Індекс рубрикатора НБУВ: Р674.150.42-542

Рубрики:

Атрофія зорового нерва

Шифр НБУВ: Ж26810 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Розглянуто основні питання етіології, топографії, класифікації, діагностики та лікування атрофій зорових нервів. Наведено принципи консервативного та хірургічного лікування часткових атрофій зорових нервів. Розглянуто терапевтичний вплив нейротрофічних факторів, церебролізину, похідних ембріональних нервових тканин.

Наведено результати застосування модифікованої методики фосфенелектростимуляції (ФЕС) для лікування хворих з частковою атрофією зорового нерва (ЧАЗН). Проведено комплексне функціонально-діагностичне дослідження гостроти зору, стану поля зору, електричної чутливості та лабільності зорового аналізатора (ЗА), фаз світлової чутливості ЗА всіх хворих з ЧАЗН. На підставі дослідження функціонального стану ЗА до і після курсу ФЕС у 364-х хворих (588 очей) з ЧАЗН встановлено, що поступове підвищення частоти подачі електричних імпульсів призводить до поступового фізіологічно адекватного включення у роботу просторово-частотних рецептивних полів периферійного відділу зорового аналізатора. З використанням запропонованої методики у 89 - 92 % хворих з ЧАЗН значно поліпшено функціональний стан ЗА. Стабільність одержаних результатів фіксовано протягом півроку. Доведено, що повторне застосування курсів модифікованої методики ФЕС у хворих з ЧАЗН різного генезу є найбільш доцільним з періодичністю у шість місяців.

Атрофія зорових нервів - тяжка патологія зі значним зниженням зорових функцій. Мета роботи - проаналізувати найбільш типові помилки у діагностиці та веденні хворих з атрофіями зорових нервів (АЗН). Проведено аналіз медичної документації хворих, що звертаються до нейроофтальмологів відділу нейроофтальмології ДУ "Інститут нейрохірургії ім. А.П. Ромоданова НАМНУ". Розглянуто найбільш типові помилки у діагностиці АЗН різного генезу, а саме, не повний збір анамнезу та скарг хворих, помилки у візометрії та периметрії. Наведено клінічний випадок низхідної АЗН з обговоренням помилок у тактиці ведення хворих. Висновки: для встановлення діагнозу АЗН необхідно максимально повно збирати анамнез та скарги хворого, проводити ретельно візометрію та в обов'язковому порядку проводити периметричне дослідження. Чим раніше встановлюється діагноз АЗН, тим більше шансів врятувати зір хворого.

Мета роботи - оцінити запропоновану трирівневу систему профілактики атрофії зорових нервів (АЗН). Проведено експертну оцінку системи 32-ма лікарями-експертами за досліджуваними параметрами. Середній оцінювальний бал за всіма елементами становив більше 9-ти за десятибальної системою. Варіабельність елементів інтегральної експертної оцінки має низький рівень: 6,5 - 8,9 %. Значна частина експертів засвідчує, що впровадження елементів даної моделі сприятиме зниженню ризику розвитку АЗН на індивідуальному (68,8 % оцінок експертів) та популяційному (78,1 % оцінок) рівнях. Висновки: запропонована система профілактики АЗН може бути рекомендована до впровадження серед лікарів на всіх рівнях надання офтальмологічної допомоги.

Вивчено етіологічні чинники атрофії зорових нервів за період дослідження. Серед нейрохірургічної патології, як етіологічного чинника, на першому місці знаходяться новоутворення. Серед етіологічних чинників, не пов'язаних з нейрохірургічною патологією, переважають судинний і запальний фактори. Не виявлено значної різниці серед етіологічних чинників за періодами досліджень.

