Оцінено стан системи оксиду азоту (NO) в пацієнтів у гострий період черепно-мозкової травми (ЧМТ) легкого ступеня тяжкості та порівняно ступінь виявлених змін з глибиною когнітивного дефіциту в цих пацієнтів. У дослідженні взяли участь 16 пацієнтів в гострий період ЧМТ легкого та середнього ступеня тяжкості. Стан когнітивних функцій оцінено за шкалою оцінки психічного статусу MMSE та шкалою лобної дисфункції FAB. Сумарний вміст метаболітів NO та активність NO-синтази визначено в сироватці крові (гемолізаті еритроцитів) на 1-й та 5-й день перебування в стаціонарі. Встановлено, що між розвитком когнітивної дисфункції лобного типу та змінами в системі NO існує тісний кореляційний зв'язок. В гострий період ЧМТ легкого ступеня застосування батареї тестів на лобну дисфункцію дозволяє ефективно виявити когнітивний дефіцит, шкала MMSE менш чутлива для діагностики когнітивної дисфункції у разі ЧМТ. Зміни у балансі компонентів системи NO полягають у зростанні сумарної активності NO-синтази та підвищенні вмісту метаболітів NO в крові. Ступінь когнітивного дефіциту, діагностованого за допомогою шкали FAB, корелює з рівнем гіперпродукції оксиду азоту, окрім концентрації сумарних метаболітів NO, кореляцію також виявлено для сумарної активності NO-синтази.

З використанням системного підходу до дослідження наслідків сексуального насильства визначено наявні у його жертв порушення психічного та сексуального здоров'я. Виявлено акцентуації характеру потерпілих підлітків і особистісні відмінності жінок, що сприяють виникненню віктимної поведінки. Показано причини, механізми розвитку та клініку різних форм сексуальної дисфункції та дезадаптації жінок у віддалений період після згвалтування. Розроблено систему комплексної психотерапевтичної корекції поведінкових розладів у підлітків і порушень сексуального здоров'я у жінок.

Вивчено клінічні, нейропсихологічні та біохімічні особливості динаміки формування когнітивного дефіциту в гострому періоді черепно-мозкової травми (ЧМТ) легкого та середнього ступенів важкості. Уточнено особливості патогенезу таких ушкоджень на місцевому та системному рівні й їх роль у формуванні раннього післятравматичного когнітивного дефіциту. Встановлено кореляційні взаємовідносини результатів нейропсихологічного тестування та показників прооксидантно-антиоксидантного балансу, параметрів системи оксиду азоту в крові таких пацієнтів. Розроблено комплекс діагностично-лікувальних заходів для підвищення ефективності ранньої діагностики та терапії когнітивного дефіциту в гострому періоді ЧМТ легкого та середнього ступенів важкості. Доведено доцільність та ефективність застосування нейропсихологічного тестування з використанням батареї тестів лобної дисфункції та визначення активності супероксиддисмутази, сумарної активності синтази оксиду азоту та концентрації нітрит-аніону в гемолізаті еритроцитів пацієнтів для ранньої діагностики післятравматичного когнітивного дефіциту. Вивчено ефективність курсового застосування комплексу низькомолекулярних поліпептидних фракцій (кортексину) в гострому періоді легкої та середньоважкої ЧМТ для лікування когнітивного дефіциту.

Мета роботи - вивчити особливості патогенезу психоорганічного синдрому у віддалений період черепно-мозкової травми (ЧМТ) шляхом зіставлення результатів клініко-неврологічного обстеження пацієнтів з травматичною хворобою головного мозку (ТХГМ), а також дослідження гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, рівня ендогенної інтоксикації та обміну оксиду азоту. Розглянуто дані клініко-параклінічного обстеження 20 пацієнтів у віддалений період ЧМТ, у яких у клінічній картині ТХГМ домінував психоорганічний синдром. Крім клінічних виявів захворювання, у пацієнтв з ТХГМ відзначено порушення гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, ендогенна інтоксикація. Порушень процесів обміну оксиду азоту не спостерігали. Висновки: у випадку домінування в клінічній картині ТХГМ психоорганічного синдрому, крім клінічних виявів захворювання, наявні порушення гомеостазу нуклеїнових кислот і нуклеаз, ендогенна інтоксикація та відсутні порушення в процесах обміну оксиду азоту.

