Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.621.050с03

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Освещены биологические, генетические и психологические особенности больных с болезнью "зубочелюстная аномалия" (ЗЧА). Впервые выделены наиболее общие закономерности формирования внутренней картины болезни у пациентов с ЗЧА, создающей дефект внешности. Аргументированно доказано положение об усилении у пациентов с ЗЧА мотивации к ортодонтическому лечению с помощью психокоррекционных мероприятий. Выведен способ прогноза поведения больного во время ортодонтического лечения через определение у него внутренней картины болезни еще до начала лечения. Подчеркивается, что больным с ЗЧА присущ дизонтогенетический тип развития организма; наследуемость зубочелюстных аномалий велика; у пациентов с ЗЧА внутренняя картина болезни отличается от клинической.

Изучено изменение состояния твердых тканей зубов в интактном зубном ряду и при наличии включенного дефекта с помощью метода конечно-элементного моделирования. Выявлена зависимость между степенью активности зон напряжения, групповой принадлежностью исследуемого зуба, наличием и протяженностью дефекта. Максимальные напряжения отмечены в области премоляров, ограничивающих дефекты средней протяженности. Полученные данные обосновывают активизацию резорбтивного процесса в пародонте однокорневых зубов при нарушении непрерывности зубного ряда.

На підставі проведеного в промисловому м. Дніпропетровську обстеження дітей 7, 12 і 15-ти років показано, що поширеність зубощелепних аномалій, захворювань тканин пародонта потребує лікування в цьому випадку вище, ніж у середньому по Україні, на 10 - 15 %. Показано недоцільність розподілу мікрорайонів промислового міста на відносно "чисті" та "брудні" під час проведення профілактичних заходів, тому що техногенне навантаження на повітря, питну воду та грунт, очевидно, справляє як в одних, так і в інших мікрорайонах свій негативний вплив.

Розроблено комбінований ортодонтичний апарат, що містить незнімну частину - попарно спаяні металеві коронки на 46, 85 та 75, 36 з горизонтально припаяними до них трубками та лінгвальною дугою з центральним U-подібним активним вигином, та знімну частину - вестибулярну дугу (губний бампер), кінцеві частини якої введені в горизонтальні трубки. Запропонована конструкція забезпечує лікування тісного положення фронтальних зубів нижньої щелепи у змінному прикусі в скорочені терміни у поєднанні з корекційним послідовним видаленням тимчасових зубів. Недостатність місця для правильного розміщення фронтальних зубів компенсується використанням просторового резерву, який створює різниця розмірів тимчасових молярів та премолярів і ростом щелеп, завдяки прорізуванню постійних зубів та дії комбінованого ортодонтичного апарата. Використання губного бамперу сприяє переміщенню фронтальних зубів, лінгвальна дуга забезпечує об'єднання зубного ряду в єдиний блок і надає зубному ряду правильної конфігурації. У ході лікування утримується висота змінного прикусу, зберігаються постійні зуби та досягається стабілізація положення перших постійних молярів.

Проаналізовано результати лікування дистального прикусу моноблоковим активатором у 67-ми пацієнтів 9 - 12-ти років. Найбільший відсоток позитивних результатів у пацієнтів віком 9 - 12-ти років відзначено у випадку II-2 форми дистального прикусу. У групі пацієнтів з II-1 формою дистального прикусу великий відсоток позитивних результатів лікування активатором відзначено за умов різновидів патології, зв'язаних з мікрогнатією нижньої щелепи і її дистальним положенням.

Вивчено зміни щелепно-лицьової ділянки після проведеного ортодонтичного лікування з застосуванням моноблокового апарата. Обстежено 31-го пацієнта з порушенням прикусу класу II-1 (за Енглем) (9 хлопчиків та 22 дівчинки) віком 9 - 13 років (середній вік - 10,6 років), які лікувались моноблоковим активатором. Краніометричні дослідження проведено на бокових телерентгенограмах голови пацієнтів до лікування та в середньому через 16 місяців після початку лікування. Порівнянням результатів вивчено телерентгенограми контрольної групи пацієнтів (11 осіб) з так само порушеним прикусом, віком 9 - 13 років, які відмовлялись від ортодонтичного втручання. На підставі результатів дослідження виявлено, що лікування патології прикусу класу II-1 за Енглем моноблоковим активатором призводить до змін скелетних і зубоальвеолярних параметрів, у цілому впливає на нормалізацію розвитку краніофаціального комплексу.

Проведены клиническое и рентгенологическое исследования 41-го пациента в возрасте 18 - 40 лет с двумя формами дистального прикуса (II - 1 и II - 2 по классификации Энгля). Полученные результаты показали, что при дистальном прикусе отмечаются особенности строения элементов височно-нижнечелюстного сустава (ВНЧС) у взрослых пациентов, которые могут служить причиной возникновения дисфункции ВНЧС, что должно учитываться при составлении плана и проведении лечения таких пациентов.

Установлено середні мезіодистальні розміри тимчасових зубів, виявлено варіанти максимальних і мінімальних розмірів тимчасових зубів верхньої та нижньої щелеп, окремо на правій і лівій сторонах, з урахуванням статі та виду прикусу. Одержані дані оброблено за допомогою методу варіаційної статистики та зіставлено з даними Vetzel (1932): виявлено зменшення суми середніх розмірів тимчасових зубів. У результаті дослідження не встановлено статистично достовірної різниці між розмірами тимчасових зубів залежно від статі, сторони щелепи та виду прикусу. Виявлено прямий кореляційний зв'язок між розмірами тимчасових зубів.

