3 разу, а венул - в 1,7 разу. Діаметр капілярів у цьому разі не змінюється.

Вивчено ультраструктурні зміни у сідничому нерві гіпотиреоїдних щурів через 2 і 3 тижні після стандартного його перетину. Встановлено, що після нанесення стандартної травми за умов гіпотиреозу через 2 тижні у дистальному відділі сідничого нерва із великою затримкою у часі розпочинались дегенераційні зміни. Затримка дегенерації призвела до більш пізнього розвитку регенерації у сідничому нерві щурів з гіпотиреозом, перші прояви якої з'явились лише через 3 тижні після перетину. Окрім відставання етапів відновлення ушкодженого нерва виявлено ознаки патологічного порушення мієлінізації з наступним руйнуванням аберантних новоутворених волокон.

Уперше встановлено особливості ультраструктурних змін у нервовому стовбурі за умов набутого гіпотиреозу після тяжкого ушкодження нервового стовбура залежно від терміну після травмування. Уперше за умов перерізки периферичного нерва у разі гіпотиреозу вивчено стан нервових волокон, що проростають у дистальний відрізок нервового стовбура, та їх мієлінізацію під впливом L-тироксину і міакальцику. Одержані дані дозволили з'ясувати закономірності процесів регенерації та мієлінізації нервових волокон у різні терміни після ушкодження залежно від впливу L-тироксину і міакальцику за умов відтворення експериментальної моделі травми периферичного нерва.

Виявлено вплив однобічної травми сідничного нерва на силу довільних м’язових скорочень згиначів та розгиначів стопи травмованої та контралатеральної кінцівок, а також часові етапи їх функціонального відновлення. Показано, що на обох кінцівках найбільша втрата та термін повного відновлення сили притаманні тильним флексорам у порівнянні з плантарними. З'ясовано, що у разі одноразового та хронічного введення оксибутират натрію (ОБН) має вибіркову дію по відношенню до нервово-м'язового апарату травмованої кінцівки. За умов хронічного введення ОБН прискорює відновлення сили м'язів травмованої кінцівки та стимулює зростання сили м'язів інтактної контралатеральної кінцівки, причому цей ефект спостерігається навіть через 5 - 8 тижнів після припинення його введення. Під дією хронічного введення ОБН поряд зі зниженням збудливості відбувалося полегшення проведення збудження на обох кінцівках за непрямого подразнення м'язів гомілки після травми нерва.

Вивчено та доповнено дані про зміни судинного русла скелетної мускулатури задніх кінцівок щурів за денервації шляхом перетискання та перерізування сідничного й стегнового нервів. Уточнено та доповнено відомості про особливості топографії, описано варіанти розташування судинно-нервового пучка задніх кінцівок щурів. Описано закономірності зміни судин гемомікроциркуляторного русла (ГМЦР) скелетної мускулатури задніх кінцівок щурів при денервації. Встановлено, що за перерізування сідничного та стегнового нервів зміни на рівні ГМЦР скелетної мускулатури більш виражені у порівнянні з перетисканням периферичних нервів. На основі особливостей топографії м'язів задніх кінцівок щурів запропоновано шкірні розрізи, відповідні проекції сідничного та стегнового нервів. Визначено динаміку зміни діаметрів судин ГМЦР скелетних м'язів за денервації в її ранні терміни та визначено взаємозв'язок між параметрами ГМЦР і терміном денервації.

Індекс рубрикатора НБУВ: Е60*738.822.1 + Р638.596-29

Рубрики:

Загальна зоологія

Пошкодження поперекових і крижових нервів

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Наведено результати хірургічного лікування 57 хворих з приводу наслідків ушкодження сідничого нерва (СН) з використанням системи для тривалої електростимуляції "Нейсі 3М". Система вітчизняного виробництва, індивідуальна, надає можливість проведення сеансів прямої електростимуляції в домашніх умовах, кілька разів на добу, протягом тривалого часу. Досягнуто позитивні результати у вигляді збільшення об'єму та сили рухів у нижніх кінцівках (НК) різного ступеня, відновлення чутливості та зникнення або зменшення вираженості больового синдрому у 46 (81 %) хворих. За неефективності консервативного лікування та наявності показань до оперативного втручання у хворих у разі ушкодження СН використання тривалої електростимуляції забезпечує відновлення втрачених функцій НК, регрес больового синдрому та вегетативно-трофічних розладів.

