Запропоновано фізико-математичну модель травматичного вивиху кришталика у скловидне тіло. Вона базується на врахуванні суттєвого впливу інерційних сил, що виникають у разі контузії очного яблука та призводять до гідравлічного удару маси скловидного тіла по діафрагмі: кришталик, цинові зв'язки, війчастий м'яз. В результаті цього в ній виникають зусилля, які можуть призвести до порушення її анатомічної цілості та повного вивиху кришталика у скловидне тіло. Запропонована модель узгоджується з даними проведених клінічних досліджень, які дозволяють вважати старший вік людини фактором ризику вивиху кришталика у скловидне тіло у разі контузії очного яблука, що свідчить про необхідність проведення відповідної санітарно-освітньої роботи та профілактичних засобів захисту.

Предложена физико-математическая модель травматического вывиха хрусталика в стекловидное тело. Она базируется на принятии в расчет существенного влияния инерционных сил, которые возникают во время контузии глазного яблока и приводят к гидравлическому удару массы стекловидного тела по диафрагме: хрусталик, циновые связи, ресничная мышца. Предложенная модель согласовывается с данными проведенных авторами клинических исследований, которые позволяют считать, что старший возраст человека является фактором риска вывиха хрусталика в стекловидное тело при контузии глазного яблока, что свидетельствует о необходимости проведения соответствующей санитарно-просветительной работы и профилактических методов защиты.

Установлено, що кращі зорові функції спостерігались за умов хірургічного лікування вивихнутих кришталиків за методом вітрленсектомії. Розроблено інструмент та малоінвазивний метод видалення щільних кришталиків, вивихнутих у скловидне тіло. Підтверджено, що осьова децентрація інтраокулярної лінзи(ІОЛ) в хірургії вивихнутих кришталиків обумовлює зниження зорових функцій. Розроблено метод фіксації ІОЛ за відсутності капсульного мішка, який дає змогу здійснювати інтраопераційну центрацію ІОЛ за контрольованого внутрішньоочного тиску, а також застосовувати малоінвазивний метод репозиції дислокованої ІОЛ. Розроблено метод збереження капсульного мішка у разі підвивиху кришталика III ступеня. Визначено показання та патогенетично обгрунтовано тактику хірургічного лікування дислокацій кришталика залежно від ступеня зміщення кришталика та щільності ядра й супутньої патології.

Індекс рубрикатора НБУВ: Р454.68 + Р675.437 + Р675.637.088-59

Рубрики:

Електрохірургія

Вивихи і підвивихи кристалика

Шифр НБУВ: Ж26838 Пошук видання у каталогах НБУВ 

Вперше в експериментальному дослідженні на очах тварин у разі морфологічного обстеження виявлено можливість стабілізації капсули підвивихнутого кришталика за використання запропонованого пристрою для фіксації капсульного мішка за рахунок утворення сполучно-тканинної спайки між W-подібним гаптичним елементом пристрою та райдужною оболонкою та циліарним тілом. Вперше з застосуванням оптичної когерентної томографії (ОКТ) переднього відрізку ока досліджено відмінності у положенні інтраокулярної лінзи (ІОЛ), що була імплантована в капсульний мішок кришталика з застосуванням запропонованого методу фіксації капсульного мішка у хворих на підвивих кришталика, та проведено порівняння з особливостями даних ОКТ очей, на яких було виконано транссклеральне підшивання опорних елементів штучного кришталика. Показано, що за збереження та фіксації капсульного мішка зменшується нахил ІОЛ у порівняні з транссклеральним підшиванням опорних елементів штучного кришталика. Вперше на очах, прооперованих з приводу підвивиху кришталика з використанням запропонованого пристрою для фіксації капсульного мішка, досліджено величину децентрації ІОЛ методом М. Colvard, S. Dunn (1990) та проведено порівняння зі ступенем децентрації ІОЛ в очах, де було виконано транссклеральне підшиванням опорних елементів штучного кришталика. Виявлено відсутність вірогідної різниці за величиною децентрації у порівнюваних групах.