Зазначено, що захворювання тканин пародонта зустрічаються достатньо часто у дітей і підлітків з зубощелепними аномаліями, які знаходяться на лікуванні знімними ортодонтичними конструкціями. У цих дітей у процесі користування знімними ортодонтичними апаратами спостерігається погіршення стану гігієни порожнини рота, що спонукає до проведення профілактичних заходів кожні півроку з метою попередження захворювань тканин пародонта та твердих тканин зубів у процесі лікування знімними ортодонтичними апаратами.

Клінічними, біохімічними, ехоостеометричними та спектроколориметричними методами показано високу ефективність застосування комплексу адаптогенних та остеотропних препаратів для профілактики розвитку стресового стану у ході ортодонтичного лікування зубо-щелепних аномалій у дітей 13 - 15 років за допомогою брекет-систем. Показано, що швидкість ультразвукових хвиль у кісткових тканинах зменшується під впливом нефізіологічного навантаження (ортодонтичного апарату), в першу чергу, в області коренів переміщених зубів, що пов'язано зі зменшенням об'ємної частки кісткових балок. За високого рівня адаптаційно-функціональних реакцій у організмі дітей процеси резорбції кістки на початкових етапах активного ортодонтичного лікування наступають раніше, проходять інтенсивніше та в більш короткі терміни, ніж за порушень функціональних реакцій. В ретенційному періоді застосування комплексу препаратів "Біотит-C" + "ЕКСО" + "Кальцит" дозволяє прискорити процеси остеогенезу та росту повноцінної кісткової тканини в області коренів переміщених зубів, спроможної стабільно утримувати їх в новому положенні.

Запропоновано клінічну класифікацію пульпіту тимчасових зубів з метою, яка дає можливість вибору конкретної тактики лікування за даної клінічної ситуації у дітей.

Описано варіант лікування скелетних форм відкритого прикусу у дорослих. Враховуючи складність лікування цього виду патології, відмінних показників можна досягти тільки апаратурно-хірургічним методом за участі лікаря-ортодонта та щелепно-лицьового хірурга, котрий дає найкращі результати у корекції морфологічних, функціональних та естетичних порушень.

На підcтаві аналізу 138-ми скронево-нижньощелепних суглобів, обстежених за допомогою методу магнітно-резонансної томографії, виявлено залежність тяжкості зміщень суглобового диска від топографії дефектів зубних рядів. За виникнення тяжких видів зміщень відповідальні в основному протяжні двосторонні асиметричні зубні дефекти, а також втрата двосторонніх зон підпор, особливо задніх.

Установлено, що у дітей у період змінного прикусу порушення прикусу, ускладнені тісним положенням фронтальних зубів (ТПФЗ), супроводжуються асиметричними змінами кутів нижньої щелепи та довжини її гілок. Тому прийняття рішення про метод ортодонтичного лікування ТПФЗ потребує обов'язкового аналізу ортопантомографії з урахуванням довжини гілок і величини кутів нижньої щелепи, типу росту щелепних кісток, що дозволить одержати результат, який забезпечить гармонійний розвиток усієї зубощелепної системи.

Аномалії зубних рядів та щелепів, патологія твердих тканин зубів, часткова відсутність зубів, деякі хвороби тканин пародонта є факторами, котрі можуть призвести до зниження висоти прикусу. Вивчення цих факторів дозволяє виявити діагностику та практику лікування хворих у разі зниження висоти прикусу.

Представлены эпидемиологические данные обследования 1 539-ти школьников в возрасте от 7-ми до 16 - 19-ти лет, родившихся и постоянно проживающих в двух районах г. Караганды. Сопоставлены показатели пораженности кариесом зубов, распространенности флюороза и аномалий зубочелюстной системы в зависимости от различных концентраций фтора в питьевой воде в изученных районах. Сделан вывод о том, что наблюдается взаимосвязь вышеуказанных показателей, что диктует необходимость изучать их в комплексе.

Для изучения частоты и структуры функциональных нарушений у больных с дистальным прикусом проведено обследование 534 пациентов с двумя его формами по Angle (254 пациента с дистальным прикусом формы II-1 и 280 - формы II-2). Определено, что с возрастом у пациентов с дистальным прикусом независимо от его формы возрастает частота функциональных нарушений, изменяется их удельный вес в общей структуре функциональных нарушений и отмечается увеличение процента комбинаций функциональных нарушений, связанных с функцией языка и функцией жевания.

Представлены диагностические критерии, которые можно определить при использовании объективного и дополнительных методов обследования больных со сниженной межальвеолярной высотой. Такие признаки способствуют объективизации диагностики и выбора оптимального способа лечения больных с различными клиническими формами снижения высоты прикуса.

Наведено результати лікування 24-х пацієнтів з глибоким прикусом віком 9 - 30-ти років. Для лікування використано міофункціональну апаратуру - позиціонери-трейнери та міобрейс. Строк лікування в середньому склав від 6-ти до 12-ти місяців.