Психосоматичні розлади, пов'язані з клімактеричним періодом, погіршують якість життя жінки, спричинюють її соціальну й фізичну дезадаптацію і вимагають своєчасної адекватної корекції. Викладено інформацію про ефективність використання в комплексі терапії психосоматичних розладів у жінок клімактеричного періоду препарату Трибестан, що є ефективним і доступним для застосування в жінок цієї групи.

Изложены вопросы этиологии, патогенеза, профилактики и лечения психических расстройств, сопровождающих техногенную ожоговую травму и усложняющих ее течение. Приведены модели формирования психических расстройств обусловленных ожоговой травмой, а также рекомендованы методики лечения выявленных расстройств. Рассмотрены особенности комбинированного медикаментозного лечения депрессивных состояний. Внимание уделено профилактике психических расстройств у пострадавших с термическими поражениями. Дана оценка эффективности проведенных лечебно-реабилитационных мероприятий.

Дослідження психоемоційного стану 122 пацієнтів з суцільнолитими незнімними конструкціями та 99 - частковими знімними протезами показало, що негативний емоційний настрій пацієнтів у ході самооцінки стоматологічного статусу після ортопедичного лікування, за даними шкіряно-гальванічної реакції, ще більше погіршувався: у разі незнімного протезування у жінок - на 22,33 % та чоловіків - на 19,08 %, а в разі часткового знімного у жінок - на 33,76 % та чоловіків - 31,44 %. Це свідчило про незадоволеність одержаною допомогою та підтверджувалося збільшенням рівня реактивної тривожності: за незнімного протезування у жінок - на 20,53 % та чоловіків - на 21,45 %, а за часткового знімного у жінок - на 41,24 % та чоловіків - 40,23 %. Отже, для з'ясування задоволеності одержаним ортопедичним лікуванням поряд з традиційними методиками психоемоційного аналізу потрібно використовувати спеціально розроблені анкети з питаннями стоматологічного профілю, що дозволить правильно вибрати тактику ефективної реабілітації хворого. Комплексний аналіз змін показників психоемоційного стану пацієнта до і після ортопедичного лікування може слугувати одним із критеріїв оцінки його ефективності, а значить і якості.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.83 + Р645.025

Рубрики:

Пошкодження щелеп

Травматичні психози

Шифр НБУВ: Ж70307 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Процесс частичной утраты зрения сопровождается негативными психопатологическими проявлениями, обусловленными дополнительным отягчающим влиянием посттравматического стресса на состояние психического здоровья человека. При прохождении пациентами МСЭК было проведено углубленное клинико-психопатологическое обследование 400-т пациентов, в результате которого были сформированы 2 группы и сследования: основная - 200 больных, у которых после травматического события, вызвавшего частичную потерю зрения, были диагностированы непсихотические психические расстройства, и группа сравнения - 200 человек, психическое состояние которых соответствовало так называемой условной норме. Субъективную оценку имеющихся клинико-психопатологических проявлений осуществляли с помощью опросника депрессии А. Т. Бека, методики диагностики самооценки реактивной и личностной тревожности Ч. Д. Спилбергера - Ю. Л. Ханина. Анализ объективных проявлений психопатологической симптоматики проводили с использованием клинических рейтинговых шкал депрессии и тревоги Гамильтона - НDRS и НАRS. В результате исследования выявлены характерные показатели связанных с событием слуховых вызванных потенциалов у больных с посттравматическим стрессовым расстройством. Время и корректность сенсомоторной реакции в исследуемых группах не отличались. Найдены достоверные корреляционные связи показателей слуховых вызванных потенциалов и показателей выраженности клинико-психопатологической симптоматики. Сделано предположение об участии адренергических структур неспецифических систем мозга, а также серотонинергических нейронов ядер шва в изменении паттерна вызванной электрической активности мозга.