Проведен сравнительный анализ силовой активности мышц (разгибателей и сгибателей стопы и сгибателей пальцев задних конечностей) крыс на протяжении периода системного введения натрия гамма-гидроксибутирата (ГГОБ) (100 мг/кг, внутрибрюшинно, ежедневно в течение 4-х нед) после унилатерального передавливания седалищного нерва (СН). Анализировали отдаленные эффекты после введения препарата (10-я и 12-я нед после операции). Силу сокращения мышц определяли с помощью тензометрических устройств. В контрольной группе животным СН также передавливали, но ГГОБ не вводили. В экспериментальной группе спустя неделю после операции у мышц на стороне передавливания нерва была выражена заметная функциональная потеря (20 - 24 %), тогда как на противоположной стороне наблюдался функциональный прирост (60 - 17 %). Начиная со 2-й по 4-ю неделю введения ГГОБ травмированная конечность реагировала стойким приростом силы и у мышц-разгибателей, и у сгибателей (соответственно в 2 - 2,5 раза и на 20 - 50 %), тогда как прирост силы сокращений мышц контралатеральной конечности (30 - 40 %) не зависел от функционального назначения мышц. В отдаленные сроки (10-я и 12-я нед) после операции сила сокращений мышц травмированной и контралатеральной конечностей увеличивалась максимально на 30 - 40 % по сравнению с контролем, причем данный прирост на травмированной конечности наблюдался у разгибателей, а на контралатеральной - у сгибателей.

Исследованы закономерности изменений гемомикроциркулярного русла (ГМЦР) мышц задних конечностей при повреждении седалищного и бедренного нервов. Описана закономерность измерения ГМЦР скелетной мускулатуры задних конечностей крыс при денервации. На основе особенностей топографии мышц задних конечностей крыс предложены кожные разрезы, соответствующие проекциям седалищного и бедренного нервов, определена динамика изменения диаметров сосудов ГМЦР скелетных мышц при денервации в ее ранние сроки и взаимосвязь между параметрами ГМЦР и сроком денервации. Полученные данные позволяют углубить и дополнить существующие данные об изменении строения скелетной мускулатуры и ГМЦР при повреждении периферических нервов, что позволяет улучшить и оптимизировать оказание первой помощи при травмах, сопровождающихся разрывом нервов.

Розширено наукові уявлення щодо регенераторних можливостей променевого нерва в порівнянні з серединним нервом, яке показало не кількісне, а лише якісно краще відновлення нервово-м'язового апарату (переважно його функціонального стану). На основі клінічних досліджень підтверджено факт можливої іннервації довгої голівки триголового м'яза плеча за рахунок гілок пахового нерва. Визначено, що найбільш частим ушкодженням променевого нерва є його ураження в середній третині плеча, при цьому у 85 % випадків воно пов'язане з переломами плечової кістки та заходами щодо лікування цих переломів. Запропоновано адаптовану до даного виду патології шкалу оцінки функціонального стану кінцівки - модифіковану шкалу оцінки втрати рухової функції променевого нерва. Доведено неефективність використання методу прямої невротизації у разі ушкоджень променевого нерва. Виявлено, що довготривала електростимуляція за допомогою імплантованих систем є методом вибору в лікуванні застарілих і неефективно відновлюваних ушкоджень променевого нерва. Основним критерієм для постановки такої системи є наявність мінімальної електрофізіологічної активності м'язів. Показано, що частота спонтанного відновлення функції нерва за результатами відновлення функції нервово-м'язового апарату після закритого ушкодження променевого нерва складає більше 80 %. Визначено чинники ризику, які погіршують або унеможливлюють спонтанну регенерацію при закритих ушкодженнях променевого нерва.

На сучасному рівні широко в медичній практиці застосовується високочастотні-електрозварювальні технології, але вплив їх на нервову тканину до цього часу не визначено. Мета роботи - вивчення змін ультраструктури клітинних популяцій аферентного сегментарного центра під час процесу регенерації травмованого сідничого нерва за умов впливу високочастотної електрозварювальної технології. За допомогою методу електронної мікроскопії вивчено аферентні сегментарні центри сідничних нервів щурів (n = 20) на 1, 6 тижнях після операції відтворення моделі стандартної травми периферійного нерва з подальшим відновленням цілісності стовбура за допомогою епіневрального шва (I група) та після оперативного лікування травми нерва за запропонованою методикою з використанням високочастотної електрозварювальної технології. Контролем були псевдооперовані щури (n = 5) (III група). У разі відновлення цілісності нервового стовбура за допомогою СВ-електрозварювальної технології в нейроцитах спинномозкових вузлів ознаки альтерації та активації виражені слабкіше, ніж в групі тварин, яким цілісність нервового стовбура було відновлено за допомогою епіневральних швів. У групі тварин, яким було застосовано електрозварювальну технологію, також знижена комунікаційна взаємодія між клітинами сателітами та нейронами. Вище наведене свідчить, що у тварин, яким було застосовано електрозварювальну технологію, наявна відсутність затримки дегенерації та існують благоприємні умови для росту аксонів. Висновки: застосування ВС-електрозварювальної технології сприяє прискоренню відновлення травмованого периферійного нерва.

