У ході експериментального вивчення 350 білих щурів лінії Вістар створено модель рецидивуючих афт у сполученні з інфікуванням Helicobacter pylori. Під час дослідження вивчено особливості та імунологічні аспекти захворювання.

У больных с хроническим рецидивирующим афтозным стоматитом и у 10 здоровых людей исследованы саливация и состав слюны до и после лечения зубным эликсиром, содержащим биологически активные вещества из корней цикория. Установлено, что у лиц со стоматитом снижена нестимулированная и особенно резко стимулированная саливация, содержание и секреция лизоцима, показатель АПИ (активность каталазы: концентрация МДА). Полоскание полости рта эликсиром повышало АПИ, несколько увеличивало секрецию лизоцима, однако не влияло существенно на повышенный уровень белка и активность протеаз. Уреазная активность слюны после полосканий эликсиром более того, даже повышалась.

Ключ. слова: грибковый стоматит, гель для полости рта, пробиотик
Індекс рубрикатора НБУВ: Р661.220.265-29

Рубрики:

Афтозний стоматит

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Приведены сведения о решении данного вопроса на примере зарубежных публикаций. Общий механизм патогенеза, который мог бы связывать возникновение афт в ротовой полости и заболевания ЖКТ, в доступной литературе не предлагается, что позволяет считать последние лишь предрасполагающими. Иммунологические изменения при хроническом рецидивирующем афтозном стоматите (ХРАС) отображают динамику клеточно-опосредованного иммунного ответа, имеют патогенетическое значение, могут быть реактивными, но, очевидно, не этиологическими. Лечение ХРАС имеет относительный эффект. Актуальность проблемы этиологии и патогенеза остается открытой.

Обговорено лікування одного з найпоширеніших захворювань слизової оболонки порожнини рота - хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту (ХРАС), що частіше за все має такі ознаки: виражений біль і висипання, які нерідко мають рецидиви. Запропоновано для невідкладної медичної допомоги пацієнтам, хворим на ХРАС використовувати гель "Холісал" (в якості апліката) разом зі спиртово-ефірною настоянкою із прополісу, яка попередньо збагачувалась метронідазолом.

Висвітлено превентивну та противорецидивну терапію захворювань слизової оболонки порожнини рота й губ, асоційованих з вірусами герпесу шляхом запровадження сучасних селективних противірусних препаратів та ефективних засобів патогенетичної терапії.

Аналіз наукової літератури та результати, одержані в ході клініко-імунологічних досліджень, дозволяють поглибити наші уявлення про етіологію і патогенез хронічного афтозного стоматиту. Розглянуто припущення про алергічну природу даного захворювання на тлі паразитарної інвазії.

Анализ научной литературы и результаты, полученные в ходе клинико-иммунологических исследований, позволяют углубить наши представления об этиологии и патогенезе хронического афтозного стоматита. Рассмотрены предположения об аллергической природе данного заболевания на фоне паразитарной инвазии.

Изучена возможность взаимосвязи показателей по иммунологическому обследованию (преимущественно соотношения CD3+CD4+/CD3+CD8+) и результатов анализов генетических полиморфизмов (преимущественно гена интерлейкина 17А G-197A). В исследование включены 29 пациентов с многоформной экссудативной эритемой слизистой оболочки полости рта (17 женщин и 12 мужчин, в возрас те 19 - 50 лет). Использованы инструменты регрессионного анализа, математическая модель дерева решений CART. Представлены данные анализа взаимосвязи показателей иммунограммы и молекулярно-генетических исследований больных многоформной экссудативной эритемой слизистой оболочки полости рта. Генетический маркер гена интерлейкина 17А G-197A имеет наибольшую взаимосвязь с показателем соотношения CD3+CD4+/CD3+CD8+, что может иметь прогностическое значение в хронизации процесса, а также тяжести протекания заболевания.

Аналіз фахової літератури не вказав значних наукових чи науково-практичних праць, пов'язаних з дослідженням чи описом стану тканин слизової оболонки порожнини рота та протезного ложа у хворих на акантолітичну міхурницю, що і становило актуальність цього дослідження. Мета дослідження - описати вплив перебігу акантолітичної міхурниці на стан тканин протезного ложа. Для цього використано такі методи дослідження: об'єктивні методи обстеження (зовнішній огляд, огляд ротової порожнини); спеціальні клінічні методи обстеження (індексна оцінка стану гігієни та тканин пародонта). Пацієнтів розподілено на 2 клінічні групи: хворі на акантолітичну міхурницю, що потребують ортопедичного лікування (I група) та контрольна група без соматичної патології (II група). Встановлено, що хворі І групи скаржаться на такі патології з боку ротової порожнини, як сухість (65,0 %), кровоточивість ясен (75,0 %), наявність нетехій (70,0 %) та набряку язика (30,0 %), на відміну від пацієнтів II групи, що не висували таких скарг, окрім кровоточивості ясен (5,0 %) та сухості губ (10,0 %). Показники пародонтального індексу (PI) були вищі в I групі (РІ = 3,41 ± 0,75), ніж у II (PI = 1,72 ± 0,15). Зі збільшенням тривалості перебігу акантолігичної міхурниці, зростає PI (від 2,78 ± 0,70 до 3,36 ± 0,73). Здійснена порівняльна оцінка стоматологічних показників у різних групах пацієнтів засвідчила погіршення клінічного стану тканин протезного ложа, тканин пародонта опорних зубів, у хворих I групи, та їх прогресування зі збільшенням тривалості перебігу акантолітичної міхурниці.