Лікування низхідної АЗН - складна й актуальна задача для практичної офтальмології. Мета роботи - вивчити особливості лікувального процесу у хворих з низхідною АЗН внаслідок нейрохірургічної патології. Дослідження базувалися на спостереженні за хворими з АЗН, що зверталися у відділ нейроофтальмології ДУ "Інститут нейрохірургії ім. акад. А. П. Ромоданова НАМН України". 57,8 % хворим проведено хірургічне лікування основного нейрохірургічного захворювання, що призвело до розвитку АЗН, консервативне лікування після операції одержали 37,4 %. Застосовувалось розчин кавінтону й електростимуляція зорових нервів. Консервативне лікування (медикаментозне та фізіотерапевтичне) АЗН у пізній післяопераційний період (за місцем мешкання) проводилося 35,7 % хворим. Застосовувалися препарати, що покращують кровообіг (79,0 %), ноотропи (54,0 %), антиоксиданти (71,0 %), а також фізіотерапевтичні методи. Висновки: лікарями-офтальмологами часто не враховується нейрохірургічне захворювання в анамнезі пацієнта та призначаються препарати, які протипоказані даній групі хворих. Перспектива подальшого розвитку дослідження полягає у створенні чіткого протоколу ведення даної групи хворих.

Атрофія зорових нервів (АЗН) - тяжке інвалідізуюче захворювання. Шляхи розв'язання проблеми АЗН включають, перш за все, створення чіткої системи диспансерного спостереження за пацієнтами. Мета дослідження - вивчення диспансеризації в Україні протягом досліджуваного періоду. Проаналізовано офіційні звітні матеріали про поширеність хвороб, диспансеризацію населення України за 2014 р. у розрізі всіх регіонів (статистичні форми МОЗ України № 12). Вивчено регіональні особливості охоплення диспансерним спостереженням хворих з АЗН серед дорослого населення України на фоні показників поширеності у 2014 р. Найвищі показники диспансеризації дорослого населення з АЗН реєстровано у Вінницькій (150,9), Житомирській (139,1), Сумській (134,2) областях. Висновки: в Україні існують певні проблеми у диспансерному спостереженні за хворими з АЗН, а саме: невисока повнота охоплення диспансеризацією по Україні (68,4 %); значна різниця у охопленні диспансеризацією по областях України (мінімальна Дніпропетровська область - 46,3 %, максимальна Вінницька область - 87,8 %). Перспективи подальшого дослідження полягають в удосконаленні системи диспансеризації хворих з АЗН.

Рання діагностика, ефективне лікування хворих з атрофією зорових нервів (АЗН) - актуальні питання сучасної офтальмології. Мета роботи - створити стандартизовану програму ранньої діагностики та лікування АЗН. Проведено аналіз, вивчення та узагальнення даних 2000 хворих з АЗН різного генезу, що зверталися у відділ нейроофтальмології протягом 2007 - 2014 рр. Створено стандартну програму ранньої діагностики АЗН, яка включає в себе V етапів. I етап - збирання скарг та анамнезу, II - стандартне офтальмологічне обстеження, III - поглиблене офтальмологічне обстеження, IV етап - направлення на консультації до суміжних спеціалістів, V етап - електрофізіологічні методи дослідження. Створено алгоритм лікування АЗН різного генезу, який складається з наступних кроків: перший крок - визначення приналежності АЗН до однієї з 2-х груп - низхідної чи висхідної. Другий крок - призначення курсу лікування залежно від етіологічного фактора. Висновки: створена система ранньої діагностики та лікування АЗН різного генезу надає змогу вдосконалити систему надання медичної допомоги даній групі хворих.

Атрофія зорових нервів (АЗН) - поліетіологічне захворювання, яке є наслідком різних патологічних процесів (запалення, набряк, порушення кровообігу, вплив токсинів, здавлення). За локалізацією процес розподіляється на висхідну та низхідну АЗН. Мета роботи - вивчити основні недоліки в наданні медичної допомоги хворим з низхідною АЗН. Оцінювалась медична документація (виписні епікризи, консультативні висновки, тощо) хворих з низхідними АЗН, які зверталися у відділ нейроофтальмології ДУ "Інститут нейрохірургії ім. А. П. Ромоданова НАМН України" протягом 2007 - 2014 рр. Обстежено 1667 хворих. Проаналізовано основні недоліки в наданні медичної допомоги хворим з низхідними АЗН: пізнє виявлення АЗН (протягом перших 3-х міс діагноз встановлюється лише у 6,05 % хворих); рідке направлення на консультації до суміжних спеціалістів; не всім хворим проводиться периметрія (комп'ютерна периметрія проводилась лише у 62,8 % хворих); спостерігається абсолютний дефіцит у використанні високотехнологічних методів діагностики HRT, OCT. Згідно з результатами проведених досліджень OCT використовується у 17 % випадків низхідної АЗН, HRT дослідження - у 13,2 % випадків; помилкове встановлення різних офтальмологічних діагнозів (глаукома, макулодистрофія, периферична катаракта, тощо). Перспективи подальших досліджень полягають у створенні чітких покрокових діагностичних та лікувальних протоколів для адекватного ведення даної групи хворих.