Методом електронної мікроскопії досліджено 15 щурів лінії Вістар, вагою 180 - 200 г., яким була відтворена травма периферичного нерва після проведення тиреоідектомії з наступним застосуванням комбінованого лікування L-тироксином, кальцитоніном та епадолом (виробник - "Київський вітамінний завод". Україна) у дозі 0,04 г/кг маси тварини per os. Тварин виводили з експерименту через 2,6, 12 тижнів після тиреоїдектомії. Встановлено, що застосування епадолу при травмуванні периферичного нерву у гіпотероїдних щурів на тлі замісної терапії L-тироксином та кальцитоніном вказує на його прорегенеративний та нейропротекторний потенціал. Підтвердженням цього є збільшення кількості функціонально активних нейрофібрил у аксоплазмі, що сприяє покращанню провідності сідничного нерва, значно вища збереженість мієлінової оболонки нервівта прискорення процесів її мієлінізації, за рахунок поліненасичених жирних кислот, що входять до складу фосфоліпідів і ефірів холестерину, які сосновою ліпідного матрикса мембран і відповідно мієлінової оболонки нервів. Окрім того, епадол включає нетільки поліненасичені жирні кислоти, а й вітамін Е, який попереджає окислення цих кислот і суттєво зменшує перекисне окиснення ліпідів та запальні процеси у нерві.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.596-29

Рубрики:

Пошкодження поперекових і крижових нервів

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.596-52

Рубрики:

Пошкодження поперекових і крижових нервів

Шифр НБУВ: Ж16789 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Проведено аналіз регенеративних процесів травматично ушкодженого сідничного нерва, пластики нерва та впливу тканинних матеріалів і плазми, збагаченої тромбоцитами, суспензії адипоцитів. На гістологічному рівні продемонстровано рівень регенерації нерва за місцевої трофічної стимуляції та реорганізаційні зміни параневральних тканин. Встановлено стимулювальний вплив жироплазмотромбоцитарної тканинної суміші на досліджувані показники.

Мета роботи - дослідити ефективність зварного епіневрального з'єднання кукс сідничного нерва після його перетину за результатами оцінки функціонального індексу цього нерва. Експериментальні тварини - білі безпородні щури-самці (маса тіла - 350 - 450 г, вік - 7 міс). Травма - перетин лівого сідничного нерва у середній третині. Експериментальні групи - 1 (невротомія, n = 6), 2 (невротомія та епіневральна нейрорафія, n = 15), 3 (невротомія та епіневральне зварне з'єднання, n = 18). Метод дослідження і визначення функціонального індексу сідничного нерва через 1,3 та 5 міс після травми, високочастотне електричне зварювання епіневрію забезпечує надійне з'єднання кукс нерва. Ефективність методу у віддалений період спостереження за функціональним індексом сідничного нерва є порівнянною з такою епіневральної нейрорафії. Значущий регенераційний приріст рухової функції паретичної кінцівки у разі застосування зварного епіневрального з'єднання кукс сідничного нерва припадає на перші 3 міс після-травматичного періоду, в разі використання епіневральної нейрорафії - на 3 - 5-й місяць. Висновки: зварне епіневральне з'єднання кукс сідничного нерва супроводжується швидшим відновленням рухової функції паретичної кінцівки. За загальною результативністю не поступається епіневральній нейрорафії.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р638.596

Рубрики:

