Предложена классификация посттравматических и постоперационных дефектов околоскуловой области, которая позволяет описать большинство дефектов перискуловой зоны, правильно их оценить и планировать последующее лечение.

Обсужден опыт применения таких дополнительных методов обследования как электромиография (ЭМГ) собственно жевательных мышц и реография (РГ) мягких тканей подглазничной области применительно к диагностике перелома скулоорбитального комплекса (СОК). Обосновано применение указанных методов для проведения дифференциальной диагностики перелома СОК, перелома скуловой дуги, гематомы мягких тканей подглазничной области. Приведены количественные данные основных характеристик ЭМГ и РГ для указанных патологий и для нормы.

Полученный опыт даёт возможность считать целесообразным использование для устранения костных дефектов средней зоны лица, возникших вследствие осколочных переломов скулового и скулоорбитального комплекса со смещением остеоиндуктивных-материалов на основе гидроксиапатита кальция наряду с фиксацией костных фрагментов титановыми пластинками, проволочными швами для ускорения процессов остеорепарации.

Изучена биоэлектрическая активность жевательных и мимических мышц лица у 24-х пострадавших с переломами скулового комплекса на 7-е и 35-е сутки после перелома. Выполнена электромиография максимального произвольного сокращения, функциональная и стимуляционная электромиография. Полученные электромиограммы проанализированы по 25-ти параметрам. Установлено, что в результате перелома скулового комплекса происходит значительное угнетение биоэлектрической активности изучаемых мышц как на стороне перелома, так и на противоположной стороне (в меньшей степени). К моменту клинически определяемого сращения показатели биоэлектрической активности мышц лица на стороне перелома не достигают нормальных значений, что диктует необходимость проведения активной функциональной терапии в послеоперационном периоде.

Запропонований спосіб діагностики переломів середньої області лицьового черепу допомагає детальніше діагностувати порушення цілісності кісток середньої області лицьового черепу, виличного комплексу, у тому числі - піднадкісткові.

Предложен способ диагностики перелома средней зоны лицевого черепа путем сравнительного измерения времени прохождения ультразвука между одноименными точками костей лица непораженной и поврежденной сторон. При увеличении этого показателя более чем на 20 % диагностируют поднадкостничный перелом, более чем на 40 % - перелом костей лица со смещением.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.85 + Р682.461

Рубрики:

Пошкодження виличної кістки

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Запропоновано ефективні засоби лікування хворих з переломами вилицеорбітального комплексу шляхом підвищення достовірності ранньої діагностики даної патології та удосконалення оперативно-ортопедичного методу лікування. Для діагностики зазначених ушкоджень використано метод електроодонтодіагностики зубів верхньої щелепи, розроблено оригінальний метод реографії в області підочної артерії, метод електроміографії власне жувальних м'язів. Дані функціонального та клінічного обстеження хворих використано для створення спеціальної комп'ютерної програми, призначеної для діагностики, диференціальної діагностики та оцінки ефективності лікування переломів вилицеорбітального комплексу. З метою удосконалення оперативно-ортопедичного методу лікування зазначеної патології запропоновано оригінальну конструкцію репозиційно-фіксуючого пристрою (у двох варіантах), що дозволяє проводити репозицію кісткового відламку у всіх трьох площинах, вимірювати силу впливу та проводити його наступну фіксацію. Визначено показання та протипоказання для застосування розроблених пристроїв, що сприяє максимальному підвищенню ефективності лікування.

На підставі орбітометричного дослідження черепів людини виявлено особливості будови нижньої стінки орбіти, зокрема похилий і горизонтальний типи просторового розташування її дна та глибину безпечної зони відносно вершини орбіти. Зазначено необхідність врахування виявлених особливостей під час реконструктивних втручань на дні орбіти для ефективної репозиції очного яблука та запобігання розвитку ускладнень. Розроблено та науково обгрунтовано конструкцію відновлювальних титанових пластин для дна орбіти. Запропоновано схему розрахунку параметрів трансплантату для заповнення збільшеного об'єму орбіти. На основі вивчення топографічної анатомії зони коронарного доступу розроблено новий спосіб його виконання, менш травматичний у порівнянні з традиційними. Встановлено, що застосування запропонованих методів обстеження хворих з переломами вилицевого комплексу дозволяє раціонально планувати оперативне лікування, що сприяє скороченню його терміну та етапів і покращанню функціонального та косметичного результатів.