Близько 40 % атрофій зорових нервів пов'язані з неврологічною патологією. Вивчено етіологічні фактори та значимість окремих параметрів впливу. На першому місці серед захворювань центральної нервової системи, що призводять до атрофії зорових нервів, знаходяться новоутворення головного мозку. Серед офтальмологічних факторів на першому місці судинний фактор. Вивчено прогностичну значимість основних параметрів, що впливають на ранню діагностику захворювання.

Проведено комплексну оцінку показників поширеності атрофії зорових нервів. Проаналізовано звітні дані за рівнями поширеності та динаміки вказаних показників дорослого населення областей України за період 2002 - 2013 рр. (форма державної звітності № 12). Використано методику комплексної оцінки показників Полякова-Малинського. Проведене дослідження виявило, що найбільші рівні показників зафіксовані в Київській, Волинській, Полтавській областях, а також АР Крим. За темпом прироcту показників лідерами є Донецька, Запорізька, Рівненська та Тернопільська області. Одержані результати є основою для планування організаційних заходів з оптимізації ресурсного забезпечення та офтальмологічної допомоги.

Вивчено особливості захворюваності, поширеності й інвалідності внаслідок атрофії зорових нервів (АЗН). Визначено основні фактори ризику виникнення АЗН та оцінено їх вплив. Вивчено структуру причин розвитку АЗН. Вперше визначено комплексно проблемні питання в організації та якості надання медичної допомоги дорослому населенню України з АЗН на різних етапах та рівнях її надання як базові основи обгрунтування нових підходів до удосконалення медичної допомоги такій категорії хворих. Обгрунтовано та розроблено модель системи етапної медичної допомоги хворим з АЗН, базовою основою якої є комплексний персоніфікований підхід до її рівнів та етапів, спрямований на якісне забезпечення профілактики, раннє виявлення та своєчасне адекватне лікування. Основними перевагами розробленої моделі та механізмів її реалізації за результатами експертної оцінки є диференційований підхід за типами АЗН, стандартизація медико-організаційної технології медичної допомоги за складовими діагностики, лікування, диспансерного спостереження.

Мета роботи - вивчити недоліки в наданні медичної допомоги хворим з атрофіями зорового нерва. Проаналізовано медичні дані 1667-ми хворих із низхідною та 330-ти хворих із висхідною атрофією зорового нерва. Виявлено суттєві недоліки в діагностичному процесі та своєчасності встановлення діагнозу. Висновки: проблема надання допомоги хворим з атрофіями зорового нерва потребує комплексного, міждисциплінарного підходу та оптимізації ранньої діагностики з метою якомога повного збереження зорових функцій хворих.

Мета дослідження - провести порівняльний аналіз захворюваності в окремих категоріях населення (працездатного віку та старшого за працездатний). Дослідження проведено з використанням статистичних звітних форм № 12 Центру медичної статистики МОЗ України протягом 2002 - 2013 рр. у розрізі всіх адміністративних областей. Вивчено динаміку захворюваності та поширеності на атрофії зорових нервів у розрізі всіх областей України за період 2002 - 2013 рр. серед населення працездатного віку та старшого за працездатний. Серед осіб працездатного віку приріст рівня захворюваності становив +6,9 %, поширеності - +27,4 %. Щодо осіб віку, старшого за працездатний, приріст рівня захворюваності становив + 10,4 % поширеності - + 22,5 %. Виявлено значні територіальні відмінності у рівнях даних показників. Найгірша ситуація склалася в Житомирській, Закарпатській, Львівській, Харківській, Херсонській та Чернівецькій областях. Висновки: виявлено неоднорідність показників у межах різних адміністративних областей України, переважання поширеності та захворюваності серед осіб віку, старшого за працездатний, визначає ключові напрями вдосконалення надання офтальмологічної допомоги хворим з атрофіями зорових нервів.