Розглянуто: "Синдром АТО": прояви та способи реагування на нього; ознаки посттравматичного стресового розладу (ПТСР); деякі шляхи реабілітації військовослужбовців з синдромом АТО; законодавчі дії держави щодо психологічної та соціальної адаптації військовослужбовців-учасників АТО.

Освещены особенности диагностики, клиники, профилактики и терапии посттравматических стрессовых расстройств (ПТСР) в практике семейного врача. Описаны соматические и неврологические симптомы при ПТСР, а также причины когнитивных нарушений и механизмы их возникновения. Подробно описывается 3-этапная терапевтическая программа, включающая фармакологические, психотерапевтические и психообразовательные стратегии ведения пациентов с ПТСР. Обоснована необходимость назначения ноотропов для коррекции когнитивных нарушений. Описаны преимущества назначения комбинированных нейротропных препаратов (Олатропила). Приведен анализ клинической и социальной динамики ПТСР по катамнестическим данным участников боевых действий в Афганистане и во Вьетнаме за 10 и 20 лет, а также описываются поведенческие и психоневрологические особенности детей ветеранов. Подчеркнуто, что количество пациентов с ПТСР в практике врача первичной медико-санитарной помощи существенно возрастет и будет особой группой пациентов в течение многих десятилетий.

У результаті проведеного дослідження 147-ми хворих на травматичну енцефалопатію (ТЕ) з'ясовано особливості когнітивних розладів, виділено основні психопатологічні синдроми. Помірні когнітивні розлади (КР) серед хворих на ТЕ спостерігали у 40 % осіб з психорганічним синдромом, у 90,6 % осіб з астенічним синдромом, у 90,4 % осіб з ліквородисциркуляційним синдромом та у 76,1 % осіб з церебрально-вогнищевим синдромом. КП ускладнюють перебіг будь-якого післятравматичного синдрому, в структурі якого вони мають місце. Помірні КП належать до структури післятравматичного синдрому та є значним дезадаптаційним фактором для пацієнта.

Относительно недавно было установлено, что однократное умеренное или тяжелое травматическое повреждение головного мозга (ТПГМ) в последующем может привести к развитию посттравматической деменции, чаще по типу болезни Альцгеймера, в то время как многократное легкое ТПГМ (спортсмены, военные) может привести к развитию хронической травматической энцефалопатии. При травматической болезни ГМ как факторе риска развития болезни Альцгеймера накапливается beta-амилоид и гиперфосфорилированный tau-белок, в то время как при хронической травматической энцефалопатии - только гиперфосфорилированный tau-белок. В основе многолетнего патогенеза обоих заболеваний лежит хроническое воспаление по типу иммуноэксайтотоксичности. Между перечисленными заболеваниями имеются различия в клинической картине. Церебролизин является препаратом, содержащим фрагменты нейротрофических факторов (CNTF, GDNF, IGF-1, IGF-2), и оказывает нейропротективное и нейрорегенераторное действие на структуры ГМ. У пациентов с деменциями данный препарат уменьшает накопление beta-амилоида и гиперфосфорилированного tau-белка, подавляет иммуноэксайтотоксичность. При его назначении уменьшается выраженность когнитивных и поведенческих нарушений, улучшается повседневная активность и общеклиническое функционирование. Исходя из современных рекомендаций, целесообразно назначать церебролизин для лечения травматической болезни ГМ как фактора риска развития болезни Альцгеймера и хронической травматической энцефалопатии, с ожиданием высоких клинических результатов.

Описана клиническая картина посттравматического стрессового расстройства у пострадавших вследствие вооруженного конфликта. Дана характеристика современной психофармакологической терапии, немедикаментозного лечения, реабилитации и профилактики патологии.