Обгрунтовано шляхи підвищення ефективності хірургічного лікування хворих з переломами вилицевого комплексу шляхом відновлення пошкоджень контрфорсів середньої зони обличчя з використанням методів остеопластики місцевим кістковим та остогенним матеріалом. Вивчено частоту появи післяопераційних дефектів кісток і контрфорсів середньої зони лицьового черепа, розроблено класифікацію післятравматичних і післяопераційних дефектів навколовилицевої області, що дозволяє більш точно описати вид дефекту та планувати його усунення. Додатково застосовано метод ехоостеометрії для підвищення якості діагностики стану зони пошкоджених контрфорсів середньої зони лицьового черепа. З метою оптимізації планування методів лікування постраждалих з переломами вилицевого комплексу, відновлення контрфорсів середньої зони обличчя вивчено показники активності остеогенних клітин-попередників кісткового мозку, з уламків вилицевого комплексу, а також можливість їх використання як ауто трансплантатів. Вивчено in vitro дію керамічного гідроксиапатиту на остеогенні клітини попередники кісткового мозку людини з уламків кісток у разі переломів вилицевого комплексу та показано його негативний вплив на ріст і диференціювання кісткових клітин. Досліджено стан і динаміку мікробного фону ротової та носової порожнин і гайморової пазухи з даним діагнозом залежно від давності травмування. Показано можливість використання одержаних даних обстеження хворих з переломами вилицевого комплексу для раціонального планування оперативного лікування, що сприяє скороченню етапів і часу його проведення, покращанню функціонального та косметичного результатів.

Застосовувані методи лікування переломів вилицевого комплексу, ускладнених контрактурою власне жувального м'яза внаслідок зміщення кісткових відламків, потребують удосконалення. Запропоновано спосіб лікування переломів вилицевого комплексу з контрактурами власне жувального м'яза, шляхом репозиції та фіксації кісткових відламків у правильному положенні, який відрізняється тим, що під час знеболення перед репозицією відламків додатково проводять блокаду рухових гілок нижньощелепного нерва, які іннервують власне жувальний м'яз.

Надано результати вивчення структури травми вилицевого комплексу за 5 років. Здійснено об'єктивну оцінку сучасного стану проблеми.

Обстежено 26 пацієнтів із переломами вилицевого комплексу (ПВК) із застосуванням клінічних, рентгенологічних методів та електронейроміографії. Вивчено електрофізіологічні показники ділянок м'яких тканин обличчя, які іннервує трійчастий нерв. Встановлено критерії оцінки функціонального стану підочноямкового нерва. Розроблено схему лікування пацієнтів із травматичною невропатією підочноямкового нерва.

Представлено показники гемодинамічних змін, одержані під час проведення реографічного дослідження в ділянці підочної артерії у пацієнтів із переломами вилицевого комплексу. Встановлено, що цей метод функціональної діагностики є досить інформативним під час оцінки стану судинно-нервового пучка в зоні ушкодження.

На основании данных литературы и клинических исследований обоснована перспективность применения резорбируемых ЕПУ-ГАП-ЛЕВ мини-пластин для остеосинтеза при переломах скулового комплекса со смещением. Приведены результаты хирургического лечения 25 пациентов с использованием биодеградируемых полимерных мини-пластин. Указаны преимущества применения полимерных фиксаторов для остеосинтеза по сравнению с титановыми.