Пошкодження поперекових і крижових нервів

Шифр НБУВ: Ж25223 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Травми опорно-рухового апарату, навіть незначні, можуть супроводжуватися ушкодженням периферичних нервів і призводити до часткової чи повної втрати функції кінцівок. Кількість таких пацієнтів з кожним роком зростає у зв'язку зі збільшенням кількості техногенних травм і складних поєднаних ушкоджень опорно-рухового апарату. Бурхлива урбанізація призводить до зростання загального нейротравматизму в середньому на 2 % на рік. У структурі травм опорно-рухового апарату ушкодження периферичних нервів становлять від 1,5 до 6 %, із них 90 % - верхньої кінцівки. Під час військових дій цей показник становить 12 % і спостерігається у 2,8 - 5 % пацієнтів із політравмою. Мета роботи - дослідити ранні результати відновлення сідничного нерва щура з використанням тканинно-інженерного підходу після його повного перетину в експерименті. Сформовано 4 експериментальні групи: група 1 - перетин сідничного нерва (невротомія) та негайна автонейропластика (n = 14); група 2 - невротомія та негайна пластика колагеновою трубкою, заповненою фібриновим гелем (n = 15); група 3 - невротомія та негайна пластика колагеновою трубкою, заповненою фібриновим гелем з вмістом мультипотентних стовбурових клітин - похідних нервового гребеня (n = 16); група 4 - несправжньооперовані тварини (n = 7). На 30-ту добу половину тварин з кожної групи (1-ша - n = 7, 2-га - n = 7, 3-тя - n = 7, 4-та - n = 3) виводили з експерименту шляхом тракції за ростральний кінець та для світлооптичної мікроскопії гістологічний матеріал (сідничний нерв оперований різними видами тканинно-інженерних підходів, що вказані вище) фіксували протягом доби в 10 % розчині нейтрального формаліну, промивали зразки, зневоднювали у серії спиртів, поміщали їх у парафін та одержвували зрізи товщиною 5 мкм на мікротомі. Потім зрізи депарафінізували у ксилолі та імпрегнували азотнокислим сріблом згідно з методом Більшовського, що дозволяє візуалізувати структурні елементи периферичної нервової системи. Висновки: в результаті проведеного дослідження встановлено, що найбільшу подібність до архітектоніки сідничного нерва інтактних тварин має регенерат нервових волокон, що утворюється при застосуванні автонейропластики. У цьому регенераті утворювалися ділянки нервових волокон, що за своєю архітектонікою найбільш близько відповідали нервовим волокнам у нативному сідничному нерві. Крім того, у ділянці пошкодження формувалися тонкі відростки, що зв'язували ділянки регенеруючих нервових волокон на різних рівнях. При цьому спостерігалося посилене розростання волокнистої сполучної тканини. Найбільш виражено формування нервових волокон, а саме гіпертрофія нервових волокон і значне їх розгалуження з формуванням сітки, виявлено при застосуванні тканинно-інженерного провідника. При цьому в тканинно-інженерному провіднику на фоні гіпертрофії регенеруючих волокон відмічено слабке формування пухкої волокнистої сполучної тканини. Отже, для визначення переваг одного з двох тканинно-інженерних підходів, використаних для регенерації сідничного нерва, необхідно провести вивчення результату процесу регенерації в більш пізній часовій точці.

Автопластика при ушкодженні нерва не завжди призводить до задовільних результатів. Особливо це важливо враховувати при великих ушкодженнях нервів (більше 10 см), коли за час проростання аксонів до місця дистального шва відбувається фіброз зони дистального шва, що унеможливлює подальшу регенерацію нерва та призводить до незадовільних функціональних результатів. Мета дослідження - дослідити вплив аспірату кісткового мозку та суспензії жирової тканини на регенерацію нервів за умови пластики великих дефектів. Експерименти проведені на 25 cтатевозрілих кролях. Тварини були розподілені на 5 експериментальних груп: 2 контрольні (у 1-й нерв залишався неушкодженим, у 2-й виконувалася лише автопластика дефекту), у 3-й групі застосовувалися автопластика нерва і трансплантація жирової тканини, у 4-й - пластика нерва із використанням суспензії кісткового мозку, у 5 - пластика нерва з комбінованим застосуванням клітинних суспензій. Через 1 та 3 місяці тварин виведено з експерименту та зразки досліджувалися гістологічно та морфометрично. Морфометричний аналіз через 1 місяць показав, що проростання аксонів через дистальний шов спостерігалося лише в групах, в яких застосовувався аспірат кісткового мозку, через 3 місяці в контрольній групі частка аксонів, що проросли, становила 49,7 %, в дослідних групах вона була значно вищою - до 64 % у групі, де застосовувалася комбінація жирової тканини й аспірату кісткового мозку. Біохімічні показники, такі як DT-діафораза, рівень дієнових кон'югатів, ТБА-активних продуктів, через 3 місяці були ближчими до норми в групах використання клітинної технології. Висновки: у результаті досліджень встановлено вірогідний позитивний вплив застосування клітинних технологій на регенерацію нерва, як на морфологічну структуру, так і на біохімічні процеси. Найкращі результати одержані в групі застосування комбінації аспірату кісткового мозку та жирової тканини.