Індекс рубрикатора НБУВ: Р668.808.8

Рубрики:

Ортопедичне лікування переломів щелеп

Шифр НБУВ: Ж14683 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Дисертаційну роботу присвячено вивченню ефективності трансплантації суспензії ембріональних кістковомозкових курячих клітин при лікуванні неускладнених та ускладнених зламів нижньої щелепи. Експериментально, на підставі результатів радіоізотопного дослідження інтенсивності проліферації людських фібробластів в культурі in vitro встановлено ступінь ініціюючого та активуючого впливу трансплантату. Виявлено здатність суспензії ембріональних клітин формувати вогнища ектопічного остеогенезу при її підшкірній трансплантації. Аналіз результатів експериментальних досліджень підтвердив, що заповнення дірчастих дефектів нижньої щелепи щурів сприяє прискоренню процесів остеорегенерації. При використанні ксенобрефотрасплантації в комплексному лікуванні травматичних зламів нижньої щелепи виявлено скорочення термінів лікування на 4-5 днів. Ін'єкційне введення трансплантату при лікуванні ускладнених зламів нижньої щелепи сприяє загоєнню пошкодженої кістки у звичні терміни та повному відновленню тканинних структур на місці зламу через 6 місяців.

Вперше за умов промислового мегаполіса України (м.Донецьк), отримано диференційовану клініко-статистичну інформацію, що комплексно характеризує сучасні вогнепальні поранення щелепно-лицевої ділянки, отримані за мирного часу. Запропоновано нову класифікацію даних вогнепальних поранень щелепно-лицевої ділянки, що грунтується на оцінці тяжкості та поширеності ушкоджень. Застосовано новий підхід до кількісної оцінки ступеня функціональної реабілітації постраждалих з вогнепальними пораненнями щелепно-лицевої ділянки, що передбачає різнобічну оцінку біоелектричної активності м'язів обличчя за допомогою мультипараметрального комп'ютерного аналізу результатів електроміографічних досліджень. Встановлено інформативність окремих параметрів біоелектричної активності м'язів обличчя за умов вогнепальних поранень щелепно-лицевої ділянки. Визначено діагностичне та прогностичне значення методів електроміографічних досліджень.

Наведено результати клініко-лабораторної оцінки нового конструкційного матеріалу для індивідуальних зубоясневих запобіжників "Боксил-Екстра". Обгрунтовано технологію та визначено ефективність його застосування. На базі результатів експериментального вивчення фізико-механічних і клініко-технологічних властивостей наведено систему оцінювання якості матеріалів для індивідуальних зубоясневих запобіжників. Удосконалено методику їх виготовлення з матеріалу "Боксил-Екстра" завдяки одержанню функціонально-оклюзійнотонічного відбитка за допомогою індвідуальної відбиткової ложки, з одночасним об'ємним моделюванням вестибулярної поверхні. Розроблено алгоритм оцінювання якості та діагностики зношеності індивідуальних зубоясневих запобіжників у різні терміни їх клінічної експлуатації, а також обгрунтовано найбільш ефективний спосіб знезаражування даних запобіжників з урахуванням видового складу та кількості мікроорганізмів.

Проведено комплексне клініко-лабораторне обстеження та лікування 92 хворих з переломами нижньої щелепи в межах зубного ряду. Лікування переломів нижньої щелепи із застосуванням брекет-системи та керованої репозиції, а також додаткового лікувально-профілактичного комплексу забезпечує підвищення ефективності за рахунок зниження травматичності шинування, розвантаження тканин пародонта, поліпшення гігієнічних, функціональних властивостей пристрою, що шинує, забезпечує задовільний стан гігієни порожнини рота із достовірною різницею з показниками групи порівняння (р = 0,01), майже повну ліквідацію пародонтопатогенів та зменшення частоти висівання всіх мікроорганізмів на 21-у добу лікування, що не призводить до дисбіотичних змін, а навпаки, сприяє збільшенню кількості резидентної нормальної мікрофлори, зокрема Lactobacillus spp. Метод лікування переломів нижньої щелепи із використанням брекетів та керованої репозиції, що здійснюється протягом першої доби, дозволяє відновити оклюзійні співвідношення у 100 % випадків, в той час як при традиційному шинуванні досягти нормалізації прикусу вдається менше ніж у 90,0 % хворих.