Покращано результати комплексного лікування хворих із переломами вилицевого комплексу (ПВК) шляхом удосконалення діагностичних та лікувальних методів, корекції стану нейро-м'язового апарату (НМА). Визначено частоту ПВК, що супроводжуються розладами НМА, проаналізовано характер ушкоджень цієї ділянки за 2006 - 2010 рр. Вивчено клініко-рентгенологічну картину цього виду травми, зв'язок функціональних змін жувальної мускулатури за даними обстеження. Розроблено пристрій для позиціонування діагностичної апаратури на обличчі у хворих. Оцінено функціональні зміни в НМА у разі ПВК за допомогою методів електронейроміографії та реографії. Розроблено та запроваджено спосіб лікування ПВК, що супроводжуються нейро-м’язовими порушеннями. Розроблено алгоритми діагностично-лікувальних заходів у хворих із ПВК, що супроводжуються розладами в НМА, та надано порівняльне оцінювання їх ефективності.

Існуючі методи діагностики функціонального стану жувальної мускулатури у разі переломів вилицевого комплексу, особливо ускладнених контрактурою власне жувального м'яза внаслідок зміщення кісткових відламків, потребують удосконалення. Розроблено пристрій для забезпечення ефективного електроміографічного дослідження жувальних м'язів як вихідного їх стану, так і динаміки змін у жувальних м'язах під час лікування пацієнта.

При травматическом повреждении одной или нескольких стенок орбиты наряду с эстетическим нарушениями могут возникнуть и функциональные, такие как диплопия и энофтальмия, что серьезно влияет на качество жизни пациента. Данная работа была направлена на улучшение результатов хирургического лечения этой патологии, основанных на разработанном алгоритме с использованием метода биомоделирования при предоперационном планировании. Проведено клиническое исследование 77 пациентов с повреждением стенок орбиты дефекта, разделенных на две группы в плане различного подхода при предоперационном планировании хирургической операции: основная - с использованием метода биомоделирования и контрольная - с применением традиционных методов планирования хирургического вмешательства. Метод биомоделирования позволил более точно проанализировать область повреждения орбиты, его расположение по отношению к костям лицевого скелета, создать виртуальный шаблон орбитальной пластинки, перевести форму виртуального шаблона на реальную титановую орбитальную пластинку, изогнув ее соответственно рельефу здоровой стороны и исключив при этом необходимость изготовления пластиковых моделей поврежденной орбиты для предоперационной адаптации имплантатов. Трансформация виртуальных измерений в операционное поле позволила без дополнительных навигационных устройств установить орбитальный имплантат в область дефекта по ориентирам, определенным при предоперационном планировании. Разработанный алгоритм значительно проще и дешевле традиционных методов предоперационного планирования при хирургической реконструкции дефектов и деформаций стенок орбиты улучшает функциональные и эстетические результаты лечения, а также значительно сокращает сроки их применения.

Наведено комплексну оцінку топографо-анатомічних особливостей дефектів та деформацій орбіти і вилицевого комплексу, методів планування лікувальних заходів з використанням комп'ютерного моделювання, досліджено вплив стовбурових клітин, похідних неврального гребня на перебіг репаративної регенерації в умовах експериментального пошкодження орбіти та їх терапевтичної дії на стан її м'якотканинного вмісту за умови зазначених пошкоджень, на основі чого розроблено алгоритми створення та клінічного використання пацієнтспецифічних конструкцій, а також стратегію комплексного лікування зазначених дефектів та деформацій. Зазначено, що вперше були розроблені й обґрунтовані алгоритми реконструкції орбіти та вилицевого комплексу з використанням навігаційних хірургічних шаблонів та пацієнтспецифічних імплантатів. Клінічні результати показали, що дане дослідження розв’язує важливу наукову проблему зменшення частоти післяопераційних ускладнень і скорочення термінів реабілітації пацієнтів з дефектами і деформаціями вилицевого комплексу та орбіти.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р665.85-5

Рубрики:

Пошкодження виличної кістки

Шифр НБУВ: РА450077 Пошук видання у каталогах НБУВ