Проведено аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел щодо етіології, патогенезу, клініки, диференційної діагностики та лікування хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту у разі хвороби Крона. Визначено, що зміни слизової оболонки порожнини рота зустрічаються у 40 % пацієнтів і виявляються клінічно у вигляді афтозних виразок на слизовій оболонці щік, губ, язика. У 60 % пацієнтів ураження слизової оболонки порожнини рота з'являються раніше, ніж зміни у слизовій кишківника та відповідні кишкові симптоми, а у третини пацієнтів вони є первинними проявами хвороби Крона. Для диференційної діагностики важливим є проведення гістологічного дослідження афт та виконання колоноскопії, капсульної ендоскопії з біопсією та гістологічним дослідженням уражених ділянок кишківника. Лікування комплексне.

Мета роботи - встановити ступінь тяжкості акантолітичного процесу на слизовій оболонці ротової порожнини (СОРП) у хворих на пухирчатку, показати переваги модифікованих нами методів діагностики у порівнянні з класичними методами та встановити взаємозв'язок між ними. Вивчено вплив акантолітичної пухирчатки на стан тканин протезного ложа у 20 хворих на акантолітичну пухирчатку. Для оцінки стану СОРП використовувались такі методики: визначення площі ураження СОРП за модифікованим методом О.С. Гілевої (за Нурієвою Н. С.); класичне визначення симптому Нікольського; визначення та встановлення ступеня тяжкості акантолітичного процесу запропонованим авторами способом (патент на корисну модель № 101844). Акантолітичний процес на СОРП у хворих на акантолітичну пухирчатку є одним з головних чинників у клініці й патогенезі цього захворювання. Акантолітичний процес різних ступенів тяжкості залежить від тривалості захворювання і від інтенсивності глюкокортикостероїдної терапії. Зі збільшенням ступеня тяжкості акантолітичного процесу на СОРП збільшується також і площа ураження. Висновки: запропонований інструментарій і спосіб надасть змогу своєчасно діагностувати ступінь тяжкості акантолітичної пухирчатки слизової оболонки ротової порожнини, а визначення ступеня тяжкості акантолізу - призначити відповідні дози глюкокортикоїдів.

Проведено аналіз результатів діагностики та лікування 68 пацієнтів з хронічним рецидивуючим афтозним стоматитом з використанням розробленого алгоритму з 2017 по 2019 рр. Алгоритм діагностики та лікування включав вивчення скарг, анамнезу, результатів об'єктивного дослідження слизової оболонки порожнини рота, лабораторні та імунологічні дослідження слини та крові, біопсія та патоморфологічне дослідження афт. Лікування місцеве та загальне (специфічна терапія призначалася відповідно до результатів патоморфологічних досліджень). Аналіз стійкості ремісій після проведеного лікування у пацієнтів основної групи показав, що у 88,2 % пацієнтів ремісія в середньому тривала 8,73 +- 1,8 місяців, у 11,8 % пацієнтів 12 місяців, а у пацієнтів групи порівняння тривалість ремісії складала 6,65 +- 3,14. Більш висока ефективність лікування хронічного рецидивуючого афтозного стоматиту досягнута у 11,8 % пацієнтів основної групи, у яких було виявлено гранулематозне запалення, характерне для хвороби Крона та призначено специфічна терапія препаратими сульфасалозопіринами, якими досягнуто стійкої ремісії 12 місяців.

Регіональні епідеміологічні дослідження в 2006 - 2016 роках показали, що в 48,94% спостережень ця патологія є герпес-асоційованою, а в 51,06% - носить токсико-алергічний характер. Показано, що при гіпореактивності слід використовувати інтерферон в комбінації з солкосерилом, а при гіперреактивності - преднізолон в комбінації солкосерилом. Використання експериментальних моделей дозволило поглибити уявлення про патогенетичні механізми імуно-запальних і токсико-алергічних реакцій. Розроблена диференційована патогенетично обгрунтована схема лікування, з використанням базової терапії і імуномодулюючого комплексу дозволила у хворих з багатоформною ексудативною еритемою скоротити в кілька разів терміни загоєння слизової оболонки порожнини рота, нормалізувати показники стоматологічного статусу пацієнтів, біохімічні та біофізичні показники ротової рідини, бар'єрну проникність ясен, зарядовий стан клітин букального епітелію.