Мета роботи - науково обгрунтувати та розробити ефективну структурно-функціональну модель системи медичної допомоги хворим з атрофією зорових нервів (АЗН). Проаналізовано медичну документацію 2000 хворих АЗН. У дослідженні використано бібліосемантичний метод для вивчення досвіду надання медичної допомоги, метод системного підходу - для проведення кількісного та якісного аналізу проблеми й обгрунтування основних напрямків медичної допомоги. Встановлено основні недоліки в системі медичної допомоги хворим АЗН. Розроблено структурно-функціональну модель, яка базується на обгрунтованому ресурсному і технологічному забезпеченні. Розроблено схему диференційованої медико-організаційної технології. Висновки: запропоновано якісно нову модель, перевагами якої є системність і комплексність підходу із залученням спеціалістів суміжних профілів, економічність, диференційований підхід для хворих із різними формами захворювання.

Кількість хворих з порушенням зору у світі неухильно зростає. Особливе місце серед інвалідізуючої офтальмопатології займає атрофія зорових нервів (АЗН). Система надання медичної допомоги даній категорії хворих потребує удосконалення й ефективних управлінських рішень. Мета дослідження - обгрунтування моделі управління системою медичної допомоги хворим з АЗН. Методологія дослідження базувалась на системному підході, як основні методи використано метод системного аналізу - для проведення кількісного та якісного аналізу проблеми надання медичної допомоги хворим з АЗН, описового моделювання - під час розробки оптимізованої моделі управління системою медичної допомоги хворим з АЗН. Запропоновано модель управління системою медичної допомоги хворим з АЗН, яка має наступні елементи: організаційно-правовий, структурно-функціональний, ресурсно-економічний та враховує соціально-економічні умови регіону. Висновки: запропонована модель надасть змогу оптимізувати надання медичної допомоги даній категорії хворих.

Мета дослідження - розробити комплекс відновного лікування у хворих з вторинною атрофією зорових нервів внаслідок ідіопатичної внутрішньочерепної гіпертензії в ранній післяопераційний період. Відновне лікування проведено 22-ом хворим з вторинною частковою атрофією зорових нервів. Застосовували медикаментозну терапію та фізіотерапевтичні методи: черезшкірну електростимуляцію зорових нервів та магнітотерапію. Встановлено, що використання фізіотерапевтичних методів у поєднанні з медикаментозним лікуванням сприяє покращанню зорових функцій (гостроти зору та поля зору) у разі вторинної атрофії зорових нервів. Висновки: одержані результати свідчать про те, що у ранній післяопераційний період (2 - 3 тиж), у разі вторинної часткової атрофії, доцільно використовувати відновне лікування, яке включає призначення медикаментозної терапії у поєднанні з електростимуляцією зорових нервів та магнітотерапією.

Вивчено вплив супутньої патології на розвиток атрофії зорових нервів (АЗН). Основою популяційного дослідження стало порівняння деяких факторів у групах обстежених з АЗН і без неї (аналіз випадок - контроль) й оцінка відносного ризику. Аналіз показав, що ризик розвитку АЗН збільшується за ішемічної хвороби серця, гіпертонічної хвороби, цукрового діабету, атеросклерозу. Запропоновано функціонально-організаційну модель медичної допомоги хворим з АЗН.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р627.703.0 + Р674.150.42

Рубрики:

Судинні кризи. Динамічні порушення мозкового кровообігу

Атрофія зорового нерва

Шифр НБУВ: Ж22499 Пошук видання у каталогах НБУВ