Наведено дані про результати дослідження особливостей посттравматичного стресового розладу (ПТСР) в учасників антитерористичної операції (АТО) та біженців. Звернуто увагу на те, що маніфестація ПТСР в обстежених відбувалася у вигляді таких варіантів: вторгнення, уникання, гіперактивації. У дослідженні взяв участь 71 військовослужбовець (69 чоловіків та 2 жінки) віком від 22-х до 35-ти років (середній вік - 26,2 року), які перенесли закриту черепно-мозкову травму (ЗЧМТ) у вигляді струсу головного мозку, контузії та у них виявлено ПТСР (основна група). Дослідження проведено через 3 - 6 міс після одержаної ЗЧМТ. До групи порівняння включено 37 осіб з ПТСР (34 жінки та 3 чоловіки) віком 27 - 42 роки (середній вік - 32,2 року). У групі військовослужбовців, у яких, крім ПТСР, у клінічній картині мали місце наслідки ЧМТ, спостерігали: астенічний симптомокомплекс - у 27-ми (38,1 %); тривожно-фобічний - у 19-ти (26,7 %); істероформний - у 8-ми (11,3 %); депресивний - у 17-ти (23,9 %). Серед хворих і біженців із зони АТО виявлено астенічний симптомокомплекс - у 12-ти (32,4 %); тривожно-фобічний - у 11-ти (29,7 %); істероформний - у 6-ти (16,2 %); депресивний - у 8-ми (21,7 %).

Розглянуто проблеми стресових розладів, що виникають внаслідок психічних травм. Наведено класифікацію, розглянуто питання етіології та патогенезу посттравматичних стресових розладів. Приділено увагу діагностиці та вибору фармакологічних засобів лікування. Підкреслено, що препаратами першого вибору залишаються антидепресанти групи селективних інгібіторів зворотного захвату серотоніну.

Вперше описано клініко-психопатологічні та психодіагностичні особливості хворих з психопатологічними наслідками черепно-мозкової травми (ПН ЧМТ) за коморбідних адикцій різного походження та рівня виразності, притаманних цій категорії пацієнтів. Вперше одержано комплексну характеристику адиктивного статусу хворих з ПН ЧМТ з урахуванням кореляційних зв'язків між його компонентами. Вперше розраховано адиктивні потенціали різних об'єктів потенційного зловживання (як хімічного, так і нехімічного походження) у хворих з ПН ЧМТ. Визначено взаємозалежності між виразністю наявної психопатологічної симптоматики, виразністю супутніх адикцій та показниками якості життя у хворих з ПН ЧМТ.

Посттравматичний стрес-розлад (ПТСР) є психіатричною патологією, що розвивається після трагічної або травматизуючої події і смерті/убивства, згвалтування, природних катастроф, воєнних дій, автомобільних або авіаційних аварій ПТСР може бути пов'язаний з багатьма симптомами - жахом, сильною тривогою, надмірним збудженням, негативними думками, нічними кошмарами, прояви котрих тривають протягом значного часу після травматизуючої події. Впродовж останніх років розповсюдження випадків ПТСР у світі, особливо на Середньому Сході та в Азії, збільшилося, зокрема серед солдатів, що брали участь у воєнних діях. Така ситуація підкреслює важливість розуміння того, як розвивається ПТСР, та розробки підходів до його лікування. Розглянуто дані літератури щодо відповідного кола питань. Як і інші розлади, пов'язані з тривожністю, ПТСР значною мірою базується на дисфункції ендокринної системи, зокрема на дезінтеграції гіпоталамо-гіпофізарно-адреналової осі (ГГАО). Для людей із ПТСР є характерними високі рівні кортикотропін-рілізінг-гормону, низькі базальні рівні кортизолу та посилена супресія функції ГГАО на основі негативного зворотного зв'язку. В наш час певні препарати рослинного походження розглядаються як важливі засоби для лікування ПТСР. Зокрема, такими ліками можуть бути препарати, одержані із шапрану. Згідно з нашими даними, речовини, що містяться в шапрані, взаємодіють із деякими ГГАО та забезпечують зменшення вивільнення кортикостерону, індукованого стресом.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р645.025

Рубрики:

Травматичні психози

Шифр НБУВ: Ж61875 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Для встановлення взаємозв'язку між психологічним станом особистості та суспільно-економічною напруженістю в Україні проведено неврологічне, патопсихологічне і психометричне обстеження пацієнтів із посттравматичним стресовим розладом і розладом адаптації внаслідок травмувальної події. Встановлено, що ступінь соціальної дезадаптації за зазначених станів визначається вираженістю тривожно-фобічного, істероформного та депресивного синдромів.